Ловушки для руССких лохов.

  • 06.07.15, 01:24
Дирижер у культа. О ловушках Суркова для россиян
Нина Хрущева
Нина Хрущева

Правнучка Никиты Хрущева, декан факультета «Международные отношения» университета New School в Нью-Йорке, старший научный сотрудник Института мировой политики, руководитель проекта «Россия»


Владислав Сурков — человек, задавший тренд всеобщего обожания Владимира Путина, знает, как стереть границу между ложью и реальностью. Какие ловушки он расставил для россиян?

Нина Хрущева, правнучка Никиты Хрущева, декан факультета международных отношений университета New School в Нью-Йорке, старший научный сотрудник Института мировой политики

В СССР все знали, что за ними следят. Любое отклонение от официально одобренного поведения считалось подозрительным и наказывалось. Советское государство пребывало в состоянии войны практически со всеми — иностранными шпионами, людьми в джинсах и теми, кто играл джаз. Настоящей идеологией режима был не марксизм-ленинизм, а подозрительность и враждебность.

Нынешние темные времена напоминают начало 1980х. Защита общества от врагов, внешних и внутренних, снова на повестке дня. Демонстрация бдительности — ключ к поддержанию высокого уровня доверия россиян к Владимиру Путину. И важнейшую роль в создании необходимой для этого атмосферы играет Владислав Сурков.

В свое время он возглавлял администрацию президента, а с 2011го по 2013й занимал должность вице-премьера. Теперь Сурков — официальный советник Путина по международным вопросам. На деле же — главный пропагандист режима.

Кремлевская пропаганда давит на эмоции

Именно ему приписывают создание концепции “управляемой демократии” в России. Именно он руководил подготовкой сецессии Абхазии и Южной Осетии, а из недавнего — направлял российское вторжение в Украину и аннексию Крыма, а также был вдохновителем истерических медиакампаний, позволивших режиму получить абсолютную поддержку общества.

Сурков — ответственный за формирование тренда обожания Путина, который все больше напоминает сталинский культ личности. По происхождению Сурков — чеченец, поэтому, как и Сталину, ему присуще кавказское воинственное мировоззрение.

При Суркове информационная политика Кремля сосредоточилась на главном тезисе — Запад хочет уничтожить Россию, а конфликт в Украине лживо подан как возобновленная борьба с фашизмом и защита истинно русской, антизападной идентичности.

Суркова, как в свое время нацистского пропагандиста Йозефа Геббельса, не слишкомто заботят факты. Кремлевская пропаганда давит на эмоции, создавая с их помощью связь между Путиным и его подчиненными. Именно поэтому Путина (недавно разведшегося с женой, с которой прожил 30 лет, и, по слухам, имеющего несколько детей от бывшей олимпийской гимнастки) Сурков подает как олицетворение консервативных ценностей. Вдобавок рядом с российским президентом постоянно крутится православный патриарх. Кампания Кремля против ЛГБТ-сообщества обеспечила Путину поддержку церкви, заодно напомнив простым россиянам, что государство внимательно следит за их жизнью.

Нынешняя российская пропаганда совмещает в себе истинно советскую тяжеловесность и новые техники. Власть не проводила массовых чисток, а протесты ограничились всего несколькими массовыми выступлениями. Западным ценностям достается, но западным товарам всегда рады. Распространенное явление в РФ — блестящая машина немецкого производства, бампер которой украшает наклейка, напоминающая о подвигах Второй мировой — “На Берлин” или “Спасибо деду за победу”.

В последние два десятилетия россияне путешествовали за границу без какихлибо ограничений. Впрочем, сейчас многие, похоже, готовы отказаться от такого права. В прошлом месяце Кремль предупредил граждан, что США “охотятся” за россиянами за границей. Несколько человек действительно были арестованы и экстрадированы в США: среди них, в частности, торговец оружием Виктор Бут, которого обвиняют в оказании помощи террористам, и хакер Владимир Дринкман, которого арестовали по подозрению в краже миллионов номеров кредиток. Обычным россиянам ничего не угрожает, но кампания Суркова, похоже, работает.

Поскольку заявления о том, что однажды Россия перегонит Запад по уровню экономического развития, вызвали бы только насмешки, Сурков играет на чувстве страха. Что бы россияне ни думали об экономических трудностях страны, их убеждают: без Путина все было бы гораздо хуже.

И россияне верят. Несколько лет назад казалось, что каждый десятый носит белую ленточку — символ протеста против Путина. Сегодня создается впечатление, что каждый третий россиянин носит георгиевскую ленточку, черно-оранжевый символ патриотизма и преданности Кремлю.

Эта коварная и эффективная стратегия вытесняет инакомыслящих на обочину. Во время последней поездки в Москву я заметила, что моя подруга, певица Большого театра, привязала георгиевскую ленточку к своему белому Мерседесу. Она не поклонница Путина, но не хочет выделяться.

Именно благодаря мелким уступкам, подобным этой, люди вроде Суркова побеждают. Граждане, делающие вид, что верны режиму, формируют культуру конформизма. Когда инакомыслие подавляется, уже не играет роли, насколько искренна эта верность. Как и Геббельс, Сурков понимает: когда общественная жизнь и личные взгляды превращаются в театр, граница между притворством и реальностью стирается.

Перевод НВ

Copyright: Project Syndicate, 2015.
www.project-syndicate.org

Колонка опубликована в журнале Новое время за 26 июня 2015 года 


Нина Хрущева
Нина Хрущева

Правнучка Никиты Хрущева, декан факультета «Международные отношения» университета New School в Нью-Йорке, старший научный сотрудник Института мировой политики, руководитель проекта «Россия»

Штаб Інформаційних військ України повідомляє.

  • 04.07.15, 01:24

Ватажки російських терористів на Донбасі заявили про проведення “місцевих виборів за законодавством України” для “виконання мінських домовленостей”. Це виключно пропагандиський хід, тому що апріорі російські терористи не можуть провести вибори згідно Конституції та законів України, оскільки: 
1. Проведення “місцевих виборів” на окупованій частині Донбасу російськими терористами суперечить Мінським угодам, бо підготовка до виборів, які мають відбутися виключно згідно законодавства України, має початися лише після повного припинення вогню та відводу важкого озброєння. Згідно звітів, СММ ОБСЕ, СЦКК фіксують постійні та грубі порушення режиму припинення вогню з боку терористів.  
2. Такі вибори апріорі не можуть відбутися згідно законодавства України, оскільки, за Конституцією України, Центральна виборча комісія - це єдиний орган, який наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення місцевих виборів. Зараз ЦВК не має доступу до окупованої частини Донбасу.
3. Головними умовами виборчого процесу, згідно Конституції України, є: публічність і відкритість; рівність прав усіх кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови; свобода передвиборчої агітації, рівні можливості доступу до засобів масової інформації незалежно від форми власності.
Очевидно, що жодна з цих умов виборчого процесу не може бути виконана на окупованій терористами частині Донбасу.


 Лінки для поширення:


1. Екс-чиновник Альянса: НАТО хватает доказательств российской агрессии против Украины http://www.5.ua/polityka/Ekschynovnyk-aliansu-NATO-vystachaie-dokaziv-rosiiskoi-ahresii-proty-Ukrainy-86011.html    

2. Российский эксперт: за войну на Донбассе Путину готовят страшный удар http://nr2.com.ua/News/world_and_russia/Rossiyskiy-ekspert-za-voynu-na-Donbasse-Putinu-gotovyat-strashnyy-udar-100185.html

3. Яценюк поручил провести морской трибунал ООН против РФ http://focus.ua/country/333029/

4. НАТО передало Украине деньги, предназначенные для РФ http://www.rbc.ua/rus/news/nato-peredal-dengi-prednaznachennye-moskvy-1435825577.html

5. Газпром рекордно снижает добычу газа http://energy.apostrophe.com.ua/enerhetychnyy-rynok/novyny/mizhnarodna-enerhetyka/hazprom-rekordno-znyzhu-vydobutok-hazu/

 6. Ватный Ад или народ — богоносец https://vata.d3.ru/vatnyi-ad-756334/

7. Китай отказался от военного союза с Россией http://www.finanz.ru/novosti/aktsii/kitay-otkazalsya-ot-voennogo-soyuza-s-rossiey-1000700026

ОСОБЛИВО ЗАЧЕПИЛО:
Российский эксперт: за войну на Донбассе Путину готовят страшный удар
 29 Июня 2015, 22:01
 Нефть, а не газ — основа российской экономики и бюджета Павел Фельгенгауэр Павел Фельгенгауэр ПО ТЕМЕ Россия снова предлагает Украине скидку на газ Москва, Июнь 29 (Новый Регион, Вадим Довнар) – Военный эксперт из России Павел Фельгенгауэр рассказал о том, что за войну на Донбассе Россия может получить нефтяное эмбарго. «Информированные источники утверждают, что проект нефтяного эмбарго, замораживание финансовых транзакций, связанных с российской нефтеторговлей, и отключение от системы переводов SWIFT основных российских госбанков уже подготовлены и будут введены в случае серьезного нового летнего обострения боев на Донбассе. Триллионы, потраченные на перевооружение, 40 российских новых ядерных ракет, массовый оборонный энтузиазм и новые многотысячные внезапные учения эту угрозу отразить не смогут и, скорее, только навредят», — подчеркнул Фельгенгауэр. По словам Фельгенгауэра, в ответ на действия России на Донбассе Запад укрепляет трансатлантическую солидарность. ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Несовместимые с жизнью шаги Россия сделала год назад «Всемерно укрепив трансатлантическую солидарность совместной обороной от общего врага, Запад будет стремиться не воевать, а истощать Россию запретами на трансферт передовых технологий, материалов и комплектующих дальнейшим ограничением движения капитала и инвестиций, возможной торговой блокадой. Без русского газа Европе пока трудно совсем обойтись, а без нефти — легко. Нефть, а не газ — основа российской экономики и бюджета», — отметил военный эксперт.

http://nr2.com.ua/News/world_and_russia/Rossiyskiy-ekspert-za-voynu-na-Donbasse-Putinu-gotovyat-strashnyy-udar-100185.html
© HP2

Сєню БРЕХЛО - НА МИЛО!!!

  • 03.07.15, 02:02
За що треба знімати Прем’єр-міністра: топ-15 невиконаних обіцянок

Уряд у цифрах та фактах

Наталія ЛЕБІДЬ   

У наступники Яценюка «сватають» і Саакашвілі, і Турчинова, і Тимошенко, і Яресько. Та поки що Арсеній Петрович кріслом не поступається.

До осені поточного року навряд чи слід очікувати вагомих кадрових ротацій. Швидше за все, усі залишаться на своїх місцях, зокрема й очільник уряду. Проте це не означає, що відставка Арсенія Яценюка, яку час від часу беруться прогнозувати політологи та експерти, не відбудеться ще до кінця 2015-го. «Україна молода» підсумувала частину обіцянок голови Кабміну та проаналізувала стан їх виконання. Звісно, у наведеній нижче статистиці представлена лише незначна частина того, що анонсували Прем’єр та його команда, проте дані факти є, мабуть, найбільш промовистими. Виходячи тільки з них, можна було б уже зараз попрощатися з теперішнім складом урядової команди. Однак зрозуміло, що долю Яценюка вирішуватимуть політичні торги. Та в кожному разі додаткові штрихи до портрета урядовця-«реформатора» не завадять. Отож, обіцялося наступне...
 1. Скорочення кількості податків. Дійсно, згідно з новим Податковим кодексом, замість 22 податків громадяни платитимуть лише 9. Формально їх кількість скоротили. Проте насправді податки просто об’єднали плюс ввели нові відрахування: акциз на роздрібний продаж товарів (5%), податок на нерухомість (на квартири площею понад 60 кв. м. — від 2%), податок на імпорт (10%), податок iз пенсій, котрі перевищують 3650 грн. (15% від суми, що перевищує вказану), збір за купівлю валюти (2%); податок iз процентів, роялті та інвестиційних прибутків збільшено з 15% до 20%; акциз на паливо зріс у середньому з 3,5 до 10 грн. Словом, відрахувань до держбюджету не стало менше. Їх гривнева вага, навпаки, збільшилась.

 2. Поетапне зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ)

Формально відбулося. З 41% ЄСВ знизився до 15%. Однак для переходу на пільговий 15-відсотковий внесок підприємцю слід виконати низку «непідйомних» умов. Зокрема, збільшити зарплатний фонд таким чином, щоб середня зарплата на підприємстві була не нижчою за 3 мінімальні зарплати і на 30% перевищувала середню зарплату за 2014 рік. Крім цього, середній платіж на одну особу після застосування коефіцієнта має становили не менше 700 гривень. В абсолютній більшості випадків виконати подібні вимоги підприємці можливості не мають.

3. Пільгові кредити для малого і середнього бізнесу

У квітні 2014-го Яценюк пообіцяв спільно з НБУ домогтися від банків зниження ставок кредитів для малого та середнього бізнесу після того, як Україна отримає міжнародні позики.

У 2014-му Україна отримала близько 9 млрд. доларів фінансової допомоги, але влітку минулого року середні ставки кредитування все одно становили 22-25% річних. І навіть такі кредити малому і середньому бізнесу давали вкрай неохоче. Цієї зими більшість банків підвищили ставки до 27-30%, а деякі — навіть до 35% річних.

4. Стабільність національної валюти

Одна з найяскравіших обіцянок чинного уряду — втримати на плаву українську валюту. Прийнятний курс гривні становить 12 одиниць за долар — вище економіка може не витримати, говорив Яценюк улітку 2014-му. Але за цей час стався небачений обвал гривні. Девальвація доходила до 35 грн. за долар. Валюта зникла з банків та обмінних пунктів — розквітла спекуляція. Основні групи товарів здорожчали на 50-150%.

5. Збільшення мінімальної зарплати і соцвиплат

У 2014-му тодішній міністр фінансів Олександр Шлапак обіцяв з настанням 2015 року підвищення виплат населенню. Однак насправді уряд заморозив індексацію мінімальних зарплат та пенсій до грудня 2015-го. Мінімальна зарплата нині становить 1218 грн., пенсія — 949 грн.

Обсяг споживчого кошика не переглядався з 2000 року. При цьому було обіцяно скасувати VIP-пенсії, а також перейти до практики адресності та монетизації пільг iз метою оптимізації витрат держбюджету. Ані першого, ані другого зроблено не було.

6. Зменшення тарифів для населення

Уряд обіцяв знизити тарифи на газ, електроенергію та комунальні послуги щонайменше вдвічі. Жодного зменшення не відбулося — Кабмін мотивує це вимогами МВФ. У різних регіонах України тарифи для населення зросли у 3-7 разів.

7. Забезпечення видобутку українського газу по 70-100 доларів за кубометр

Будучи представником опозиції, Яценюк зазначав, що «кожен українець повинен отримувати газ українського видобутку, вартість якого 70-100 доларів США. Адже населення споживає 18 млрд. кубометрів газу на рік, а ми добуваємо 20 млрд. кубів. Але цей газ вам не віддають, його продають промисловим підприємствам по 300-400 доларів, а різницю кладуть собі в кишеню. Тоді цю різницю українські олігархи відправляють до офшорних зон, де зберігаються їхні кошти». Ставши Прем’єром, Яценюк більше не згадує про український газ, лише вимагає зменшити російську частку в тих обсягах палива, які Україна закуповує за кордоном. При цьому збити ціну на газ йому істотно не вдається — ціна за газ протягом І кварталу 2015 року становила 365 доларів за «куб». Також іще до кінця 2014 року було обіцяно повернути державні активи, незаконно виведені за кордон. Передбачалася денонсація конвенції між Україною та однією з офшорних зон — Кіпром. Однак угода так і не денонсована.

8. Скорочення апарату чиновників

За 2014 рiк Кабмін Яценюка скоротив кількість чиновників на 10%, адміністрація Президента — на 20%. Цьогоріч уряд обіцяє звільнити ще 50 тис. клерків. Проте середня зарплата чиновників збiльшилася вдвічі. У підсумку — економія відсутня.

9. Впровадження страхової медицини

У грудні 2014-го уряд обіцяв впровадження в Україні страхової медицини, але вже за місяць з’явилася заява очільника МОЗ Квіташвілі про те, що страхова медицина в Україні неможлива і сенсу в ній немає. До того ж, під даний проект відсутня фінансова база. Згодом Квіташвілі таки заанонсував запуск медичного страхування наприкінцi поточного року. Яценюк також обіцяв, що закупівля найдорожчих вакцин, зокрема ВІЛ-ін’єкцій перейде з юрисдикції українського МОЗ під контроль міжнародних організацій — ООН, ЮНІСЕФ та ВООЗ. Це буде зроблено з метою запобігання корупції, пояснював він. Однак подібний намір лишився тільки наміром.

10. Розширення фінансових прав органів місцевого самоврядування

У передвиборчій програмі «Народного фронту» було зазначено, що органи місцевого самоврядування отримають стабільну фінансову основу для виконання розширених повноважень. Насправді надходження до місцевих бюджетів скоротилися через вилучення ще 25% податку на доходи фізичних осіб, скасовано також субвенції на комунальні дороги. До речі, у Києва як суб’єкта господарювання відрахування податку на доходи фізичних осіб сягає найбільшої позначки — 60%.

11. Безкоштовні протези для бійців АТО

Яценюк 4 лютого 2015-го пообіцяв ввести грошові виплати для бійців АТО, що потребують протезування. Сума виплат мала становити 609 тис. гривень для лікування за кордоном. Раніше аналогічну суму розглядали як компенсацію родинам тих, хто загинув на війні.

На практиці бійці спочатку мають довести, що дійсно були в АТО. Їм дуже часто відмовляють як в отриманні статусу учасника бойових дій, так і в оформленні інвалідності. Гроші на лікування та протезування, як і раніше, збирають волонтери, діаспора та благодійні організації за кордоном.

Що стосується сімей загиблих, то не тільки вони не отримують компенсації, а й самі бійці часто не бачать заробітної плати.

12. Збільшення витрат на оборону

Яценюком було обіцяно, що загальний обсяг фінансування безпеки і оборони за 2015 рік становитиме 90 млрд. грн. Проте держбюджетом передбачено виділити 44,6 мільярда гривень, з них 14 млрд. будуть спрямовані на розвиток озброєнь, 1,9 млрд. — на підготовку ЗСУ і ще 28,7 млрд. — на їх утримання. Загалом уряд збирався щорічно закладати на оборону не менше 5% ВВП.

13. Побудова «Стіни» на кордоні з РФ

Перший етап будівництва «Стіни» на кордоні з РФ Прем’єр обіцяв завершити іще до 30 вересня 2014-го. Проте хоча на сьогоднішній день на проект витрачено вже 163 млн. грн., він надзвичайно далекий від завершення. Активна фаза робіт відновилася нещодавно, тепер передбачається, що спорудження захисних укріплень розтягнеться на кілька років. Також Яценюк вніс уточнення у попередній задум: за його словами, класичної стіни на кордоні не буде — бо за нею треба буде наглядати, а розширення особового складу Прикордонної служби не входить в плани уряду.

14. Наповнення державної казни грошима олігархів

Улітку минулого року Яценюк обіцяв «витрусити» з олігархів кошти на відновлення та розвиток країни. Рік по тому він не згадує про свій амбітний намір. Новий план поповнення казни полягає у приватизації державних підприємств. За Прем’єрства Яценюка оголошена наймасштабніша приватизація: Фонд держмайна повідомляє, що у липнi-вереснi на продаж будуть виставлені частки українських обленерго та теплоелектроцентралей, а також частина акцій Одеського припортового заводу. Проте приватизація державних монополій загрожуватиме безпеці держави. Передача стратегічних ресурсів у руки двох-трьох кланів сприятиме подальшій олігархізації країни.

15. Боротьба з корупцією

У грудні 2014-го Яценюк заявив, що вже поборов корупцію «на макрорівні».

Проте недавні соцопитування показали збільшення кiлькості респондентів, котрі позитивно відповідають на питання, чи наявна в Україні корупція (з 60% до 80%). А міжнародна консалтингова компанія Ernst & Young відвела Україні 7-ме місце в антирейтингу найбільш корумпованих європейських країн (для прикладу, Литва опинилася на 21-й сходинці, Польща — на 23-й, Естонія — на 32-й). У світовому корупційному рейтингу Україна посідає 142-ге місце зі 175 можливих. Значно кращими є справи у Молдови (103-тє місце), Білорусі (119-те) та Казахстану (126-те).

Неподолана корупція стала одним iз чинників, що призвели цього року до відмови Україні у скасуванні візового режиму.

Висновки з усього зазначеного напрошуються однозначні і доволі невтішні: політ команди «камікадзе» був не надто вдалим. Але питання щодо того, хто може сісти замість Яценюка за штурвал літака, поки що лишається відкритим. Претендентів і охочих багато, а от часу для експериментів в України майже не лишилося. Але це вже тема для окремої розмови.

УМ

План профілактики виникнення третього Майдану.

  • 03.07.15, 01:03
Невгодні для влади НА КРОВІ

Чому влада відкрила полювання на активістів Майдану, які привели її на політичний олімп?

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   

Затримання активістів викликає все більше запитань щодо логіки дій влади

Два роки тому однією з вимог Майдану було звільнення «політичних в’язнів», у справедливості вироку яким у суспільства були величезні сумніви. Імена батька й сина Павліченків, звинувачених у вбивстві судді, досі можна зустріти на багатьох парканах. Як і трафаретне зображення екс-президента з характерною червоною цяткою на лобі — саме за цей арт-об’єкт його автор, Володимир Никоненко, отримав рік колонії. Після перемоги Майдану більшість «політв’язнів» було звільнено, частина з них поповнила лави добровольчих батальйонів під час війни на сході України. Але наліпки з написами «політичний в’язень» знову почали з’являтися на вулицях. І що парадоксально: місця за ґратами займають не вбивці Небесної сотні чи корумповані чиновники, а ті ж самі активісти Майдану. І затримують їх ті ж самі «служителі правопорядку», що і за «злочинного режиму Януковича». І судять їх ті ж самі судді, які судили Майдан… Кого призначити вбивцею?

Саме активістів Майдану (а до того — захисників Гостинного Двору та учасників багатьох акцій протесту проти незаконних забудов) Дениса Поліщука й Андрія Медведька, які не так давно повернулися із зони бойових дій, звинуватили в резонансному вбивстві одіозного скандального журнашлюхи Бузини, що сталося 16 квітня у Києві. Підставою для таких «далекоглядних» висновків слідства, як з’ясувалося на суді, стали результати ДНК експертизи… викинутої жуйки мами Медведька — працівниці дитячого садка. Самих результатів експертизи в матеріалах справи не виявилося, як і багатьох інших процесуальних документів, а покази свідків були плутаними і неконкретними. До того ж під час затримання Медведька його заблокували в машині й обстріляли з пістолетів, а на суді, куди його доправили з мішком на голові, на тілі Андрія було видно сліди побоїв. Попри це, суддя Оксана Хардіна (під час Майдану вона виносила вироки активістам за поваленого на Бессарабці Леніна) визнала Медведька підозрюваним у вбивстві і засудила до утримання під вартою до 14 серпня без права завдатку. Не допомогли ні клопотання народних депутатів Андрія Іллєнка, Юрія Левченка та Ігоря Луценка, ні переконливі докази, що на момент убивства хлопець перебував на передовій.

Іншому активісту, Денису Поліщуку, суддя Володимир Бугіль (той самий, який під час Майдану посадив до СІЗО активіста «Дорожнього контролю» Андрія Дзиндзю і випустив під заставу Вадима Тітушка) виніс рішення про запобіжний захід — утримання під вартою протягом 2 місяців або завдаток у 5,2 мільйона гривень. Для порівняння: «регіонала» Олександра Єфремова, одного з авторів «законів 16 січня», якого вважають головним фінансистом «ЛНР», відпустили під заставу в 3,6 мільйона гривень, а спершу взагалі просили «лише» 60 тисяч. Цікаво й інше: якщо Єфремова після внесення застави таки відпустили додому, то внесення застави за Дениса Поліщука (це зробив колишній заступник голови правління ПАТ «Укргазвидобування» Олексій Тамразов) прокуратура тут же оскаржила.

Впадає в око й інший факт: затримання активістів відбулося за два дні після того, як 16 червня Президент підписав Указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні», де, зокрема, йдеться про необхідність «активізувати заходи щодо розкриття особливо тяжких та тяжких резонансних злочинів, насамперед умисних убивств  Бузини і не менш скандального нардепа України п’ятого скликання Калашникова, та притягнення до відповідальності осіб, причетних до скоєння цих злочинів». Прикметно, що до цього вбивство Бузини намагалися «повісити» на ще одну активістку Майдану Віту Заверуху та її друзів, звинувачених у розстрілі екс-«беркутівців» та пограбуванні автозаправки. Однак ця справа була шита такими білими нитками, що від цієї затії довелося відмовитися і шукати нових жертв.

Скільки їх, тих «Равликів»?

Чим же «не вгодили» Поліщук і Медведько служителям закону, окрім того, що були активними і небайдужими? «Андрій останнім часом почав копати під заступника глави МВС Василя Паскала, який іще в часи Майдану організовував стеження за патріотами. Усі ж розуміють, що Аваков насправді нічого в МВС не вирішує, він є медійним обличчям і рупором «Фейсбука», а все контролює Паскал. Напередодні затримання Андрій мав зустрітися з народним депутатом Ігорем Луценком і передати йому ці документи, але не встиг. Думаю, це — головна причина того, що «вбивцями Бузини» призначили саме хлопців, тим більше що розслідування цих резонансних убивств курирував саме Паскал», — розповіла «УМ» відома художниця і волонтерка Тамара Шевчук. Разом iз друзями вона оголосила безстрокову акцію підтримки засуджених, сподіваючись, що суспільний резонанс допоможе торжеству справедливості.

Саме такий резонанс посприяв звільненню (щоправда — під депутатську відповідальність) і учасників партизанської групи «Равлики» («УМ» свого часу докладно писала про перебіг цього процесу). «Але це — лише вершина айсберга. Знаєте, скільки зараз таких «Равликів» за ґратами, не відомих широкому загалу? Патріотів пакують за найменше правопорушення, а то й без цього. Днями чотирьох хлопців із «Правого сектору» «закрили» на чотири роки за те, що вони вступилися за жінку з дитиною, у якої хотіли «віджати» квартиру», — повідомив «УМ» боєць ДУК «Правий сектор» Олексій Бик. «Лише в Харківському СІЗО, за різними даними, утримується від 70 до 300 «айдарівців», засуджених за спротив системі», — підтвердив інформацію і колишній боєць «Айдару» Артем.

Сумною іронією на цьому тлi звучать повідомлення про «зникнення» Сергія Клюєва та судовий процес над двома екс-«беркутівцями», підозрюваними в розстрілі Небесної сотні, який тягнеться місяцями, та подібні «новини». Інтернет-спільнота відгукнулася на це «підкоригованим» фото Сергія Нігояна, який тримає плакат: «Уже знають, хто вбив Бузину. А хто вбив мене?».

Мародери чи герої?

Багато запитань до логіки дій силовиків викликає і нещодавній скандал із батальйоном «Торнадо», звинуваченим у мародерстві, катуванні мирних людей та сексуальному насильстві. На прес-конференції, присвяченій затриманню комбата Руслана Онищенка та ще семи бійців «Торнадо», головний військовий прокурор Анатолій Матіос розповів, що в лавах батальйону воювало 60 бійців із судимістю, а в самого Онищенка їх аж п’ять. Усе б нічого, якби не один факт: батальйон «Торнадо» був сформований не так давно за наказом міністра Авакова як міліцейський підрозділ на базі розформованого батальйону територіальної оборони «Шахтарськ», звинуваченого теж у мародерстві. Чому ж міністерство, знову даючи до рук зброю бійцям, не перевірило ретельно, кому воно дає? І чому, якщо кримінальні провадження проти «торнадівців», як стверджує Матіос, були відкриті ще в березні, треба було чекати до червня? І чи були вони: заступник комбата «Торнадо» Микола Цукур стверджує, що спеціально звертався до Луганської облпрокуратури й отримав довідку, що, «станом на 20 травня по «Торнадо» не зареєстровано жодної кримінальної справи», а 12 квітня комбат Онищенко отримав із рук Патріарха Філарета медаль «За любов і жертовність до України».

Тому версія, що основною причиною розформування «Торнадо» послужила саме їхня боротьба з контрабандою, видається більш правдоподібною, ніж версії офіційних осіб. Тим більше що Микола Цукур в ефірі «Шустер лайв» показав відзняте бійцями відео, як потяги вільно курсують на окуповану територію і звідти, і затримання ешелону із чавуном та коксовою кришкою вартістю 17 мільйонів гривень. «Прибирають невгодних. Після мого першого виступу на «Шустер лайв» мені спалили дім, а коли ми почали блокувати потяги — заарештували командира», — заявив Цукур.

Справедливості заради варто зазначити, що звинувачення силовиків до «торнадівців» таки багато в чому мали місце. «Але це війна, і вона не робиться в білих рукавичках. Тут варто взяти до уваги, що більшість бійців «Торнадо» — місцеві, донбасівці, а в них — своє поняття справедливості. От їх звинувачують у «віджимі» транспорту. Мені розповідали знайомі бійці цю історію: під час виходу з Дебальцевого у них два автобуси з чотирьох потрапили під обстріли. А виїжджати треба. Хлопці ідуть на якесь підприємство і кажуть: «Нам потрібні автобуси». І чують у відповідь: «Хай вас Україна забезпечує, а не ми». Хлопці наставляють автомати і кажуть: «Нам потрібно зараз, приїжджайте в Дніпропетровськ — віддамо», сідають і їдуть, по дорозі підхоплюючи ще й поранених. Так, вони досить жорстко розмовляли з тими, кого вважали сепаратистами, вони не церемонилися. Але на війні на кожного можна «накопати» купу компромату. Бо це — війна», — переконаний відомий автомайданівець Олександр Кравцов.

Війна чи бізнес?

Інформація про те, що війна на сході давно вже перетворилася на зручну ширму, за якою діє своя система договорняків, раз по раз проривається в інформаційний простір. І блокпости, які існують на лінії розмежування, перетворюються із системи безпеки на такі собі митниці для контрабандистів. Про це намагалися сказати волонтери в ефірі «Чорного дзеркала», озвучуючи конкретні цифри: від 50 до 100 тисяч гривень із однієї фури з товаром, що йде в бік «ДНР» чи «ЛНР». Ці ж цифри підтвердив і народний депутат Єгор Фірсов під час недавнього «круглого столу», присвяченого проблемам корупції. Якщо взяти до уваги, що за день через один блокпост може пройти до 60 фур — цифра набігає солідна. «Зазвичай на блокпостах існує правило: 30% вартості товару іде як «відкати» за пропуск контрабанди. Причому рішення про це приймає не рядовий боєць, а існують домовленості між обома сторонами на вищому рівні. Торгують не лише перепустками, а й зброєю, бо ніхто не рахує, скільки снарядів випущено, оголошують перемир’я, щоб зібрати техніку та використані боєприпаси на металобрухт. Війна для цього — дуже зручна ширма», — ділиться враженнями Артем. А за проходження контрабандного ешелону на територію України, за словами Миколи Цукура, керівництво МВС отримує щонайменше 10 мільйонів гривень.

Існують й інші можливості «сторгуватися», хоча не всі на це йдуть. «Я особисто чув, як одному з командирів «Айдару» емісари від Ахметова пропонували 25 мільйонів доларів за відведення своїх бійців із Щастя. Хоча, кажуть, ставка коливалася від 5 до 60 мільйонів. Річ у тім, що Щастинська ТЕС забезпечує електроенергією всю Луганську область, і контроль над нею дозволяє виставляти свої умови на переговорах», — каже Артем.

Саме в цьому світлі бійці, які повернулися з передової, радять розглядати і конфлікт із батальйоном «Торнадо». «Логіка будь-якої корупційної посади передбачає постійне нагадування, хто в домі хазяїн. Тому кожен новий керівник, який «сідає на потоки», першим ділом припиняє всі існуючі схеми — щоб усі бачили, що він здатен одним рухом зламати роботу корупційної системи, і зрозуміли, хто головний і кому відтепер треба «заносити». А далі починається зачистка робочого простору від конкурентів та тих, хто здатен завадити. Батальйон «Торнадо» заважав. Він, зупинивши контрабанду, «підставив» головного схемщика, який змушений тепер виплачувати клієнту «неустойку». Тому Москаль і заходиться від ненависті, називаючи бійців батальйону неодноразово судимими злочинцями. А тепер контрабанда йтиме правильно, без зайвих людей», — стверджує Олексій Бик. «Зараз на Луганщині всі контрабандні потоки зосереджені в руках Науменка (начальника управління МВС у Луганскій області. — Авт.) і Москаля. Демарші останнього із зупинкою фур, виставлені в інтернеті, — не що інше, як боротьба з конкурентами, бо ці фури пропустили прикордонники. Він досить жорстка і розумна людина — недарма за рік він прикрив усі ОЗГ в Криму. Але він — людина системи», — згоден із цими висновками і Артем.

Усе це наштовхує на сумні висновки щодо перспектив завершення війни на сході, бо, доки вона приноситиме окремим групам надприбутки, її штучно затягуватимуть, наскільки це можливо. «Я припускаю, що про закінчення війни можуть домовитися й оголосити перед наступними президентськими виборами — лише так можна врятувати рейтинг, який стрімко падає. Якщо тільки економіка України доживе до того часу», — констатує Олексій Бик.

Нема людини — нема проблеми

Претензії в офіційних структур виникають і до інших бойових підрозділів. Але — теж вибірково. Днями головний редактор тижневика «Дзеркало тижня» Юлія Мостова в матеріалі, присвяченому відставці Валентина Наливайченка, поділилася інформацією, що ще рік тому, одразу після президентських виборів, одним із перших пунктів на порядку денному закритої наради постало питання про розпуск «Айдару», який тоді складався переважно з місцевого населення та активістів Майдану. На той час він іще не розділився на «білий» та «чорний» «Айдари» (саме останній і займався рекетом та іншою протиправною діяльністю — ця інформація була в силовиків, однак вони допустили обрання комбата Мельничука народним депутатом, і лише через рік постало питання про притягнення його до відповідальності).

Під розформування потрапив і підрозділ ЗСУ — сумнозвісна 51-ша бригада з Волині, яка зазнала втрат і під Волновахою, і під Савур-могилою, і під Іловайськом. «Офіційно підставою для розформування бригади стала доповідь генерала Пушнякова Президентові, що в бригаді панує безлад, що там усі алкоголіки і дезертири. Частково, звичайно, такі факти мали місце — бригада була сформована на основі першої хвилі «дикої» мобілізації, коли хлопців без належного медогляду забирали всіх, обіцяючи через десять днів відпустити додому. Але питання про розформування 51-ї виникло після Іловайська, а до того бійців кидали у найбільш гарячі точки — і тоді вони воювали нормально? У мене таке відчуття, що розформуванням 51-ї бригади командування вирішило прикрити той безлад, який панував у самому Генштабі. Бо досі я не можу знайти жодних даних про кількість загиблих, поранених, зниклих безвісти. Усі списки складалися олівцем на коліні, і кінців знайти неможливо. А так: нема бригади — нема питань. Хоча останнім часом у мене з’явилася ще одна версія: уже з двох джерел я почув про 670 мільйонів гривень, виділених на 51-шу бригаду, які десь зникли. Боюся робити певні висновки, але на розформування бригади могло вплинути і бажання приховати ці кошти. Та й хлопці, які подивилися на забезпечення контрактників, почали ставити запитання, чому вони воюють без касок, без бронежилетів», — поділився з «УМ» адвокат Василь Нагорний. До речі, як неодноразово писала наша газета, на Волині досі триває судилище над бійцями 51-ї, які врятували свої життя, вийшовши з оточення через територію Росії.

У згаданому вище матеріалі Юлія Мостова приходить до висновку, що Президент (та й не тільки він) намагається оточити себе не стільки професіоналами, скільки — лояльними особами, які не загрожуватимуть збереженню статусу-кво. Та ж сама ситуація склалася і з активістами та бойовими підрозділами, які проявляють схильність до самостійної гри. «Загалом можна впевнено сказати, що ми спостерігаємо послідовний і активний наступ на добровольчі батальйони як рушійну силу революції, здатну зламати режим внутрішньої окупації України. Оточення 5-го Окремого батальйону ДУК ПС, виселення ДУК ПС iз тренувальної бази «Десна», роззброєння батальйону ОУН, наступ на «Айдар», арешт комбата і спроба розформування батальйону «Торнадо», купа кримінальних справ проти добровольців — усе це є лише етапами єдиного плану», — переконаний Олексій Бик.

Тут на думку спадає фраза, сказана відомим соціальним психологом Олегом Покальчуком восени минулого року. Тоді у відповідь на прохання прокоментувати можливість переростання голодних бунтів, зафіксованих на території «ДНР» та «ЛНР», у масові повстання я почула фразу: «Такого не буде. Голодні не бунтують. Бунтують ті, хто вже трохи наївся. Навіть Майдан зробили люди, які могли і себе прогодувати, і з іншими поділитися». У світлі цього загальна політика уряду, результатом якої стало тотальне зубожіння населення і значне скорочення волонтерської підтримки армії, бачиться теж одним із етапів плану профілактики виникнення третього Майдану.

Утім українці все більше стають не лише голодними, а й злими. Бо замість змін, очікуваних після Майдану, бачать ту саму несправедливість і корупцію, яка, за словами американського посла Джеффрі Пайєтта, загрожує державі більше, нiж російські танки. І хтозна, у що це все може вилитися. Один із «тривожних дзвіночків» — Геннадій Москаль недавно заявив про затримання ще двох бійців «Торнадо» за підозрою у підготовці замаху на Анатолія Науменка. Один із бійців — професійний снайпер.

"Україна молода".

Не будь БАЙДУЖИМ! Вставай на захист без вини кинутих за грати ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ!

Прошу поширити цю статтю.


Штаб Інформаційних військ України повідомляє.

  • 02.07.15, 00:02
 Як Кремлівські пропагандисти створюють “новини” в Західних ЗМІ про “засудження Київської Хунти” та про “фашистів в Україні”.
На Заході існує досить велика кількість відкритих інформаційних інтернет-ресурсів, в яких будь-хто може зареєструватися і публікувати свій матеріал. Користуючись цим, кремлівські пропагандисти створюють акаунти на цих ресурсах, викладають свій брехливий матеріал, а російські ЗМІ цитують це як “статтю в західній пресі”, створюючи у пересічних росіян відчуття, що на Заході їх країну хтось підтримує.
Ось яскравий приклад: сьогодні російські ЗМІ поширюють новину під заголовком: “Київський режим неминуче впаде, якщо не підкориться вимогам радикалів з екстремістських організацій, які вимагають скасування мінських угод - пише Nations Presse”. Насправді автор цієї статі на "Nations Presse" такий собі “Frère Jacques”, що насправді, є назвою дитячої французької пісні. Цей аккаунт був зареєстрований на цьому сайті на початку червня 2015 року, а усі використані ним матеріали з YouTube мають російськомовні назви без хештегів іноземними мовами (тобто знайдені в YouTube через запити російською мовою). Також показово, що вся стаття повністю дублює риторику Кремля. Очевидно, що цю статтю, як і багато інших, писали кремлівські пропагандисти, а не журналісти з ЄС.



1. Если бы на Донбасс не пришла "русская весна" https://youtu.be/8hojHBJxwn4
2. ГПУ направила в суд дело руководителей "Беркута" за разгон Майдана 30 ноября http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/07/1/7073035/
3. Китай определился с Украиной, не в пользу России http://zloy-odessit.livejournal.com/1338005.html
4. General Motors закрыл завод в России, лишив работы тысячу человек
http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1554973

Донбас - місце проживання українських козаків.

  • 01.07.15, 01:11
Козацький хутір як військовий трофей

Археолог Олександр Смирнов проводив розкопки на річці Кальміус, коли служив в АТО

Ірина КИРПА   

Олександр Смирнов. (Фото  з власного архіву.)

На Донбасі Олександр Смирнов знайшов історичні артефакти та речові докази того, що ця територія — місце проживання українських козаків. Справжньою здобиччю для професійного археолога, який волею долі опинився в самому пеклі зони АТО на Донбасі, став козацький хутір XVIII сторіччя, а також кераміка, козацькі люльки та багато інших історичних артефактів. «Усе це ми знайшли в процесі археологічних розкопок на річці Кальміус, — розповів Олександр Смирнов. — Шкода, що не все вдалося зберегти та передати до музею, бо нашу машину, коли ми пішли в наступ, підірвали російські бойовики». Після складної операції у лікарні Одеси та тривалого періоду реабілітації археолог Олександр Смирнов повернувся до своєї улюбленої професії. Так само, як і до війни, він бере участь у розкопках пам’яток археології, вивчаючи давню історію півдня України, проводить наукові дослідження. Новина про те, що він — як один із кращих бійців 79-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ — став переможцем у головній номінації міста Миколаєва «Людина року-2014», застала його за роботою. Статуетка Святого Миколая та почесний диплом зайняли своє місце на полиці, де зберігаються військові трофеї, історичні артефакти, а також щоденник зі спогадами про дні, проведені на війні ... Перша хвиля мобілізації

Війна зібрала під прапори України людей абсолютно різних мирних спеціальностей. Вивчати військову справу довелося педагогам, інженерам, журналістам і навіть науковим співробітникам. У зоні АТО побував і 33-річний Олександр Смирнов. Сам він за фахом археолог-практик, а також старший викладач Інституту історії та права Національного університету імені Сухомлинського та співробітник Інституту археології Національної академії наук України. А ось в українську армію був призваний як офіцер і пішов освоювати нову для себе посаду заступника командира роти хімічного і біологічного захисту по роботі з особовим складом в 79-й окремiй аеромобільнiй бригадi ВДВ.

«Перша хвиля мобілізації запам’яталася мені високим патріотичним духом, люди розуміли, що відбувається, та були готові стати на захист України, — згадує Олександр Смирнов. — Мене просто вразило те, як війна посприйяла згуртуванню людей. Адже прийшли до нас у бригаду і бувалі чоловіки, які пройшли підготовку ще в радянській армії, і 20-річні хлопці, які, що називається, «пороху не нюхали». Крім того, в усіх різний соціальний статус та фінансове становище. Після всіх тих випробувань, які нам довелося пережити разом, ми стали справжньою командою. І навіть після того, як повернулися додому у звичайне життя — не втратили дружніх зв’язків і всі спілкуємося на рівних. Якщо у когось виникає проблема, то він знає, що на виручку завжди прийдуть бойові друзі».

Спочатку Олександру Смирнову довелося служити в Херсонській області, а згодом почалося просування на схід України. Спочатку, це було Солнцево, Донецька область, Амвросіївка, Луганська область. Довелося пройти зі своєю бригадою і через пекло Ізваринського котла, де загинуло дуже багато наших українських хлопців.

«Ми більше місяця перебували в оточенні, але утримували позиції на кордоні України з Росією в районі Луганської та Донецької областей, — розповів Олександр Смирнов. — Мій підрозділ виходив з оточення останньою колоною. Це був наш перший серйозний котел і ще не було практичних навичок, як виживати в таких умовах. Щодня наші висоти атакували російські війська, не припинялися масовані мінометні обстріли. Так, «Гради» й «Урагани» нас обстрілювали по 10—12 разів на день. На російських та «ДНРiвських» інтернет-сайтах нам пропонували здаватися, переходити кордон через російські пункти. Пропонували продукти, воду, намагалися підкупити. Бувало й таке, що коли заходили в якесь село — місцеве населення ставилося до нас iз побоюванням і навіть можна сказати, що боялися, бо російська пропаганда їх переконувала, що прийшли карателі. Але пізніше ставлення до нас змінилося на краще. Ми всі — російськомовні, тому швидко змогли знайти спільну мову та подолати непорозуміння».

Історична справедливість на боці України

Навіть на війні археолог Олександр Смирнов продовжував вести свій щоденник та дослідницьку діяльність. Саме завдяки його ентузіазму, коли всією бригадою копали окопи на Донбасі для того, щоб утримати оборону табору, були знайдені предмети старовини XVII—XVIII ст. Археолог зі стажем швидко визначив: знахідка належить до періоду проживання українських козаків. Він каже: «Наші предки вели там сільськогосподарську діяльність і контролювали степ, свою територію. У ході інженерних робіт я знайшов кераміку, курильні трубки, предмети побуту, все це красномовно свідчить про те, що там жили українські козаки».

— А як же бути з твердженням, що спочатку ці землі належали росіянам?

— Я не розумію, що таке «російський світ», це якесь аморфне поняття. Та й самі терміни «Новоросія» чи там «Малоросія» вже давно застаріли та вийшли з ужитку. Такі назви проіснували досить недовгий період часу. Пізніше все це зникло, бо просто трансформувалося у щось інше. Кожне сторіччя мало свої географічні кордони та історичні назви. До того ж Новоросія спочатку не мала жодного відношення до Московської держави. Це, швидше, історична назва кордонів у тій місцевості в XVII—XVIII ст.

— А що ж трапилося пізніше? Що за люди жили на Донбасі незадовго до революції?

— На ті землі висилали каторжникiв, які працювали на різних підприємствах. Тому той факт, що на Донбасі живуть люди більш агресивні та звичні до авантюр — це генетична пам’ять. А в тамтешніх селах жили переважно переселенці: росіяни, варяги, українці.

— Які враження від жителів Донбасу останніх років?

— Хоч і пройшло вже 23 роки з дня оголошення незалежності України, ці райони у Донецькій та Луганській областях як би «законсервувалися» в житті, що вже минуло, де мірилом щастя була ковбаса та горілка. Багато людей, які захотіли кращої долі, просто виїхали з Донбасу. А ось основна маса — це саме ті старожили, які зараз агресивно налаштовані, вони далі своєї артілі нікуди не виїжджали. Це можна назвати своєрідною резервацією, де залишилися люди «радянського періоду». Вони агресивно ставляться до будь-яких змін, позитивні вони чи негативні — їм байдуже.

— Чи не порівнювали для себе події, що відбуваються на Донбасі з подіями на тих територіях у роки Другої світової війни, яка для багатьох східняків усе ще лишається «вузькою» Великою Вітчизняною?

— За масштабністю та характером руйнувань і жертв, — так, ці дві події можна порівнювати. Але в усьому іншому вони все ж таки різні. Тому порівняння багато в чому не коректне. Досить часто події, що відбувалися на території Донецького аеропорту, порівнюють зі Сталінградською битвою. А от мені це більше нагадало оборону Брестської фортеці, оборону Севастополя чи Одеси. Ми героїчно утримували стратегічно важливий об’єкт в умовах меншої кількості озброєння та нестачі продовольства. Всі, хто міг пересуватися на своїх ногах, — не здавалися до останнього.

Вважаю, що повинен статися перелом у свідомості російських солдатів, щоб вони зрозуміли, що їм говорять неправду і використовують їх у своїх інтересах безчесні політики. Загиблих вони навіть не ховають, тому потім матері не можуть відшукати своїх загиблих синів, і неможливо підрахувати повністю всі втрати в живій силі з російської сторони. У свідомості народу Росії повинен відбутися перелом, і тоді для України все піде за найкращим сценарієм.

Також повинна бути психологічна реабілітація населення Донбасу. Я розмовляв iз людьми, що мешкають там, і я зрозумів, що це має статися рано чи пізно.

УМ

Штаб Інформаційних військ України повідомляє.

  • 30.06.15, 18:08
Кремлівська пропаганда через підконтрольні ЗМІ та соціальні мережі розповсюджує неправдиву інформацію про те, що в Дніпропетровську існувала база бойовиків "Ісламської держави". Завдання російських пропагандистів полягає в тому, щоб видати Україну за державу, яка постачає бойовиків для "ІД".  Насправді ж, Службою безпеки України було розкрито перевальний пункт, організований росіянином для переміщення громадян Російської Федерації до територій, контрольованих терористами "ІД". Лише за офіційною інформацією кремлівської влади в лавах терористів "Ісламської держави" воює близько 1700 росіян, а за інформацією міжнародних правозахисників, кількість росіян там складає близько 5000 бойовиків. 
Окрім того, треба зазначити, що 2 дні тому бойовики так званого "Імарату Кавказ", які багато років воюють проти московського уряду на території Дагестану та інших республік Кавказу, проголосили себе частиною "Ісламської держави" і заявили, що будуть боротися за те, щоб вийти зі складу РФ і "звільнити територію Кавказу від невірних".
Україна традиційно не підтримує жодних терористичних організацій і засуджує діяльність як т.з. "Ісламської держави", так і бойовиків т.з. "ДНР"/"ЛНР"

Штаб Інформаційних військ України повідомляє.

  • 30.06.15, 18:00

Прес-секрета Путіна Песков, після заяви Президента України Порошенка щодо того, що Україна не буде проводити федералізацію, натякнув, що це має відбутись, адже "Мінські домовленості не допускають вільного трактування". Представники кремлівського угрупування таким чином намагаються видати свої політичні бажання за реальні пункти Мінських домовленостей. Насправді ж, ніяких зобов'язань по федералізації в жодних договорах, які б підписувала Україна, вона на себе не брала. Децентралізація, яку вимагали ще з часів Євромайдану і яку нині реалізовує українська влада, відбудеться без участі і умов іноземних сил. Натомість, Мінські угоди передбачають: - повне припинення вогню; - відведення всіх важких озброєнь; - відновлення повного контролю над державним кордоном з боку Уряду України; - виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України; - обмін полоненими по принципу "всіх на всіх". Жодного з цих пунктів Росія і її найманці "ДНР/ЛНР" не виконали. Натомість, 15 червня ватажок російських терористів Захарченко заявив: “Що б не відбувалося в Мінську, "ДНР" - самостійна держава і до складу України ніколи не увійде”. Такі заяви російських бойовиків - це грубе порушення Мінських угод, згідно яких не існує ні “ДНР”, ні “ЛНР”. Кремлівці вже в традиційній брехливій манері, з одного боку підписують Мінські угоди, визнаючи, що ніяких "республік на Донбасі" не існує, відмовляються через страх перед санкціями на державному рівні визнавати захоплені росіянами території Донбасу окремими "державами", і в той же час вустами своїх озброєних ставлеників говорять протилежні речі. Таким чином, єдиним, хто сьогодні порушує Мінські угоди, є лише Росія.

1. Российский боевик т.н. "ДНР" обратился к Путину https://youtu.be/yxovzLXYI60

2. Пустой Донецк под властью боевиков т.н. "ДНР" https://youtu.be/iGXURHwqF2w

3. Крымчане могут получить шенгенскую визу только в своей стране - Украине, - московский офис ЕС http://ru.tsn.ua/politika/v-es-obyasnili-kak-zhitelyam-okkupirovannogo-kryma-poluchit-shengen-441042.html

4. Я просто люблю Україну - 7-й батальон ДУК ПС https://youtu.be/P9ukAofpKUo

Захисники Вітчизни.

  • 30.06.15, 17:38
На «пятерочку»: штурмовики добробата «Донбасс» грамотно бьют террористов. ФОТО
30.06.2015 - 12:15

Итальянские инструктора-волонтеры подготовили к войне штурмовую группу добробата "Донбасс"

Об этом во вторник на своей странице в ФБ сообщает пресс-служба добровольческогог батальона «Донбасс». 

«Штурмовая группа батальона, которая только что окончила курс подготовки у наших итальянских инструкторов из "Team Omega", на днях сдала на «отлично» зачет по захвату помещения, его зачистки и нейтрализации террористов», -  говорится в сообщении.

Ранее группа ИС сообщала, что отвод тяжёлой бронетехники  от линии соприкосновения сторон на Донбассе сорван террористами.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
269
предыдущая
следующая