Хуйло призначений хунтою, яка незаконно повалила Горбачова у 1991 році. Який, у свою чергу, був керівником хунти, що здійснила незаконний переворот у 1964 році, відсторонивши від влади хунту Хрущова, який сам прийшов до влади після ліквідації хунти Сталіна незаконно отруєного в 1953 році який представляв хунту, що здійснила збройний переворот у 1917 та відсторонила від влади хунту Миколи І, за наказом якого було нелегітимно вбито в Михайлівському палаці імператора Павла, який був спадкоємцем абсолютно нелігітимної Катерини ІІ (Софії Ангель-Цебської), яка прийшла до влади шляхом військового перевороту та вбивства свого чоловіка Петра ІІІ. Який був спадкоємцем хунти Єлизавети, що скинула з престолу Анну Іоанівну шляхом військового перевороту вчиненого Преображенським полком, яка сама була спадкоємицею хунти Анни Леопольдівни, що отримала трон шляхом повалення внаслідок вчиненого Мініхом військового перевороту, Катерини І, царевич Іоанн, т.к. жінки не мали права наслідування царського трону. Петро ж був спадкоємцем хунти, яка прийшла до влади після незаконного отруєння Василя Шуйського на початку 17 століття, що був спадкоємцем хунти Годунових, які незаконно отруїли Івана IV (Грозного) та його спадкоємця князя Старицького миш'яком.Грозний сам зробив переворот і був причетний до незаконного отруєння свого батька Василя (Темного), який убив спадкоємців хунти Івана III (Каліти) царевичів Дмитра та Івана. А Іван III був спадкоємцем хунти Юрія (Довгорукого), який убив усіх спадкоємців князя Всеволода (Велике гніздо) і відкинув Московське князівство від Київської Русі шляхом незаконної федералізації.

"...ночью привезли в Изоляцию – это была тайная тюрьма МГБ ДНР, это место называли фабрикой смерти, шефом ее был Евдокимов. В какой-то момент я тоже просила, чтобы меня застрелили при попытке к бегству, но нет – Евдокимов отвечал, что должна страдать.

Я долго не знала, кто это такие и где я нахожусь, для меня это были безжалостные бандиты. У этих бандитов явная патология, это садисты в строгом клиническом смысле этого слова, ничего даже рядом стоящего с законностью там близко не прослеживалось.

Кроме как маньяки у меня язык не поворачивается назвать их по-другому, потому как получать удовольствие от причинения боли голой связанной женщине и проделывание всякого рода извращений – не каждый человек на это способен, а уж тем более офицеры и сотрудники госструктур.

Евдокимов лично пилил мне зубы напильником, выкручивал соски и пытался засунуть бутылку во влагалище. Напомню – он у нас потерпевший.

Тем временем его архаровцы наносили внезапные удары с разных сторон. По большей части в пыточной части участвовали не они, а сотрудники УБОП, которые тоже не уступали в своей изощренной циничной жестокости.

Они раздевали, связывали скотчем, обливали водой и подключали ток. Если недостаточно кричала, они увеличивали разряд тока и удары становились более остервенелыми. Им нужна была реакция, это я не сразу поняла и когда кричала достаточно громко – слышала удовлетворенные голоса.

На пытках еще присутствовал доктор и когда я потеряла сознание, он нашатырным спиртом привел меня в чувство. Потом на следующих пытках меня еще не успевали раздеть и положить на этот стол БДСМ, как он спешил засунуть мне в нос ватку с нашатырем. Им тяжело дышать, когда и так недостаток кислорода.

После пыток приковывали в стакане с поднятыми руками на ночь, сил совсем нет и на отбитых пятках сложно стоять, переминаясь на носочки.

Еще содержали в подвале, где можно только сидеть и стоять – чрезвычайно маленькое помещение. Там невозможно холодно, пробирало до костей, давали воды на неопределенное количество времени – я только губы смачивала, чтобы можно было хоть слегка намочить стратегические места, еще и в период месячных, это отдельная история – добыча прокладок, вернее, использование футболки.

Там совершенно непонятно, какой день и какое время суток, потеря в пространстве, жуткий страх при звуке ключей, потому как ничего хорошего это не сулило.

Приезжали 15 человек совершать со мной половой акт, по этому случаю меня даже повели в душ. Как правило, они были в состоянии алкогольного опьянения.

На пытках, когда их частота зашкаливает, в какой-то момент наступает период безразличия и становится все равно, что происходит и будет дальше. В любом случае моя судьба мне неподвластна, мое тело мне не принадлежит.

Самое страшное – они говорили, что знают, в какой садик ходит мой ребенок, и принесут ей игрушку с тротилом. Я не сомневалась, что они способны на все.

Надругавшись над моим естеством, пытаясь истребить во мне все человеческое, самая малость – это давать мне с остатками объедков грязные тарелки, не выносить ведро с экскрементами. Они унижали меня так, что невозможно понять, как я все это выдержала.

Я не причинила никому никакого вреда и не имела на это умысла.

Что касается видеороликов на «России-1», которые представлены как доказательство, кратко опишу один день съемок.

Завели в кабинет, сперва Захаров таскал меня за волосы, бил и всячески измывался, демонстрируя силу.

Он выбил барабанную перепонку, текла кровь и воздух выходил через ухо. Когда зашел оператор, их это не смутило и не остановило, начала происходить полная вакханалия.

Репортер просил: «Не надо, она же девочка». Помощник Захарова закрывал меня руками, пытаясь защитить от ударов, целовал мне голову, говорил, что с ним меня никто не обидит, потом периодически выбегал и возвращался с коньяком, чтобы я выпила и успокоилась – надо же снимать, а я слова сказать не могу.

Однажды достали меня из подвала, привезли к следователю, записали на видео это знаменательное событие: следователь держал листочек за камерой, я читала, на заднем фоне стоял адвокат. Он сказал, что придет ко мне, но следователь ответил, что я сижу там, куда прийти невозможно".
24 грудня 2024 року суддя Південного окружного воєнного суду Олег Черепов виніс вирок: Віктора Шидловського засуджено до 22 років ув’язнення, 20 та 18 років отримали Сергій Грузинов та Наталія Власова відповідно. Всіх трьох визнано винними в участі у терористичній спільноті (частина 2 статті 205.4 КК Росії) та підготовці замаху на Євдокимова.

Процес тривав із червня 2023 року та зайняв 40 засідань.

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли.
Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”.

Дівчина опиняється за закритими дверима мясорубки сталінського терору.
У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет.

Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками.
Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання.

Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвязнів в Іркутській області триває понад місяць.
В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі.

На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину.

З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду.

Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці.

У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі.

Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь.

В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою.

Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати.

У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область.

Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки.

А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя.

Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані.

Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків.

У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі.

За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні.

А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя.

Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти.

Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід.

І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася.

Імя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник.

Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича.

Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу.

Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки.

Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США.

У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років.

У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83.
Похована на Личаківському кладовищі.

P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі

Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки.

У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі!

@Мирослава Малик

Народ стал роптать вслух Господа; и Господь услышал, и воспламенился гнев Его, и возгорелся у них огонь Господень, и начал истреблять край стана. Лев 10:2; Чис 21:4; Пс 77:21
И возопил народ к Моисею; и помолился Моисей Господу, и утих огонь. Ам 7:5
И нарекли имя месту сему: Тавера, потому что возгорелся у них огонь Господень. Втор 9:22
Пришельцы между ними стали обнаруживать прихоти; а с ними и сыны Израилевы сидели и плакали и говорили: кто накормит нас мясом? Исх 12:38; 16:3; Пс 105:14; 1Кор 10:6
Мы помним рыбу, которую в Египте мы ели даром, огурцы и дыни, и лук, и репчатый лук и чеснок;
а ныне душа наша изнывает; ничего нет, только манна в глазах наших. Чис 21:5
Манна же была подобна кориандровому семени, видом, как бдолах; Исх 16:14; Пс 77:24; Прем 16:20; Ин 6:31; 1Кор 10:3
народ ходил и собирал ее, и молол в жерновах или толок в ступе, и варил в котле, и делал из нее лепешки; вкус же ее подобен был вкусу лепешек с елеем. Исх 16:31
И когда роса сходила на стан ночью, тогда сходила на него и манна. Исх 16:14
Моисей слышал, что народ плачет в семействах своих, каждый у дверей шатра своего; и сильно воспламенился гнев Господень, и прискорбно было для Моисея. Исх 32:10
И сказал Моисей Господу: для чего Ты мучишь раба Твоего? и почему я не нашел милости пред очами Твоими, что Ты возложил на меня бремя всего народа сего?
разве я носил во чреве весь народ сей, и разве я родил его, что Ты говоришь мне: неси его на руках твоих, как нянька носит ребенка, в землю, которую Ты с клятвою обещал отцам его? Втор 1:35; Ис 40:11
откуда мне взять мяса, чтобы дать всему народу сему? ибо они плачут предо мною и говорят: дай нам есть мяса.
Я один не могу нести всего народа сего, потому что он тяжел для меня; Втор 1:19
когда Ты так поступаешь со мною, то лучше умертви меня, если я нашел милость пред очами Твоими, чтобы мне не видеть бедствия моего. Исх 32:32
И сказал Господь Моисею: собери Мне семьдесят мужей из старейшин Израилевых, которых ты знаешь, что они старейшины и надзиратели его, и возьми их к скинии собрания, чтобы они стали там с тобою; Исх 18:21; Чис 16:25
Я сойду, и буду говорить там с тобою, и возьму от Духа, Который на тебе, и возложу на них, чтобы они несли с тобою бремя народа, а не один ты носил. Исх 18:26; 1Кор 12:4
Народу же скажи: очиститесь к завтрашнему дню, и будете есть мясо; так как вы плакали вслух Господа и говорили: кто накормит нас мясом? хорошо нам было в Египте, — то и даст вам Господь мясо, и будете есть [мясо]: Исх 19:10
не один день будете есть, не два дня, не пять дней, не десять дней и не двадцать дней,
но целый месяц [будете есть], пока не пойдет оно из ноздрей ваших и не сделается для вас отвратительным, за то, что вы презрели Господа, Который среди вас, и плакали пред Ним, говоря: для чего было нам выходить из Египта? Чис 21:5
И сказал Моисей: шестьсот тысяч пеших в народе сем, среди которого я нахожусь; а Ты говоришь: Я дам им мясо, и будут есть целый месяц! Чис 20:10; Мф 14:15; Ин 6:5
заколоть ли всех овец и волов, чтобы им было довольно? или вся рыба морская соберется, чтобы удовлетворить их? Мф 15:33; Мк 8:4
И сказал Господь Моисею: разве рука Господня коротка? ныне ты увидишь, сбудется ли слово Мое тебе, или нет? Ис 50:2; 59:1
Моисей вышел и сказал народу слова Господни, и собрал семьдесят мужей из старейшин народа и поставил их около скинии.
И сошел Господь в облаке, и говорил с ним, и взял от Духа, Который на нем, и дал семидесяти мужам старейшинам. И когда почил на них Дух, они стали пророчествовать, но потом перестали. Чис 12:5; 1Цар 10:6; Иоил 2:28
Двое из мужей оставались в стане, одному имя Елдад, а другому имя Модад; но и на них почил Дух [они были из числа записанных, только не выходили к скинии], и они пророчествовали в стане.
И прибежал отрок и донес Моисею, и сказал: Елдад и Модад пророчествуют в стане.
В ответ на это Иисус, сын Навин, служитель Моисея, один из избранных его, сказал: господин мой Моисей! запрети им. Чис 13:9; Мк 9:38; Лк 9:49; 1Фес 5:19
Но Моисей сказал ему: не ревнуешь ли ты за меня? о, если бы все в народе Господнем были пророками, когда бы Господь послал Духа Своего на них!
И возвратился Моисей в стан, он и старейшины Израилевы.
И поднялся ветер от Господа, и принес от моря перепелов, и набросал их около стана, на путь дня по одну сторону и на путь дня по другую сторону около стана, на два почти локтя от земли. Исх 16:13; Пс 77:27; 104:40; Прем 19:11
И встал народ, и весь тот день, и всю ночь, и весь следующий день собирали перепелов; и кто мало собирал, тот собрал десять хомеров; и разложили их для себя вокруг стана.
Мясо еще было в зубах их и не было еще съедено, как гнев Господень возгорелся на народ, и поразил Господь народ весьма великою язвою. Пс 77:30–31
И нарекли имя месту сему: Киброт-Гаттаава, ибо там похоронили прихотливый народ.
От Киброт-Гаттаавы двинулся народ в Асироф, и остановился в Асирофе. Чис 13:1; 33:16