Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Відчути із нею десертні вуста…
Ти мяко занурся в її поведінку,
Умій прочитати без мови … слова.

Навчися її розуміти в мовчанні,
З душею, шукай нестандартний словник,
Нехай пелюстки розпускає щорання,
А ти - доглядай її, мов садівник.

Прислухайся ніжно, як тіло шепоче…
На долі секунди почуй … зупинись,
Спитай тихо - тихо: - Чого вона хоче?
І лагідно в очі ясні подивись.

Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Ти мовою ласки її обійми,
Знайди поміж рим … найсолодші відтінки,
Не пробуй змінити! А просто прийми…
©

Аскольд Мельничук "Що сказано" (1994) про українців у післявоєнній еміграції в Америці.

"Ластівка з Аркадієм весь час воювали.

— Мені потрібні кишенькові гроші! — верещала вона, копаючи стілець.

— Що тобі треба? Я куплю.

— Ні, я хочу купити це сама.

Вона знову взялася за шиття. Вільна кімната на третьому поверсі була заставлена коробками крепу, яскраво розцяцькованої синтетики і жовто-зелених ситців.

— Ти чула, що я сказав, — гарчав Аркадій.

— Селюк! Дарма ми одружилися. Між кастами ладу не буває.

Після сварки вона зачинялась у ванній. Аркадій спересердя хапав столового ножа і намагався відгвинтити замок.

Малий Бо сидів на своєму високому стільці за обіднім столом і не міг нікуди втекти.

Утім, Стефан мав рацію: Аркадієва кров була бездоганна. Попри часті спалахи, йому не часто спадало на думку, що він не зобов’язаний годувати всіх, кому трапилося мешкати в його домі.

Позаяк Аркадій не пив, єдине полегшення йому давав крик. Він постійно був розлючений. Під час суперечки про телефонний рахунок він підскочив і вдарив Ластівку — її віднесло на два кроки, доки вона не вернула собі рівновагу і стала. Видивилась на нього, не кажучи ні слова, сірі очі — мов лід, а тоді плюнула: слина влучила не в обличчя, а на комір пальта.

Він крутнувся, вийшов. Треба було постригти траву, тож виволік косарку з гаража, смикнув за шнур — раз, другий, нарешті мотор запустився, пихкаючи димом, і Аркадій повів косарку вперед. Сука.

Його гнітила стіна навкруг нього. Його лють була тією стіною, і лють була ж і тараном, щоб її рознести. Сука. Знаєш лише себе та свої бажання. Та що ти знаєш? Тутешні хазяї ставляться до тебе, як колись росіяни. Тут кабала непомітна. Кажуть, тут це можливо — перейти з одного класу до іншого. Проте не перейдеш, якщо не вб’єш свою сутність. Він занурив косарку в траву і вдихнув пахощі. Ненавиджу тебе, корислива суко, мугикав він, і вітер сушив краплі поту на його чолі. Скрізь рабство. На роботі він раб Копфа. Раб своєї жінки, бо колись сказав їй «Я кохаю тебе», а слова ті, як наручники, не давали піти, зімкнувши обох їх разом у серці. І найгірше — він ні з ким і ніколи про це не говорив. Він взагалі майже ні з ким не розмовляв. Він хотів покинути дружину. Але чоловік вартий стільки ж, скільки його слово. Якщо він зламає слово, тоді хто він такий? Він нахилився роздивитися гусеницю, що лізла по камені, її пухнасте тільце вигиналося знаком питання. А що хоче знати вона? Як жити? Як старітися з жінкою, котра, здається, заповзялася доконати його своїми скаргами? Ніби він не працює цілий час, ніби він і так, відколи вони перебралися до передмістя, не взяв на себе більше, ніж здатен тягти? Сидіти б їм досі в гетто на нижньому Іст-Сайді. Чого всі вони від нього хочуть? Щоб він працював без любові? Почуття живлять чоловіка. Не сон і не їжа. Але й не цю жінку він полюбив колись. Які у чужинців обов’язки одне перед одним? Йому кортіло сказати: «Я тебе не знаю. Дай мені спокій. Хто ти така, щоб щось у мене просити?». Його гнітили і її зашкарубла шкіра, і фарбоване волосся. Їй уже не подобалося з ним кохатися. Але коли вона сказала, що хоче окреме ліжко, він хитнув здоровезною головою: Ні. Як тільки він перестане відчувати, що вона поруч, їхньому шлюбу кінець".

Великие принципы Божьего Закона воплощены в Десяти заповедях и явлены в жизни Христа. Они выражают Божью любовь, Его волю и намерения относительно поведения человека и его взаимоотношений с Богом и ближними. Они обязательны для всех людей во все времена. Эти заповеди являются основой Божьего завета со Своим народом и служат критерием Божьего суда. Благодаря содействию Святого Духа, они указывают на грех и пробуждают чувство нужды в Спасителе. Спасение дается по благодати, а не по делам; послушание Заповедям — это плод спасения. Послушание развивает христианский характер и приводит к ощущению мира с Богом. Оно свидетельствует о нашей любви к Господу и заботе о ближних. Послушание по вере демонстрирует силу Христа, способную преобразовывать жизнь и, тем самым, служит делу благовестия.