Столичні недобуди
- 04.02.25, 11:27
Поки немає власних вилазок на закинутки та недобуди, можна подивитись, як їх досліджують інші сталкери. Заодно, як то кажуть, зріз сталкерських реалій. Досить цікаве відео!
6
хочу сюди!
-
-
50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-53 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Пророки та експерти як джерела невизначеності.
- 03.02.25, 22:48
Сьогодні мимоволі "хапнув" новин і ще більше переконався що це все дурня і гадання на кавовій гущі.
Політичні експерти й ворожки — дві гільдії провидців, що живуть на межі між знанням і вірою. Перші кличуть до логіки, аналізуючи тренди, цитуючи статистику, будуючи графи. Другі — шепочуть з духами, гортають карти Таро, вдивляються у віщі кришталі. Але кінцевий результат їхньої магії часто однаковий: передбачення, що розпливаються в повітрі, наче дим від лампадки.
Експерт, наче оракул з екрану, проголошує: «Ця політика призведе до економічного дива!» Ворожка ж обіцяє: «Темний чоловік у костюмі принесе зміни». Обидва сценарії — лише проекції бажань або страхів. Експертські моделі, хоч і обґрунтовані наукою, регулярно ламаються об людську ірраціональність. Ворожкині «відкриття» розбиваються об хаос щоденності. Та й хто з них відповість, чому прогнози про вибори чи долю так часто мають статус поезії, а не математики?
Секрет у тому, що й ті, й інші продають не істину, а *впевненість*. Страх перед невідомим змушує нас шукати тих, хто наважиться назвати невимовне. Чи це алгоритми, чи астрологічні домівки — неважливо. Головне, щоб хтось сказав: «Я знаю, що буде». Навіть якщо це «знання» розвіється з першим же поривом вітру реальності.
Тому й виходить: експерт з лозунгом «Так казав Інститут стратегій!» і ворожка з кришталевою кулею — родичі в храмі непевності. Їхній вплив — не у передбаченнях, а у нашій готовності повірити, що майбутнє можна приборкати словами. Навіть якщо це ілюзія
10
Українська книгозбірня ч.18
- 03.02.25, 21:10
"На чолі їх Архип. То він видумав цей план, згадав старий підземний хід, що веде ззовні до колодязя. Від ходу до верху ледь помітні залізні щаблі.
А вартовий ходить собі. Туди й назад, туди й назад. Думу снував довгу про ночі, півночі і випари чадливих брудних ізб далекої Рязанщини. Не сподівався, що цієї ночі відрахує свої останні кроки. Коли вмирав від хохлацького ножа, лайнув останнього матюка, приліг зубами на огладаний камінь бруку і спокійно витікав кров'ю.
Товариші його також спокійно спали, Архип і решта підземних гостей подбали й за них, скріпили їх твердий сон та звіковічнили його.
Коли виламали двері, коли допалися до хлібової гори, дерли зерно, напихали ним мішки, кишені, навіть роти. Не бачили, де воно лежить! Не дивилися вгору, де он над олтарем образ Христа, усміхнений, з ореолом. Перед ними хліб, гора з хліба, збитого, зацвілого, але все-таки справжнього, який щороку заливає їх поля, виростає і невідомо куди зникає.Хотілося обняти на оберемок цілу ту гору, винести на світло дня, закликати всіх людей і крикнути:
"Люди! Хліб! Дивіться, де наш хліб! Беріть, розламуйте і наїдайтеся. Наїдайтеся всі, а решту віддайте найближчим, хай і вони наїдяться. Це ж наш, на наших полях вирослий хліб!"
До рання все було впорано. Сніг замів сліди. Сплячі вої, охоронці хлібових скарбів, охололи і закостеніли. А ще того самого дня у селі стався похорон. Несли велику домовину, а в ній замість мерця клали у землю хліб. Хай охоронює його святість і недоторканність мертвих. Ті, мабуть, не встануть і не виберуть.
Над селом тиша".
3
Один хороший день
- 03.02.25, 18:09
Бувають такі дні, що різко виділяються з-поміж інших у гарному сенсі. Мова і про враження зі спогадами, що залишаться в пам'яті, і, у моєму випадку, – про вдалі фотографії. Іноді, щоб отримати їх, достатньо опинитися в потрібному місці в потрібний час, можна навіть не десь у подорожі, а поруч із домом.
1. Такому дню не гріх присвятити окрему замітку. Тим більше, що йому подібних, на жаль, все менше і менше серед сірих стресових буднів.
[ Читати і дивитись далі ]
16
На заваді погода
- 02.02.25, 17:44
Блін, ніяк не можу зняти дегустацію. Коли вже буде сонячна погода? Бо похмурі дні вжзе набридли (не кажучи про те, що весь день хочеться спати — навіть кава не допомагає). А в інших регіонах (наприклад, на заході країни) буває сонячно. Та й настрій, коли світить сонце, набагато кращий, ніж коли темно, сіро і похмуро.
І, до речі, сьогодні imgBB "мінуснув" ще одне фото. Терпіння не вистачає. Поки перериєш архіви, вся ностальгія вивітриться. Звісно, на пошуки витрачаєш якийсь час. Добре, хоч цього разу знайшов пропажу за 50 хвилин.
4
