хочу сюди!
 

Анна

37 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Специально для ПУПСИ

  • 04.06.07, 11:49

КИС!!!!

1. Помнишь, как мы с моей Танькой втроем в Сундуке сидели??

2. А куда мы потом пошли?? lol

3. А какую песенку ты хотела найти у того бедного продавца спрашивая "А вы телевизор смотрите???" 

ВОоооТ....lol

 

Разрядились аккумуляторы? Делай как я!

Милые дамы, какие же вы красивые, когда улыбаетесь! Если я вижу улыбающуюся женщину, тут же забываю о том, что у меня на работе завал, дома - ремонт, а в голове бардак. Ехал сегодня в метро, слушал Корн на полную, и пытался выглазеть что-то интересное. То ли моя озабоченность решением навалившихся проблем, то ли внезапно наступивший понедельник мешали сосредоточиться на поисках женской красоты. Да и девчата нацепили бесформенные фуфайки поверх свитеров, можно было только догадываться, где у этих существ заканчивается талия и начинается... Хотя где-то ж она начинается! Вдруг до меня дошло, что не туда надо смотреть, на дворе - ноябрь месяц, а я всё ищу длинные загорелые ножки. Уже на выходе из метро мой поиск увенчался успехом: две симпапульки что-то бурно обсуждали, при чём одна из них хохотала, обнажив прекрасные жемчужные зубы, а другая мило улыбалась пухленькими губками. Мну приглушил громкость в наушниках и притормозил возле этой парочки типа прикурить.
Прикуривал я долго, пока девушки не урулили подальше от озабоченного молодого человека, который пристроился рядом и делает вид, что зажигалка не работает, а сам тоже улыбается. Да, я тоже начал улыбаться, потому что понравились девичьи улыбки, пусть они предназначены были не мне, но взгляд от них отвести было трудно!
Вот такой утренний заряд моих подсевших аккумуляторов, спасибо вам, красавицы! Улыбайтесь почаще

Чемодан. Вокзал.Россия.

  • 04.09.14, 12:45
Я одного не пойму, если люди так ненавидят Украину, зачем они здесь живут? Ведь никто не мешал уехать в Россию давным давно. Цены на недвижимость были одинаковые( я не беру Москву конечно) и можно было спокойно уезжать. Если здесь ваша родина( ключевое слово Родина) и вам жалко с ней расставаться так любите ее, делайте что то для ее развития, а не разрушайте ее. Если вам противно все украинское: язык, традиции, фольклор и т.д. Не мучайте себя! Езжайте в Россию( там будете учить Башкирский язык, он вам наверно ближе, чем украинский ). К чему все эти разговоры о русском языке? Вы можете себе представить русских или украинцев, живущих в Германии и бастующих против школ на немецком языке?
Ладно Россияне хаят Украину, украинцев ( такой нации оказывается вообще нет), но подлость людей, которые жили и живут в Украине и мечтают о России, оскорбляя при этом все и вся, просто убивает. Причем и в прямом и в переносном смысле.

Цікава розповідь про незвичайні можливості української мови




Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів.- Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про
мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона,
Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох
великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини
Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля,
Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії,
мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській
мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки,
Лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській
мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи
могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої
самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде “П” – сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне
повідомлення:
“Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим
потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла
поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло
прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези
Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,
плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені
поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,
пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові
полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна
попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря
п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим
плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!


В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде
жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Ну, наприклад, літеру “С”!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на “С”. Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор
(“Українська думка”, Лондон)
від Вальдемара Чарноцького.

Молитва до мови

Кискино



Оправдывая аватарку,
Я крашу косы в рыжий цвет.
Весёлой буду я и яркой,
В том у меня сомнений нет.

Любимый муж меня обидел, --
 И не дал встретить мне друзей.
Чтобы никто меня не видел,
Его взяла.Сдаюсь.В музей.

Ну кто сказал:" Ревнует-- любит" ?
Ведь не по мне такие игры.
Душа простит и всё забудет,
Немного кошка станет тигром.


День народження I.UA - 5 років: Подяка

Вітаю улюблений портал I.UA, що вже став для багатьох рідною домівкою, всю команду, яка щодня працює над його покращенням, а також всіх нас з п'ятиріччям!

Також вітаю всіх переможців із заслуженими перемогами! Цього року Ви (не впевнений, чи вірно було б писати "Ми") найкращі! А кому ж не пощастило, вже за традицією, бажаю не зупинятися, а йти до своєї мети, і ви обов'язково переможете!

Багато хто з вас отримував цю листівку на своє день народження, отож я долучив її також до цього привітання з нашим спільним святом - Днем народження I.UA!

Дякую моїм друзям, знайомим та усім-усім-усім за шалену підтримку!

 

І пісня "Ми з тобою, Брате!" від "Сокира Перуна", що долучена до цього допису, присвячується нашій спільній перемозі!

       Номінації в конкурсі та займані місця відповідно          

      

     37         13          19         14          1           15          9    

 

Рейтинг блогов
Додати лічильник

В памяти дождя!

А дождь струился за окном,

И грусть по капельке стекала,

Пытаясь, память смыть о том,

Как я любовь свою теряла...!

Но только знаю я, что зря...

Его старания напрасны...!

Пусть за зарей встает заря,

Но те мгновения прекрасны!

И не забыть мне никогда,

Как сердце пело и страдало!

Печаль пусть унесет вода,

Чтоб память, лишь светлее стала!

И хоть приносит память боль,

Ее терять я не  желаю…

Хоть сохраню в душе любовь,

Но счастья больше  не узнаю…!

Что нас вдохновляет...

Что нас вдохновляет, что главное в жизни?
Свобода и Сила, летящие вверх…
Взлети в синеву, и нести Справедливость,
Найти на вопрос свой исконный ответ!

Паря в синеве ледяной небосвода,
Дыши полной грудью и страха не знай…
Ведь стоят всей жизни лишь Честь и Свобода!
За это, ты жизнь не жалея отдай…



Та кровь, что невиданной Силой питает
Небесную синь, что во власти Богов!
Холодное пламя прощенья не знает,
Лишь избранных манит во славу веков!

Служи всей Душой, Справедливости чистой,
И Силу Святую, ты в руки возьми!
Пусть мудростью будут полны твои мысли,
Хоть даже, с тех пор, твои дни сочтены…



ОГРОМНОЕ СМАСИБО  ВСВЕМ, КТО  ГОЛОСОВАЛ
ЗА  МОЙ БЛОГ...!!!
И ВСЕ ЖЕ Я СИНИМАЮ СВОЮ КАНДИДАТУРУ С ЭТОЙ НОМИНАЦИИ...

СЕЙЧАС  ЛУЧШЕ ОТДАТЬ  ГОЛОСА  ТЕМ, КТО В НИХ  НУЖДАЕТСЯ...!!!
И НАДЕЮСЬ,  ЧТО ЭТО  БУДУТ ТЕ, КТО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО

ДОСТОЙНЫ ПОБЕДЫ!!!

heartangel

активные блогеры

 Вы читаете неофициальные новости! Подробнее...   ГЛАВНАЯ 

Блогеры, где вы??? question

Я насчитал всего 11 активных блогеров!! hypnosis

А ну-ка, рассчитайсь! drunk


Итак, на данный момент

СОСЧИТАНО

1 6 0

активных блогеров

(і я десь заникавсяhuh)


Подсчет велся на основании открытой для общего доступа заметке:

http://blog.i.ua/community/456/47617/.

Рейтинг блогов
Хочу такой же!

.

Гіпсовий лев як інформаційний привід.

Звідки ростуть ноги. http://www.lionparade.com.ua/index.php/parad-leviv-2009.html

Тут ми можемо прочитати про те, що у львові проводилась мистецька акція "Парад левів".

Дві тисячі дев'ятого року тридцять розмальованих гіпсових левів по закінченню акції роз'їхались (принаймі повинні були) по найбільших містах України. З того часу вони почали жити кожен своїм життям. Про долю одного з них в Одесі повідомляється таке: http://tsn.ua/ukrayina/podarunok-odesi-vid-lvova-pracyuye-dlya-kafe.html , в Запоріжжі - http://www.lionparade.com.ua/index.php/news/items/lvivskij-lev-u-zaporizhzhi.html , у Миколаїв поїхав такий: http://www.lionparade.com.ua/index.php/news/items/mikolajiv-kategorichno-vidmovivsja-vid-leva-kuzmi.html , Відбивши лапу, один дістався Чернівець - http://vidido.ua/index.php/poglyad/comments/lev-podarunok_l_vova_priihav_do_chernivciv/ 

Словом роз'їхались левики. Найбільше не повезло скульптурі, яка потрапила до Луганська і про що у різних джерелах написано немало. Перед тим як писати про неприємне, спершу хороша новина: http://ua.life.comments.ua/2011/12/12/166574/lugansk-chekaie-vid-lvova-shche.html    " Якщо Львів зробить ще один подарунок Луганську у вигляді скульптури «Писанковий лев», місто з радістю його прийме.  Як передає «Луганськ. Коментарі», про це в понеділок, 12 грудня, заявив заступник Луганського міського голови Олександр Ткаченко."

Останній відступ. Фото колекції левів мандрівників можна побачити тут: http://andr1y.lviv.ua/2009/09/16/lions-parad-lviv-2009/

Що виросло з того місця. 

Приводом для великого шуму на i.ua  стала замітка про важку долю лева у Луганську.  http://blog.i.ua/user/3695807/907445/

Хоч це й не було жодною новиною, наше середовище відгукнулось масою коментарів, а дехто недовго чекаючи вирішив тему продовжити під власним кутом зору. Ось взірець експеримента та небайдужих до теми. http://blog.i.ua/community/1741/909961/

Та нехай. А тут цілий "Наш ответ Чемберлену" http://blog.i.ua/community/1764/913563/#p3 від співтовариства "Политические оппоненты". На ньому я хотів би зупинитись детальніше та запросити після публікації автора для обговорення. 

На перший погляд усе виглядає як писав Степан Руданський,- "Все їднакове було: знатність і заможність,і мистецтво, й ремесло, і страх, і набожність". Але це тільки на перший. Насправді ж замітка є абсолютно цілісною і означає одне - чітка позиція. А оскільки позиція є чіткою, то спробую поставитись до неї з повагою. В жоден спосіб не хочу ображати автора і віддповідати йому чимось подібним. Для мене є абсолютно зрозумілим те, що лише від одного слова "Львів" автор виходить зі стану рівноваги і готовий до знемоги розповідати про усі смертні гріхи галичан з усіма належними епітетами. Тому й критики не буде.  Буде тільки невеличка порада. В кінці. 

Спершу цитата. "Что сделал Львов для луганчан такого, что они должны были бы желать с благодарностью увековечить на своей земле ГЛИНЯНЫЙ(!) символ этого города???".

От я взяв і задумався, а дійсно, що зробив доброго Львів та його околиці (Галичина) для луганської землі (навіть якщо таке й не вимагається) для того, щоб гордий Луганськ приймав від підступного Львова подарунки? І я таку підставу знайшов. Так я знайшов серйозну підставу і навіть не тільки для того, щоб приймати подарунки, але й самому віддячуватись.

Так уже сталось, що найчастіше ми єднаємось у біді. Була біда у Алчевську. І Галичина відгукнулась на неї. Я не був надто ретельним в інтернет-пошуку, але говорю про Львів так само впевнено як і про своє місто. Не люблю бути голослівним. http://ua.for-ua.com/ukraine/2006/02/06/124001.html а також http://rep-ua.com/23656.html . Від себе добавлю ще те, що збирались кошти на потреби потерпілих, теплий одяг, їхали колони автомобілів із трубами, бригади зварювальників на виконання аварійних робіт. І це було нормально. Те, що я зараз говорю зовсім не в докір луганській владі. Я посто інформую автора замітки, який можливо про це й не чув. Сподіваюсь  - почує зараз і змінить тон з високопатетичного на якийсь більш розважливий. Сам цей приклад мав би служити усім нам для того щоб ми усі більше пам"ятали хорошого та менше звертали увагу на різноманітні провокації та інсинуації. 

На закінчення. Львів'яни взагалі люди зовсім не байдужі, активні. Саме вони виготовили та встановили на будівлі Верховної Ради державний герб України, оскільки центральній владі на це не вистачало власної мужності. Чим не привід для того, щоб вкотре їх звинуватити в націоналізмі?podmig

Прошу користувача Комендор висловити своє ставлення до написаного мною тут.

P.S. Оскільки шановні модератори сайту мої замітки у стрічку не ставлять і тим самим позбавляють мене читацької аудиторії, то прошу друзів поширити.

 

 


72%, 54 голоси

28%, 21 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.