Повір, я цю війну переживу.
- 08.07.17, 10:17
- Ми любимо тебе, Україно!
Мам, тут усе гаразд, і я у шапці.
І взув оті червоно-чорні капці,
що ти колись була мені купила.
Я виправ їх без порошку і мила.
Сьогодні майже зовсім не стріляють.
Стріляли б, може, та куди – не знають.
Ми вгризлися у землю, як кроти.
Та менше з тим. Скажи мені,
чи ти усе вирощуєш ті мальви й чорнобривці?
І як себе там почувають вівці?
В цілому, як живе моє село –
чи все лишилося, яким воно було?
Чи досі сушиш на паркані глеки?
Чи ходять підлітки на дискотеки?
Чи ще росте та яблуня-кривуня,
з якої я упав? І як бабуня?
А в нас тут добре, хоч нема води.
Ти не турбуйся, не дзвони сюди.
Зв’язку ж, ти зрозумій, немає теж.
А небо є – воно таки без меж.
Все добре, не турбуйся, не дзвони.
Усі потроху тут – твої сини.
А я собі помалу допливу.
Повір, я цю війну переживу.
Світило вже іде за небокрай.
Серйозно, мамо, не переживай.
У мене автомат осьо на лавці –
і, чесне слово, мамо, я у шапці.
І взув оті червоно-чорні капці,
що ти колись була мені купила.
Я виправ їх без порошку і мила.
Сьогодні майже зовсім не стріляють.
Стріляли б, може, та куди – не знають.
Ми вгризлися у землю, як кроти.
Та менше з тим. Скажи мені,
чи ти усе вирощуєш ті мальви й чорнобривці?
І як себе там почувають вівці?
В цілому, як живе моє село –
чи все лишилося, яким воно було?
Чи досі сушиш на паркані глеки?
Чи ходять підлітки на дискотеки?
Чи ще росте та яблуня-кривуня,
з якої я упав? І як бабуня?
А в нас тут добре, хоч нема води.
Ти не турбуйся, не дзвони сюди.
Зв’язку ж, ти зрозумій, немає теж.
А небо є – воно таки без меж.
Все добре, не турбуйся, не дзвони.
Усі потроху тут – твої сини.
А я собі помалу допливу.
Повір, я цю війну переживу.
Світило вже іде за небокрай.
Серйозно, мамо, не переживай.
У мене автомат осьо на лавці –
і, чесне слово, мамо, я у шапці.
13
Коментарі
Кривовус
18.07.17, 10:28
Brodjga1
29.07.17, 14:12
Гарно!
Богдан Ляшко
39.07.17, 15:22
Рідна ненько Україно,
Чом не чуєш свого сина?
Біля серця ти пригріла
Тих, хто зрадив тебе, мила...
Їм віддала все, що мала...
Нас – по світу розкидала
Та я Бога в серці маю...
Я тебе КОХАЮ...
Як прийшла війна до хати –
Сам пішов я воювати...
Чом ти не зігріла душу мою?
Чом мене не зберегла?
Чом ти зброю не дала?
Ти мене поїла, ненько, ранньою росою...
Твої доньки та сини
Гасять полум'я війни...
Бережуть вони твої кордони...
Бачу, "Сотні" тобі мало...–
Ти добріш до нас не стала...
Там, на небі – вже не "сотня"..,
Там вже – БАТАЛЬОНИ...
Я віддав своє життя –
Та пішов у небуття...
Щоби Ти була завжди ЄДИНОЮ...
Дякую Тобі – подбала...–
Тіло моє прикопала...–
При дорозі прикопала...
Під осиною...
Тим, хто ЗРАДИВ – не пробачу!
Я з небес наскрізь всіх бачу! >>>
Богдан Ляшко
49.07.17, 15:23
Тим, хто ЗРАДИВ – не пробачу!
Я з небес наскрізь всіх бачу!
СХАМЕНІТЬСЯ! – поки вас благаю!
Годі неньку шматувати!
Годі все тягнути з хати!
Бо зійду до вас з Небес я –
Ох, ПОКАРАЮ!!!
Рідна ненько Україно,
Чом не чуєш свого сина?
Біля серця ти пригріла
ТИХ, ХТО ЗРАДИВ ТЕБЕ, мила...
Їм віддала все, що мала...
Нас – по світу розкидала...
Та я Бога в серці маю... –
Все одно... – КОХАЮ...
Автор – Зибін
http://video.i.ua/user/295100/51651/431624/
===
Текут рекой – за ратью рать –
Чтобы уткнуться в землю лицами...
Как это ГЛУПО! – УМИРАТЬ
ЗА ПЕТИН ГОНОР и АМБИЦИИ...
\Игорь Губерман. Гарики\
Ivan_Tom
59.07.17, 17:57
Alter ego*
611.07.17, 00:20
ab absurdo
717.07.17, 22:54