Свіженька казочка (автор не знайшовся)

- Владімір Владіміровіч! Вам сам Обама звоніт! - кричав Пєсков, стрімголов нєсясь по длінному корідору Крємля і врємя от врємєні перечіпаючись через беспопядочно разбросані стопки пухлих конвєртов з гєрбовой помєткой "прєзідєнтская зарплата-сюрпріз".
- Не сам Обама, а черномаза обізяна, - радостно поправив Путін, нєтєрпєліво хватая трубку. - Альо, міровой лідєр на проводє.
- Прівєт, лисий заправщік, - бодро поздоровалась трубка. - А ти, как я погляжу, ізрядно потрєпався, мєстами обвис. Єщо больше впал в маразм.
- Ядєрна пиль, кхе-кхе? - напомнив Путін, по-старчєскі кашлянувши в кулачок.
- І шуткі твої всьо так же дурацкіє, - розсміявся Обама. - В любом случає, сєгодня вєдь дєнь святого Миколая, нужно дарить подаркі дєтям і впавшим в маразм старпьорам. Вот скажи, сколько вам надо зєльоних загнівающіх фантіков, шоб обєспєчить стабільность рубля?
- Мільярдов так двадцать-трідцать, - жадно проізньос Путін. - Хотя лучше сорок, шоб уж навєрняка.
- Давай тогда п'ятьдєсят, чєго уж, - поправив Обама. - Дам. В два транша пєрєвєду.
- Только у нас рєквізіти смєнілісь, бо прийшлось пару банков закрить за валютниє спєкуляції... - обрадованно тараторив Путін. - Щас продіктую новиє рєквізіти...
- Так вот, - продолжав Обама. - Пєрвим траншем пойдьот одін доллар, а вторим - остальная сумма. Которую ми отправім, когда ти убєрьошся с Донбаса і вєрньош Крим.
- Ну ти і скотіна, - процідив Путін сквозь зуби. - Запромні: нікто, нікогда нє ставіл нас на колєні.
- А слєдовало би, - замєтіл Обама. - Бо от всєдозволєнності і безнаказанності виросло чорті-шо. Кстаті, говорят, рублі подкрєплєни золотом. Сколько кілограм золота можна купіть за одін раздутий госдолгом зєльоний фантік по сєгодняшнєму курсу? Ілі лучше ввєсті дополнітєльні санкції і потом брать сразу центнєрамі?
- Сволочь, - заключив Путін і отбив звонок. Тєлєфон тут же задзвонив снова.
- Обама, іді в жопу, - заорав Путін, прінімая звонок.
- Обама? - удівілась трубка. - Нє, ето Цзіньпіня. Моя слихала, что у вас сьодня празднік с подаркамі. Что Росія собіраєтся нам подаріть?
- Тєбє шо, мало нєфті і газа? - офігєв Путін.
- Било вродє достаточно, - призналась трубка. - Но вчєра твоя на прєсс-конфєрєнції упомянула Сібірь, і как-то так її захотєлось. Тєм болєє, там щас крізіс, нужно людям помочь, а твоя на ніх глубоко насрать. Вон даже вибори питаєшся запрєщать, понімая, шо люді от вас усталі. А ми тут с Обама посовєщаліся...
- Снова етот Обама... - Прошипів Путін.
- І рєшилі, шо садіть вас на цепь і тєм болєє рвати когті вєсьма нєгуманно, - нєвозмутімо продолжала трубка. - Лучше отобрать у вас мед і видавать порціонно, шоби мішка не перекушал і не пучився ядєрной пилью і желанієм шото хєрачить.
- Только сунься, - мрачно прєдупрєділ Путін. - Відал наші масштабні учєнія на Дальнєм Востокє?
- Ага, спасібо, моя поржала, - рассмєялась трубка. - Какая-то жалкая сотня тисяч солдат і пара надувних танков, бо остальноє на западє, вдоль украінской граніци. Твоя хорошенько подумай, до вєчєра потєрплю...
- Шойгу ко мнє, нємєдлєнно! - панічєскі потрєбував Путін, отбивая звонок.
- Шо, хєрачить?
Сіяющий от радості і жирной красной ікри Шойгу вбєжал в кабінєт.
- Цзіньпінь хочєт Сібірь, - пожалівся Путін.
- Прікажетє снова надувать танкі ілі слоніков поганять вдоль граніци? - разочаровано уточнив Шойгу.
- Нє поможет, он в курсє... Та шо ж такоє! - сердито восклікнул Путін, подпригнув от нєожиданного трєзвона трубки.
- Шо случілось? Я занят, - проорав він у тєлєфон. - Мнє Цзіньпінь тут снова мєшаєт завойовувать міровоє господство.
- От же ж козьол! - поддєржала трубка голосом Лукашенкі. - А я от ето проснувся, думаю, сьодня же Ніколая. Под подушку смотрю - а там ніхрєна. Вот, звоню інтєрєсоваться, мнє на шото надєяться ілі можно уже до Обами в прийми?...
- Вєсті сєбя хорошо надо, понял? - розізлився Путін. - А сунєшся до Обами - ядєрна пиль.
- Володєнька, ну какая ядєрна пиль? - розсміялася трубка. - У тєбя же Цзіньпінь.
- Піздєц...
Путін обіжено положив тєлєфон і жалобно посмотрєл на Шойгу.
- Вот за шо нєнавідят Росію? Почєму нє дают спокойно собрать прєжні зємлі і расхєрачить мір?
- Нє знаю, Владімір Владіміровіч, - пожав плєчами тот. - Только вот дєнєг всьо мєньше, і хєрачить становітся всьо труднєє. Нужно шото рєшать.
- Давай тогда шось рєшать, Цзіньпінь дал врємя до вєчєра, - вздохнув Путін і достав два граньоних стакана й бутилку водкі...