Профиль

ALTER EGO*

ALTER EGO*

Украина, Вольнянск

Рейтинг в разделе:

Фашизм головного мозку.

  • 24.02.15, 17:00
З ембріоном Геббельса в голові 
Як на річницю Революції гідності багатотисячний «Антимайдан» у Москві проклинав українську «хунту»
Леся ВОЛОШКА   

Як же поруч із Порошенком не згадати президента США Барака Обаму. (Фото  з сайта kommersant.ru.)

«Та насправді ваша жалюгідна, злиденна країна Росії й у страшному сні не потрібна! Це ви без нас — ніщо! А для Заходу ваша Україна — лише територія для розташування військових баз проти великої Росії!» — бризкає слиною російська колега, яка ще кілька років тому справляла враження цілком адекватної людини й навіть критикувала Путіна. Їх таких за минулий рік стало дуже багато. Колись мислячих, інтелігентних людей, які сумно хитали головою, коли кремлівська влада вбивала адвоката Магнітського, забороняла американцям всиновлювати хворих російських сиріт, фабрикувала додаткові справи проти Ходорковського й нових представників «п’ятої колони», в яку путінські «клікуші» записують усіх опонентів ботоксного «царя»...

За рік після «возз’єднання» «Кримнашу» з «вєлікім отєчєством» багато чого змінилося. Передусім — в умах наших північних екс-«братів». Для тих, хто залишився мислячим і адекватним, у великій Росії тепер узагалі немає місця — їх цькують і затюкують так, що, здається, й до повернення ГУЛАГу вже недовго. Можливо, саме тому ми їх тепер майже не помічаємо на тлі тих сумнозвісних 86%, які без страху і докору підтримують політику «мочителя в сортирах».

Але вони є. Більше того — вони не мовчать і навіть намагаються кричати: записують звернення до українців із вибаченнями за політику російської влади, приносять квіти до посольства України на роковини загибелі Небесної сотні, подають заявки на проведення акцій вшанування їх пам’яті... Та завершуються ці спроби підтримки, за які ми російським друзям дуже вдячні, однаково: активісти з квітами та свічками опиняються в поліцейських «автозаках», як це вже вкотре сталося наприкінці минулого тижня, а заявки на опозиційні мітинги, марші примирення чи єдності отримують відмову.

Інша річ — акції вірних путінців, яким у центрі Москви та інших міст Росії завжди відкрито широку вулицю. Саме такий велелюдний марш відбувся минулої суботи в російській столиці — звісно, з повного схвалення й за підтримки місцевої влади. Організував цей гучний захід рух «Антимайдан» на чолі з другом Володимира Путіна, байкером Хірургом. До акції, організатори якої налічили 50 тисяч учасників, а поліція — 40 тисяч, долучилися також деякі втікачі з України на кшталт Олега Царьова (Януковича з Азаровим чомусь не було).

І тут хотілося б повернутися до фрази російської знайомої автора цих рядків, з якої починається цей текст. Про те, як байдуже насправді їхній великій державі до нашої, «жалюгідної та злиденної».

За останні 11 років в Україні відбулося щонайменше два великі повстання духу, які ми називаємо таким страшним для північних сусідів словом «Майдан». Однак ні на мирній Помаранчевій революції, ні на кривавій Революції гідності ми не закликали до повалення влади чи зміни режиму в жодній чужій країні. Ми боролися проти власних корупціонерів, за власну гідність і свободу — хай із перемінним успіхом, набиваючи синці й втрачаючи Героїв. І так, розуміючи, що без впливу ззовні багато чого в нашій країні пішло б зовсім іншим шляхом. Але аж доки інша держава грубо не втрутилася в наші справи, відірвавши частину території суверенної України й заколотивши війну в сусідньому регіоні, нікому й на думку б не спало виходити на Майдан із перекресленим портретом чужого президента.

Щоправда, і у 2004-му, і в грудні-січні 2013-2014 років у центрі Києва мирно стояли намети під державними прапорами Росії. Але це російські (справжні) брати по духу самі приїздили до нас «по ковток свободи».

У Росії ж, якій так «не потрібна» Україна, вже не вперше відбувається справжній антиукраїнський шабаш. Учасники «Антимайдану» носили перекреслені портрети «фашиста-бандерівця» Петра Порошенка та інших «членів бандерівської хунти», «зупиняли український нацизм» і проклинали, проклинали, проклинали... таких «непотрібних» їм колишніх «молодших братів».

«Год Майдану. Нє забудєм, нє простім!» — велетенськими вогненними літерами горів напис біля московського ЦУМу. Із колонок лунали пісні Олега Газманова, Віки Циганової та інших патріотично-пропутінських виконавців. Сама співачка, що в 1990-ї прославилася завдяки хітам про російську дійсність на кшталт «Русская водка», у компанії «антимайданівського» політика Миколи Старікова виявилася ведучою мітингу. «Майдан — це посмішка американського посла з пентхаусу на Хрещатику. Майдан — це ембріон Геббельса, який втілився у людиноподібних істот, що танцювали в храмі!» — сипали метафорами панове конферансьє.

Щоправда, їхнє скандування «Майдана в Рассіі НЄ БУДЄТ!!!» натовп підхопив якось мляво. Можливо, через те, що, як з’ясували журналісти, «ідейними» на акції були далеко не всі. Плакати з прокльонами на адресу української влади, США та Євросоюзу тримали і студенти, яких «добровільно-примусово» зігнали на мітинг через деканати, й заробітчани, що прийшли отримати свої 300 рублів за участь у масовці, та інші схожі персонажі, добре відомі нам за роки «регіональної» влади...

А Майдану в Росії, мабуть, і справді ще довго не буде. Хоча, з іншого боку, — а хто б іще якихось два роки тому ризикнув сказати, що розчарований після Помаранчевої революції український народ знову повстане проти корупції та сваволі? А він повстав.

УМ

Уніженниє і оБскорбльонниє.

  • 30.01.15, 02:52
Поразка з приниженням 
ПАРЄ продовжила санкції проти Росії. Налаштовані на перемогу росіяни образилися й пригрозили виходом iз Ради Європи
Зоряна КРІТ   

Делегація Росії залишила залу ПАРЄ до кінця року.
Чергова сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, яка, як здавалося на початку цього тижня, могла стати переможною для Росії й болісною для України, насправді обернулася фактичною перемогою української делегації. І великою образою росіян, які не звикли до поразок на інформаційному й лобістському фронті. У ПАРЄ російське лобі дуже сильне. Та це не завадило ухваленню резолюції, якою на делегацію Росії знову накладено дипломатичні санкції у вигляді позбавлення права голосу в Парламентській асамблеї та ще низки обмежень — заборони брати участь у місіях зі спостереження на виборах, бути доповідачами, а також бути призначеними представниками ПАРЄ в інших органах. Резолюція також закликає Росію скасувати анексію Криму, розформувати свої збройні загони, припинити поліцейські рейди проти татарських організацій, у тому числі каналу АТР, дозволити повернення до Криму лідерів Меджлісу Мустафи Джемілєва і Рефата Чубарова. А також «протягом 24 годин» звільнити українську льотчицю, депутата Верховної Ради Надію Савченко.Розлючені представники Держдуми РФ на прощання вирішили грюкнути дверима і знову (як це вже було весною минулого року) відмовилися взагалі брати участь у засіданнях асамблеї до кінця 2015 року, хоча це їм якраз не заборонено. Та, як стверджують деякі джерела, насамкінець «під нуль» вичистили свої робочі кабінети, забравши звідти все канцелярське приладдя, мило з туалетів і навіть де-не-де повикручувавши лампочки...А якщо не знімете санкції — підемо геть!

Ще у вівторок, на другий день роботи сесії ПАРЄ у Страсбурзі, про майбутню ганьбу росіян нічого не свідчило. Навпаки, делегати Держдуми походжали гоголем, майже не сумніваючись у тому, що як торік ПАРЄ стала першим міжнародним органом, який застосував санкції проти Росії, так цієї зими стане першим органом, який їх зняв. Саме такі настрої панували в кулуарах, попри те, що ставлення до російсько-українського конфлікту в усіх європейських органах майже одностайне — Київ підтримують, Москву засуджують.

Причина — в погрозах iз боку Російської Федерації. Яка прямо попередила: якщо її делегацію знову позбавлять слова, вона залишить ПАРЄ й навіть більше — взагалі може вийти з Ради Європи. Саме цю небезпеку ще минулої весни деякі делегації Парламентської асамблеї називали головною загрозою запровадження санкцій проти держави-агресора. Адже якщо Росія вийде з РЄ, то на неї більше не поширюватиметься компетенція Європейського суду з прав людини. Тобто якщо й зараз Путіна мало що стримує, то в такому разі — взагалі «гуляй, Вова», — ніхто йому не буде указ.

Окрім того, Росія забезпечує 8% фінансування РЄ, хоча в цьому випадку фінансовий аргумент — не вирішальний.

Нахабство до добра не доводить

Розуміючи, що їхній шантаж справді впливає на керівництво ПАРЄ, представники російської делегації не мали сумнівів у підтримці залу. Президент ПАРЄ Анн Брассер, представниця щільно огорнутого російською пропагандою Люксембургу, навіть заборонила проводити в Палаці Європи виставку фотографій руйнувань та жертв бойових дій на Донбасі. Щоб... не образити росіян(!).

А голова моніторингового комітету асамблеї, австрієць Штефан Шеннах, у своїй доповіді жорстко засудив агресію Кремля щодо України. Але... запропонував зняти з росіян санкції щонайменше на півроку.

І на засіданні комітету проект соціаліста Шеннаха підтримала більшість депутатів. Якщо до того делегація РФ постійно міняла свою позицію й навіть було вже погодилася на звільнення з-за російських ґрат політичної полоненої Надії Савченко, то після рішення моніторингового комітету різко про це «забула».

Як зазначає «Європейська правда», росіяни вже святкували перемогу. Голова Держдуми Сергій Наришкін, який особисто очолював делегацію, на прес-конференції впевнено заявив, що ПАРЄ знизить рівень санкцій. А Росія за це «великодушно» погодиться лишитися в асамблеї: «Бо якщо ми підемо — це буде на шкоду і Європі, і навіть Україні».

Але саме це нахабство майже готовий успіх росіян і поховало. Коли колеги по ПАРЄ побачили, що про звільнення Савченко, яке було ключовим моментом домовленостей щодо «індульгенції» Росії, вже не йдеться, їхньому обуренню не було меж. Адже ще на початку тижня асамблея ухвалила рішення про негайне звільнення Надії — як учасниці української делегації в ПАРЄ, наділеної дипломатичним імунітетом. А після затвердження «проросійського» проекту рішення комітетом Шеннаха Наришкін заявив, що це питання «навіть не дискутується»!

Ображені і принижені

Після цього сумнівів у тому, що Москва утримує Савченко як заручницю, не залишилося навіть у симпатиків Росії.

Побачивши, як стрімко змінилися настрої іноземних колег, російська делегація було спробувала повернутися до дискусії (читай, торгів) щодо можливого звільнення Надії. І цим остаточно поховала своє реноме.

Велику роботу провела й делегація України, яка цього разу працювала злагоджено й одностайно, як ніколи. Незважаючи навіть на «демарш» представниці Опозиційного блоку Юлії Льовочкіної, що спершу виступила проти санкцій щодо Росії.

Буквально за добу з проросійської позиція ПАРЄ перетворилася на антиросійську. Остаточним «цвяхом» у домовину держдумівської самовпевненості став курйоз під час обговорення проекту резолюції щодо позбавлення Росії права голосувати. Забувши, що делегація, про яку йдеться в резолюції, не може брати участі у голосуванні з цього приводу, депутат Держдуми Сергій Железняк узяв слово й обурився, що в нього не працює кнопка. «Я далекий від думки, що це зроблено зумисно...» — почав було в традиціях російського «йорнічанія» депутат, але у відповідь почув просто вибух сміху.

Цей епізод телеканал «Раша тудей» поширив під заголовком «Як принижували російську делегацію в ПАРЄ». Зрозуміти почуття російських делегатів та пропагандистів нескладно — адже це, навпаки, саме вони звикли всіх принижувати.

Безнадія для Надії

По завершенні важкого голосування, на якому резолюцію із позбавленням Росії слова підтримало 160 делегатів при 42 «проти», члени української делегації ще довго святкували таку вистраждану перемогу.

А росіяни, викрутивши лампочки й забравши мило, без сумніву затаїли злобу. І найприкріше те, що вона може обернутися не лише виходом Росії з Ради Європи (це вже справді буде крайній крок). А й майже напевне позбавляє нас надії на швидке звільнення Надії Савченко. Звісно, навряд чи на це можна було б розраховувати й у випадку переможної для РФ сесії ПАРЄ. Але тепер путінський режим, можна не сумніватися, точно спрацює «на зло».

І це при тому, що Надія вже більше місяця не виходить із голодування. А фізичні можливості людського організму, навіть такого сильного духом, на жаль, не безмежні...

Обломили зуби шатуну!!!

  • 30.01.15, 02:30
Битий ведмідь 
Спроби оточити українські війська під Дебальцевим завершилися для окупантів розгромом

Наші вояки зупинили широкомасштабний наступ ворога і розгромили окремі угруповання окупантів.
Деескалація конфлікту на Донбасі має передбачати відведення військ і техніки від лінії розмежування, яка закріплена Мінським меморандумом від 19 вересня 2014 року. На цьому зійшлися лідери України, Німеччини та Франції — Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Олланд під час телефонної розмови. Тим самим химерні пропозиції президента РФ Путіна, за якими відведення важкої техніки мало б проводитися, виходячи з фактичного проходження лінії зіткнення (не на користь України), відкинуто як недоречні. Тим більше що й наступ російсько-терористичних військ фактично «захлинувся». Тоді як саме відчутні перемоги над українським військом, за планами Кремля, мали б забезпечити для ВВП вигідні переговорні позиції.

Але швидких перемог у Москви та її шісток на Донбасі немає, тим більше що зруйнований ущент новий термінал аеропорту Донецька та кілька захоплених дрібних сіл (не важливих у стратегічному плані) аж ніяк не додають окупантам відчуття хоч якогось тріумфу. На стратегічних напрямках — у районі Дебальцевого на Донеччині та в районі Бахмутки на Луганщині — ворог добряче отримав по зубах. Значно знизили активність бойовики і на Маріупольському напрямку. За таких умов російському агресору лишається тільки одне — брехати. Кремлівська пропаганда вже кілька днів розповідає, що ось-ось, ледь не з хвилини на хвилину утвориться такий собі «дебальцевський котел», і українські вояки ще можуть встигнути вийти з оточення, що бойовики вже вийшли на околиці міста тощо.

Утім наші бійці насправді лишилися на позиціях і дали доброго прочухана брехливим окупантам. Можливістю вигаданого «виходу з оточення», тобто втечею з поля бою, не скористався ніхто. Відтак у штабі АТО спростовують інформацію про нібито утворення «дебальцевського котла», а також про пернможне просування бойовиків. «Жодного «котла» немає. Це фантазії. Скажіть тим, хто передає такі новини, щоб вони перестали курити те, що курять», — висміює російські та окремі українські ЗМІ прес-офіцер АТО Леонід Матюхін.

Те, що бойовикам не вдалося взяти в оточення Дебальцеве, підтверджують і в групі «Інформаційний спротив». Адже, за даними розвідки, завдяки ефективним діям української артилерії до Росії з Горлівки вже повезли «двохсотих» у вантажівках «Урал». Більше двохсот поранених окупантів доставили із зони боїв у госпіталі Красного Луча, Сніжного та Шахтарська. Відсіч бойовики отримали і в районі Малоорловки.

«У результаті масованих дій української артилерії у відповідь зазнали серйозних втрат як передові підрозділи супротивника, так і «другі ешелони», зосереджені в даному районі для «широкомасштабного наступу», — зазначає організатор групи «ІС», нардеп Дмитро Тимчук. — У цей час серед бойовиків ширяться панічні чутки, що з Дебальцевського плацдарму й одночасно з боку Авдїївки українські війська проводитимуть контрнаступ, щоб «відрізати Горлівку». Тому на другорядних напрямках Горлівки противник уже покинув низку позицій і блокпостів».

Розгром ворога під Дебальцевим підтверджує і речник АТО Андрій Лисенко. «Тривожна інформація про те, що начебто Дебальцеве можуть узяти в котел, не відповідає дійсності, — каже пан полковник. — Фронт урегульований, ті частини, які вирушали з боку терористів, були просто розбиті. Терористи зазнали значних втрат. Ми зараз поки що не називаємо остаточну кількість військової техніки, яку вони втратили, але це десятки одиниць і сотні бійців».

Але ворог не вгамовується: учора вранці ворожі танки та піхота атакували Вуглегірськ. На момент здачі цього номера «УМ» у місті тривав бій. Водночас підрозділи оперативного командування «Північ» заявляють, що позаминулої доби ними знищено в районі «Бахмутського шляху» 22 бойовики, ще понад 30 поранено. А поблизу окупованого села Жолобок українська артилерія підбила десяток ворожих танків. Бойовикам також не вдалося відтіснити сили АТО від Нікішиного, попри спроби зайти з флангу.

Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко заявляє про достатню кількість сил і засобів для того, щоб завдати остаточної поразки бойовикам на Донбасі. За його словами, на даний момент українська армія веде бойові дії з сепаратистами і окремими російськими військовими.

Загалом, за даними штабу АТО, позаминулої доби в запеклих боях загинуло 5 українських воїнів, ще 29 — поранено. Портал «Слово і діло», посилаючись на інформацію з відкритих джерел, вказує, що з початку антитерористичної операції загинуло щонайменше 1422 бійцi антитерору.

Соромтесь бути вкушеними телевізором в голову!!!

  • 30.01.15, 02:02
«Ящик» Пандори 
Про медійні законопроекти, Порєченкова, Кобзона і бажання владців відстоювати український телепродукт в ефірі
Валентина САМЧЕНКО   

Спільнота «Бойкот російського кіно», громадська організація «Відсіч» вважають, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення подібна до Паніковського.  (Фото  з соціальної мережі.)
З екранів вітчизняних телеканалів російські фільми і серіали зникають повільно. За оцінками експертів, через зменшення попиту на таку продукцію в Україні російські виробники втратили близько 20-25% виручки. Втім в умовах воєнних дій на сході нашої країни і загибелі та каліцтва тисяч людей від російської зброї запудрювання мізків глядачів за посередництва екранних спеців з РФ і прославляння «вєлікой Расiі» навіть у мелодрамах мало б зменшитися ще у рази.Вшанування пам’яті загиблих... російським кіно

Минулої неділі — висловлюючи з усією країною скорботу за суботніми жертвами масового обстрілу житлового району у Маріуполі сепаратистами, яких вояками і бойовою технікою підживлює Росія, — так звані великі телеканали скасували показ розважальних проектів. Понад 30 загиблих і сотня поранених у результаті лише одного епізоду біснування російсько-терористичних військ на сході України! Із квітня у результаті бойових дій загинуло на сході країни вже більше п’яти тисяч людей, а отримали поранення й різного роду ушкодження близько одинадцяти тисяч! Тож не зреагувати канали не могли. Але...

Скажімо, замість проекту власного виробництва «Орел і решка» на «Інтері» поставили російський фільм. «Включив ТБ о 22.30. Канал «1+1»: кацапське кіно, і в куті свічечка зазагиблими від кацапської зброї. Канал «Інтер»: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал СТБ: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал «Україна»: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал «Ентер-фільм»: кацапське кіно. В куті свічечка за загиблими від кацапської зброї відсутня. Поминаємо загиблих від рук окупанта за допомогою культури окупанта?» — такий емоційний опис вечірнього показу зробив на сторінці у соцмережі киянин Микола Шило.

Дискусії стосовно того, чи повинні українські канали показувати російські фільми, з участю яких акторів і скільки, точаться майже рік. Найменш залежним від російських серіалів, в яких багато славних ментів, піхотинців, спецназівців і ФСБшників, виявився головний канал однойменної медіа-групи Ігоря Коломойського «1+1». Бо для його цільової, жіночої, аудиторії таке наповнення було не цікавим. Перенасиченими російськими ментами, піхотинцями, десантурою був, за великим рахунком, і лишається ICTV — чоловічий канал групи StarLightMedia Віктора Пінчука; недалеко відкотився і канал «Україна», який належить Рінату Ахметову. Керівник «плюсів» Олександр Ткаченко в одному з інтерв’ю ще у квітні минулого року мимохідь пояснив: «Багато наших конкурентів не знають, що робити із заздалегідь купленим продуктом — якими-небудь «Морськими дияволами» або серіалами про хоробрих російських ментів і спецназівців».

Активно втручалося в ситуацію фільмопоказу останнім часом лише Держкіно. Наприкінці минулого року не видали прокатних посвідчень «Мамам-3», і «Тарасу Бульбі», а також двом сезонам серіалу «Кремінь», уже у січні — серіалу «Білі вовки». Ще у листопаді за зверненням Мінкульту, СБУ і Національної спілки кінематографістів за результатами клопотань Експертної комісії з питань розповсюдження та демонстрування фільмів заборонили аж 69 фільмів за участі Михайла Порєченкова, який дозволив собі у Донецьку постріляти заодно із сепаратистами.

Є немало тих, хто вважає заборони неефективними. Засновник і перший гендиректор «1+1» Олександр Роднянський, який з 2002-го працює в Росії, переконаний: «Починати нову країну із заборони кінофільмів та серіалів, навіть пояснюючи це війною з сусідом, мені здається, непристойно, неефективно. Оскільки і серіали, і фільми все одно доступні. Та й просто безглуздо. Забороняти їх на тій підставі, що в них знімався той або інший артист, відомий своїми ворожими переконаннями, — взагалі неприйнятно». Звичайно, нині продюсер Роднянський зацікавлений в українському ринку збуту, але неначе мають сенс його слова: «... з таким самим успіхом можна заборонити видання книжок Езри Паунда і Кнута Гамсуна на тій підставі, що вони підтримували німецьких нацистів, або видатних класиків, оскільки вони були расистами, ксенофобами, антисемітами тощо».

Утім порівняння не надто коректні. Наприклад, норвежський письменник Кнут Гамсун у 1920 році отримав за свою творчість Нобелівську премію, а вже потім підтримував нацизм. Не зважаючи на те, що вже у 1943 році він висловлював невдоволення особисто Гітлеру, Кнута Гамсуна після війни віддали під суд. У в’язницю не потрапив, дякуючи поважному віку (за 85 років), але заплатив штраф. Івану Охлобистіну, який є нев’їзною персоною в Україну за свою антиукраїнську позицію, творчо до Кнута Гамсуна точно вже не дорости, принаймні нобелiвським лауреатом він ще не став. Тому навіть 71 заборонений для масового показу фільм за участі актора, який дозволяє принижувати українців за національною ознакою, — не велика втрата для культурного розвитку. Замість подивитися «Інтернів» багатьом корисніше буде почитати біографію Кнута Гамсуна або найвідоміший його роман «Голод», який він написав порівняно задовго до приходу до влади Гітлера, у 1890 році.

Гра на публіку і захист інформаційного простору

Спроби законодавчо захищати вітчизняний інформаційний простір від впливу на свідомість людей через фільми і серіали з Російської Федерації робили депутати ще попереднього скликання. На останньому своєму позачерговому засіданні 20 жовтня попередній склад Верховної Радине зміг ухвалити закон про заборону російських серіалів. Тоді парламенту не вистачило голосів для включення до порядку денного жодного з трьох запропонованих народними депутатами законопроектів. Власне, усі розуміли, що голосів забракне, тому розцінювали ті спроби переважно як популістські.

У нинішній ВР, де немало колишніх медійників, уже зареєстровані три законопроекти, автори яких хочуть захистити інформаційне поле. Бо в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України інформаційна безпека має бути пріоритетним завданням держави. Найперше, законодавчо хочуть заборонити публічне використання аудіовізуальної продукції, яка прославляє збройні формування держави-окупанта, а з порушників стягувати штрафи в розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних плат за кожен випадок ігнорування заборони. Про це йдеться у законопроекті №1317 авторства Миколи Княжицького («Народний фронт») і Вадима Денисенка («Блок Петра Порошенка»), який ухвалили у першому читанні.

Не включили у порядок денний для розгляду цього тижня законопроект № 1768, яким пропонується заборонити участь резидентів держави-агресора в статутному капіталі вітчизняних телерадіоорганізацій, та № 1824, положення якого пропонують наділити Національну раду з питань телебачення і радіомовлення повноваженнями призупиняти ліцензії та застосовувати штрафи до ліцензіатів, які порушують закон. Навколо пропозицій за номером 1768 зчинили резонансне публічне з’ясовування стосунків. Канал «Інтер» заявив, що це спроба тиску безпосередньо на цього мовника. Вікторія Сюмар, представниця «Народного фронту», повідомила, що законопроект не внесено до порядку денного 27 січня через позицію «Блоку Петра Порошенка». Натомість представник останнього Микола Томенко в ефірі «Інтера» розповів про спробу «тих людей, які представляють уряд (це все люди з однієї фракції, проурядової), натиснути на власників (медіа. — Авт.)». Наступного разу медійні проекти розглянуть, можливо, 3 лютого.

Лише нагадаємо, що 29 відсотків акцій «Інтера» належать російському «Первому каналу», решта — Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну. Саме в ефірі «Інтера» — багато російських фільмів й інших проектів, неоднозначних сюжетів, які складно назвати проукраїнськими. У новорічну ніч показували співака Йосипа Кобзона, який підтримує загарбницьку політику Путіна стосовно України, є у нас персоною нон-грата. Просто нахабно не догледіли? Чи спеціально провокували? Формально Кобзон співав у проекті власного виробництва «Інтера». Фактично це той вид програм, які «склеюють» з частин, зроблених в Україні й Росії (зокрема проект «Жді мєня»). Бурхлива реакція багатьох посадовців, переважно у соціальних мережах, із закликами й обіцянками позбавити «Інтер» ліцензії мала масовий відгук в активної інтернет-спільноти. Але не могла завершитися нічим іншим, ніж попередженням від Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Бо так закон велить.

Чи на повну чиновники і посадовці використовують існуючі норми, щоб не піаритися чи завойовувати лояльне ставлення до себе телеканалів та їхніх власників, а перетворювати ефіри українських телеканалів на справді українські? Однозначно, ні.

ЗАКОН І ПРАВО

Різна математика

Львів’янин Святослав Літинський за останні кілька місяців вдруге звернувся до Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Вимога — дослідити дотримання телеканалами «Інтер» та «Україна» норми закону про частку українських програм в ефірі. Відповідно до статті 9 Закону «Про телебачення і радіомовлення»: «У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців». Відповідно до статті 28 цього закону: « Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами: програми європейського виробництва повинні становити не менше 80 відсотків, у тому числі не менше 50 відсотків — програми українського виробництва».

Після першого звернення за підписом голови Нацради Юрія Артеменка отримав по-суті відписку: за результатами моніторингів за травень порушень стосовно частки українського телепродукту у 14 каналів не було. Обсяг творів українських авторів і виконавців в ефірі музичного М1 склав 35 відсотків. У другому зверненні Святослав Літинський приводить дані дослідження громадської організації «Відсіч» : за тижні з 1 по 7 грудня минулого року та з 5 по 11 січня нинішнього частка національного продукту в ефірах «Інтера» та «України» не перевищувала, відповідно, 41 відсотка та 18 відсотків. Натомість частка телепродукції, виробленої у РФ, за інформацією громадських експертів, не була нижчою 55 відсотків. Святослав каже, що в разі отримання ще однієї відписки звертатиметься до суду з позовом до Нацради стосовно її бездіяльності.

Юрист «Інституту Медіа Права» Галина Чижик коментує: «Дійсно, за Законом «Про телебачення і радіомовлення», Нацрада уповноважена здійснювати моніторинг дотримання каналами вимог законодавства України. Однією з таких вимог, відповідно до ст. 9 закону, є вимога щодо обсягу національного аудіовізуального продукту в програмах каналу. Поняття національного аудіовізуального продукту знаходимо у ст. 1 цього закону.Так, йдеться про програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України. У разі виявлення Нацрадою порушень вона застосовує до порушника санкції. Однак закон передбачає, що підставою для застосування санкцій є акти перевірки телерадіоорганізацій (ч. 2 ст. 73), документальні свідчення, звернення органів державної влади (ч. 4 ст. 70). Як видно, звернення фізичних та юридичних осіб підставою для притягнення порушника до відповідальності не є».

Далі юрист пояснює: у разі визнання порушення Нацрада може застосовувати до телерадіоорганізацій такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення. (ч. 6 ст. 72). Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією. Штраф накладається на порушника, якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені або якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень. Якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу, Нацрада подає до суду справу про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації.

Звичайно, такий шлях впливу на телеканали клопіткий і тривалий. Втім органи державної влади не поспішали і не поспішають звертати увагу на частку національного продукту в телеефірі. А в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення не вважають абсурдом причисляти до українських аудіовізуальні твори, які мають стосунок до України, скажімо, лише місцем народження когось із творців.

На жаль, телеефіри багатьох телеканалів усе ще лишаються своєрідними скриньками Пандори, з яких випускають небезпеки для формування національної свідомості, ідентичності й культури. Заробляння грошей і відстоювання інтересів власників, як правило, переважають соціальну відповідальність комерційних мовників.

Несподіване відкриття.

  • 30.01.15, 01:39
"Ты моя мелодия..."

«Город золотой» (другие названия — «Город», «Рай», «Над твердью голубой…») — песня из репертуара Бориса ГребенщиковаАлексея Хвостенко, а также ряда других исполнителей. Занимает третье место в списке100 лучших песен русского рока в XX веке. Журналом Time Out помещена в список «100 песен, изменивших нашу жизнь»


В 1972 году советская фирма грамзаписи «Мелодия» выпустила пластинку «Лютневая музыка XVI—XVII веков». Первая композиция на ней была озаглавлена «Сюита для лютни: канцона и танец», а в качестве автора был назван Франческо Канова да Милано, известный итальянский композитор и виртуоз-лютнист XVI века. Однако авторство этого композитора было сомнительным: среди опубликованных до выхода пластинки произведений Франческо данной композиции не обнаружено, как и в полном собрании сочинений да Милано, изданном позже.

В 2005 году появилась интернет-публикация Зеева (Владимира) Гейзеля[2]с обширным исследованием вопроса авторства данного произведения — как музыки, так и текста, — в котором достаточно убедительно показано, что автором музыки является Владимир Вавилов (19251973), советский гитарист и лютнист, прибегший по определённым причинам к мистификации. Пластинка Вавилова получила значительную известность в Советском Союзе и выдерживала несколько переизданий. Первая часть сочинения «Канцона и танец» легла в дальнейшем в основу знаменитой песни.

Мелодия ещё одной композиции с той же пластинки, «Павана и гальярда», автором которой был указан Винченцо Галилей, легла в основу другой песни на слова Анри Волохонского, исполнявшейся Алексеем Хвостенко — «Конь унёс любимого».

Текст песни[править | править вики-текст]
рай

Над небом голубым
Есть город золотой
С прозрачными воротами
И с яркою звездой

А в городе том сад
Всё травы да цветы
Гуляют там животные
Невиданной красы…

В ноябре 1972 года поэт Анри Волохонский сочинил на мелодию с пластинки Вавилова стихотворение «Над небом голубым…», озаглавленное в его сборнике произведений как «Рай»[3].

В стихотворении использованы библейские образы из ветхозаветной Книги пророка Иезекииля (Иез. 1:10), на эту книгу, как на источник, указывает и сам А. Г. Волохонский.

Другие видят в тексте описание Небесного Иерусалима из Откровения Иоанна Богослова(Апокалипсиса) (Отк. 21:1321:1122:2), в христианской традиции считающегося образом рая, и четырёх животных из Апокалипсиса (Отк. 4:6—9) — тетраморфа.

Возможно, произведение было навеяно также мозаичным панно «Небо» в мастерской ленинградского художника Бориса Аксельрода, где нередко бывал поэт.

Аксель делал тогда это самое «Небо на земле»… А мы делали вид, что помогаем Акселю — кололи смальту и составляли куски мозаик по его росписям, впрочем довольно бездарно. Акселю приходилось нас поправлять. А я вообще по большей части лодырничал. В прямом смысле слова он мне ничего не говорил и не советовал, но атмосфера была та самая.

— А. Г. Волохонский.

Новини сектора "А".

  • 29.01.15, 19:50


“Новини сектора “А”. У районі Новокиївка (Луганщина), це під самим кордоном з РФ, розвідвзвід спецназу 22 обр ГРУ ГШ РФ намагався проскочити через кордон! З території РФ, минаючи лінію розмежування. Втім окупанти наткнулися на засідку “Легіону НАТО”. Бій був недовгий. 12-200 і 6-300. Цікаво, що всі загиблі російські воїни були … призовниками”, – написав Дворянчук.

Раніше президент РФ Володимир Путін заявив, що українська армія – це легіон НАТО, який кинув виклик Росії.
Тепер слід очікувати рецедиву кесаревого безумства ліліПута.

Ганебний мир.

  • 29.01.15, 13:56
Патова ситуація історичного глухого кута України:https://www.youtube.com/watch?v=-onkyzFraIw

В продовження теми на злобу дня:http://blog.i.ua/user/2675316/1629690/?p=1#p2 для тих, хто не любить або не має часу багато читати.
P.S. Рекламу Балашова не рекомендую до поширення.podmig
Прохвостів в нашому політикумі і без нього вдосталь.


Звірів бий!

  • 29.01.15, 12:52

Смерть рашиським окупантам!

Житель Дубенщини з позивним «Звіробій», який зараз воює у складі спеціального розвідувального підрозділу під Маріуполем, в ніч на суботу у складі диверсійної групи знищив склад боєприпасів терористів у Набережному, за що ті уже обіцяють 30 тис. дол. в заміну на голову українського бійця. Новину повідомляє «Преса України».

«В засідках Звіробій вичікував 23 дні, коли терористам привезуть «гумконвой». І нарешті дочекався. Вночі терористи розвантажили два Камази, заповненні вщент артилерійськими боєприпасами та протитанковими ракетами. Це як мінімум 20 тонн. Феєрверк був в півнеба. Точна кількість загиблих сепаратистів невідома», - розповідають очевидці.

Також зазначається, що за знищений склад Звіробій «отримав на горіхи» від свого начальства за те, що порушив норми безпеки і наблизився надто близько, ближче ніж на 500 метрів.

«Зате тепер на їхній ділянці фронту тихо. А у сепарів - кіпіш. Вони явно не очікували такого повороту. За радіоперехватами, за голову Звіробоя вже дають 30 тисяч баксів», - повідомляють блогери.

Окрім цього, кілька тижнів тому наш Герой Звіробій знищив сепаратистського танка Т-64.

Житель Дубенщини з позивним «Звіробій», який зараз воює у складі спеціального розвідувального підрозділу під Маріуполем, в ніч на суботу у складі диверсійної групи знищив склад боєприпасів терористів у Набережному, за що ті уже обіцяють 30 тис. дол. в заміну на голову українського бійця. Новину повідомляє «Преса України».

«В засідках Звіробій вичікував 23 дні, коли терористам привезуть «гумконвой». І нарешті дочекався. Вночі терористи розвантажили два Камази, заповненні вщент артилерійськими боєприпасами та протитанковими ракетами. Це як мінімум 20 тонн. Феєрверк був в півнеба. Точна кількість загиблих сепаратистів невідома», - розповідають очевидці.

Також зазначається, що за знищений склад Звіробій «отримав на горіхи» від свого начальства за те, що порушив норми безпеки і наблизився надто близько, ближче ніж на 500 метрів.

«Зате тепер на їхній ділянці фронту тихо. А у сепарів - кіпіш. Вони явно не очікували такого повороту. За радіоперехватами, за голову Звіробоя вже дають 30 тисяч баксів», - повідомляють блогери.

Окрім цього, кілька тижнів тому наш Герой Звіробій знищив сепаратистського танка Т-64.

Четвертий вал мобілізації.

  • 29.01.15, 01:32
Четвертий вал 
«Україна молода» спробувала розібратися, чого варто чекати від нової черги мобілізації, для чого вона потрібна і як на неї впливають інформаційні атаки
Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   Наталя ТУРАК   

Пес проводжає хазяїна в армію. (Фото  Дмитра ЛИХОВІЯ.)
Минулого тижня в Україні стартувала четверта черга часткової мобілізації. Цього разу такої активності добровольців, як у минулі рази, не спостерігається. І причин тут кілька. По-перше, більшість патріотів, які відчували своїм обов’язком бути на передовій і зі зброєю в руках захищати свою землю від агресора, уже давно знайшла можливість там опинитися. По-друге, за час війни багато хто усвідомив складність служби в Збройних силах. А по-третє — ми таки суспільство інформатизоване, тож професійні політтехнологи з Кремля теж не дрімають і регулярно роблять інформаційні вкиди на кшталт «нас зливають» чи «хай за олігархів воюють інші», і частина засіяних зерен таки дає врожай.Утім, попри певні труднощі, план мобілізації виконується. Четверта хвиля змусить змінити зручні кросівки на берці ще 50 тисяч українців. Це дозволить їм пригадати свої військові навички, а тим, хто став до зброї ще в березні минулого року, нарешті повернутися до родин. Загалом же протягом року під мобілізацію мають потрапити до 110 тисяч осіб. «Україна молода» вирішила прискіпливіше подивитися на особливості цієї мобілізації.

І кількість, і якість

На початку цього тижня тисячі мобілізованих із різних регіонів України спеціальними поїздами й автобусами прибули до навчальних центрів, де вони поновлять навички і знання за своїми військово-обліковими спеціальностями. Одразу на схід, тим більше в АТО, не відправляють. Навпаки, ешелони з рекрутами прямують у протилежному напрямку — на захід. Так, за даними «УМ», лише полігон біля села Старичі Яворівського району Львівської області в ці дні прийняв близько п’яти тисяч мобілізованих. Тут вони навчатимуться та проходитимуть злагодження як мінімум упродовж місяця-півтора. Принаймні про це кажуть працівники військкоматів, зокрема київських. Першу партію київських резервістів — а це переважно досвідчені чоловіки віком за 35 років — відправили саме в Старичі.

За словами військкомів, головна відмінність нинішньої черги мобілізації, однієї з трьох, які нас чекають у 2015 році, — це прискіпливе (у порівнянні з першою, «дикою» мобілізацією 2014-го) ставлення до стану здоров’я потенційних військовослужбовців та всіх супутніх обставин. А, як відомо, за новим законом від мобілізації звільняються чоловіки, на утриманні яких перебувають троє й більше неповнолітніх дітей, ті, хто самостійно виховує неповнолітню дитину, особисто опікується інвалідом I або II групи тощо. За даними джерел «УМ», у Києві з тисячі тих, хто приходить до райвійськкоматів після отримання повістки, придатними до військової служби визнаються тільки приблизно 600 осіб.

До армії зараз насамперед беруть людей, які свого часу пройшли відповідну підготовку та мають визначену військову спеціальність — танкістів, артилеристів, десантників, піхотинців, зв’язківців, ремонтників, водіїв, механіків тощо. Не факт, що всі вони після «учебки» і бойового злагодження потраплять в АТО. Адже в зоні антитерористичної операції задіяно трохи більше чверті особового складу Збройних сил. При цьому постійно відбуваються ротації, і після кількох тижнів на передовій бійці вирушають у більш спокійні місця, отримують регулярні відпустки додому.

«Нині головне завдання ворога — зірвати мобілізацію»

Тим часом ще напередодні оголошення нової хвилі мобілізації в інтернеті поширилися скептичні настрої щодо ефективності як такого заходу, так і військової кампанії загалом, оскільки для підняття патріотичного духу бійцям потрібні перемоги, а стан так званого «перемир’я», без наступу, але з регулярними втратами, мав зовсім зворотний ефект. Усе частіше в інтернеті почала з’являтися критика дій (частково — справедлива, частково — від неможливості отримати бажане) як рішень командування Генштабу, так і дій Президента. Втім, фахівці встигли розгледіти в цих тенденціях не лише щире бажання патріотів розібратися з тим, що відбувається, щоб уникнути помилок і підказати командирам, як краще, скільки вмілі маніпуляції тих, кому такий стан речей лише на руку. «Нас зливають» — це елемент телевізійного тероризму. Більше того, я підкреслю, що тероризм у першу чергу переслідує інформаційну мету, і тільки в другу чи третю — фізичний вплив. Зараз головне завдання нашого ворога — зірвати мобілізацію, посилити негатив на адресу уряду і в результаті привести нас до третього Майдану», — заявив нещодавно в інтерв’ю відомий соціальний психолог Олег Покальчук.

З цим можна було б посперечатися (головна ознака правильної маніпуляції — її жертва ніколи це не запідозрить і буде свято переконана, що це її думки і її позиція), якби підтвердження цьому ми не почули з вуст… самого Володимира Путіна. «Треба людям допомагати. До речі, багато хто уже уникає мобілізації, намагається до нас переїхати, тут пересидіти деякий час. І правильно роблять, бо їх просто штовхають туди, як гарматне м’ясо, під кулі», — співчутливо заявив російський президент в інтерв’ю одному з телеканалів.

До речі, за даними «УМ», найменший відсоток явки до військкоматів за повістками, — у Західній Україні, в Закарпатті та в Києві.

Армія чи добровольчі батальйони?

Із соціальними мережами пов’язані й інші тенденції щодо зміни мобілізаційних настроїв. «Серед моїх знайомих призовного віку іти служити у ЗСУ — не більше 5 відсотків. Тому що вважають, що «паркетні генерали» і офіцери «старої закалки» — корупціонери і кар’єристи, а армію і далі волонтери забезпечують. Тому що не розуміють, задля чого мерзнути в окопах і бухати з відчаю і холодриги, бо наказу атакувати керівники держави і ЗСУ не дають. Тому що вважають, що військовий конфлікт на Донбасі все більше нагадує закулісні «договорняки», за які гинуть звичайні пацани. Але — ці ж мої знайомі питають, як їм влаштуватись у добровольчі батальйони!» — написала напередодні початку мобілізації журналістка радіо «Свобода» Богдана Костюк.

Популярність саме добровольчих батальйонів та певну їх романтизацію зумовила саме їхня присутність у соцмережах: постійні «звіти» про ситуацію комбатів та фото волонтерів, які взяли на себе забезпечення добровольчих батальйонів. Складається ілюзія, що в армії панує хаос і корупція, а в добровольчих батальйонах — бойове братерство. Частково це твердження було справедливим, особливо на початку. «Добровольчим батальйонам постійно допомагали волонтери. В них і з обмундируванням краще, і продуктами харчування вони завжди були добре забезпечені, хоча ми зараз теж голодними не сидимо. Стосовно форми, то те, що нам привозили восени, взагалі не можна було назвати одягом: тканина, з якої була пошита форма, м’яко кажучи, не гріла, до того ж, коли намокала — все тіло було зеленкуватого відтінку. Про взуття я взагалі мовчу», — розповів «УМ» військовий Григорій Завальний. Втім, чиновники запевняють, що голими й босими мобілізовані бійці не залишаться. Куртки, берці й утеплені штани нового зразка вже є практично на всю четверту чергу — передусім це гуманітарна допомога з Канади та інші постачання.

Однак професійні військові застерігають, що у бійців добровольчих батальйонів та військовослужбовців ЗСУ — дещо різні можливості і бойові завдання. Так, артилерія і важке озброєння може бути лише в армії, в той час як добровольці більше оперують автоматами і гранатометами. Тому й воюють вони переважно поряд. Так, у Пісках разом із ДУК «Правий сектор» та батальйоном ОУН пліч-о-пліч стоять і бійці 93-ї окремої механізованої бригади з Дніпропетровщини. Тому фахівці рекомендують покладатися не стільки на розмови та «рекламу», скільки на свої навички і служити там, де ти будеш найбільш ефективним. Сумний досвід Надії Савченко — прекрасної льотчиці, яка пройшла кілька миротворчих місій, але в складі батальйону «Айдар» не змогла правильно зорієнтуватися і потрапила в полон — зайве тому підтвердження.

Гроші замість служби

Із наближенням мобілізації почастішали розмови про можливість заміни служби в армії на грошову компенсацію. Першим це питання порушив відкрито комбат «Донбасу», нині — народний депутат Семен Семенченко. «Є люди, які не хочуть служити на фронті. Повірте, вони там і не потрібні. Навіщо нам «тягар», який буде тікати після будь-якого удару? А щоб вони не платили хабарі військовим комісарам, треба це легалізувати. Зробити державний фонд, до якого людина, яка не хоче служити в армії може заплатити, наприклад, суму, еквівалентну 2 тисячам доларів. Це буде йти безпосередньо на протезування, на соціальне забезпечення бійців АТО», — заявив він іще влітку в ефірі радіо «Свобода».

Цю ідею підтримують і інші його колеги. «У моєму окрузі є села, у яких до 80% населення — протестанти. Вони не можуть брати до рук зброю з релігійних переконань. В радянські часи таких людей змушували служити або судили і кидали до в’язниці. Зараз вони теж до війська не підуть, але й не хочуть почуватися осторонь того, що відбувається в країні. Вони самі ще влітку просили мене порушити це питання в парламенті, щоб і громада була чистою перед державою, і користь від цього була», — розповів «УМ» депутат-мажоритарник із Рівненщини Василь Яніцький.

Однак утілити ці наміри найближчим часом навряд чи вдасться. «Закон про три нові черги мобілізації в 2015 році вже прийнято, мобілізація триватиме 210 днів, і ніхто її правила в процесі міняти не буде. Можливо, це стосуватиметься наступних черг мобілізації, якщо у них буде потреба», — висловив припущення мобілізований торік журналіст «УМ» Дмитро Лиховій.

А поза тим, мобілізація триває. Попри песимістичні прогнози скептиків, за перші три дні мобілізації до військкоматів звернулося понад 1 460 добровольців, повідомив журналістам заступник начальника департаменту інформаційних технологій Міністерства оборони України Сергій Галушко. А загострення ситуації на сході тільки згуртувало українців.

Зрештою, ефективність бійця в першу чергу залежить від внутрішньої мотивації. Тому всім, хто чекає повістку чи ще вагається, «косити» від армії чи ні, хочеться нагадати слова журналістки Ірини Гищук: «Нікому не скажу «йди» і нікого не відмовлятиму. І це може бути лише ваш вибір, чоловіки. Але саме ваш — не галасливих журналістів, пропагандистів і не сусідського Петра, Івана чи Василя. Не прикривайте слабодухість голослівними заявами про «незаконність мобілізації» та «продажність влади» і не впадайте у сліпу патетику з портретом Бандери чи гаслом «Україна — понад усе!». Просто прийміть своє рішення і не нав’язуйте його іншим».

УМ

ПоЛюстрація.

  • 28.01.15, 11:08
Перевірка на дорогах 
У Києві відбувся перший етап тестування до лав патрульної поліції
Катерина БАЧИНСЬКА   

Інформація про заміну одіозної ДАІ на новостворювану Патрульну поліцію викликала справжній ажіотаж серед охочих спробувати себе в новій ролі. За тиждень, відколи почали приймати анкети, до спеціальної комісії було подано понад 17 тисяч заявок. Причому багато претендентів були з кількома вищими освітами, 37% iз них — жінки. У вітчизняному МВС зізналися, що конкуренція буде дуже напруженою, але зазначили, що в кінцевому пiдсумку нову роботу у столицi отримають лише 2 тисячі найкращих. Заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе нагадала, що в бюджеті-2015 закладені кошти, які дозволять виплачувати працівникам зарплату в розмірі 6-8 тисяч гривень.

Учора у столичному Будинку вчителя для претендентів провели перший етап тестування. Тест, який мають скласти майбутні полісмени, широко застосовується в таких країнах світу, як США, Канада та Великобританія. «Ця перевірка не вимагає ніяких спеціальних знань iз правоохоронної тематики. Кандидати мають півтори години для того, щоб відповісти на 60 запитань в електронному вигляді та скласти іспит», — коментують у вітчизняному МВС. Запитання орієнтовані на те, щоб перевірити логіку й аналітичні здібності майбутніх патрульних та комунікативні навички, які знадобляться в роботі. Щоб не було підозри у фальшуваннi, по закінченні тесту претендент на екрані монітора може одразу перевірити, скільки правильних відповідей він дав. Наступний тур передбачає іспит із фізичної підготовки, медичний огляд, тест MMPI, психологічний тест особистості та співбесіду.

Утiм початок тестування не означає автоматичного завершення набору претендентів. Анкети прийматимуться до 6 лютого. Нагадаємо, що випробувати долю можуть громадяни України віком від 21 до 35 років, із повною загальною середньою або вищою освітою.

Паралельно зi створенням патрульної поліції, якій частково перейдуть функції ДАІ, відбудеться розформування старої структури. Тим правоохоронцям, які залишаться за бортом, Ека Згуладзе пообіцяла соціальний захист, проте який саме, поки не уточнюється. Самі ж ДАІвці не поспішають записуватись до лав новоствореного правоохоронного органу.

Із майбутніми поліцейськими зустрівся учора і мер столиці Віталій Кличко. Він пообіцяв, що всіляко сприятиме тому, щоби «на вулицях Києва таки з’явилися ввічливі, добре оснащені поліцейські, які дотримуватимуться законів і самі пишатимуться своєю роботою». Сама ж патрульна поліція з’явиться на вулицях Києва уже в червні.ПоЛюстрація.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
251
предыдущая
следующая
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности