Источник: Ура-Информ.Донбасс

Особливого піднесення з нагоди цієї значної дати не відчувається, тому оприлюдню одну інформацію про наші святкові військові події на Львівщині

На Львівщині на території військової частини урочисто відкрили й освятили каплицю Пресвятої Богородиці

| 06.12.2011 |  |10:00|
У день святкування Введення в храм Пресвятої Богородиці, а також з нагоди 20-річчя від дня створення 9-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону та Збройних Сил України у військовій частині, що дислокується у районному центрі Золочів Львівської області, урочисто відкрили та освятили каплицю Пресвятої Богородиці.
В урочистостях взяли участь представники місцевих органів влади, священнослужителі, члени сімей військовослужбовців.
Командир окремого ремонтно-відновлювального батальйону підполковник Ігор Задорожний, який підтримав ідею спорудження каплиці на території військової частини, розповів, що втілити задум у життя вдалося завдяки зусиллям всього колективу. Він також наголосив, що ще з княжих і козацьких часів покровителькою Українського війська вважали Пресвяту Богородицю. Саме тому у Золочеві на її честь спорудили каплицю, приурочивши її відкриття до 20-річчя з дня створення військової частини та Збройних Сил України.
– Це святе місце стане для кожного, хто служить у нас, не тільки осередком душевного спокою. Каплиця покликана стати одним із важливих елементів виховання у військовослужбовців почуття відповідального ставлення до виконання обов’язку і служіння українському народові, – зазначив командир військової частини.
Слід також зауважити, що 5 грудня особовий склад 9-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону 13-го армійського корпусу відзначив 20-ту річницю від дня свого створення. Таким чином, ця військова частина практично є ровесницею Збройних Сил України.
А за підсумками минулого навчального року батальйон визнаний кращим серед ремонтних частин і підрозділів армійського корпусу.
http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=22715

Коментар Б.Г,: що тут сказати в додаток окрім простої істини, що у випадку якогось конфлікту у нас вся надія виключно на Божу силу, а не на міць Української армії. Нещодавно бачив у Львові, як наші славні вояки копирсалися у будівельних купах сміття, вибираючи звідти бруківку на роботах турецької фірми по вул. Городоцька, а перед тим інші солдатики вивозили архівні фонди в поміч бібліотеці Стефаника - служба! Ось вони, захисники наші як вчаться воювати з ворогом. І згадую свою подібну нікчемну службу в Радянській Армії, яка у глобальному масштабі власне і стала одною з причин розвалу СРСР. Тепер черга України...
З того всього щось жодного бажання нема вітати наших славних вояк Збройних Сил України - вибачайте, панове 

О.Ірванець про азарова...

Cуд признал законными указы президента о присвоении званий Героев Украины поэту Василию Стусу и композитору Владимиру Ивасюку. Соответствующее решение принял Высший административный суд Украины, сообщают «Комментарии» со ссылкой на УНИАН. По словам донецкого адвоката Владимира Оленцевича, он получил из Высшего админсуда постановления, которыми оставлены без изменений решения Донецкого апелляционного административного суда, которые ранее отказали в удовлетворении исков Оленцевича по Указам о присвоении Стусу (1938—1985 гг.) и Ивасюку (1949—1979 гг.) звания «Герой Украины». «В течение более чем двух лет это производство оставалось без движения. И только 9 ноября 2011 года Высший админсуд окончательно оставил мой иск по Стусу без удовлетворения», — сказал Оленцевич. Он рассказал, что аналогичной оказалась и судьба его иска по указу о присвоении звания Героя Украины Ивасюку. «16 апреля 2009 года я подал иск в Донецкий окружной административный  суд о признании незаконным Указа президента Украины Виктора Ющенко от 1 марта 2009 года „О присвоении Ивасюку звания Герой Украины“ на том основании, что Ивасюк на момент награждения также не являлся гражданином Украины. Однако суд в удовлетворении моего иска отказал», — отметил  Оленцевич. По его словам, после того, как Донецкий апелляционный админсуд отклонил  его апелляционную жалобу, он подал кассационную жалобу в Высший админсуд, который 8 октября 2009 года постановил открыть производство по данному иску. «Точно также, в течение двух лет, это производство оставалось без движения. И только 29 ноября 2011 года Высший админсуд поставил точку и оставил мой иск без удовлетворения», — сказал Оленцевич. Комментируя постановления суда, Оленцевич заявил, что они вызывают у него «определенное недоумение». «Совершенно аналогичные мои иски по Степану Бандере и Роману Шухевичу были удовлетворены», — напомнил адвокат, уточнив, что иски по Бандере, Шухевичу, Стусу и Ивасюку рассматривали разные составы судей. «Получается, что Высший админсуд принял совершенно противоположные решения по совершенно аналогичным вещам», — заявил Оленцевич. В то же время он заключил, что «раз эти решения окончательны, значит, они правильны».

Источник: Украинская правда

Ще один Київський мрійник: всім по лопаті - і на городи!

Про те як стати справжнім чоловіком в наш час, говорить протоієрей Андрій Ткачов.

 Сміливість жити.

«Я боюся жити. Напевно, я - боягуз », - співається в одній рокерській пісні.

Чому - «боюся»? Адже «хочу жити» - природніше, ніж «боюся жити». Разом з тим, статистика самогубств в розвинених країнах дозволяє думати про масову втоми від життя.

Здавалося б - яка безліч зручностей полегшує і різноманітить існування людини! Автомобілі та літаки, мобільні телефони, ліфти, вода з-під крана, телевізори, холодильники та багато іншого. Але чомусь від життя, полегшеного такою безліччю зручностей, людина  відмовляється і каже: «Я боюся», - а часом добровільно йде з нього  в
небуття.

Може, причина в тому, що в світі, наділеному великою кількістю зручностей та  розваг, прості і життєво важливі закони людських відносин починають  здаватися необгрунтовано складними і заплутаними? ..
Чоловік і жінка. Сміливість бути разом.

Наприклад, чому сучасні чоловіки в переважній своїй більшості не бажають  одружитися - не хочуть продовжити своє ім'я в історії, не хочуть  відчувати себе главою сімейства і господарем?
Може бути, це рішення виникає з того, що сучасний чоловік засвоїв помилкову вигоду зручності? Для початку він розклав подружнє життя на складові частини, тобто на права та обов'язки. Потім напружився звивиною егоїзму і зробив вигідний висновок: права подружжя  легко знаходяться в ринковому суспільстві без самого шлюбу - і чисту
сорочку, триразове харчування та постіль «радості» можна елементарно  купити, без штампа в паспорті. Так,
звивина егоїзму продиктувала чоловікові, що в законному шлюбі прав не  додасться, а всіляких обов'язків, відповідальності та пов'язаних з нею  тривог і різних переживань не уникнеш. Головне - буде втрачена свобода в досить відчутному масштабі.

Тому наш сучасник, хто водиться чистим егоїзмом, вирішив, що він проживе без сім'ї, тобто без любові, без складних зв'язків між поколіннями і без  вантажу благословенної відповідальності. Якщо мета життя - отримання задоволень, то краще їх отримувати  поодинці.
Уроки мужності.

Щоб коли-небудь стати сімейною людиною, чоловік повинен у дитинстві і юності бачити перед очима відповідні життєві приклади. Або так сильно і щиро закохатися, щоб потім безоглядно і назавжди кинутися в
гущу невідомого подружнього життя, в трясовину повсякденного побуту. Але і в тому, і в іншому випадку йому для створення сім'ї буде потрібна рішучість і неабияка частка мужності.
Смію припустити, що ніколи людині не потрібно було стільки моральної  мужності і сміливості для створення сім'ї, скільки потрібно сьогодні. Мужність в даному контексті - це здатність тверезо бачити мету, оцінювати ризики, йти на жертву, не тікаючи від випробувань. Це дуже чоловічий крок - запропонувати спільне життя, тимчасове і вічне, людині, яку ти любиш. Пообіцяти бути стіною-захистом і плечем-опорою для майбутньої дружини і майбутніх дітей: «Я навчуся всього цього, вір у мене». Сказати: «Я ще не вмію, але я неодмінно навчуся», - певною мірою вираз мужності. Причому сказати це потрібно в першу чергу самому собі.

Так, чоловік повинен бути твердий, постійний, посидющий і напористий. Іноді він повинен бути сміливий, але сміливість - це не головне. Є багато сміливості, порідненої з дурістю, абсолютно позбавленої справжньої мужності і благородства.

Мужність потрібно буде чоловіку не для відчайдушної автомобільної їзди і підкорення гірських вершин. Ці похвальні заняття, по суті, не більш ніж розвага.

Мужність буде йому необхідна для виховання дітей, вирощування дерев і  спорудження будинку - для справ простих і необхідних сьогодні потрібно  набагато більше мужності, ніж для справ яскравих і непотрібних.
Ну і, нарешті, ще одним атрибутом мужності варто визнати відмову від порохньої балаканини, сумної і порожньої. Краще займатися конкретною справою.

Протоієрей Андрій Ткачов

Ця новина на Фокусі, може хтось і читав її, але лишній раз не завадить, черговий плювок на українців розжирілих і знахабнілих бандюковичів, здається вже немає жодного прошарку населення на якому вони би не зекономили, так ні - залишились ще ненароджені діти.

По новому правительственному законопроекту соцпомощь при рождении ребенка могут потерять до 80% украинцев. В Верховной Раде зарегистрирован законопроект, меняющий порядок начисления выплат при рождении ребенка, сообщает ТСН.ua. Теперь за рождение первого ребенка украинская семья получает около 27 тысяч гривен, за второго - 54 и третьего - 109. Для получения этих денег по новому закону нужно будет предоставить справку о составе семьи и доходах всех ее членов. Раньше таких документов не требовали. Цель правительства - отсеять от получателей социальной помощи состоятельных граждан. В Минсоцполитики уверяют, что в Украине есть только 20% людей, которые действительно нуждаются в государственной помощи.

http://focus.ua/society/209885/

Здавалося б, щойно висохло чорнило під рішенням Вищого адмінсуду про скасування звань Героїв України Романа Шухевича та Степана Бандери, як назріває черговий скандал із політичним душком. У Вищому адміністративному суді перебуває чергова порція справ за позовом сумнозвісного донецького «месника» Володимира Оленцевича, якому надто муляла героїзація Бандери та Шухевича. Цього разу Оленцевич хоче відібрати звання Героїв у поета (до речі, теж донеччанина) Василя Стуса, пісняра Володимира Івасюка та диригента й керівника Української капели бандуристів ім.Тараса Шевченкау США Григорія Китастого. Аргументація у Володимира Оленцевича «залізна» — з нею він виграв і справи по Бандері та Шухевичу: всі нагороджені Герої України не можуть називатися такими, бо не були громадянами України.

«Заберуть, бо загнали себе у глухий кут»

Юрій Шухевич, син командувача УПА, переконаний: Вищий адмінсуд ухвалить рішення у справі Стуса, Івасюка та Китастого на користь Оленцевича. «Я не сумніваюся, що так і буде, — каже Герой України. — Адже там аналогічна ситуація, як і в справі Романа Шухевича. Дві інстанції Оленцевичу відмовили, але він подав касаційну скаргу, і її задовольнили. Тепер слово за Вищим адмінсудом. І рішення його буде аналогічним, тільки дуже скандальним. Бачте, це вже пішла справжня лавина».

Пан Юрій певен: свого часу, ухваливши рішення у справі Бандери та Шухевича на користь «донецького» Оленцевича, ВАСУ загнав себе в глухий кут: «Бо тепер, якщо суд не прийме аналогічне рішення при подібних обставинах і мотивації, то тим самим визнає, що попередні ухвали по Бандері та Шухевичу були політичні. І якщо логічно дивитися, то такі самі підстави «зняти» Героя України є і щодо Олексія Береста (радянськийгерой ІІ Світової війни, який встановив Прапор Перемоги на даху німецькогоРейхстагу.— Авт.), генерала Кузьми Дерев’янка (приймав капітуляцію Японії), навіть ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Адже всі вони формально не були громадянами України. Вони були громадянами СРСР». Небіжчик не може мати громадянства. Але...

Насправді аргумент Оленцевича, який узяв до уваги суд, не тримається купи. «І Бандеру, і Шухевича могли нагородити званням Героя України посмертно, — каже Роман Орєхов, адвокат Степана Бандери молодшого. — Як правник я повторював це не раз: небіжчик не має громадянства. Відтак говорячи «посмертно», нагороджуємо того, хто вже не має жодних громадянських, цивільних або політичних прав. А тому й немає жодного значення, громадянином якої країни він був. Бо ж тепер він уже не громадянин! Це зрозуміло будьякому юристу!»

У справі Стуса та Івасюка Роман Орєхов теж налаштований не надто оптимістично. «З огляду на ті рішення, які приймає ВАСУ, будьякий найбридкіший і найбезглуздіший вердикт є цілком можливим, — каже адвокат. — Адже сьогоднішня судова система тупо прислуговується чинній владі й не здатна на власне правове слово. І навряд чи хтось перейматиметься моральними питаннями під час розгляду справи по Івасюку чи Стусові. Формально суд має такі ж самі підстави. І враховуючи судову практику, яку сам для себе створив Вищий адмінсуд у справі Бандери та Шухевича, укази щодо Стуса та Івасюка теж можуть бути скасовані». Син не проти дегероїзації батька

Син видатного поета, дисидента і політв’язня Василя Стуса, Дмитро, ситуацію навколо можливої дегероїзації свого батька оцінює спокійно. Каже, сприйме будьяку ухвалу суду. «Я думаю, що будьяке рішення не додасть авторитету повністю скомпрометованій українській судовій системі. Та ще й підірве й без того невисокий авторитет звання «Герой України». Те, що може відбутися, звісно, неприємно для мене, перш за все, тому, що це стосується імені мого батька. І не хочеться, щоб його політики в різні боки смикали. Але щодо самого звання Героя України... Я не ходив на вручення і вважаю, що Василю Стусу це було не потрібно. Мене ж значно більше цікавить, щоб видавали книжки, щоб був створений повноцінний музей Василя Стуса», — каже Дмитро Стус, відомий своєю лояльністю до Президента Януковича. Зараз Дмитро Васильович — член Гуманітарної ради при Президентові України. Натомість популярний письмен­ник Василь Шкляр заявляє, що вся ця історія із масовою дегероїзацією — це «фарс, який, окрім як ганебних почуттів, нічого не викликає». «Це звання взагалі варто анулювати, і за зовсім іншими критеріями слід давати Героя України. Тільки вже при іншій владі, — каже автор «Чорного ворона». — І без Бандери та Шухевича вже немає сенсу когось достойного вшановувати. А якщо врахувати, що це ж звання має якийсь Білаш, віршарик із Донецька, то який сенс його взагалі давати нашим справжнім героям?»

Водночас Степан Хмара, довголітній політв’язень радянських концтаборів, переконаний: ми не можемо проігнорувати можливе рішення Феміди. «Я ще сподіваюся, що суд схаменеться і не ухвалить ганебних рішень, як це було у справі Бандери та Шухевича. Але якщо, не дай, Боже,таке рішення по Стусу та Івасюку буде прийняте, то це стане справжньою ганьбою. І всі українці, які себе такими вважають, мають відповідно прореагувати. Таке неможливо проковтнути, бо це образа честі й гідності кожного українця. Ми маємо публічно висловити свій протест, і насамперед щодо влади. За такі політичні рішення вона має нести відповідальність».

 

АВТОРА! Вічний позивач Володимир Оленцевич, донецький адвокат, упродовж останніх шести років не може спокійно жити через героїзацію «неугодних» йому українців. За цей час він подав до суду десятки позовів щодо визнання незаконними та скасування указів Президента Ющенка про нагородження державними нагородами багатьох відомих осіб. Зокрема, оскаржив героїзацію Степана Бандери, Романа Шухевича, Олекси Гірника, який спалив себе на знак протесту проти радянської тоталітарної системи. Не подобалося Оленцевичу нагородження орденом Ярослава Мудрого V ступеня міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та голови Вищого адміністративного суду України Олександра Пасенюка (цікаво, що тепер цей же суд і розглядатиме касаційні скарги Оленцевича, а Пасенюк став суддею КС).Частина заяв Оленцевича стають підставою для влади Януковича реалізовувати свої наміри щодо боротьби з антирадянськими й антиросійськими елементами, «всілякими бандерівцями» тощо.

 

ФЕМІДА Як було з Бандерою?

Останнє рішення Вищого адмінсуду у справах щодо героїзації Бандери та Шухевича ще раз підтвердило наявність політики в цьому питанні: ВАСУ, як писала «УМ», відмовив у допуску до провадження Верховного Суду справи про позбавлення лідера ОУН Степана Бандери і головнокомандувача УПА Романа Шухевича звання Героя України.

Нагадаємо, після рішення Вищого адмінсуду 2 серпня про дегероїзацію Бандери та Шухевича залучені сторони захисту мали намір звернутися по правду до Верховного Суду. Однак тепер, за законом, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі подається до Верховного Суду через Вищий адмінсуд. Ухвала ВАСУ однакова для всіх заявників (а таких було добрий десяток): судове рішення у справі Бандери та Шухевича не може бути оскаржене у Верховному Суді. Одначе адвокат Степана Бандери молодшого Роман Орєхов переконаний: зарано ставити крапку в цих справах. «У нас є ще низка механізмів у національному законодавстві, яка дозволяє порушувати ці справи ще неодноразово, — каже адвокат. — Не забувайте також, що у Степана Бандериє далеко не один нащадок, і ніхто, окрім онука лідера ОУН Степана молодшого, не був залучений до справи. Думаю, хтось із них окремо або ж і разом спокійно зможуть звернутися з апеляційною чи касаційною скаргою до Донецького окружного адмінсуду».Крім того, Юрій Шухевич, син командувача УПА, та Степан Бандера молодший уже звернулися до Європейського суду з прав людини з відповідними позовами.

http://umoloda.kiev.ua/number/188/0/70883/

О.Ірванець.ТВі.Передача альбертенштейн.

Відзначаємо 1 грудня 20-річчя всеукраїнського референдуму на підтвердження незалежності України. Всеукраїнський референдум 1991