Репресії за релігійні переконання проходили в кілька етапів
Великих втрат зазнала анексована в 1939—1940 рр. Західна Україна, де рівень релігійності був високим. Винищення представників релігійних культів, активних віруючих, культових споруд тривало тут протягом усієї радянської доби, особливо запекло в період пізнього сталінізму[7]
Процес проти «Спілки Визволення України»[ред. • ред. код]у 1929 р. почався сфабрикований процес проти вигаданої «Спілки Визволення України». У належності до таємної націоналістичної організації під назвою «Спілка визволення України» (СВУ) було звинувачено 45 провідних учених, письменників та інших представників інтелігенції, включаючи Сергія Єфремова, Володимира Чехівського, Андрія Ніковського, Йосипа Гермайзе, Михайла Слабченка, Григорія Голоскевича та Людмилу Старицьку-Черняхівську. «Виявленій» організації приписувалася мета: за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників, відокремити Україну від СРСР.
Боротьба зі «шкідництвом»[ред. • ред. код]Підґрунтя репресій[ред. • ред. код]Вирішення завдання форсованої індустріалізації вимагало не тільки вкладення величезних засобів, але і створення численних технічних кадрів. Основну масу робітників, однак, складали вчорашні неписьменні селяни, що не володіли достатньою кваліфікацією для роботи зі складною технікою. Радянська держава також сильно залежала від технічної інтелігенції, що дісталася в спадщину від царських часів. Ці фахівці найчастіше були досить скептично налаштовані стосовно комуністичних гасел. Партія комуністів, що виросла в умовах громадянської війни, сприймала всі збої, що виникали в ході індустріалізації, як свідомий саботаж, результатом чого стала кампанія проти так званого шкідництва. У ряді процесів у справах про шкідництво і саботаж висувалися, наприклад, такі обвинувачення:
Радянський дисидент та публіцист Ігор Буніч зазначав: «Якщо порівняти ці події з гітлерівським геноцидом євреїв, то треба визнати, що нацисти були набагато гуманнішими у власній країні. Ворог був визначений чітко. Якщо ти єврей — ти ворог, якщо ні, то ні. Як пощастило народитися. Такі ж ярлики, як „буржуй“, „ворог народу“, „кулак“, „підкуркульник“ та інші — могли бути навішені на кого завгодно і в будь-якій кількості. У цьому й полягає головна відмінність масового терору від терору вибраного.»[1]
Всього у 1921—1953 роках (роки правління І. В. Сталіна) у СРСР, за підрахунками державного російського історика РАН В. Земськова, було засуджено 3,77 млн осіб, з них до вищої міри покарання — 643 тисячі осіб, на заслання — 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н. С. Хрущова). В книзі з промовистою назвою «Велика брехня XX століття» Земськовим вказується, що найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за «політичними» статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році — 2,56 млн осіб.[2] При цьому, деякими дослідниками констатовані факти навмисного применшення істориками РАН значущості питань, що ними вивчалися,[3] і це ставить під розумний сумнів результати досліджень працівників Російської академії наук.
Так за підрахунками незалежних від влади російських та західних істориків, кількість жертв сталінського демоциду зазначається, як в десятки разів більша від наведеної В. Земськовим. Наприклад, багаторічний радянський політв'язень O. Солженіцин на підставі власних спостерігань і досліджень, в книзі Архіпелаг ГУЛАГ[4] вказує більш реалістичну кількість жертв сталінського режиму в розмірі 66 мільйонів людей, а оцінки західних істориків називає між 45 млн та 80 млн жертв репресій.
Заслужений професор Гавайського університету, автор терміна і концепції демоциду<, історик та дослідник Рудольф Руммель в одній зі своїх 24 наукових праць «Смертельна політика: Радянський геноцид і масові вбивства з 1917 року», посилаючись на чисельні джерела, фахово обґрунтовує розрахунки та вказує кількість людських жертв серед цивільного населення за період правління Йосипа Сталіна в розмірі 51 млн 755 тис. осіб, з яких близько 40 мільйонів померло або було вбито в таборах ГУЛаг.[5]
Багаторічний радянський політв'язень Розанов Михайло Михайлович згадував про надвисоку смертність в російському таборі Ухтинсько-Печорський ВТТ, де він відбував 3650 днів каторги: «Що не день, то списують 200—300 людей. Мруть, як мухи. Одні від цинги, інші від виснаження, треті від роботи і холоду».[6]
Репресії як метод покарання[ред. • ред. код]Термін «репресії» використовується в СРСР для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії.
Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.
Однак, кампанія репресій торкнулася представників багатьох інших груп суспільства: інтелігенції, селян і особливо, яких називали «надто багатими селянами» (куркулями). Вістря репресій НКВС було спрямоване також проти цілих етносів і етнічних груп, яких називали «п'ятою колоною».
Судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з'їзді КПРС у 1956 р., та недавніх досліджень, більшість звинувачень, включаючи ті, що прозвучали на Московських процесах, були базовані на примусових зізнаннях, часто здобуті за допомогою тортур і під впливом вільної інтерпретації статті 58 Кримінального Кодексу. На основі цієї статті звинуваченим приписували контрреволюційні злочини. Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунство, шкідництво, саботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного перевороту, тероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».
Ідеологічне обґрунтування репресій[ред. • ред. код]На об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року Сталін заявив «Сильна і могутня диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер, для того щоб зітерти в порох останні рештки вимираючих класів і розбити їхні злодійські махінації».«Репресії, — заявив Сталін влітку 1930 року на XVI з'їзді партії, — є необхідним елементом наступу» [1]. Ідеологічною основою репресій була боротьба проти «ворогів народу».
Підбиваючи на об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року підсумки першої п'ятирічки, Сталін включив у доповідь спеціальний розділ про завдання і результати боротьби «із залишками ворожих класів» [1]. «Ми утвердили, — заявляв Сталін, — у всіх сферах народного господарства принцип соціалізму, вигнавши звідти капіталістичні елементи». Далі він по-перше розкриває хто мається на увазі під останніми. Останніми залишками вимираючих класів є «промисловці і їх челядь, торговці і їх посіпаки, колишні дворяни і попи, куркулі і підкуркульники, колишні білі офіцери і урядники, поліцейські і жандарми, різного ґатунку буржуазні інтелігенти і всі антирадянські елементи. Єдине, що їм залишається робити, це пакостити і шкодити робітникам і колгоспникам, Радянській владі, партії. І вони шкодять як тільки можуть. Сила і міцна диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер для того, щоб розвіяти останні залишки помираючих класів і робити злодійські махінації» [61:22]. Сталін стверджував, що представники цих ворожих класів «розповзлися по наших заводах і фабриках, по наших установах і торговельних організаціях, по підприємствах залізничного і водного транспорту і головним чином — по колгоспах і радгоспах. Розповзлися і сховалися вони там, нап'явши маску „робітників“ і „селяни“, причому дехто з них проліз навіть у партію» (Сталин Сочинения. Т 13. с.207-208) [1 ].
Найбільш масштабні репресивні акції[ред. • ред. код]Розгром троцькістської опозиції[ред. • ред. код]Відразу після смерті Леніна у 1924 утворилося декілька угруповань всередині керівництва партії, кожна з якої претендувала на владу. Троцькому протистояла більшість керівництва країни на чолі з Зінов'євим, Каменєвим і Сталіном, так звана «трійка». Привід до конфлікту з Троцьким був в тому, що, на його думку, необхідно було всіляко сприяти всесвітній революції. При цьому Сталін відстоював концепцію побудови соціалізму в одній країні. Але насправді коренем конфлікту була боротьба за концентрацію всієї повноти влади в руках Сталіна. Троцький був усунутий з займаних посад, його прихильники були витіснені від керівництва Партії і держави. Погляди Троцького («троцькізм») були оголошені ворожою ленінізму дрібнобуржуазною течією. В середині 1920-х років до нього приєдналися Зінов'єв і Камєнєв, які після розгрому Сталіном т. зв. «Нової опозиції» стрімко втрачали владу. В липні-жовтні 1926 року Троцький, Зінов'єв, Камєнєв були виключені з політбюро. Проти «троцькістів» і «зінов'євців» почалися справжні гоніння і репресії. В лютому 1929 р. Троцький був видворений за межі СРСР, а 1940 — вбитий агентом НКВС.
Вважається, що «троцькістів» було остаточно розгромлено у 1934 році. 26 січня 1934 року на «З'їзді переможців» Сталін заявив: «Ми перемогли ворогів партії, тобто троцькістські і бухарінські групи опозиції, але залишки їх ідеології все ще живуть в умах індивідуальних членів…, а також їх контрреволюційна програма відновлення капіталізму в СРСР.»
Протягом 1934—1936 років з лав партії було виключено 18,3 % із 1916,5 тисячі її членів, більшість яких було заарештовано і страчено. Зокрема з 1966 делегатів «З'їзду переможців», 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні. Пізніше чистки торкнулися також і органів НКВС — з 1 жовтня 1936 р. по 15 серпня 1938 р. було арештовано 2273 людей, з них за «контрреволюційні злочини» — 1862. Після приходу Берії за 1939 рік до них додалося ще 937 людей.
Ліквідація куркульства як класу[ред. • ред. код]Сталіну і партійному керівництву для проведення колективізації на селі потрібна була опора. Сталін розумів, що найбільшим ворогом його планам є клас заможного селянства і тому партія взяла курс на ліквідацію куркульства. Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». Ця класична тактика за принципом «поділяй та володарюй» була розрахована на те, щоб ізолювати найзаможніших хазяїв від маси бідних селян. Проте визначити, хто саме є куркуль, було не просто. Вважалося, що куркулі мають більше засобів виробництва, ніж середняки, й використовують найману працю. Підрахували, що вони становили близько 5 % селян. Але зображення урядом куркулів як «кровопивців-лихварів» та «експлуататорів» своїх односельців рідко відповідало дійсності.
Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Решту позбавляли всієї їхньої власності (включаючи хату й особисті речі), не приймали до колгоспів, лишаючи їх напризволяще. Розкуркулювання сягнуло апогею взимку 1929/1930 рр. Найпоширенішою його формою стала депортація. Сотні тисяч селян разом із сім'ями виганяли з домівок, саджали у товарні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку. З понад мільйона українських селян, експропрійованих радянським режимом на початку 1930-х років, близько 850 тис. депортували на Північ, де багато з них, особливо дітей, загинули.
Та найстрашнішим засобом боротьби сталінської влади проти українського селянства став Голодомор 1932—1933 років.
Президент України Петро Порошенко заявив, що підписав указ про відкликання всіх представників України з усіх статутних органів Співдружності незалежних держав (СНД).
"Сьогодні я підписав відповідний указ про відкликання всіх представників України з усіх статутних органів СНД. Нам там нема чого більше робити – ми рухаємося разом у Європу", - сказав П.Порошенко в суботу у Вінниці під час святкових заходів з нагоди Дня Європи.
Він наголосив, що майбутнє України – в Європі.
Як повідомлялося, 2 травня 2018 року Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) підтримала пропозицію про припинення участі українських представників у діяльності органів Співдружності незалежних держав (СНД).
РНБО доручила Міністерству закордонних справ України вжити в установленому порядку заходів щодо припинення дії окремих міждержавних угод.
Раніше президент України Петро Порошенко заявив, що Україна припинить свою участь в координаційних органах СНД. "Ми не можемо вийти звідти, куди Україна ніколи не входила. Але ми припиняємо участь в координаційних органах СНД", - сказав він.
Україна була однією з трьох країн-підписантів Угоди про створення СНД від 8 грудня 1991 року разом з РФ і Білоруссю. Проте в січні 1993 року в Мінську на саміті СНД, де було ухвалено Статут Співдружності, Україна його не підписала. З весни 2014 року участь Києва у заходах СНД було зведено до мінімуму.
Про секрети правильної вишиванки, її довговічність, а також – який код несе у собі, та чому і як правильно носити вишиванки, Юлія розповіла сайту "24" у ексклюзивному інтерв'ю.
Довідка: Юлія Магдич у фешн-бізнесі з 19 років. Створила фактично "з нуля" повний цикл виготовлення дизайнерських вишиваних виробів – від задуму малюнку, фасону і дизайну, втілення його у виробі, і аж – до доставки кінцевому власнику. Серед зіркових клієнтів Магдич – українські співачки Джамала, Тіна Кароль, телеведуча Катерина Осадча, французька співачка Патрисія Каас. Вишивку від українського дизайнера вже носять у понад 35 країнах світу, таких як США, Мексиці, Франції, Італії, Австрії, Німеччині, Греції, Іспанії, Туреччині, Великобританії, майже всіх країнах Близького Сходу, навіть у Кот-д'Івуар. Найближча мета Юлії – зробити дизайнерські вишиванки доступними для кожного українця.
Юліє, як спеціаліст розкажіть – чим і чому українська вишиванка, зокрема Ваша, підкорила світ?
Є декілька причин. Перша – це дуже гарно. Українська вишиванка прикрасить будь-яку жінку в будь-якому куточку світу. Вишивка виступає своєрідним обрамленням обличчя. Це як з картиною: підібрав правильну раму – полотно "заграло" по-новому, неправильну – картина "загубилася". Вишиванка – це "правильна рама" для будь-якого обличчя, питання тільки у правильно підібраній комбінації кольорів.
Читайте також: День вишиванки: як український національний одяг підкорив світ
Друга причина – вишиванка дуже великий відгук отримала під час Революції гідності. Символом попередньої революції, Помаранчевої, обрали оранжевий колір. Новій революції потрібен був новий візуальний код, символ. Який колір вибрати – малиновий, рудий? Звучить абсурдно. І вишиванка якраз стала другим прапором нашого народу. Люди за кордоном на підтримку України одягали вишиванки – як свідчення, що вони з українським народом і підтримують його прагнення кращого майбутнього. Сьогодні результати Революції суперечливі, але вишиванка продовжує бути символом єдиного пориву нації, її натхненням.
І вже в цьому політичному ключі вишиванка взяла свій старт в моді. Як все відбулось. У Києві двічі на рік проходить Mercedes-benz fashion-week. Ми зібрали прес-сніданок, куди прийшли найвідоміші модні видання – vogue.com (найвпливовіший ресурс в світі моди), Vogue Italia та багато інших. Їм наші вишиванки відгукнулися. Вони казали – це щось нове, незвичайне, цього в моді раніше не було. Як Коко Шанель ввела в моду чорний колір, так само і вишиванка для модних критиків стала чимось абсолютно новим. Вони все це відзняли, опублікували, і вишиванка, як то кажуть, "пішла світом".
Але все ж популярність української вишиванки почалася з революції? Адже вишивають не тільки українці.
Політична причина популярності – це друга причина. А третя – розповідаю. Я недавно відвідувала Музей Світу у Відні, де представлені різні етнографічні експонати, з різних країн світу, навіть – череп людини (не знаю чи справжній). І що мене вразило – наші орнаменти дуже схожі на вишивки індіанців Латинської Америки, Мексики. Навіть африканські країни мають вишивки дуже схожі на українські. Я вже мовчу про слов'янські народи. І у нас виникає питання – чому наша вишиванка, а не ті ж чехи чи білоруси? Звичайно, політичний сплеск привернув увагу до України, проте, я вважаю українців найбільш творчою нацією світу. Так, інші теж мають дуже гарні вишивки, але такого розмаїття фактур, кольорів, стилів на теренах однієї країни ви більше ніде не зможете знайти. Кожен регіон, та що там, кожне село має свої, неповторні, індивідуалізовані поколіннями стиль і техніку.
Юлія Магдич несе світу українські вишивані традиції
Як саме Ви прийшли до вишиванок, що вони стали вашим бізнесом і натхненням?
Я працюю у фешн-індустрії з 19 років. Етнографія та історія завжди були у сфері моїх інтересів з дитинства. Наша родина зі Львова, ми традиційно на всі свята вдягаємо стрій. І коли я переїхала в Київ і якось прийшла на інституську дискотеку у порваних джинсах і вишиванці – всі завмерли від подиву. Для моїх однокурсників це межувало з епатажем. А для мене це був звичний одяг.
Читайте також: Про що говорить вишиванка: орнаменти та їхні значення в інфографіці
Знаючи закони модного світу, мені було простіше створити бізнес-структуру бренду.
Думаю, що в популяризації української вишивки є велика заслуга нашої команди. Мода розвивається зверху вниз. Є люксовий сегмент, є середній сегмент, є мас-маркет-сегмент. Ми з компанією зайшли в люксовий і середній, зараз плануємо прийти і в мас-маркет. І нам було важливо вдягнути впливових блогерів, зірок, щоб популяризувати українську вишивку. І вони радо зустріли нашу ініціативу, ми їм дуже вдячні. Без їхньої допомоги вишиванка б так не вибухнула. Це було би просто символом – хтось колись вдягнув би на засідання Ради безпеки ООН, щоб підтримати Україну, і поступово б ця хвиля стихла. А треба було надати цьому бізнес-складової. І спільними зусиллями всього колективу це вдалося. Ми вже продавалися в магазинах за кордоном, коли до нас звернувся легендарний лондонський універмаг Selfridges, ми зрозуміли, що це успіх.
Щодо вишиванок – я багато вишивала сама. Вишивала моя мама – моя перша вишиванка вишита нею. Вишивала моя бабця. І коли з'явився запит у суспільстві, коли мої друзі казали – хочемо вишиванку, хочемо показати, що ми – інші, то я зробила кілька вишиванок, намалювала щось більш сучасне, це були такі сукні, кафтан-кімоно, в нових кольорах, не в традиційних молочному чи білому, а в незвичних. Люди почали носити, спрацював "сарафанний маркетинг". Ми зробили ще – знову їх розібрали. Ще – розібрали. Ми створили сторінку в Інтернеті, на яку почали підписуватися з різних країн. І сторінка почала рости. Я завжди акцентую на тому, що ми не вкладали жодного долара в рекламу. Тільки органічний трафік. Мені взагалі подобається природній бізнес, котрий іде не від пропозиції, а від попиту. Ми просто показували, що ми робимо – людям подобалось, вони нас рекламували. Якісний, правильний, креативний продукт сам себе продає.
Розкажіть детальніше про візерунки – звідки вони беруться, що символізують?
Якщо розбирати мої вишиванки – то частина узорів традиційна. Але я їх пробую подати у варіанті 3d. Наприклад, калина, дуби – одні з найтрадиційніших узорів українських. Це символи чоловічі, відображають силу. Чому ми їх вишиваємо на жіночому одязі – тому що українська жінка має міцний стрижень, так історично склалось. Українки ще за княжої доби успадковували земельні наділи, в той час як у Європі жінки не мали жодних майнових прав. Католицька церква відносно недавно визнала, що у жінок є душа. Українська жінка у нас історично наділена широкими правами.
У чому моя технологія щодо старовинних узорів – я їх розкладаю на деталі. Колекціоную старовинні вишиванки, аналізуємо з командою техніку, колористику, згодом демонструємо їх у сучасному читанні. Щоб закладений пращурами візуальний код був дуже легким для сприйняття. Ми живемо у час так званого кліпового мислення – стиснутої до мінімуму інформації та чіткої візуалізації. І я хочу, щоб картинка на сукні була максимально багата і проста.
Але в нас є і традиційні вишивки. Борщівка, наприклад. Там дрібний хрестик в чотири нитки, вишивається вона до місяця. Їх ми робимо для того, щоб зберегти традиції.
Традиційна вишивка-борщівка від Юлії Магдич
А значна частина візерунків – просто народжується в голові. Наприклад, колекція з братчиками мені наснилася, я їх чітко побачила. Технічно ми намучилися – місяці три чи чотири, не виходило. Але все одно, командними зусиллями, ми відтворили мій сон на тканині.
Що надихає на створення нових візерунків?
Історія. Всі кажуть – подорожі. А що таке подорожі – це коли ти стикаєшся з душею народу, його культурною спадщиною. Я дуже багато читаю історичної літератури, вона мене заворожує. І я собі в голові завжди уявляю, як би я одягнула такого короля, чи цю княгиню, чи лицаря – як би він мав виглядати в годину свого тріумфу. Я уявляю, як зустрілися вперше гетьман зі своєю дружиною, і як би вона мала виглядати, щоб він палко закохався в неї. Мені хочеться показати красу жінки. Історію створюють особистості, і мені хочеться ці образи розкрити.
Читайте також: 24 українські вишиванки: відроджуємо забуті цінності
Ну і, звичайно, мене надихає родина, любов. Мені хочеться сподіватися, що це видно у наших роботах. У нас навіть на сайті написано Made of love.
Борщівка вишивається місяць. А скільки триває робота над іншими виробами?
Все залежить від об'єму вишивки, техніки. Простіші речі вишиваються кілька днів. А повний цикл виробництва повністю вишитої сукні – від 2 до 4 тижнів. Є такі вироби, які вишиваються до 2 місяців – розшиті перлинами, бісером, золотою ниткою.
На довгу сукню йде 15-20 кілометрів нитки. І це спеціальні нитки, резистентні. Щоб не деформувалася, не тягнулася, не змінювала колір. І це один із секретів того, як створити правильну вишиванку. Ми використовуємо тільки і виключно натуральні тканини – льон, котон. На осінь наші нововведення – бавовняні вишиванки і оксамитові, які зараз стали супер-популярними за кордоном, найбільше в Америці і на Близькому Сході.
Вишиванка тим і цінна, що вона дуже екологічна, довго зберігається, не виходить з моди. Її можна згодом передати донці, онучці. Саме тому якість для нас – основа основ.
Ми на 100% made in Ukraine, повний цикл, від початку і до кінця, здійснюється нашими майстринями з золотими руками.
Візерунок братчики, створений Юлією Магдич
І тканини в Україні купуєте?
По різному. Із тканинами в Україні є моменти – вони не конкурентноспроможні за ціновою пропозицією. Великі льон-комбінати в Україні пропонують дуже дорогу сировину. Наприклад, білоруський льон-комбінат більше конкурентоспроможний в цьому плані. І якщо ви звернетесь до великих українських текстильних комбінатів – то майже всі вони купують білоруський льон.
І цей момент мені би дуже хотілось змінити – щоб на наших виробництвах використовували тільки наш льон. Є куди рости і над чим працювати.
Як носити вишиванки, з чим комбінувати? Як у світі носять?
Наймодніший сьогодні тренд – вишиванка плюс кеди, білі, які до всього пасують. І це така універсальна "форма" – її можна і в літак одягнути, і на вечерю, і в музей, і в гості. Навіть на офіційні заходи. От індійці на офіційних заходах ходять у сарі, не підлаштовуються під європейську культуру, просто демонструють свою, власну. Мені хотілось би, щоб українські політики, урядовці теж частіше з’являлися на заходах у традиційному українському одязі.
Друге – зараз весілля в українському стилі на піку популярності. Люди повернулися до свого коріння і насолоджуються цим. Плюс вишиванка на таїнстві вінчання прикриває плечі і руки, на відміну від "традиційних" суконь з голими плечами, коли доводиться намотувати якісь шалики, болеро тощо.
У арабському світі наші вишиванки часто одягають замість абаї. Там більш стримані вишивки, вони їм підходять у цій якості.
Вишиванки можна носити з джинсами, шортами, брюками. Зараз навіть в офісах замість Casual Friday в прогресивних компаніях ввели нову традицію – Friday у вишиванках.
Але важливо розуміти – вишиванка не має бути занадто коротка, щоб не показувати пояс штанів. Пояс має бути не акцентний. Мені подобається комбінація – широкі штани і заправлена вишиванка. Це створює силует "пісочний годинник". Це для жінок. Виправлену вишиванку рекомендую залишити в минулому році. А чоловікам навпаки – тільки так і можна носити. Заправляти вишиванку в джинси чоловікам – це табу.
Якщо вдягаєте довгу вишивану сукню з підборами – одяг має закривати взуття
Зараз ще вишиванку носять в таких рок-інтерпретаціях – з косухою, грубими ботами. Носять навіть з ботфортами – коротку сукню-вишиванку.
Ще дуже гарно – з традиційним капелюшком або з солом’яним кошиком, як Джейн Біркін. Соломка цього року в тренді. Прекрасно виглядають ансамблі, коли мама з донечкою вдягають однакові вишиванки.
Ще у нас є таке ноу-хау – вишиванки з оголеними плечами. Ми його ввели, потім воно стало популярним. Ми цим дуже пишаємося. Взагалі в Кувейті і Катарі нас підробляють активніше, ніж Dolce&Gabbana. Ми спочатку були у розпачі від такої кількості підробок, в тому числі і в Україні. А потім зрозуміли, що власне за цим показником і можна оцінювати популярність бренду.
Як носити вишиванку не можна?
Сукня-вишиванка має свою довжину. Якщо ви взуваєте взуття на підборі, то не раджу носити вишиванку довжиною до кісточки. Сукня має або закривати взуття, або бути довжиною до трохи нижче середини щиколотки. Інакше – це ріже довжину ніг і деформує пропорцію тіла. Має бути відкритим вузеньке місце ніжки, окраса кожної жінки.
Читайте також: З якого регіону вишиванка? Тест на національну ідентичність
Підперезувати вишиванку треба в залежності від типу фігури. Якщо худорлява, субтильна фігура – можна навіть без поясу. Якщо фігура пишна, з тонкою талією і широкими стегнами – це високий пояс. Якщо фігура спортивна, без яскраво вираженої талії – пояс краще на стегна в'язати.
Юліє, розкажіть про своїх зіркових клієнтів. Як вони обирають вишиванку?
У нас в Україні, певне, вже всі зірки одягалися. Є такі, хто чітко знають, що хочуть – надсилають картинку й кажуть – тільки таке. Коли зірки замовляють, це зазвичай завжди потрібно на вчора. Ми до цього готові, часто і ночами працюємо, бо розуміємо, що людина має в цьому вийти на червону доріжку, на ефір.
Часто зірки замовляють собі вишиванки на відпочинок. Їм це і зручно, і вони хочуть десь за кордоном засвідчити свою патріотичність в ошатній вишиванці. Процес замовлення часто відбувається через стилістів, проте в основному – вони стежать за нашими оновленнями в Інстаграм, і коли бачать річ, яка їм подобається – пишуть нам про це.
Із того, що люблять українські зірки – це плаття з оголеними плечами, дуже. На літо підкреслити лінію ключиць – кожна дівчина хоче.
Патрисія Каас у вишиванці авторства Юлії Магдич
До нас у магазин у Києві завітала Патрисія Каас. Як виявилося, відома співачка стежила за нами на міжнародних Інтернет-платформах. Вона показала скріншоти в телефоні і чітко знала, чого хоче. Але ми їй підібрали ще також кілька гарних вишиванок на море. Їй дуже сподобалася колекція братчиків. Навіть на концерті у Львові Патрисія співала в нашій вишиванці, про що повідомила прямо зі сцени. Зал вибухнув аплодисментами.
Зіркові клієнти загалом прості в роботі, вони розуміють, які картинку хочуть дати, вони сміливі, готові до всього нового. І мені це цінно як творчій людині – я можу себе виразити у їх сукнях, є простір для творчості. Наприклад, у Джамали на відкритті Євробаченні був наший білий кейп і біла сукня. Це ми розробляли індивідуально. Цей комплект, "Табун", де 4 метри вишивки, в традиційних українських кольорах, ще й підкреслив і татарське коріння Джамали. Такі замовлення додають натхнення.
Джамала красувалася на Євробаченні-2017 в ексклюзивному наряді від Юлії Магдич
А хто найскладніші клієнти?
Їх всього десь 1-2 відсотка. Для мене найскладніші ті, хто часто міняє свою думку. Давайте переробимо. А давайте переробимо назад. Це технічно складно, коли на вчора. І це буває і з українськими, і з закордонними клієнтами.
Ще у клієнтів зі східних країн інший режим дня. Вони на 6 ранку водять дітей до школи, о 12 забирають. Вдень там спека, тому сплять там двічі на добу – вдень і вночі. І потім активне життя з 5-6 вечора до першої ночі. І я довго звикала, що мені о 12 ночі дзвонять з якимись бізнес питаннями. Або в 7 ранку відводять дітей – і починають дзвонити і писати. А в нас це 5-6 ранку. Але ми вже до цього призвичаїлися.
Ми радо відгукуємося на різноманітні стилі співпраці для того, щоб ще більше популяризувати українську вишиванку в світі.
КИЇВ. 17 травня. УНН. Традиційно день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня, тож цього року припав на 17 травня, передає УНН.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Канадський міністр оборони одягнув вишиванку і заговорив українською
Свято бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці.
День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.
Як повідомляв УНН, кияни у вишиванках 17 травня зможуть їздити у метро безплатно.
Кабінет міністрів України затвердив угоди з Катаром і з Антигуа і Барбуда про взаємне скасування візових вимог. Угоди з країнами були підписані в 2018 році
Угоди про безвізовий режим затверджено з Катаром і з Антигуа і Барбуда. Відповідне рішення було прийнято 16 травня на засіданні Кабміну, повідомляє «Дзеркало тижня».
Зазначається, що угоду про безвіз з Катаром український уряд підписав у березні 2018 року. А в лютому 2018 року документ про скасування візових вимог було підписано з Антигуа і Барбуда.
Зазначається, що МЗС працює над введенням безвізового режиму з країнами так званого «шенгенського «білого списку». В списку запланованої лібералізації візового режиму на 2018 рік понад 10 країн.
Нагадаємо, з 31 грудня 2017 року почав діяти безвізовий режим між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Станом на січень цього року, Україна мала безвізовий режим із 85 країнами світу.
Міністерство закордонних справ України також домовляється про безвіз із Колумбією.
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
