Про співтовариство

Любителям поезії.
Романтикам, кому подобаються гарне поетичне слово, хто полюбляє читати вірші,
і тим, хто пише поетичним словом,
тим, хто не може не писати, не може не відкрити свою душу загалу...
Вид:
короткий
повний

ПОЕЗІЯ, ВІРШІ, СТИХИ,

Вкрадена весна подруги із Криму

Я  забула  про  любу  весну
І  щасливим  дивуюся  людям.
Віднедавна  нема  в  мене  сну
І  спокою  ще  довго  не  буде.

Рідне  місто,  в  котрім  я  живу,
Не  назвуть  більш  ніколи  вкраїнським.
Потолочено  свіжу  траву
Грубим  чоботом  сірим  чужинським.

І  під  сонцем,  де  предки  мої
Вкарбувались  в  аннали    навічно,
На  невільній  сьогодні  землі
Ходять  вільно  якісь  "чоловічки".

Я  не  знаю,  чи  сплю,  чи  живу,
А  думки  вже  затерла  до  дір...
Тільки  знаю,    що  землю  й  весну
Від  недавніх  украдено  пір.

Лариса Журенкова

Побачення

     Володимир Лендич

Верба

   
       Володимир Лендич

Шкіромий (до дня Чистого Четверга )


Простирадло - утікало 
І білизна - хай їй грець 
І матрасик, мов карасик 
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу, 
Я за пензлик - той нишком 
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало, 
Відрізаю шмат чималий, 
Але кляті ті шмати 
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі, 
І чому всі речі вщерть 
Заюрмились, схаменулись 
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками, 
Рушники за мотузками, 
Мотузки за чобітками, 
Все батьківське надбання 
Шаленіє, скаженіє 
І тікає навмання?

Раптом просто із горища 
Клишоногий, наче рак 
Шкутильгає водомийщик 
І до мене мовить так: (далі за посиланням):


http://www.greenmama.ru/nid/1467357/#id1467406


Шкіромий (Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993)

Коли мовчать слова...

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

Дівчинка з веснянками на осінь (експромт на замітку)



З  просторів  інтернету  друзі  прислали  вірш  Романа Скиби: 
який  спонукав  на  невеличкий  експромт:

Ти ідеш по першому морозу,
Зранку вийшла ти у заметіль,
Не завадять снігові тороси
Досягти мети, попасти в ціль

Дівчинко з веснянками на осінь,
Дівчинко з очима у печаль,
Якби ж знали очі твої в просінь,
Як у шибку дивиться коваль....

Той коваль, кує в любую що порошу,
Той Вакула, дарить той хто чобітки,
Мріє хто, що і по сильному морозу
Попросить твоєй наважиться руки.

(експромт)

Сумна й красива хуртовина


Яка  сумна  й  красива  хуртовина !