Як жаль...

  • 30.04.17, 23:00
Помер поет Борис Олійник
30 квітня 2017

30 квітня на 82-му році життя помер український поет Борис Олійник.

"30 квітня о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби спочив у Бозі легендарний український поет Борис Олійник... Царство Небесне... Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: "Писати, як живеш, а жити, як пишеш".

(Олесь Маслій)

Фото - zn.ua

Маслій також додав, що багатомільйонну любов українців поет заслужив саме за свою поезію:

"Коли читаєш його "Парубоцьку баладу", "Стару пісню на новий мотив", "Ринг", "До проблеми: революція і митець", "А зрадник завше продає когось", відчуваєш почерк віртуоза слова найвищого ґатунку".

У творчому доробку Олійника — понад півсотні пісень у співавторстві з найвідомішими композиторами країни, каже Маслій: "Вони і досі звучать як пісенна класика — зразок найвишуканішого і наймелодійнішого слова".

"Пісня про матір" (сл. Бориса Олійника) у виконанні Міли Нітіч



"Здравствуй,...опа, новий гАД!"

  • 29.04.17, 00:15
Сократили отопительный сезон и пообещали наличку: как Кабмин изменил программу субсидий
Сегодня, 07:12

Заново подавать документы нужно украинцам, которые живут в съемных квартирах, и тем, у кого поменялись семейные обстоятельства 

Что изменится для субсидиантов. Фото: архивЧто изменится для субсидиантов. Фото: архив

Кабинет министров Украины 26 апреля внес изменения в постановление о порядке предоставления субсидий. Теперь часть сэкономленных средств будут отдавать субсидиантам "на руки", а остальное просто спишут в пользу государства. Кроме того, раньше льготы назначалась на отопительный сезон с 1 октября по 30 апреля, теперь же для украинцев без центрального отопления субсидия будет покрывать расходы на тепло только с 15 октября по 15 апреля. Сайт "Сегодня" выяснил, как правительство изменило систему предоставления субсидий и на кого это повлияет.

Социальные нормативы: кому придется платить больше

С первого мая вступят в силу новые нормативы на отопление. Если раньше субсидия покрывала 5,5 кубометра газа на квадратный метр, то в следующем отопительном сезоне скидка будет начисляться только на пять кубов голубого топлива. Предположим, семья в доме площадью 70 квадратных метров прошедшей зимой могла сжигать 385 кубов. В октябре этого года на такую же площадь выделят уже 350 кубов, если тратить столько же – за 35 кубов придется платить без субсидии. На данный момент такой объем газа стоит 240 гривен.

В квартире такой же площадью с центральным отоплением субсидия будет покрывать вместо 3,8 всего 3 Гкал тепла. Если не сократить потребление, за 0,8 Гкал придется платить без субсидии. В Киеве такой объем тепла обойдется в 1133,5 гривен.

Кроме того, Кабмин пересмотрел продолжительность отопительного сезона. Украинцы, которые пользуются центральным отоплением, будут получать субсидии на тепло после решения органов местной власти о старте отопительного сезона. А вот тем, кто самостоятельно отапливает дом или квартиру, отопительный сезон сократили на один месяц. Если раньше субсидию начисляли с 1 октября по 30 апреля, уже в этом году скидку будут начислять с 15 октября по 15 апреля. Если начать топить раньше – за использованные на отопление кубометры газа или кВт*час электроэнергию придется платить самостоятельно.

cat-339034_960_720

Фото: pixabay.com

Есть и хорошая новость. Субсидия на отопление назначается на определенную площадь. К примеру, если человек живет один, государство даст скидку на отопление только 49 квадратных метров, за остальное приходилось платить полную стоимость. Этот норматив правительство пересмотрело для нетрудоспособных. В Министерство соцполитики часто приходили обращения от одиноких пенсионеров, которые живут сами в квартирах площадью от 50 квадратов. Даже с учетом мизерных пенсий за обогрев части квартиры им приходилось платить самостоятельно. Уже в следующем отопительном сезоне для нетрудоспособных максимальную площадь дома или квартиры увеличили с 49 до 75 квадратных метров на человека.

Часть сэкономленных средств отдадут наличными, остальное – спишут

Переплату за воду, газ и электроэнергию (если их не используют для отопления) переносят на следующий месяц, а вот львиную часть переплаты за отопление просто списывают. Согласно постановлению Кабмина, до первого сентября субсидиантам, которые экономили, заплатят сумму, эквивалентную стоимости 100 кубометров газа или 150 кВт*час света (если дом отапливается электричеством).

К примеру, если семья, которой положено 385 кубов газа на отопление, сжигала 300 кубов газа, за отопительный сезон можно сэкономить голубого топлива примерно на 4000 гривен. 690 гривен им отдадут наличкой, а остальное – вернут в государственный бюджет. "Если вы отапливаете дом или квартиру газом, на счету оставят сумму эквивалентную 100 кубометрам газа. Если у вас переплата по центральному отоплению – все деньги спишут со счета и вернут в бюджет", – пояснили "Сегодня" на горячей линии Кабмина.

"Если вы отапливаете дом или квартиру газом, на счету оставят сумму эквивалентную 100 кубометрам газа. Если у вас переплата по центральному отоплению – все деньги спишут со счета и вернут в бюджет", – пояснили "Сегодня" на горячей линии Кабмина.

Для украинцев с электрическим котлом и большой переплатой полагается монетизация 150 кВт*час электроэнергии. По действующему тарифу это всего лишь 174 гривни. "Это первый шаг монетизации [субсидий]", – заявил на заседании правительства 26 апреля вице-премьер Павел Розенко.

Кому нужно заново заполнять документы и у кого могут забрать субсидию

Заявление и декларацию о доходах заново надо подавать семьям, которые снимают жилье или если изменился состав семьи. Кроме того, согласно закону, субсидианты в течение месяца должны предупреждать органы соцзащиты: если кто-то выписался или прописался, если кто-то уволился или устроился на работу, если сделали покупку на сумму от 50 тысяч гривен. К слову, покупка на эту сумму – достаточное основание для того, чтобы оставить семью без скидки на коммуналку.

cat-1154649_960_720

Фото: pixabay.com

За что могут забрать субсидию:

  • Покупка от 50 тысяч
  • Доход семьи позволяет оплачивать социальную норму потребления услуг 
  • Семья скрывает дополнительный доход 

Летом без субсидии могут остаться даже те семьи, которые живут на минимальную зарплату. Так, семья из трех человек с двумя минимальными зарплатами (по 3200 гривен) должна отдавать за коммуналку не больше 729 гривен, остальное компенсирует субсидия. Летом такой семье субсидия не положена. Так, в Киеве на оплату электроэнергии, газа, горячей и холодной воды в рамках социальной нормы на трех человек понадобится 710 гривен.

Напомним, Министерство финансов готовит законопроект "О верификации". Если документ примут, проверять субсидиантов будут по-новому. Уже сейчас по итогам верификации семь тысяч семей остались без субсидий (государство сэкономило почти 15 миллионов гривен). Всего в "черный список" Минфина попали 185 тысяч получателей субсидий, информация по ним проверяется органами социальной защиты.


Було б смішно, якби не було так сумно.

  • 27.04.17, 23:30
КІБОРГА «БІЗОНА» ВЛАДА «НАГОРОДИЛА» ШІСТЬМА РОКАМИ В’ЯЗНИЦІ – журналіст
776888

Олександр Аронець

КІБОРГА «БІЗОНА» ВЛАДА «НАГОРОДИЛА» ШІСТЬМА РОКАМИ В’ЯЗНИЦІ

Геннадій «Бізон» Дубров, легенда добровольчого руху, член ВГО «Сокіл», кіборг, захисник Донецького аеропорту, отримав до Дня добровольця вирок суду. Герою війни присудили шість років в’язниці за те, що він 31 серпня 2015 року вийшов на протест під Верховну Раду аби та не ухвалювала зміни до Конституції про особливий статус для окупантів. Коли почалися сутички Геннадій відбивався від правоохоронців пластиковою пляшкою і це назвали організацією масових заворушень.

По справі «Захисників Конституції» походять чимало учасників Революції Гідності й московсько-української війни. Про те, що він знаходиться у розшуку «Бізон» дізнався на фронті. Далі було СІЗО й довгий судовий процес, а 17 березня 2017 року влада винесла політичний й незаконний вирок.

«Сьогодні мені присудили 6 років в’язниці. До апеляції у мене залишились 30 днів волі. Дякую за подарунок на день Добровольця. Тепер я маю безплатне житло та харчування на шість років. Звісно особисту охорону теж і ніякої комуналки. Не було б шкода, якщо би в момент зачитування вироку по суду вдарили сепраські гради. Дякую всім, хто є зі мною. Присягу українського націоналіста не порушу. Завжди вірний» – пише на своїй сторінці Геннадій Дубров.
За 30 днів буде розглядатися апеляційна скарга по цій справі!

Просимо про підтримку та розповсюдження цієї інформації!

ПРИЙШОВ ЧАС ЗАХИЩАТИ НАШИХ ГЕРОЇВ!

О, Господи, как жизнь длинна, когда не радует она…

  • 27.04.17, 23:03
Старик умер в полном одиночестве.
 То, что он оставил после себя, вызвало у всех слезы на глазах.

Мы хотим поделиться с вами одной очень трогательной историей. Австралиец Мак Филистер был стариком, который умер в полном одиночестве в доме престарелых. Он никогда не принимал посетителей, и казалось, что ничего после себя не оставил.

В последние дни своей жизни Мак написал стихотворение, которое обнаружила медсестра, убирая комнату после его смерти. Она читала его со слезами на глазах. Все, кто читал предсмертные строки это одинокого старика, были тронуты до глубины души. Стихотворение настолько удивительное, что помогает открывать глаза детям, которые оставили своих родителей в домах престарелых.

Вот что Мак Филистер написал:

Капризный старик

Входя будить меня с утра,
Кого ты видишь, медсестра?

Старик капризный, по привычке
Ещё «живущий» кое-как.
Полуслепой, полудурак.
«Живущий» впору взять в кавычки.

Не слышит – надрываться надо,
Изводит попусту харчи.
Бубнит всё время – нет с ним сладу.
Ну, сколько можно, замолчи!

Тарелку на пол опрокинул.
Где туфли? Где носок второй?
Последний, мать твою, герой.
Слезай с кровати! Чтоб ты сгинул…

Сестра! Взгляни в мои глаза!
Сумей увидеть то, что за…

За этой немощью и болью,
За жизнью прожитой, большой.
За пиджаком, «побитым» молью,
За кожей дряблой, «за душой».

За гранью нынешнего дня

Попробуй разглядеть МЕНЯ…
…я мальчик! Непоседа, милый.
Весёлый, озорной слегка.
Мне страшно. Мне лет пять от силы.
А карусель так высока!

Но вон отец и мама рядом.
Я в них впиваюсь цепким взглядом.
И хоть мой страх неистребим,
Я точно знаю, что любим…

…вот мне шестнадцать, я горю!
Душою в облаках парю!
Мечтаю, радуюсь, грущу.
Я молод, я любовь ищу…

… и вот он, мой счастливый миг!
Мне двадцать восемь. Я жених!
Иду с любовью к алтарю,
И вновь горю, горю, горю…

… мне тридцать пять, растёт семья
У нас уже есть сыновья.
Свой дом, хозяйство. И жена
Мне дочь вот-вот родить должна…

… а жизнь летит, летит вперёд!
Мне сорок пять – «круговорот»!

И дети «не по дням» растут.
Игрушки, школа, институт…
Всё! Упорхнули из гнезда!
И разлетелись кто куда.
Замедлен бег небесных тел.
Наш дом уютный опустел…

… но мы с любимою вдвоём!
Ложимся вместе и встаём.
Она грустить мне не даёт.
И жизнь опять летит вперёд…

… теперь уже мне шестьдесят.
Вновь дети в доме голосят!
Внучат весёлый хоровод.
О, как мы счастливы! Но вот…

… померк внезапно Солнца свет.
Моей любимой больше нет!
У счастья тоже есть предел…
Я за неделю поседел.

Осунулся, душой поник.
И ощутил, что я старик…

… теперь живу я «без затей».
Живу для внуков и детей.
Мой мир со мной, но с каждым днём
Всё меньше, меньше света в нём…

Крест старости взвалив на плечи,
Бреду устало в никуда.
Покрылось сердце коркой льда.
И время боль мою не лечит.

О, Господи, как жизнь длинна,
Когда не радует она…

… но с этим следует смириться.
Ничто не вечно под Луной.
А ты, склонившись надо мной,
Открой глаза свои, сестрица.

Я не старик капризный, нет!
Любимый муж, отец и дед…

… и мальчик маленький, доселе
В сияньи солнечного дня
Летящий вдаль на карусели…
Попробуй разглядеть МЕНЯ…

… и, может, обо мне скорбя,
найдёшь СЕБЯ!

Картинки по запросу картинки о любви в старости

Текст оригинала:

Cranky Old Man

What do you see nurses? ……What do you see?
What are you thinking .. . when you’re looking at me?
A cranky old man, … …not very wise,
Uncertain of habit .… … . .. with faraway eyes?
Who dribbles his food .. . … . . and makes no reply.
When you say in a loud voice . .’I do wish you’d try!’
Who seems not to notice …the things that you do.
And forever is losing … …… A sock or shoe?
Who, resisting or not … … lets you do as you will,
With bathing and feeding … .The long day to fill?
Is that what you’re thinking?. .Is that what you see?
Then open your eyes, nurse .you’re not looking at me.
I’ll tell you who I am … . .. As I sit here so still,
As I do at your bidding, .… . as I eat at your will.
I’m a small child of Ten . .with a father and mother,
Brothers and sisters .… .. . who love one another
A young boy of Sixteen … .. with wings on his feet
Dreaming that soon now …… a lover he’ll meet.
A groom soon at Twenty … ..my heart gives a leap.
Remembering, the vows .. .. .that I promised to keep.
At Twenty-Five, now … . .I have young of my own.
Who need me to guide … And a secure happy home.
A man of Thirty . .… . . My young now grown fast,
Bound to each other …. With ties that should last.
At Forty, my young sons .. .have grown and are gone,
But my woman is beside me . . to see I don’t mourn.
At Fifty, once more, .. …Babies play ‘round my knee,
Again, we know children … . My loved one and me.
Dark days are upon me … . My wife is now dead.
I look at the future … … . I shudder with dread.
For my young are all rearing .… young of their own.
And I think of the years … And the love that I’ve known.
I’m now an old man … … .. and nature is cruel.
It’s jest to make old age … … . look like a fool.
The body, it crumbles .. .. . grace and vigour, depart.
There is now a stone … where I once had a heart.
But inside this old carcass . A young man still dwells,
And now and again … . . my battered heart swells
I remember the joys … . .. . I remember the pain.
And I’m loving and living … … . life over again.
I think of the years, all too few …. gone too fast.
And accept the stark fact … that nothing can last.
So open your eyes, people .… . .… open and see.
Not a cranky old man .
Look closer … . see .. .…. …. . ME!

Источник

Кава мій ранковий друг.

  • 27.04.17, 01:52
«Кофе мой друг»: ученые назвали полезные свойства напитка

«Кофе мой друг»: ученые назвали полезные свойства напитка

Алексей Мельниченко
 
Автор:Алексей Мельниченко
Бытует мнение, что кофе - это очень вредный напиток, который лучше вообще не пить. Однако ученые готовы порадовать всех кофеманов информацией о его полезных свойствах.

Даже некоторые авторитетные исследователи говорят, что кофе — один из самых вредных для человеческого организма напитков. Однако многие эксперты придерживаются противоположного мнения. Исследовательским путем они доказали, что кофе обладает рядом полезных свойств.

При этом исследователи развеяли ряд распространенных заблуждений относительно вреда кофеина для человеческого организма.

Кофе можно пить для профилактики болезни Паркинсона, заболеваний сердечно-сосудистой системы, артериального давления и даже некоторых видов рака.

При строго дозированном употреблении бодрящего напитка (например, одна кружка в день), можно на 7% снизить риск заболевания диабетом и на 21% риск сердечно-сосудистых заболеваний.

Есть люди, которым не нравится кофе, но они могут получить содержащиеся в нем вещества, помогающие организму предотвращать некоторые заболевания, другим путем. К примеру, кофе можно использовать как присыпку для горячего шоколада или десерта.

Молотый кофе замечательно сочетается с лимоном, орехами, черникой, вишней. Его даже можно использовать в качестве пряности для приготовления стейка.

Умеренное употребление кофе (не более четырех чашек в день) будет положительно сказываться на вашем здоровье. Но если превысить эту дозу, вы можете навредить своему организму.

Последствием передозировки кофе являются бессонница, головные боли и даже состояние тревоги. Эксперты советуют пить бодрящий напиток в разумных объемах, и тогда он принесет пользу. Кроме того, врачи обращают внимание на то, что последнюю чашку кофе следует пить не позднее, чем за четыре часа до сна.

Чтобы сделать вкус кофе более разнообразным, добавьте в него различные пряности по своему вкусу.

Нові докази Чорнобильського ЗЛОЧИНУ.

  • 26.04.17, 14:41
26.04.17 09:52 ЯКБИ ПОЗИЦІЯ КЕРІВНИЦТВА УРСР БУЛА ОДНОСТАЙНОЮ, НЕДОБУДОВАНУ ЧАЕС МОГЛИ НЕ ВВЕСТИ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ. ОПУБЛІКОВАНІ УНІКАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ З ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
До річниці аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС вийшла збірка документів про роботу Оперативної групи ЦК Компартії України з ліквідації наслідків катастрофи, які раніше не публікувалися. Як запевняють упорядники книги, джерела свідчать про те, що партійне керівництво республіки усвідомлювало небезпеку катастрофи, так само як те, що більшість заходів вони вживали із запізненням.
Збірник у повному обсязі доступний на сайті двох інституцій, фахівці яких готували видання: Інституту історії України НАН України та Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО).

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 01

Як оцінити операцію з евакуації людей із забруднених територій – успішною чи провальною? Чи були плани про відселення жителів Києва? Що найбільше намагалися приховати від іноземних журналістів? І чому не спрацьовувала маса заходів з поліпшення ситуації?

Про специфіку роботи Оперативної групи, заходи з ліквідації наслідків катастрофи та механізм прийняття рішень партійно-державною структурою у той час спілкуємося з директором ЦДАГО, одним з упорядників книги, Ольгою Бажан.

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 02

ПЕРШІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЯК БЕРЕГТИ ЗДОРОВ'Я В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОГО РАДІАЦІЙНОГО ФОНУ, З'ЯВИЛИСЯ ЛИШЕ 9 ТРАВНЯ

- Ольго Вікторівно, чому опубліковані документи закінчуються 1988 роком?

- З 1986 року, тобто з моменту створення Оперативної групи ЦК КПУ, відбулося 55 її засідань. Останній протокол датується 16 листопада 1987 року. Через рік, у першій декаді листопаду 1988-го, було прийняте останнє рішення "ліквідаційної" структури. Воно стосувалося питань житлового забезпечення осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Згодом ці питання, а також проблеми працевлаштування і матеріального забезпечення переселенців, надання пільг у медичному обслуговуванні чорнобильців були розподілені між міністерствами і відомствами, у зв’язку з чим відпала потреба у функціонуванні єдиного координаційного центру. 

Ці документи цікаво читати не лише через інформативність. Формат стенограми – це пряма мова, яка передає психологічну атмосферу, в якій відбувалось обговорення доленосних питань. Дійсно, у деяких виступах відчувається, що емоції зашкалювали під час дискусій. Так, зволікання у виконанні відповідальними особами окремих доручень могло викликати гнівну реакцію керівника Оперативної групи, Голови Ради Міністрів УРСР Олександра Ляшка.

- Яким є перше документально зафіксоване повідомлення про аварію?

- Першою задокументованою звісткою про пожежу на станції "під час планових робіт" є записка директора ЧАЕС Віктора Брюханова секретарю Київського обкому КПУ Григорію Ревенку, датована 26 квітня. У ній зазначалося, що під час аварії на станції перебували 200 осіб, 9 з яких зазнали опіків різного ступеня тяжкості, рівень радіації поблизу місця аварії становив – 1000 мкр/сек. Того ж дня керівник Київської обласної парторганізації у більш стислому форматі продублював цю інформацію у повідомленні, направленому до Центрального комітету Компартії України. Згадані документи не увійшли до збірника, оскільки не є безпосередньо документами Оперативної групи ЦК КПУ. 

Слід зазначити, що інформування населення про аварію та надання рекомендацій стосовно того, яким чином правильно поводитися в умовах радіаційного забруднення, відбулось із запізненням. Наприклад, аварія сталася 26 квітня, а повідомлення про проведення профілактичних заходів у зв’язку з подіями на ЧАЕС було опубліковане лише 9 травня в газетах "Радянська Україна" та "Правда Украины" під назвою "Рекомендуються застережні заходи. Розповідає міністр охорони здоров’я УРСР А.Ю.Романенко".

- Чому так пізно?

- Почасти тому, що у той самий день відповідні методичні інструкції надійшли з Москви. 

- А українські фахівці самостійно нічого не мали права оприлюднювати?

- Республіканські органи були обмеженні у самостійних діях, бо існувала чітка ієрархія у прийнятті рішень. Вони мали чітко слідувати інструкціям з центру, з Москви. Необхідно зауважити, що окрім українських управлінських ланок з подолання наслідків Чорнобильської аварії - оперативних груп ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР діяли ще дві, але союзного рівня - Урядова комісія Ради Міністрів СРСР і Оперативна група Політбюро ЦК КПРС. Була побудована така вертикаль управління, яка передбачала обов’язкове узгодження різноманітних питань з союзними інстанціями. 

- Наскільки оперативною була співпраця на цих двох рівнях?

- У спогадах члена-кореспондента НАН України Бориса Малиновського, який входив до складу Урядової комісії Ради Міністрів СРСР, що перебувала безпосередньо на місці аварії, зазначалося, що члени Комісії збиралися щовечора, обговорювали питання, які виникли протягом дня. Розподіляли, які завдання є терміновими, вирішували, які матеріальні й людські ресурси необхідні. Потім дзвонили до Києва голові Держпостачання і повідомляли про потреби. І вже на ранок всі необхідні матеріали, як правило, були на підході до Чорнобиля. Тобто на місцевому рівні в УРСР роботу організували так оперативно, як це було можливо.

НІХТО НЕ ВІВ МОВУ ПРО ЕВАКУАЦІЮ НАСЕЛЕННЯ КИЄВА

- Якщо повернутися до початку. На евакуації людей із зони зараження наполягали московські фізики-ядерники. Якби не їхня принципова позиція, евакуація могла б відбутися надто пізно, а відповідно наслідки для населення були б ще більше катастрофічними. Як цей момент відображений?

- Оперативна група ЦК КПУ керувалася висновками і вказівками, які давала Урядова комісія СРСР. 

27 квітня 1986 року Уряд УРСР на чолі з Олександром Ляшком розпочав запізнілу - лише через 34 години після аварії та отримання відповідного дозволу від вищих інстанцій – проте добре організовану - евакуацію 44,5 тисяч жителів міста Прип'ять.

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 03

При евакуації населення з 30-кілометрової зони виникли проблеми пов’язані не тільки з термінами евакуації.

- Які саме проблеми?

- Евакуація людей з 30-кілометрової зони мала бути здійснена протягом 4-6 травня. Завершити у визначені терміни загальну евакуацію населення з зони відчуження не вдалося. Як з’ясувалося, спеціалісти, формуючи зону відселення, не врахували метеофактор, а саме напрям вітру. У результаті, постраждалі були переселені у населені пункти, над якими пронісся шлейф радіоактивного викиду. Таким чином, люди, евакуйовані в Бородянський, Іванківський, Поліський та інші райони Київської області, змушені були повторно переїжджати, оскільки залишатися там було небезпечно. До того ж, 6 травня голова Київського облвиконкому Іван Плющ, звітуючи про евакуацію перед членами Оперативної групи ЦК КПУ, повідомив, що під евакуаційні заходи не підпали три населені пункти Поліського району, пояснюючи це тим, що вони не були вказані на карті радіоактивного забруднення території України, яку розробив Штаб Цивільної Оборони УРСР. З Плющем на засіданні відбулась дуже жорстка розмова, і йому поставили сувору вимогу - до 18:00 7 травня повністю завершити евакуацію населення з 30-кілометрової зони. Вже 8 травня 1986 року Іван Плющ доповідав що поставлене завдання виконано у повному обсязі. Проте, таке твердження виявилося дещо передчасним, оскільки фактично за іншими документами Політбюро ЦК КПУ, евакуація тривала упродовж літа 1986 року. 

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 04

Евакуація з Прип'яті.

 - Є дані про те, що евакуйовані люди все одно споживали забруднені йодом-131 продукти, зокрема молоко. Як це питання обговорювали?

- Дійсно, серед безлічі складних для вирішення питань найпекучішою виявилася проблема використання продуктів рослинництва та тваринництва, які зазнали дії радіації. На засіданнях Оперативної групи Політбюро ЦК КПУ неодноразово заслуховувалися питання про рівень радіоактивності молока на забруднених територіях та способи його використання. Щоб не допустити надходження радіонуклідів в організм людини з молоком і при цьому зберегти цінний продукт харчування, було прийнято рішення про переробку його на вершкове масло. Як з’ясувалося згодом застосована технологія отримання із “брудного” молока “чистих” жирових концентратів не принесла бажаних результатів, оскільки в маслі залишалося 20–30% від забрудненого молока.

Гостро стояло питання також і щодо зберігання або утилізації м’ясної продукції із забруднених територій. Документи доводять, що голова Уряду УРСР Ляшко спочатку притримувався стійкої позиції – “якщо з’ясується, що м'ясо не придатне, потрібно забити та закопати”, то через деякий час він вже не заперечував проти реалізації в продовольчих магазинах м’ясних товарів з певним рівнем забруднення.

- Чи порушували тему про евакуацію жителів Києва?

- Прикметно, що на жодному засіданні Оперативної групи не обговорювався процес навіть часткової евакуації жителів Києва. Відсутність у порядку денному її роботи цього питання, ймовірно була продиктована відсутністю в достатній кількості матеріально-технічних ресурсів для евакуації киян.

Разом з тим, нерішучість політичного керівництва республіки у питанні евакуації жителів Києва містить у собі й політичну складову. Переміщення величезної кількості людей дуже яскраво би продемонструвало масштаби і небезпечні наслідки аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС, що в свою чергу підірвало “передові позиції у світі” вітчизняної атомної енергетики. 

- При цьому у Києві відбувалися травневі демонстрації. Про те, щоб їх скасувати, також мову не вели?

- Саме так. Не відмовившись від першотравневої демонстрації у Києві, вище політичне керівництво УРСР розпочало підготовку до 39-ї міжнародної велогонки Миру, початок якої планувався на 6 травня 1986 року і яка мала стартувати саме з Києва через Варшаву на Берлін та Прагу. У стенограмі засідання Оперативної групи зазначалось, що зауважень до того, щоб проводити гонку, немає. Згодом голова Київського міськвиконкому Валентин Згурський так згадував про ті події: "В цей час ішла радіаційна лавина… Проводити гонку чи не проводити? Потрібно було продемонструвати усім, що ніякої небезпеки радіації немає. І тоді ми поїхали по маршруту велогонки … у відкритій машині". У день старту велогонки, коли на центральній площі Києва було зібрано 3,5 тисячі учасників художньої самодіяльності, Оперативна група ЦК КПУ розглядала питання, пов’язані з організацією додаткових поїздів, автобусних маршрутів та літаків для охоплених панікою киян.

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 05

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 06

- Чи є інформація про евакуацію з Києва сімей членів Групи та інших партійних діячів?


- В архівних документах відомостей про евакуацію родин державно-партійного керівництва не виявлено. Стверджувати напевно про це можуть лише свідки або учасники тих подій.

БОЯЛИСЯ, ЩО ІНОЗЕМНІ ЖУРНАЛІСТИ ПОПРОСЯТЬ ПОКАЗАТИ ЇМ АЕРОПОРТИ ТА ВОКЗАЛИ

- Я гортаю збірник і бачу вказівки замінити постільну білизну в лікарнях перед приходом іноземних журналістів, бо там справжній "жах". Наскільки подібні випадки показовості були поширеними? 

- Факт, про який Ви говорите, відображений у стенограмі засіданні Оперативної групи ЦК КПУ від 5 травня 1986 року, на якому обговорювалась підготовка зустрічі з групою іноземних журналістів, які побажали відвідати "радіоактивний" Київ. Головними темами дискусії були: "грамотна" підготовка людей для зустрічі з іноземцями; підготовка об’єктів, які вони ймовірно побажають відвідати – лікарні, вокзали. Показовість, про яку Ви говорите, була спрямована в основному на одне: замовчання екологічної катастрофи, підтримання позитивного образу Радянської України, використовуючи при цьому гасла "відкритості" та "гласності".

- Що намагалися приховати від іноземних журналістів?

- Скажімо, у переддень державного свята Радянського Союзу – Дня Перемоги - члени Оперативної групи Політбюро ЦК КПУ радилися, у який спосіб відволікти можливу увагу закордонних ЗМІ від значного зростання кількості пасажирів на залізничних, автомобільних, річкових вокзалах та аеропортах Києва. Врешті-решт високопосадовці погодилися з думкою голови КДБ УРСР С. Мухи, який запропонував боротися з масовою скупченістю людей на вокзалах за допомогою додаткових залізничних потягів та значної кількості точок продажу проїзних квитків. 

Також на засіданні обговорювали, куди їх вести і що показувати. Акцентували увагу, на проведенні дезактивації, особливо "коли будуть зустрічати іноземців", зауважували: якщо вони захочуть подивитися лікарні, необхідно видати нові простирадла, оскільки медичний одяг має жахливий вигляд, починаючи від білизни. Крім цього, вирішили, що перед тим, як повести іноземних журналістів на ті об'єкти, на які вони вкажуть, слід провести профілактичну бесіду з персоналом: правильно його налаштувати і сказати, що говорити.

А що мали говорити?

- Питання треба ставити, чого вони говорити не мали. Відомо, що у вересні 1987 року Урядовою комісієї СРСР з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було прийнято рішення щодо переліку відомостей, які засекречувались і "не підлягали опублікуванню у відкритому друці, у передачах по радіо та телебаченню". Фактично це рішення унормовувало ту практику подачі інформації, яка сформувалась з перших днів аварії на ЧАЕС. Розголошенню не підлягали питання про рівень радіації, стан здоров'я населення, кількість постраждалих, екологічну ситуацію на забруднених територіях тощо. Таким чином створювався певний інформаційний вакуум навколо катастрофи. 

- Ми говоримо переважно про партійні документи. А чи збереглися звернення звичайних громадян?

- Так, в архіві зберігаються листи на адресу партійних і радянських органів з різноманітних питань. Зокрема, збереглися листи співробітників ЧАЕС, які були направлені на роботу на інші атомні станції. Вони писали навіть колективні листи, тому що були незадоволені місцем направлення та умовами проживання. 

Також є чимало листів громадян про бажання повернутися до рідних домівок на вже дезактивовані території. Потрібно зауважити, що цей пласт документів відтворює трагедію з іншого боку – крізь призму конкретних людських доль.

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 07

ДОБРО НА ВВЕДЕННЯ СТАНЦІЇ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПРИЙШЛО З ЦЕНТРУ

- Чи відображений суд над директором ЧАЕС Віктором Брюхановим та іншими керівниками станції? 

- У нашому архіві зберігається записка голови Верховного Суду УРСР Олександра Якименка від 30 липня 1987 року першому секретареві ЦК КПУ В.Щербицькому про результати судового процесу над тими, кого звинуватили в аварії на Чорнобильській АЕС, а саме над директором ЧАЕС Віктором Брюхановим, головним інженером Миколою Фоміним, заступником головного інженера Анатолієм Дятловим, начальником зміни станції Борисом Рогожкіним, начальником реакторного цеху Олексієм Коваленком, інспектором Держатоменергонагляду на ЧАЕС Юрієм Лаушкіним. Наприкінці цієї записки зазначалось, що "Весь процесс прошел организованно, никаких срывов не было".

Якби позиція керівництва УРСР була одностайною, недобудовану ЧАЕС могли не ввести в експлуатацію. Опубліковані унікальні документи з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи 08

Суд над керівниками ЧАЕС. Сидить крайній ліворуч Віктор Брюханов.

 - Чи відображені на сторінках збірника питання щодо технологічних недоробок при проектуванні та під час будівництва ЧАЕС? 

- Безпосередньо на своїх засіданнях Оперативна група ЦК Компартії України цих питань не розглядала. Дану інформацію можна почерпнути в інших архівних документах, датованих значно раніше року Чорнобильської трагедії і які стосуються побудови та введення в дію ЧАЕС. 

Загалом, архівні документи, які стосуються чорнобильської катастрофи, можна розподілити на три тематичні блоки. Перший – це документи про побудову і введення в дію ЧАЕС. Друге – це аварія, ліквідація, наслідки. Третє – поставарійні проблеми, що виникали з облаштуванням і забезпеченням населення, вшануванням пам'яті, нагородженням загиблих і ліквідаторів. Так ось, перша група документів свідчить, що при введенні станції в експлуатацію було дуже багато неполадок. Вказані документи доводять що, можливо, варто було відмовитися від побудови цієї АЕС поблизу столиці однієї з найбільших республік Радянського Союзу. 

Сам Брюханов згодом згадував, що підписав акт прийому ЧАЕС тоді, коли четвертий енергоблок вже видавав електроенергію, проте залишалося завершити деякі роботи з його облаштування, без чого рік-два можна було б обійтись. Але ж Брюханов не один той акт підписав. Якби якийсь фахівець проявив принциповість і сказав "ні", можливо, станцію не ввели б в експлуатацію. Якби позиція місцевого керівництва була одностайна, можливо, це зіграло б свою роль, і ЧАЕС не ввели б в експлуатацію. Але це лише припущення.

- Минулого року до круглої дати аварії Інститут нацпам'яті опублікував документи з архіву СБУ, які стосуються ЧАЕС, утому числі, висловлені застереження щодо будівництва станції саме біля Чорнобиля. Зараз вийшов цей збірник. Тобто з українського боку ці документи оприлюднюють. Яка ситуація з документами з російських архівів: вони відкриті чи засекречені?

- Відомо, що у 1992 році у Москві вийшов друком збірник "Чернобыль. Совершенно секретно", у якому були опубліковані протоколи Оперативної групи Політбюро ЦК КПРС. Наскільки повним було це видання - судити важко.

До речі, деякі з цих протоколів у 1996 році були наведені у першому в Україні фундаментальному збірнику "Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали". Це видання залишається актуальним і сьогодні, через тематичне і видове розмаїття представлених у ньому документальних матеріалів. 

Сподіваюся, що документи, які стосуються ЧАЕС та ліквідації наслідків аварії, ще будуть публікуватися. Тільки в нашому архіві чорнобильської катастрофи стосуються понад 1500 документів, і кожен з них дає ключ до розуміння причин та наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття та усвідомлення, що у справі збереження навколишнього середовища та екологічної безпеки людства не існує сторонніх


Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

Ідентифіковано Іхтамнєтов.

  • 25.04.17, 01:25
24.04.17 15:38 "Товариш Алекс": ідентифіковано високопоставленого куратора терористів "ДНР" із ГРУ РФ Олександра Ткачова. ФОТОрепортаж
Идентифицирован высокопоставленный сотрудник ГРУ РФ, агент Алекс, который принимал активное участие в оккупации Россией Крыма и части Донецкой и Луганской областей.
Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом говорится в расследовании международного волонтерского сообщества InformNapalm.

"О системном долговременном сотрудничестве российского "Союза добровольцев Донбасса" с агентом Алексом - высокопоставленным сотрудником ГРУ РФ, мы уже рассказывали в расследовании о "тайной армии" помощника президента РФ Владислава Суркова. Но кто именно скрывается за этим позывным, до недавнего времени оставалось загадкой. Ранее его не удавалось идентифицировать. Такой уровень конспирации косвенно указывал на то, что мы имеем дело не с простым наемником, а с действительно хорошо обученным и защищенным сотрудником российских спецслужб. Подтвердить это предположение удалось благодаря архивам исполнительного директора "СДД" Андрея Пинчука. Куратором, скрывающимся за псевдонимом Алекс, оказался офицер центрального аппарата ГРУ ГШ РФ Александр Григорьевич Ткачев", - сообщают авторы публикации.

  • Дополнительные данные Ткачева

    Дата рождения: 18 июля 1961 года. Паспорт гражданина РФ серии: 45 08 983607, тел. 8-964-700-04-66.
    Место регистрации: Москва, Шоссейная д. 39 корп. 1, кв 15.

    Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 01


Примечателен его "трудовой" путь: "ведомство" назначило его как представителя направления по связям с государственными и правоохранительными органами исполнительного комитета "Союза десантников России". С помощью копии протокола заседания правления "СДД" удалось подтвердить его личность.
Благодаря фотоархиву со съезда СДД, эксклюзивно переданному InformNapalm хактивистами Украинского киберальянса удалось найти и фото "Алекса".

Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 03Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 04

Ещё несколько его снимков нашлось на сайте "Союза десантников России".

Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 05Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 06


Смотрите на "Цензор.НЕТ: Помощник Путина Сурков "засветился" с российскими террористами - садистом-неофашистом Мильчаковым и Хмурым-Дубинским, причастным к гибели MH17. ФОТОрепортаж+АУДИО


"Ранее, когда мы анализировали события "Крымской весны" и причины ее возникновения, от непосредственных участников оккупации, а именно членов "добровольных дружин" крымской самообороны, неоднократно приходилось слышать о некоем Алексе. Его называли "московской "шишкой" из ГРУ ГШ" и он якобы отвечал за общую координацию действий. Позже мы узнали, что это и был наш Алекс, курирующий силы и средства ГРУ (специальные подразделения, сформированные из бывших военнослужащих ВДВ, МВД, в т. ч."Беркут", а так же коллаборационистов из СБУ), которые подбирались из числа пресловутой "самообороны Крыма" и различных общественных организаций Крыма. Особую роль в наборе и селекции этих элементов сыграли "Союз афганцев Крыма", "Союз десантников Крыма", "Конгресс русских общин Крыма", "Гражданский актив Крыма", всевозможные казачьи формирования. Все они были созданы во временном промежутке 2010-2013 гг. благодаря политике содействия тогдашнего президента Украины Виктора Януковича, которая откровенно была направлена на сдачу национальных интересов Украины. Кроме Крыма, подобные организации активно создавались и развивались на юге и востоке страны, к чему российские спецслужбы имели прямое отношение в рамках реализации плана по развязыванию военной агрессии в отношении Украины. Во время известных событий в Крыму весной 2014 года, собранные таким образом группы подготовленных боевиков активно привлекались к захвату и блокированию практически всех объектов на территории полуострова, а также к развёртыванию блокпостов и несению службы на них. А главное, представители этих сил были включены в состав оперативного штаба высшего военно-политического руководства РФ, развёрнутого в Крыму для руководства процессом аннексии, во главе с депутатом Госдумы РФ, председателем правления "Российского Союза ветеранов Афганистана" Францем Клинцевичем, - отмечается в расследовании.

Алекс играл одну из главных ролей в составе упомянутого штаба во время оккупации Крыма.

"Среди рядовых членов и руководства "СДД" Александра Ткачёва называют настоящей "легендой" и не как иначе как "Товарищ Алекс". Бородай предложил ему занять одну из двух должностей специально уполномоченного представителя "СДД" (вторую занимает командир бригады "Пятнашка" Олег Мамиев). Насколько нам удалось установить, в членстве Алекса в "СДД" наиболее было заинтересовано именно руководство этой "организации". Его авторитет использовался для повышения значимости "СДД" и демонстрировал "ополченцам", что она функционирует в связке з ГРУ ГШ РФ, а значит - "тылы прикрыты и все вопросы решаются". Сам же Алекс использовал "должность" специально уполномоченного представителя "СДД" в качестве очередного прикрытия, так как в настоящее время его профессиональная деятельность плотно связана с оккупированным Донбассом. Сейчас он занимается комплектацией российскими наёмниками "1-го армейского корпуса "ДНР". В этом деле ему помогает его верный подданный - террорист Аносов Виктор Юрьевич (позывной - "Нос"), который возглавляет отдельный комендантский полк 1-го АК "ДНР", - сообщают авторы материала.


Документы Аносова

Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 07

Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 08

Смотрите также: Ликвидированный в Сирии российский майор Бордов из Крыма похоронен в оккупированном Севастополе. ФОТОрепортаж

"Примечательно, что после увольнения из КГБ УССР по Крымской области Аносов в 1991-1992 годах работал в Крыму в частном сыскном агентстве под названием Алекс. Вряд ли после этого стоит удивляться тому, что непосредственное отношение к его работе имел и Алекс Ткачев. В рядах этого сыскного агентства, которое выступало прокладкой для спецслужб можно найти еще одного подельника и верного подданного Алекса - "командира батальона внутренних войск" "МВД" "ДНР" (в/ч 5001, дислоцируется в Горловке) Филиппова Николая Владимировича. Это подразделение играет роль своеобразного заградительного отряда и отвечает за недопущение протестных акций со стороны населения оккупированной Горловки и других населенных пунктов Донбасса", - говорится в публикации.


Документы Филиппова

Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 09Товариш Алекс: ідентифіковано високопоставленого куратора терористів ДНР із ГРУ РФ Олександра Ткачова 10

Смотрите на "Цензор.НЕТ: Идентифицированы восемь военных преступников из минометной батареи 74-й ОМСБр ВС РФ, воевавшей на Донбассе. ФОТОрепортаж

"Благодаря углубленному анализу материалов, предоставленных хактивистами в предыдущих публикациях InformNapalm, удалось идентифицировать высокопоставленных российских террористов, осуществлявших аннексию Крыма и руководящих агрессией РФ на Донбассе. Внимательно читайте дампы переписок боевиков, они содержат еще много ответов на вопросы террористической деятельности России против Украины", - заключают авторы расследования.

Історія на прикладі одного героя.

  • 25.04.17, 00:52

ПУБЛІКАЦІЇ ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА":http://gordonua.com/ukr/publications/zirki-padali-na-pogoni-sokiri-na-golovi-jak-nkvd-u-1937-rotsi-rozstriljali-sotni-ukrajinskih-literatoriv-181793.html (всі фото можна переглянути там).
 Зірки падали на погони, сокири – на голови:
 як НКВС у 1937 році розстріляв сотні українських літераторів 80 років тому, у 1937-му, сталінські кати знищили цвіт української інтелігенції.
 Одним із перших загинув киянин, поет і письменник Венедикт Март. Дядько знаменитої шістдесятниці Новели Матвєєвої і батько відомого поета-емігранта Івана Єлагіна, який помер 30 років тому в Піттсбурзі. Видання"ГОРДОН"розповідає, як Март потрапив до списку "японських шпигунів", навіщо обмовляв себе на допиті в НКВС і чому роман "Жовтий диявол", у якому поет підтримував радянську владу, не допоміг йому уникнути розстрілу. Цей матеріал можна прочитати і російською мовою Учора 15.25|коментарів:4 Венедикт Миколайович Матвєєв Фото: slovoart.ru Любов ХАЗАН "На рассвете проводы. Увезли куда-то. (У такого-то, такого-то То-то и то-то изъято)...". У 1937 році, який став піком сталінських репресій, письменників вилучали з життя разом із їхніми дітьми – рукописами. Потім забирали справжніх дітей і дружин, потім виписували з квартир, цінні метри передавали більш благонадійним. Рукописи цінності не мали. Роком Розстріляного Відродження українці назвали 1937-й. Леся Курбаса, Миколу Куліша, Мирослава Ірчана, Олексу Слісаренка з-поміж сотень українських літераторів розстріляли на Соловках на честь 20-річчя жовтневого перевороту. "Святкові салюти" гриміли в підвалах Лук'янівської в'язниці і колишнього Інституту шляхетних дівчат, у сотнях інших катівень. Немов задумали в держплані, зрізали шар за шаром, збираючи кривавий урожай. Может быть, с последнего допроса под стеной последнею встаешь? Репресивний апарат любив кампанії. Щоб було багато паперів, багато томів, багато розстрілів. Щоб було видно "роботу". Розгром куркулів як класу? Усіх до Сибіру! Релігія – опіум для народу? Попів до стіни! Заодно церковне начиння до засіків батьківщини. Справа Спілки визволення України (СВУ)? І 45 представників української інтелігенції – на лаві підсудних. Для почину 1937-го затіяли "Харбінську справу". Одним із перших під неї потрапив поет і письменник Венедикт Март, справжнє прізвище – Матвєєв. В останні роки жив у Києві, звідси забрали в неповернення. Згребли книжки і рукописи і винесли слідом за заарештованим. Він побачив багато війни і мало світу і тому написав роман "Війна і війна", а не "Война и мир". Його знали як поета-футуриста, прозаїка та перекладача-сходознавця. Народоволець Іван Ювачов був його хрещеним батьком. Через дев'ять років у Ювачова народиться син, який стане поетом Даниїлом Хармсом, високо оцінить вірші батьківського хрещеника. Сергій Єсенін буде нестримно розважатись у компанії з Венедиктом Мартом. Один із основоположників футуризму, поет і художник Давид Бурлюк, напише його портрет. Літературні гени вкоренилися в сім'ї Матвєєвих. Племінниця Венедикта Миколайовича – поетеса Новела Матвєєва. Син – відомий поет-емігрант Іван Єлагін (Матвєєв), якого пестили захватом Іван Бунін та Йосип Бродський і який закінчив свої дні в Америці. Із багатьох віршів Івана Єлагіна просочується кров того року: Ночь. За папиросой папироса, Пепельница дыбится, как еж. Может быть, с последнего допроса Под стеной последнею встаешь? Через майже 40 років Іван Єлагін назве добірку своїх віршів, видану у Франкфурті-на-Майні, "Під сузірям сокири". Зірки падали на погони, сокири – на голови. Тріски з лобного місця Венедикта Марта відрикошетили в Івана Єлагіна. Йосип Бродський та Іван Єлагін у Піттсбурзі.Фото: chayka.org Заведену в НКВС папку із застарілими від часу сторінками справи Венедикта Марта авторові цього нарису вдалося віднайти в Центральному держархіві громадських організацій (є, виявляється, в Києві і таке). Дуже хотілося, щоб, окрім протоколів допитів, що проливають світло на загибель письменника, у ній виявилися вилучені під час обшуку рукописи. І раптом там буде знехтуваний усіма видавництвами роман "Війна і війна"? Коли енкаведисти вели його з дому, пожартував: "Ось, нарешті, прочитають мій роман...". Лаконічний опис першої зустрічі з Венедиктом Мартом залишила київська поетеса Людмила Тітова. Їй упало у вічі його незвичне для Києва східне вбрання, в якому Венедикт Миколайович розгулював домом. "Допитливо подивився на мене. Церемонно вклонився. Я відповіла тим же. Він був у строкатому східному халаті й тюбетейці". Це немаскарадне вбрання, перетворене на домашнє, Венедикт Март привіз із творчої поїздки Середньою Азією, куди його відрядила одна з київських газет. Після арешту батька син поведе подружку до його кабінету. Вона побачить, що тут теж усе на східний манер: "маленька келійка, всяяскраворозписана японськими і китайськими ієрогліфами, вигадливими орнаментами. Ми ніби потрапили в інший світ". Для господаря кабінету це був звичний, із дитинства зрозумілий світ. Венедикт Март народився в родині відомого на Далекому Сході побутописця краю Миколи Матвєєва-Амурського і до 30 з гаком років навпереміну жив у Владивостоці, Токіо та Харбіні. Якби в нього був не літературний, а художній дар, став би, напевно, акварелістом японської або китайської школи. Він упивався східними фарбами й гармонією, що бризкали звідусіль. У молодості перекладав танки й хокку та сам пробував перо в цих жанрах. На які кошти гуляли і захоплювалися японками? Післяреволюційний Владивосток раз у раз переходив із рук у руки сторін, які ворогували, але його облюбували поети, переважно модерністських амбіцій. Виблискував своїм скляним оком маніфестант "Ляпаса суспільному смаку" Давид Бурлюк, приятель і в ті роки однодумець Володимира Маяковського. Микола Асєєв, Сергій Третьяков, Сергій Алимов, Венедикт Март і ще десятки молодих шукачів літературної і мистецької слави збиралися в "Балаганчику" – підвалі місцевого театру. Тут упивалися віршами, міцними напоями, кокаїном. І ця дрібна розпуста якось не заважала молодим "будетлянам", людям майбутнього, творити нові світи своїх життів. Спочатку в місті посміювалися: хтось у "Балаганчику" бурлючить, хтось футурить, Март вірші венедиктинить. Але думка змінилася, і незабаром хтось написав, що "Балаганчик", як гострий прожектор, "прорізав темну тайгу". Але терор посилювався, і, переслідувані то білогвардійцями, то більшовиками, багато осіб перемістилися хто в Токіо, хто в Харбін. Венедикт побував там і там. Це і стало причиною порушення проти нього кримінальної справи. З протоколу допиту Венедикта Марта 15 червня 1937 року: "Слідчий: Чим ви займалися в Токіо? Відповідь: Формально літературою, а так – гуляв і захоплювався японками. Слідчий: У Токіо ви прожили півтора місяця. Про яку літературу йдеться? Відповідь: Написав книгу "Пелюстки сакури", яка вийшла у Владивостоці окремим виданням. Слідчий: На які кошти ви жили в Токіо ці півтора місяця? Відповідь: На кошти, які я одержував літературною працею (редагував журнал "Великий океан" у Владивостоці). Окрім того, вийшло кілька книг моїх віршів. Слідчий: Ці кошти забезпечували вас? Відповідь: Коли я приїхав до Японії, я мав приблизно трохи більше ніж сто ієн. Слідчий: Отже, ваше матеріальне становище в Японії було напруженим. Так? Відповідь: Так, так. Слідчий: На які ж кошти ви гуляли і захоплювалися японками? Відповідь: Я був тоді ще молодий, і мені для цього особливо не потрібно було коштів. Слідчий: Це не відповідь на поставлене вам запитання. За молодість у Японії гуляти не можна...". На що натякав слідчий, Венедикту стане зрозуміло трохи пізніше. Другий географічний пункт, на якому зосередився слідчий, – Харбін. Місто було столицею емігрантів, наляканих звірствами, що множилися, і залишків розбитої армії Колчака. Різношерстий контингент видавав сотні газет і журналів, поділявся на десятки партій, від монархістських до фашистських і соціалістичних. Водночас харбінська інтелігенція ностальгувала за колишньою батьківщиною. Читала і вбирала в себе, як лауреат Гонкурівської премії Анрі Барбюс бере участь у Конгресі друзів Радянського Союзу, як зачарована його розповідями і розповідями Максима Горького душа лауреата Нобелівської премії з літератури Ромена Роллана. А тут ще японці окупували Маньчжурію. І раптом – прорвало: піднялися і величезними косяками полетіли на колишню батьківщину десанти блудних синів, дочок та онуків. Із Харбіна на неосяжні простори СРСР рушили цілі залізничні потяги. На зупинках до поїзда заходили люди у шкірянках, деяких пасажирів забирали в невідомому напрямку. Ті, що залишилися, висипали з вагонів і цілували рідну землю... Венедикт Март.Фото: livejournal.com Із постанови про порушення кримінальної справи проти Матвєєва В. М.: "...Проживаючи тривалий час у Харбіні, крутився в білогвардійських колах і співпрацював із білою пресою. В СРСР прибув зі шпигунськими завданнями розвідувальних органів однієї іноземної держави". В документі не йдеться, що заарештованого підозрюють у злочинах, які слід перевірити. Звинувачення викладено у формі твердження. Через багато років син напише: В тот темный год отца из дома увели. Под рев ветров заупокойных, Казалось, треть страны в тот год ушла с земли В сопровождении конвойных. Після повернення з Харбіна Венедикт Март пише перший радянський авантюрний роман-трилогію (більше ніж 800 сторінок) під назвою "Жовтий диявол". Співавтором став його владивостоцький знайомий Микола Костарєв, поет, партизан, товариш за зброєю Блюхера, Лазо і Фадєєва. Деякі літературознавці вважають, що "Розгром" Фадєєва навіяний "Жовтим дияволом". Головний герой трилогії Миколи Костарєва і Венедикта Марта – радянський розвідник Снєгуровський – предтеча Штірліца і Ріхарда Зорге. Снєгуровський вступає в небезпечну гру з однією з найпотужніших у світі розвідок – японською. У "Жовтому дияволі" описаний дивовижний епізод, який, здається, більше ніде в літературі не зустрічається, про те, як один із колчаківських наближених переправляє японцям частину золотого запасу імперії в трунах нібито членів імператорської сім'ї. Через півтора десятка років, якраз тоді, коли заарештують Венедикта Марта, його колишній співавтор Микола Костарєв "прославиться" тим, що підселиться у квартиру Осипа Мандельштама, виживе господарів і стане її одноосібним власником. Саме щодо цього булгаківський Воланд скаже: "Звичайні люди... загалом, нагадують колишніх... квартирне питання лише зіпсувало їх...". Дружина Мандельштама втратить прописку і житло, поет помре в пересильній тюрмі Владивостока. Того самого міста, навколо якого крутиться багато чого в цій історії. Серце людини, як очерет, – є прямий очерет, а є очерет-каліка А в 1920-ті роки Венедикт, який переїхав до СРСР і мав за плечима трилогію, одруження та народження сина, продовжував звичне вільне життя. До цього часу належить епізод однієї з дружніх пиятик, із яких Сергію Єсеніну ніяк було "не дійти до дому". Разом із Венедиктом Мартом вони навіщось прив'язали себе до гілок дерева і, розгойдуючись як примати на них, змагалися, хто кого переп'є. Інша історія розповідає про ресторанну бійку, в якій сповнений богатирських сил Венедикт побив гепеушника і був засланий на три роки до Саратова. Венедикт і раніше переходив межу дозволеного. Розповідали, що, служачи в Першу світову у Фінляндському полку, нещодавній гімназист і поет Матвєєв багнетом проткнув унтер-офіцера за знущання над солдатами. Від військового трибуналу його врятував чийсь співчутливий діагноз "нервово-психічне захворювання" і тиф, який не звів його в могилу завдяки фельдшерці Серафимі Лесохіній. Вона і стала дружиною Венедикта і матір'ю їхнього первістка, який прожив недовго, а потім Івана, майбутнього відомого поета. Набагато пізніше син опише події життя своєї родини в поемі і згадає ту ресторанну історію і те, що за нею послідувало: Так бесшумно мой отец исчез, Что его следов не отыскать. Тут сошла с ума от горя мать, И она уже недели две Бродит, обезумев, по Москве. Много в мире добрых есть людей: Видно, кто-то сжалился над ней, И ее, распухшую от слез, На Канатчикову дачу свез. Там, у страшних стінах психлікарні, його мама Сіма і згинула. Людмила Титова згадувала, як уже після війни хтось прочитав біля неї тривірш: Сердце человека, как тростник, – Есть прямой тростник, а есть тростник-калека. Так и сердце человека. Вона запитала: чиї це вірші? Відповіли: Венедикта Марта. Залишившись без батьків, Залик улився у "зграю безпритульних вовків", крав із лотків бублики. Київська поетеса Людмила Титова.Фото: revolvy.com На щастя, на вулиці його упізнав письменник, який увійшов у моду, головний редактор "Селянського журналу" Федір Панфьоров: то це ж син Венедикта Марта! Якраз у цей час Панфьоров опублікував перші частини своєї пролетарської за духом і стилем книги "Бруски". За словами Дмитра Бикова, автор "Брусків" бачив завдання пролетарського літератора в тому, щоб писати якомога гірше: так він ближче до класу, що переміг. Але людиною Панфьоров був доброю, судячи з того, що не залишився байдужим до біди, в яку потрапили товариш і його син. Доклав зусиль і дізнався, де перебуває Венедикт Март, посадив хлопчика у вагон і відправив до батька в Саратов. Синові ще довго снилися риболовля, язики багаття, що здіймалися до неба, ночі під зоряним небом, напучення батька: Как бы ты ни маялся и где бы Ни был – ты у Бога на пиру... Ангелы завидовали с неба Нашему косматому костру. Після Саратова Венедикт Март перехворів грипом молодості, осів у Києві, писав роман та оповідання з яскравим східним колоритом, але цілком у дусі часу і місця, в яких жив. Наприклад, про те, як любов юнака та дівчини з тайгового племені, що бажає "задерши штани, бігти за комсомолом", перемагає хтивого старорежимного шамана. Тоненька книжечка з цією розповіддю вийшла друком у Києві у видавництві "Товариство письменників". Якою б людиною не був Венедикт Март, батько з нього виліпився зразковий. Людмила Титова згадувала, що в них із сином склалися дружні стосунки. Вони спілкувалися як ровесники. Якось син залишив йому таку записку: Поэт у зеркала справлял свой туалет, А рядом нежная лежала папироса. Соблазн был так велик – не выдержал поэт И утащил красавицу без спросу. Людмила скаже: "Жартівливістю прикривалася глибока ніжність і прихильність один до одного". Ішов страшний 1937-й, але люди жили й закохувалися, як у будь-якому іншому році Що за дивне ім'я – Залик – дістав Іван Єлагін під час народження? А це Венедикт Март, великий оригінал, "по-будетлянськи" щедро нагородив сина кількома екзотичними іменами. На збірці своїх поезій "Місяць" зробив посвяту своєму чотирирічному синові: Лунных-Зайчиков – Зайчику Уотту-Зангвильду-Иоанну Марту Сыну моему возлюбленному "Бисер лунного сока" посвящаю. Ім'я Зангвільд могло вирости з назви кореня імбиру, який на Далекому Сході називали ще зангвилем. Або від імені англійського письменника В. Зангвілла, який, до речі, автор визначення Америки як "плавильного котла" і якого любила читати мама Залика. З віком ім'я Залик відпаде, залишиться Іван. Про старшокласника Залика Матвєєва Людмила Титова чула від знайомих хлопців. Через переїзди він пішов у київську школу із запізненням, був років на два старший від однокласників і захоплював їх своєю ерудицією та віршами. Іван Єлагін.Фото: galchi.livejournal.com Нарешті Людмилу познайомили зі Заликом, коли він захворів важким запаленням легенів. Вона увійшла, він лежав у ліжку, дивився на неї великими темними очима, і, як вона напише в мемуарах, "усе було зрозуміло і вирішено тієї ж миті. Ні виламуватися, ні позувати не хотілося". Їй було 16, йому – 19. Людмила стала часто бувати в будинку Матвєєвих на Великій Житомирській, 33. Йшов страшний 1937-й рік, але люди жили й закохувалися точно так само, як у будь-якому іншому році, в якому покладали надії на майбутнє щастя і добробут. Одного разу восени у школі Людмили проходили комсомольські збори, виключали з комсомолу шкільного товариша – сина Панаса Любченка, який незадовго до цього був головою Ради народних комісарів УРСР. На пленумі ЦК КП(б)У його звинуватили у створенні контрреволюційної організації. У перерві Любченко вийшов із залу, приїхав додому, застрелив дружину й себе. Вся провина його сина Володі полягала в тому, що, прийшовши додому, він побачив страшну картину. Вийшовши зі зборів, Людмила розповіла Залику про "принциповість" комсомольців, що не змилувалися над хлопцем, який відразу втратив батьків. Але такої бурхливої реакції Залика вона не очікувала. Він став кричати, втратив самовладання. Він уже дуже добре розумів, що відбувається. Людмила злякалася: "Я ніяк не могла собі уявити, що стільки людей брешуть і помиляються, караючи безвинних... Як ми попрощалися, не пам'ятаю. Ймовірно, сухо і холодно. Вперше. І вперше я не підійшла до вікна, коли він ішов". Їхня спочатку гаряча любов стала холонути. Людмила зрозуміє свою помилку занадто пізно. А він, зазнавши багато всього у житті й опинившись в Америці, все ще запитував про неї в поета Наума Коржавіна, колишнього киянина, який теж став американським громадянином. Коржавін підтримував зв'язки з киянами і був останньою тонкою ниточкою, простягнутою в минуле колишніх закоханих. Небо і земля в Росії змішалися Із затишного кабінетика на антресолях, обвішаного японськими дрібничками, Венедикта Марта перемістили в камеру спецкорпусу Лук'янівської в'язниці, відведеного для "ворогів народу". Це буде його остання квартира. Допитали тільки на четвертий день – нехай помучиться у невідомості та здогадах. Бувало, допити приречених починалися мирно. Слідчі, які ще не встигли озвіріти, не відразу кричали на заарештованих, не з перших хвилин били й катували, а поволі підводили до того головного, що ляже в основу обвинувачення. Поки той ще сподівався відбутися легким переляком, вибовтував про себе щось, що можна було вплести в канву нібито доказів. Начальник похвалить: недарма їси свій политий сльозами ворогів хліб. На початку першого допиту Венедикт Март ще сподівався, що непорозуміння скоро проясниться. Зазвичай, коли володарі доль заарештованих вирішували, що пора переходити до того головного, заради якого вони тут зібралися, у протоколах допитів записували: в такій-то годині і стільки-то хвилин допит перервано. Тривалість перерви залежала від завзятості підслідного. Потім його ледве живого, схиленого, садили на той же стілець і записували: допит продовжено в такій-то годині і стільки-то хвилин. Щоправда, формальностей дотримувалися не завжди, і протокол продовжували вести немовби і не було нічого. Однак ви завжди визначите переломний момент, після якого людина раптом починала обмовляти себе. Ось тільки що Венедикт Март майже весело, навіть трохи фамільярно розповідав про своє життя-буття з півтора десятка років тому. Справи давно минулих днів, думав він, кому це важливо? Як раптом, без переходу: "Я вирішив розповісти всю правду. Я є контрреволюціонером і починаючи з 1921 року проводив активну роботу проти радянської влади...". Підпис під протоколом "В. Матвєєв" ледь помітна. Можливо, надряпана пальцями, що важко піддавалися, чи бува не покаліченими. Слідчий: "За яких обставин ви були залучені до контрреволюційної діяльності проти радянської влади?". Венедикт Март відрапортував: "Приблизно в 1921 році я був залучений співробітниками білогвардійської газети "Зоря" Лембичем і Шипковим до роботи в цій газеті". Пізніше уточнить, дотримуючись термінології, ухваленої для категорії розстрільних справ: "завербований", хоча в газети нікого і не залучають, і не вербують. Венедикт Март, за його зізнанням, друкувався в розділі "Харбинські нетрі" та "Тисяча один вечір". Зрозуміло, що це жодним чином не політичні і не білогвардійські рубрики, а поліцейські хроніки і звіти про культурні події. Та й платили йому аж ніяк не як завербованому агенту. Інакше навіщо він дав оголошення, де пропонував себе не тільки коректором, але і двірником, чорноробом або сторожем, лише б платили? Один китайський дослідник емігрантської преси розповідає, що головний редактор "Зорі" Мечислав Лембич "узявся за видання "міської" газети, або, згідно зі староінтелігентською термінологією, "бульварної", не боячись цього нібито компрометуючого клейма". Як каже дослідник, "Зоря" сповідувала принцип об'єктивності і неупередженості. За невгамовну енергію і професіоналізм Лембича порівнювали з лордом Норткліфом, засновником британської газети "Дейлі Мейл". Давид Бурлюк.Фото: tanjand.livejournal.com Першим помічником Лембича був такий же професіонал-журналіст Георгій Шипков. Він уважав, що "Зоря" має допомогти емігрантам "розпакувати валізи", осісти на новому місці. Адже те, що сталося на колишній батьківщині, мабуть, надовго. У газеті публікувалися такі знаменитості, як Теффі, Дон-Амінадо, Борис Зайцев, Саша Чорний. Працювати тут було не тільки не соромно, але і престижно. Мабуть, влада слідчого була вже настільки велика, що Венедикт Март самозабутньо продовжував обмовляти себе. Схоже, що вони досягли певного компромісу: підслідний заперечує звинувачення у шпигунстві, але визнає контрреволюційну діяльність. Можливо, в такому разі він міг розраховувати на більш легкий вирок. І Венедикт Март продовжує самовикриватися: "Моя контрреволюційна діяльність не обмежувалася участю в "Зорі", а я, по суті, брав участь у всіх без винятку білогвардійських газетах Харбіна. Окрім того, я написав низку контрреволюційних творів, які видавалися окремими книжками ("Росія без твердого знака", "Благословенний голод" та ін.)". Утім слідчий наполегливо ставить запитання, які підводять до шпигунської статті. Зручною фігурою для підтримання обвинувачення виглядає буддист-місіонер Оота Какумин. Ще до революції батько Венедикта Марта допоміг йому одержати ділянку землі у Владивостоці для будівництва буддистського храму. Ченця полюбили в сім'ї Матвєєвих, відпускали з ним дітей у Нагасакі. До революції Оота поставився критично: "Небо і земля в Росії змішалися. Робітники захопили владу в країні. Аристократія, поміщики, заможні люди повністю втратили становище, склалися обставини, за яких і у верхніх і нижніх прошарках суспільства запанували хибні думки". Після переїзду до Харбіна Венедикт Март утратив зв'язок із Оотою Какуминим. Востаннє вони бачилися у Владивостоці в 1920 році, коли на виставці картин Давида Бурлюка японець захопився його червоним пейзажем "Кольору уральської осені". Венедикт Март став посередником в угоді, і вона завершилася до задоволення сторін. Чернець заплатив менше, ніж спочатку запросив Бурлюк, але і Бурлюк залишився задоволеним: уторгованого вистачило для переїзду із сім'єю за кордон. Утім це знайомство, як і багато інших, по суті, невинних епізодів, лягли в основу остаточного обвинувального висновку у справі Венедикта Марта. Наприкінці життя Людмила Титова згадувала: "Залик часто від нас дзвонив слідчому. Пам'ятаю його прізвище – Ласкавий. Я навіть тепер боюся вимовляти його вголос. Одного разу слідчий сказав йому: "Японське шпигунство, 10 років із суворою ізоляцією". Насправді частіше від інших Венедикта Марта допитував слідчий на прізвище Лубенець. Від Максима Тадейовича – на інститут Трагедію часу і сім'ї Залика Матвєєва краще зрозуміла його нова знайома, згодом вона стане відомою поетесою, – Ольга Анстей. На шість років старша за чоловіка, вона була йому дружиною, сестрою і мамою. На початку їхнього знайомства вона написала подрузі: "Він маленький, щупленький і чорний, як галченя, некрасивий, а коли вірші читає – очі сяють величезні, рот у нього великий і ніжний, сухий голос, музичний, і читає він прекрасно". Ольга не вважала, що людей арештовують і розстрілюють, "бо є за що". Це вона однією з перших, ще в 1943-му, напише сильні вірші про Бабин Яр: Слушайте! Их поставили в строй, В кучках пожитки сложили на плитах, Полузадохшихся, полудобитых Полузаваливали землей. Залик перебрався в її квартиру на Паньковську. Зміна адреси врятувала його, сина ворога народу, від арешту в божевільні у 1937-му і 1938 роках. Одного разу Залик узяв зошит своїх віршів і вирішив показати їх поетесі Анні Ахматовій. Приїхав у Пітер. Подзвонив у двері. Вона відчинила. Але відразу ж сказала, що не може приділити йому уваги, бо цього дня в неї заарештували сина. Більше йому нічого не треба було пояснювати. Нарешті, влада вдосталь напилася крові і відпочивала. Залик Матвєєв вступив до медичного інституту. В очікуванні війни сюди охоче приймали чоловіків. Але тут вийшов указ: запроваджується плата за навчання. Залик ламав голову: як навчатися і утримувати сім'ю? І раптом у нього вдома з'явився посланець від Максима Рильського, поклав на стіл пачку грошей: "Від Максима Тадейовича – на інститут". Сам відсидів рік у Лук'янівській в'язниці і дивом із неї випущений, з ідеологічним зашморгом на шиї, Рильський не побоявся підтримати сина ворога народу. Йдучи, посланець сказав: "Це в пам'ять вашого батька". Бував Залик у Рильського вдома. Згадував, що за столом хтось із запрошених пригадав господарю "Пісню про Сталіна", яка слугувала йому охоронною грамотою. Рильський сухо відповів: "У домі повішеного не говорять про мотузку". Максим Тадейович дав молодому поетові можливість перевести свій вірш "Концерт", опублікований у газеті "Радянська Україна" в січні 1941 року. Напевно, їхня дружба і співпраця знайшла би продовження, але тут почалася війна. Їхні дороги розійшлися. Рильський відправився в евакуацію. Залик і Ольга залишилися в окупованому Києві. Крайній зліва – Борис Філіппов, поруч – Іван Єлагін, третя справа – Ольга Анстей.Фото: lucas-v-leyden.livejournal.com Поки велися бої за Київ, Залик допомагав вивозити поранених із передової. Коли все скінчилося, пішов санітаром у пологовий будинок. Породіль було мало, і він здебільшого студіював підручники. Німцям теж були потрібні лікарі, і вони відкрили медінститут. Ольга влаштувалася друкаркою. У цьому їй допомогло німецьке походження батька, тому її вважали фольксдойче. Коли канонада з лівого берега Дніпра стала наближатися до Києва, подружжя зрозуміло, що людям, які співпрацювали з окупантами, не минути лиха. Вони виїхали до Праги до родичів Ольги, звідти – до Німеччини. Після закінчення війни їх помістили в мюнхенський ДіПі – табір для переміщених осіб. Кілька місяців вони прожили у страху – а раптом видадуть радянській комендатурі? Іван Єлагін (із цього часу він не розлучався зі псевдонімом) змінив багато країн, міст, адрес, але той табірний барак запам'ятався особливим жахом: Мой дом – берлога, мой дом – нора, где над порогом – тень топора. Але шлюб Івана Єлагіна і Ольги Анстей розпався. Можливо, позначилася смерть їхньої першої дівчинки, яка народилася під час переїзду до Німеччини. Друга, Олена, з'явилася на світ у 1945 році. Поетичні гени передалися і їй. В Америці Ольга влаштувалася на гарну роботу в ООН, Іван пішов учитися і врешті-решт став професором літератури. Обоє створили нові сім'ї, але залишилися друзями. Обоє визнані одними з найяскравіших поетів американської еміграції другої хвилі. У тоненькій папці кримінальної справи Венедикта Марта – кілька не дуже детальних протоколів допиту – і все. Немає жодних документів, підтверджених фактів, очних ставок, висновків експертиз. Нічого. Все це було ні до чого. Підслідного очікував розстріл. Останній допит датовано 10 серпня 1937 року. Останнє запитання і остання відповідь. "Слідчий: Які ви діставали завдання шпигунського змісту, коли бували у названих вами містах, і від кого? Відповідь: Жодних завдань і ні від кого ніколи не діставав". Дивно: в жодному з протоколів не згадано роману "Жовтий диявол". Наскрізь пронизаний ідеєю боротьби проти білогвардійців, японських і всіх інших ворогів радянської влади, він міг би допомогти Венедикту Марту виплутатися зі страшної історії. Чомусь не "прийшовся до слова" і співавтор Микола Костарєв, який того часу був у фаворі та став власником квартири Мандельштамів. Його неприємності розпочнуться тільки через два роки. Тільки тоді настала і його черга. Можливо, ще хтось, зіпсований квартирним питанням, зазіхнув на колишні Мандельштамові метри. Костарєв і вся його сім'я згинуть у похмурих стінах НКВС. Єлагін так і не дізнався, що цілий рік носив у Лук'янівську в'язницю передачі вже загиблому батькові У 1937-му Сталін готувався до близької війни з Японією. Конфлікт назрівав із 1932 року, коли японці окупували Маньчжурію і проголосили на ній маріонеткову державу Маньжоу-го. Відтоді не припинялися прикордонні сутички. Нарешті, влітку 1938-го вибухнула битва на озері Хасані. НКВС на випередження зачищав усіх, хто міг стати п'ятою колоною. Розбиратися з кожним не хотіли – рубали ліс на корені. Матеріали сфабрикованої справи Венедикта Марта або висновки за ним серед інших таких лягли на стіл наркома внутрішніх справ СРСР Єжова. В наказі від 20 вересня 1937 року він зробив висновок: "Ураховані агентурно-оперативні матеріали свідчать, що харбінці, які виїхали в СРСР, переважно складаються з колишніх білих офіцерів, поліцейських, жандармів, учасників різних емігрантських шпигунсько-фашистських організацій тощо. Переважно вони є агентурою японської розвідки, яка протягом років відправляла їх до Радянського Союзу для терористичної, диверсійної і шпигунської діяльності". Про іронічну посмішку зловісної долі! Не інакше як придуманий Миколою Костарєвим і Венедиктом Мартом "Жовтий диявол" визирнув із паперів наркома Єжова і, задоволений помстою, оскалився. У "єжовому" наказі є посилання на 4500 репресованих "харбінських шпигунів". Один із них точно Венедикт Март. За звинуваченням у шпигунстві на користь Японії його розстріляли за вісім днів до виходу наказу Єжова. Розстріляли "на підтвердження" того, що колишні харбінці – шпигуни. Нарком вимагав подальшої ізоляції і ліквідації всіх реемігрантів із Харбіна. До цього дня на обліку в НКВС таких значилося 25 тисяч. Уціліти вдалося одиницям. Коли амністували Венедикта Марта як жертву сталінських репресій, Іван Єлагін написав гіркий вірш "Амністія". Українською мовою його переклала Надія Кир'ян: Портрет Венедикта Марта, робота Давида Бурлюка. Фото: Ще живий чоловік тієї, Який розстріляв мого батька, Влітку, в Києві, У тридцять восьмім. Очевидно, на пенсії нині. Так спокійно собі поживає, Покинувши звичне заняття. А якщо вже помер він, – То, певно, живий чоловік тієї, Який перед розстрілом Дротом товстезним Руки скручував батькові Міцно за спиною. *** І коли б я надумавши, То в рідні краї повернувся б. Адже чув: всі ці люди Простили мені. У цих віршах є неточність: Венедикта Марта розстріляли не влітку 1938-го, а восени 1937-го. Іван Єлагін так і не дізнався, що цілий рік носив у Лук'янівську в'язницю передачі вже загиблому батькові. А що ж рукописи Венедикта Марта? Збереглися вони в архівній справі? Відповідь – у двох документах від 15 жовтня 1937 року. Документ перший: "Я, оперуповноважений третього відд. УДБ НКВС УРСР Лубенець, розглянувши документи та листування, вилучені згідно з протоколом обшуку від 12/IV–37 в арештованого Матвєєва Венедикта Миколайовича, а саме: 1) різного листування три місця, 2) рукопис "Війна і війна", і беручи до уваги, що зазначений рукопис і різне листування не підлягають поверненню і не долучаються до слідсправи, постановив: вилучене листування і рукопис у заарештованого Матвєєва В. М. знищити". Документ другий: "Ми, оперуповноважений Лубенець і Максимчук, склали цей акт про те, що нами було знищено рукопис і листування, вилучені в заарештованого Матвєєва, в чому й розписуємося...". Від Венедикта Марта залишилося дуже мало: ранні вірші, кілька оповідань, як бібліографічна рідкість – "Жовтий диявол". І все-таки, на відміну від багатьох безіменних і бездітних, йому ще пощастило: він втілився в пам'яті сина. Рукописи не горять – вірив, заклинав, заговорював Булгаков. Ще й як горять... Теги:література,СРСР

Розслідування плагіату "проФФеССора".

  • 24.04.17, 22:22
Канадський слід: генпрокуратура встановлює авторів книги ЯнуковичаВівторок, 18 квітня 2017, 18:50

Генеральна прокуратура України має намір звернутися до Канади з проханням допомогти в розслідуванні зловживань, пов'язаних з виданням книги екс-президента України Віктора Януковича "Україна - країна можливостей". Про це йдеться в рішенні суду від 6 квітня, яке опубліковано в Єдиному реєстрі судових рішень, передає gordonua.com.

"У володінні компанії SHAW Communications Inc. (Канада) на електронних носіях інформації містяться дані про зв'язок користувача поштової скриньки, поштові ящики і IP-адреси, з яких надходили і на які відправлялися електронні листи, які у сукупності з іншими фактичними даними мають значення для встановлення істини і можуть бути використані як докази в цьому кримінальному провадженні ", - йдеться в рішенні суду.

У зв'язку з цим слідчий Генпрокуратури має намір попросити керівництво SHAW Communications Inc. відкрити тимчасовий доступ до електронної поштової скриньки з листуванням, що стосується видання книги, а також до IP-адресою, з якої здійснювалася реєстрація поштової скриньки.

У ГПУ вважають, що отримана інформація дозволить дізнатися, хто ж є справжнім автором текстів книги, і за яких обставин їх використовував Янукович як автор книги.

Під час досудового розслідування Генпрокуратура встановила, що 18 липня 2011 року у Донецьку між друкарнею "Новый мир" і Януковичем було укладено договір, згідно з яким політик мав написати літературний твір "Україна - країна можливостей" і передати видавництву майнові права на книгу.

У свою чергу видавництво взяло на себе зобов'язання виплатити Януковичу 32 млн грн авторської винагороди та видати книгу тиражем 1 млн примірників, однак тираж так і не було видано. У той же час на банківські рахунки Януковича друкарня перерахувала 26 млн грн під виглядом авторської винагороди.

Нагадаємо, раніше з'явилися докази того, що не менше, ніж $1,2 млн було отримано фірмами колишнього глави виборчого штабу Дональда Трампа Пола Манафорта від "Партії регіонів".

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
367
предыдущая
следующая