Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені необережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема…

Оксана Осовська

У світі Вашому блукаю вже давно,
а інколи літаю поряд з Вами.
Для Вас я ще не вигране вино,
ще не написане найкраще полотно,
заклетчане лавровими листками.

На зорях Ви мені не ворожіть,
я знаю те, що й зорям невідомо,
чекайте хоч якихось сто століть,
і душу й серце на замок замкніть,
а я прийду - близька і незнайома.

Знайду до Вас ключі, зламаю код,
в крові палким коханням розчинюся.
Я вписана давно у Ваш клейнод,
як в стан небесний сім зіркових нот.

А поки - я Вам марюсь...
Я Вам снюся...