Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Дещиця віджигає))

Офіційна поштова марка польської пошти  )))


Свіженька казочка (автор не знайшовся)

- Владімір Владіміровіч! Вам сам Обама звоніт! - кричав Пєсков, стрімголов нєсясь по длінному корідору Крємля і врємя от врємєні перечіпаючись через беспопядочно разбросані стопки пухлих конвєртов з гєрбовой помєткой "прєзідєнтская зарплата-сюрпріз".
- Не сам Обама, а черномаза обізяна, - радостно поправив Путін, нєтєрпєліво хватая трубку. - Альо, міровой лідєр на проводє.
- Прівєт, лисий заправщік, - бодро поздоровалась трубка. - А ти, как я погляжу, ізрядно потрєпався, мєстами обвис. Єщо больше впал в маразм.
- Ядєрна пиль, кхе-кхе? - напомнив Путін, по-старчєскі кашлянувши в кулачок.
- І шуткі твої всьо так же дурацкіє, - розсміявся Обама. - В любом случає, сєгодня вєдь дєнь святого Миколая, нужно дарить подаркі дєтям і впавшим в маразм старпьорам. Вот скажи, сколько вам надо зєльоних загнівающіх фантіков, шоб обєспєчить стабільность рубля?
- Мільярдов так двадцать-трідцать, - жадно проізньос Путін. - Хотя лучше сорок, шоб уж навєрняка.
- Давай тогда п'ятьдєсят, чєго уж, - поправив Обама. - Дам. В два транша пєрєвєду.
- Только у нас рєквізіти смєнілісь, бо прийшлось пару банков закрить за валютниє спєкуляції... - обрадованно тараторив Путін. - Щас продіктую новиє рєквізіти...
- Так вот, - продолжав Обама. - Пєрвим траншем пойдьот одін доллар, а вторим - остальная сумма. Которую ми отправім, когда ти убєрьошся с Донбаса і вєрньош Крим.
- Ну ти і скотіна, - процідив Путін сквозь зуби. - Запромні: нікто, нікогда нє ставіл нас на колєні.
- А слєдовало би, - замєтіл Обама. - Бо от всєдозволєнності і безнаказанності виросло чорті-шо. Кстаті, говорят, рублі подкрєплєни золотом. Сколько кілограм золота можна купіть за одін раздутий госдолгом зєльоний фантік по сєгодняшнєму курсу? Ілі лучше ввєсті дополнітєльні санкції і потом брать сразу центнєрамі?
- Сволочь, - заключив Путін і отбив звонок. Тєлєфон тут же задзвонив снова.
- Обама, іді в жопу, - заорав Путін, прінімая звонок.
- Обама? - удівілась трубка. - Нє, ето Цзіньпіня. Моя слихала, что у вас сьодня празднік с подаркамі. Что Росія собіраєтся нам подаріть?
- Тєбє шо, мало нєфті і газа? - офігєв Путін.
- Било вродє достаточно, - призналась трубка. - Но вчєра твоя на прєсс-конфєрєнції упомянула Сібірь, і как-то так її захотєлось. Тєм болєє, там щас крізіс, нужно людям помочь, а твоя на ніх глубоко насрать. Вон даже вибори питаєшся запрєщать, понімая, шо люді от вас усталі. А ми тут с Обама посовєщаліся...
- Снова етот Обама... - Прошипів Путін.
- І рєшилі, шо садіть вас на цепь і тєм болєє рвати когті вєсьма нєгуманно, - нєвозмутімо продолжала трубка. - Лучше отобрать у вас мед і видавать порціонно, шоби мішка не перекушал і не пучився ядєрной пилью і желанієм шото хєрачить.
- Только сунься, - мрачно прєдупрєділ Путін. - Відал наші масштабні учєнія на Дальнєм Востокє?
- Ага, спасібо, моя поржала, - рассмєялась трубка. - Какая-то жалкая сотня тисяч солдат і пара надувних танков, бо остальноє на западє, вдоль украінской граніци. Твоя хорошенько подумай, до вєчєра потєрплю...
- Шойгу ко мнє, нємєдлєнно! - панічєскі потрєбував Путін, отбивая звонок.
- Шо, хєрачить?
Сіяющий от радості і жирной красной ікри Шойгу вбєжал в кабінєт.
- Цзіньпінь хочєт Сібірь, - пожалівся Путін.
- Прікажетє снова надувать танкі ілі слоніков поганять вдоль граніци? - разочаровано уточнив Шойгу.
- Нє поможет, он в курсє... Та шо ж такоє! - сердито восклікнул Путін, подпригнув от нєожиданного трєзвона трубки.
- Шо случілось? Я занят, - проорав він у тєлєфон. - Мнє Цзіньпінь тут снова мєшаєт завойовувать міровоє господство.
- От же ж козьол! - поддєржала трубка голосом Лукашенкі. - А я от ето проснувся, думаю, сьодня же Ніколая. Под подушку смотрю - а там ніхрєна. Вот, звоню інтєрєсоваться, мнє на шото надєяться ілі можно уже до Обами в прийми?...
- Вєсті сєбя хорошо надо, понял? - розізлився Путін. - А сунєшся до Обами - ядєрна пиль.
- Володєнька, ну какая ядєрна пиль? - розсміялася трубка. - У тєбя же Цзіньпінь.
- Піздєц...
Путін обіжено положив тєлєфон і жалобно посмотрєл на Шойгу.
- Вот за шо нєнавідят Росію? Почєму нє дают спокойно собрать прєжні зємлі і расхєрачить мір?
- Нє знаю, Владімір Владіміровіч, - пожав плєчами тот. - Только вот дєнєг всьо мєньше, і хєрачить становітся всьо труднєє. Нужно шото рєшать.
- Давай тогда шось рєшать, Цзіньпінь дал врємя до вєчєра, - вздохнув Путін і достав два граньоних стакана й бутилку водкі...

І тут є причина!

І тільки Віктор Федорович Янукович знав та беріг свою страшну і фатальну тайну: там де він, - хорошо не буває... (с) Чепинога. lol

смішно про рабинь))

Купил своей луганской рабыне Прасковье кролика. Для социализации.

 

Социализация ей очень нужна. Потому что если младшая рабыня Аксинья везде шароебится, и уже успела покататься на эскалаторе, посидеть в Печерском РОВД, застрять в лифте на шестом этаже (с попыткой выбить пол в лифте и поджечь потолок), погавкалась со всеми соседями по подъезду, то Прасковья просто перетащила свои мешки с картоплей и морквой в кладовку. Забаррикадировалась там, рычит из темноты, а из рук берет только шоколадные батончики и лак для ногтей.

 

Аксинья – живая и подвижная девчонка, до**я правда шустрая, шо молодой хорь. А у Прасковьи серьезные проблемы с интеграцией в социум и непонимание обязанностей рабыни.

 

Вот так и началось все у нас с нелепой истории со стиркой.

 

Запретил я Прасковье стирать свое рубище в ванной. Не то чтобы я сильно был против, просто Аксинья минимум восемь часов в день в ванне киснет, выдавив туда мою пену для бритья и пачку стирального порошка. А тут Прасковья со своей стиркой лезет. Ну и дерутся шо кошки, конечно, из-за этого.

 

Я говорю Прасковье: «Прасковьюшка, душенька моя, какого х**? Есть же стиральная машина «Бош», не сильно новая, но работающая. Только гремит на отжиме, а так нормальная. Ты лучше в ней стирай!» Прасковья что-то пробурчала и убралась в свою кладовку, к драгоценной моркве.

 

И шо? Прихожу я с ежедневного собрания правосеков, открываю дверь – под ногами хлюпает. Эта Прасковья, чучело степное, перевернула стиралку горизонтальной загрузкой вверх, натаскала в барабан ведром воды из под крана, и полощет в нем свое приданое, шо енот.

 

Не выдержал, дал ей п*здюлей.

 

Согласен, был не прав. Сорвался. Блять, да! Был неправ! Но и вы меня поймите тоже.

 

Она свои постиранные пуховики и лосины на балконе развесила, сняв флаг Украины. А внизу уже патруль Нацгвардии протокол составляет «за видсутнисть национального прапора на балкони будивли». А еще один такой протокол (после сгоревшего лифта) – и мне три ротации вне очереди в донецком аэропорту, и рытье траншей под Мариуполем. И из правосеков нах*й выгонят за семь разноцветных трусов на балконе вместо прапора.

 

Переживал я это дело серьезно. Бабу бить нельзя, конечно. Даже рабыню ее собственными мокрыми носками по татухе над жопой. Виноват. Сам себе врать не буду. Я не кацап, чтобы себе врать.

 

Аксинья, хоть и простая душой, нелады в хозяйстве почувствовала сразу. Перетащила в свою любимую ванну матрас с подушкой, и там давай ночевать. А Прасковья вообще не вылезала из своего волта. На второй день осторожно протянул ей туда шоколадный батончик – так цапнула, зараза! Прокусила руку до крови, мякоть между большим и указательным пальцем. Батончик к себе уволокла.

 

Проконсультировался я в Укррабконтроле, и сказали мне там, что луганских рабынь надо социализировать. Как наркоманов в фильме с Сандрой Баллок "28 дней". Сначала купить им фикус, чтобы они за ним ухаживали и научились заботиться о живом, потом ручного тарантула подарить, а потом уже можно целого живого кота им покупать.

 

Тут-то я и решил срезать угол мимо фикуса и тарантула. Купил Прасковье кролика.

 

Декоративного, породы карликовый рекс, окрас «шиншилла осветленная». Назвал его Пуф. Потому что если ему на нос нажать, он делает «пуф-ф-ф». Угарный зверь. Грызун путем многолетней селекции выведен для того, чтобы в душе «ути-пути» вызывать. Я пока с ним до дома доехал, его даже нацгвардейцы пытались погладить.

 

Принес домой, постучался в дверь кладовки. Прасковья приоткрывает ее на ладонь. Я туда кролика запустил, говорю: «Это Пуф, он теперь твой друг!» И стою, тревожно прислушиваясь – шо дали буде?

 

Сначала они там подозрительно друг друга обнюхали, потоптались в кладовке, а потом слышу – уже вдвоем морквой хрумкают. Тут еще любопытная Аксинья новое почуяла, в ванной завозилась, и тоже – шмыг на четвереньках к ним в кладовку. Захрумкали морквой втроем.

 

Ну, думаю, все устроилось. Ноука – *бическая сила! Пошла, пошла социализация! Слава Украине!

 

На другой день прихожу с вечернего заседания правосеков – матка боска ченстоховска! родную хату не узнать!

 

Все отпидарашено с мылом и шампунем до уровня шайнинг сан. Стиралка стоит как положено, вертикально, застлана сверху свежайшей бесплатной газетой. В банке от йогурта торчит пластмассовая гвоздика. Линолеум на полу натерт салом до блеска, на окна налеплены самодельные снежинки из туалетной бумаги (хоть до Нового Года еще полтора месяца). Аксинья в новом кокошнике, вырезанном из моей любимой моноласты (карбон, "С4", 350 евро), глазками в меня стреляет. Прасковья шумит водой в ванной, тоже явно готовится к встрече.

 

А пахнет-то как вкусно, как будто к маме на Пасху приехал! Я даже х** его знает - пугаться мне надо или радоваться?

 

Иду на кухню, на запах. В утятнице рагу. Картопля, морква (естественно), мяско тоже присутствует. Лучок и еще какие-то волокна растительности. Старательницы мои! Хозяюшки! Я чуть не заплакал от умиления.

 

И тут выходит из ванной Прасковья. Руки по локоть в крови, в одной руке - моя зубная щетка, а в другой – мокрая кроличья шкурка. Это, - говорит, - тебе на варушки будет. Или на одну варушку. Кроляка – она греет... Щас изнутри дочищу...

 

И смотрит так светло и ясно, что понятно - все мне простила. И мокрыми носками по ж**е, и то, что «онлайн-казино» на планшете ей заблокировал. Рабуська моя.

 

В общем, кушал я бедного Пуфа, стараясь улыбаться. Потому как кролей в мире еще до**я, а рабынь у меня только две.

 

Главное, чтобы в доме был мир.


http://uainfo.org/blognews/458615-bloger-prodolzhaet-temu-o-rabynyah.html

Як впевнитись, що перед вами москаль.

Рецепт.

1. Зловіть.
2. Вдягніть у вишиванку. 
3. Поставте поруч тарілку з борщем (не шкодуйте, це для діла), трохи далі - з варениками. 
4. Дайте прапор України в руки. 
5. Поруч поставте гарну українку. 
6. Відійдіть на 3 метри.

Якщо виглядає, як лайно серед квітів, – ви знайшли!