Мост счастья
- 08.05.22, 15:50
- ИНТЕРЕСНО
"Просто мої думки:
що я відчуваю?
Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми - військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет! Такі сценарії використовують у фільмах та серіалах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми - не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть - все справжнє!
що мене дивує?
Цинізм!!! Людський цинізм немає меж!!! Є загальноприйняті правила, вони однакові для всіх, засвідчені купою законів, підписів та печаток, але вони не діють! Тоді навіщо вони потрібні?
на що я сподіваюсь?
На диво!!! На те, що вищі сили (в широкому розумінні цього слова) знайдуть рішення для нашого порятунку! І це пекельне реаліті-шоу закінчиться...
Вищі сили, ми чекаємо на результат ваших дій... Час спливає, а час - це наші життя!
МОРСЬКА ПІХОТА - ВІРНІ ЗАВЖДИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
P.S. Білі прапори, для евакуації цивільних, використовуються вже четвертий раз, під час кожної евакуації людей.
Ціна останньої евакуації - троє вбитих і шестеро поранених військових. Маріупольський гарнізон зробив все можливе для порятунку мирного населення.
Просимо усіх докласти максимум зусиль для евакуації військових."
На пальцах кляксы синим цветом
В косую полосу тетрадь
Опять напомнили мне детство
На ивах липкие листы
Весна покрасила в зеленый
Хрустальный чистый ход воды
Десна встречается с днепровской
Читаю первые стихи
Куплеты в старенькой тетради
Еще ни слова о любви
Я посвятил свой первый маме
И снова тронуло до слез
И откровенность и наивность
Каким далеким был тот год
Сейчас лицо моё в морщинах
Но также тронули слова
Посыл остался мне понятен
Держу химический в руках
Хочу но нечего добавить
Тетрадь и тотже карандаш
Лежат в шухляде тойже старой
На черторое у Днепра
Весною каждою читаю