Кумівство - невиліковна хвороба української влади.

  • 29.07.15, 01:57
Коли дружина — ревізор
Сімейні узи пов’язують новопризначених керівниць одного з управлінь МВС та Державної фінінспекції зі скандально відомими бізнесменами та посадовцями

Богдан ПЕРЕЯСЛАВЕЦЬ.   

Скандально відома Олена Тищенко вже навіть встигла провести прес-конференцію в МВС.

Кілька останніх кадрових призначень Кабміну змушують констатувати, що кумівство — майже невиліковна хвороба української влади. Так, на початку липня керівником новоствореного Управління МВС із забезпечення повернення активів, одержаних злочинним шляхом, стала така собі Олена Тищенко, яку в багатьох пубілкаціях роками інакше як аферисткою не називають. Пані Тищенко є колишньою дружиною скандально відомого бізнесмена Сергія Тищенка, приватні структури якого під патронатом нардепа Сергія Пашинського, згідно з журналістськими розслідуванннями кількох вітчизняних ЗМІ, нещодавно тишком-нишком реалізували конфісковані у мільярдера «Сім’ї» Сергія Курченка нафтопродукти. На минулому тижні група «фронтовиків» Пашинського (до якої відносять і главу МВС Арсена Авакова) відзначилася іншим скандальним призначенням: згідно з розпорядженням Кабміну за №727, головою Державної фінансової інспекції стала Лідія Гаврилова. Усе б нічого, але пані Гаврилова є дружиною нещодавно звільненого гендиректора ДП «Укртранснафтопродукт» Володимира Гаврилова, перебування якого на цій посаді також не обійшлося без корупційних скандалів. В українську міліцію — з російської камери

Отже, про створення в структурі МВС Управління iз забезпечення повернення активів, отриманих злочинним шляхом, ще 8 липня на власній сторінці у «Фейсбуцi» повідомив особисто глава відомства Арсен Аваков. За його словами, нове управління забезпечуватиме співпрацю з правоохоронними органами інших держав iз метою виявлення та «заморожування» активів осіб, щодо яких проводить слідство МВС України, стягуватиме активи на користь держави на підставі рішень українських та іноземних судових органів, здійснюватиме аналітичну підтримку слідства МВС.

Створення такого управління, м’яко кажучи, не привітав екс-глава МВС, керівник фракції Блоку Петра Порошенка Юрій Луценко, який під час одного з телеефірів сказав наступне: «Аваков не може створювати управління, які не є в компетенції МВС, а повернення активів — це винятково компетенція НБУ і Мін’юсту. Це — юридичне непорозуміння».

Ще більше питань у громадськості виникло до особи керівника нового управліня — Олени Тищенко, яка є не лише колишньою дружиною бізнесмена Сергія Тищенка, а й спільницею скандально відомого бізнесмена з Казахстану Мухтара Аблязова. На думку нардепа Сергія Лещенка, пан Аваков «завжди вирізнявся дивною кадровою політикою», але після призначення пані Тищенко кадрова політика міністра «сягнула абсурду».

«Якщо переповідати в деталях, хто така Тищенко, це буде готовий сценарій для фільму. Спочатку вона, юридично супроводжуючи схеми Мухтара Аблязова, була спільником «казахського Лазаренка», оголошеного в розшук Казахстаном, Росією та Україною за звинуваченнями в крадіжці мільярдів доларів. Правоохоронців до Аблязова привела... також Тищенко, яка не помітила слід приватних детективів, коли поспішала на побачення до казахського мільйонера на секретну віллу у Франції, — детально вказує пан Лещенко у власному блозі на сайті видання «Українська правда». — Згодом сама Тищенко була арештована у Москві, але, визнавши свою провину та здавши Аблязова, вийшла на волю. Усе це детально викладено в рішеннях британського суду та публікаціях провідних західних видань — аж до фотографій детективів, які вели за нею спостереження. За всіма ознаками, з такою репутацією Тищенко сама мала би постати перед правосуддям — але аж ніяк не займатися питаннями повернення активів».

Нардеп також вказує на інший факт з біографії пані Тищенко: за даними глави МВС Авакова, вона кілька років «не покладаючи рук, працювала на благо вітчизни в Комітеті Верховної Ради з питань боротьби із корупцією» старшим консультантом. Йдеться про період з 16 березня 2005 року по 22 квітня 2014 року. Але, як з’ясував депутат Лещенко, «Тищенко працювала в комітеті лише на папері — з дев’яти років реально вона була задіяна на державній службі менше двох». В інший час вона проживала у Лондоні, де спочатку навчалася, а потім працювала юристом у бізнес-корпорації Аблязова, перебувала в декретній відпустці тощо.

«Ця інформація однозначно підтверджує те, що Тищенко, перебуваючи на держслужбі в Україні, працювала в бізнес-імперії Аблязова за межами України. Це пряме порушення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», — вказує Сергій Лещенко. — Усі викладені факти я направив до Генпрокуратури та Арсену Авакову. Чи прозріє нарешті міністр внутрішніх справ — чи далі буде закривати очі на відверте порушення закону, поглиблюючи свою кадрову кризу?».

На це скандальне кадрове призначення Авакова звернули увагу і громадські активісти. На думку голови громадської організації «Центр протидії корупції» Віталія Шабуніна, до непублічних даних Державної служби фінансового моніторингу через керівника управління МВС Олену Тищенко тепер мають доступ її екс-чоловік Сергій Тищенко і його бізнес-партнер, депутат від «Народного фронту» Сергій Пашинський, яким закидають причетність до викрадення і продажу арештованих нафтопродуктів Курченка. Також пан Шабунін побоюється, що через це Держслужбу фінмоніторингу можуть узагалі відключити від глобальної системи моніторингу.

У свою чергу одна з керівників «Центру протидії корупції» Дарія Каленюк на своїй сторінці у «Фейсбуцi» вказала, що не найгіршим є той факт, що Сергій Тищенко, депутати від «Народного фронту» Сергій Пашинський та Микола Мартиненко тепер отримають доступ до секретних матеріалів української фінансової розвідки. Мовляв, це півбіди.

«Найстрашніше буде, якщо матеріали Фінрозвідки України професіонал iз «відмивання грошей» пані Тищенко здасть і Росії, зі слідством якої вона підписала угоду про співпрацю, що було умовою її звільнення з тюрми, в недалекому 2013 році. І не вірю я, що угода зі слідством Росії обходиться дешево», — зазначає пані Каленюк.

«Чоловіче, в тебе порушень не виявлено!»

Щодо іншого кадрового призначення уряду, коли головою Державної фінансової інспекції стала Лідія Гаврилова, то днями увагу на ньому акцентувала журналістка Севгіль Мусаєва-Боровик, яка інакше як непотизмом української влади його не називає.

«Виявляється, що це дружина того самого Гаврилова, директора підприємства «Укртранснафтопродукт», яке продавало нафтопродукти Курченка. Не могла у це повірити, але це правда. Якщо я не помиляюся, саме Держфінінспекція має проводити перевірку цього держпідприємства. Цікаво почути, які професійні якості допомогли пані Гавриловій обійняти цю посаду. До речі, на цій посаді вона змінила скандального Гордієнка», — пише у власному блозі на сайті «Оглядач» пані Мусаєва-Боровик.

Нагадаємо, що місяць тому міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин доручив провести конкурсний відбір на заміщення вакантної посади гендиректора «Укртранснафтопродукту» (пан Гаврилов очолював це підприємство з червня 2014 року).

ЗМІ неодноразово вказували, що саме за сприяння колишнього керівництва цього держпідприємства більша частина нафтопродуктів Курченка була продана за сумнівними схемами підприємствам бізнесмена Тищенка, в результаті чого держбюджет не дорахувався щонайменше 250 млн. грн. Перевірити прозорість цих угод має Держфінінспекція. Але виходить, що її керівник — пані Гаврилова — перевірятиме діяльність власного чоловіка! Попередній керівник ДФІ Гордієнко звинувачував керівництво уряду у зловживаннях на суму понад 7,5 млрд. грн.

УМ

Слушні поради в спеку.

  • 29.07.15, 01:34
Час високого сонця
Як пережити спеку без шкоди для здоров’я і що робити, якщо спіткав тепловий удар

Юлія КОСИНСЬКА   

У спеку вода — порятунок... (Фото  з сайта expert.ru.)
Без води надвір не ходи

Літо в розпалі, і спекотні дні стають справжнім випробуванням для тих, хто не має змоги заховатися від «пекельного асфальту і бетону». Адже у селі, ближче до природи, спека менш дошкульна. Влітку складніше зосередитися на роботі — мозок «спить» на ходу. Висока температура повітря — неабияке навантаження на людський організм. Під впливом «гарячого сонця» в людини може коливатися артеріальний тиск чи прискорюватися серцебиття, з’являтися головний біль, роздратованість, втрата апетиту. Найбільше у цій ситуації потерпають діти, літні люди, вагітні жінки. Особливо обережними, за словами лікарів, мають бути люди із серцево-судинними захворюваннями, проблемами шлунково-кишкового тракту, ті, хто мають надмірну вагу і зловживають алкоголем.

У спеку зростає небезпека теплового та сонячного ударів, які стаються внаслідок перегріву. Їх основна ознака — підвищення температури тіла. Від того, наскільки вона висока, лікарі визначають стан хворого. Як діяти у таких випадках?

— При сонячному ударі слід відразу перевести людину в тінь, максимально звільнити від одягу, зволожити шкіру й обов’язково дати попити води. Якщо стан ускладнюється судомами чи втратою свідомості — негайно викликайте «швидку допомогу», — пояснює «УМ» столичний лікар-терапевт Ольга Шидловська. — Якщо людина непритомна, до приїзду лікаря обтирайте потерпілого прохолодною водою — обличчя, руки, шию, груди.

Тепловий удар стається частіше, ніж сонячний. Зазвичай цей стан супроводжується втратою свідомості. Скажімо, комусь стало зле в громадському транспорті, — отже, йдеться про тепловий удар. У такому випадку насамперед треба вивести потерпілого на свіже повітря, дати попити, обтерти водою. До речі, в спеку завжди треба мати з собою пляшечку води без газу. Наприклад, в Ізраїлі, де спека — перманентна, це правило номер один. Жарознижувальне у таких випадках краще не вживати — лише постійно охолоджуватися з допомогою води.

Зручне взуття і мінімум косметики

Синдром перегріву, що провокує сонячний і тепловий удари, частіше виникає в людей iз порушенням функції потових залоз, каже лікар. Відтак припиняється потовиділення, температура тіла різко підвищується, відбуваються зміни в центральній нервовій системі. Шкіра стає сухою на дотик і гарячою. У важких випадках може розвинутися гостра серцева, печінкова чи ниркова недостатності.

Появі цих станів може сприяти і погана вентиляція приміщення, і невідповідне вбрання. «У спеку одяг має бути тільки з натуральних матеріалів, — пояснює Ольга Шидловська. — Синтетичне вбрання пропускає УФ-промені. Обирайте зручне взуття — влітку частіше виникають набряки стоп і гомілок. Не забувайте про сонцезахисні креми, а декоративною косметикою краще не зловживати. Не виходьте надвір без капелюха — це рятівник у спекотні дні. А також користуйтеся антиперспірантами без тальку. Вони і запах добре нейтралізують, і не викликають гідроаденіту — ця неприємність пов’язана із закупоркою і запаленням потових залоз у пахвовій зоні. Нині в хірургів «сезон» боротьби з гідроаденітом».

Апетит «забрало» сонце? Не біда!

Як уберегтися від спеки? Правило номер один: якомога менше перебувати на сонці. «Починати і завершувати день слід із водних процедур — приймайте прохолодний душ, якщо маєте можливість — плавайте в басейні, — радить лікар. — У спеку організм втрачає апетит — це закономірно. Тому не змушуйте себе до трапези, якщо не відчуваєте голоду. Харчуватися в цей час краще легкою їжею — надавайте перевагу овочам і фруктам, уникайте жирних страв. Не забувайте про супи, особливо холодні — окрошку, бурячник. Під дією високих температур відбувається посилене випаровування вологи через шкіру, організм зневоднюється. Тож пийте якомога більше рідини: воду, компоти, морси».

У спеку організм навіть без активних фізичних навантажень втрачає від півтора до трьох літрів рідини на добу. Якщо ж до всього ви активно працюєте, через шкіру може «випаруватися» від двох до шести літрів. Тож протягом доби цей об’єм рідини потрібно поповнювати. Якщо людина не вживатиме достатньо рідини, це може спровокувати порушення роботи всіх органів і систем організму. Добре тамує спрагу зелений чай — він тонізує, містить вітаміни, регулює теплообмін в організмі. Про каву й алкоголь у спеку краще забути. Коктейлі «з градусом» збільшують тепловіддачу організму, посилюючи його перегрів. А напої з кофеїном прискорюють зневоднення організму. У спеку хочеться випити холодного. Але краще надавати перевагу напоям кімнатної температури, кажуть лікарі. Холодне може спровокувати запалення горла.

«До речі, зверніть увагу: солодкі газовані напої, які нині так активно рекламують, не тільки не корисні для здоров’я, а ще й підвищують відчуття спраги і голоду, — застерігає Ольга Володимирівна. — Тому і дорослим, і дітям не варто включати їх до свого раціону. Майте на увазі: влітку дітки більше ризикують отримати зневоднення, тому частіше пропонуйте їм пити. Якщо маєте можливість — краще виїхати на цей період у село, ближче до природи. Найкращий варіант літнього відпочинку для тих, хто важко переносить спеку, — поїхати не на море, а в ліс чи гори. Для українців ідеальний варіант — Карпати. Особливо такий відпочинок важливий для дітей і літніх людей».

ДО РЕЧІ

Квас — порятунок для нас

Спробуйте простий рецепт освіжаючого напою, який стане в пригоді в спекотні дні. На три літри теплої води необхідно додати столову ложку (з великою гіркою) напою «Галка» з цикорієм (не кави), вичавити сік з одного лимона, додати склянку цукру та чайну ложку сухих дріжджів (дріжджі обов’язково сухі, інакше напій матиме непривабливий аромат). Залиште все це на ніч. Уранці чудовий напій готовий. На смак він не відрізняється від тих, що купуємо, а за поживністю — значно корисніший. Ще можна спробувати інший рецепт: на три літри води додати сік одного грейпфрута і цукор — за смаком.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Як «перехитрити» спеку

* Поставте біля себе велику ємність iз водою, скажімо, акваріум. Випаровуючись, вода зволожуватиме й охолоджуватиме повітря.

* За допомогою пульверизатора час від часу розбризкуйте навколо себе холодну воду.

* Покладіть на плечі хустку, змочену холодною водою.

* Добре мати поруч кімнатні рослини з великим листям. Їх можна облити водою. Листя довго залишатиметься вологим і даруватиме прохолоду.

* Ідучи на роботу, зачиняйте вікна в помешканні, аби не «збирати» в кімнаті спеку. А ввечері провітріть приміщення.

УМ

Колаборант державу не збудує.

  • 29.07.15, 01:24
А гнобителі — у шоколаді
Більшість наших проблем — в економіці, в енергетиці зокрема, — походять від спроб копіювати СРСР та невміння будувати національне суспільство


Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Сьогодні в Україні, окрім зовнішньої агресії РФ і тотальної корупції, найактуальнішими є три проблеми, які на тлi інших відверто замовчуються або ж не помічаються: дотримання законності, скорочення кількості робочих місць та енергетична безпека. Спочатку створити, а потім ламати

Щодо дотримання законності, то треба відверто сказати, що тут у нас, м’яко кажучи, не все гаразд. Прикладів можна навести багато. Однак достатньо проаналізувати лише законність дiяльності поліції у столиці України.

Звільнення працівників, зокрема з державної служби, без створення нових, не гірших, робочих місць останнім часом стало предметом гордості. Виникають питання: по-перше, чи цього добивалося українське суспільство — аби зростала його частина без засобів існування? По-друге, чи вжито дієвих заходів для того, щоби тисячі звільнених не поповнювали мільйонних рядів противників української держави? Може, доцільно дiяти так, як колись пропонував В’ячеслав Чорновіл, лідер Народного руху України, ще на початку 90-х минулого століття — спочатку створити нові, привабливі, високооплачувані робочі місця, а потім скорочувати існуючі. І відповідати за це мала б уся владна вертикаль. Тоді не прислухалися. А даремно. Вже протягом багатьох років в Україні періодично формуються потужні лави антиукраїнської державності.

Вищезгадані проблеми, безумовно, дуже важливі для України. На жаль, ми занадто довго зволікали з їх вирішенням та упередженням. А тепер доводиться інколи «різати по живому». Але варто наголосити, що для будь-якої держави з означеними межами її національна безпека базується на фінансово-банківській та енергетичній незалежності.

Про фінансово-банківську незалежність України знає майже кожний громадянин України і може її оцінити. Задоволення мало. А ось питання енергонезалежності як ключовий елемент безпеки України вартує детального аналізу тепер, на початку серпня. «Україна молода» проблеми української енергетики ґрунтовно аналізувала, зокрема, восени минулого року. Вiдтодi, на жаль, принципово мало що змінилося.

Газ і далі від агресора?

Згідно з повідомленням міністра енергетики і вугільної промисловості України, 15 квітня поточного року Кабінет Міністрів України схвалив обсяг імпорту газу в поточному році — 25 млрд. кубометрів. Обсяг споживання газу в Україні у поточному році становитиме 40 млрд. кубометрів. Можна подискутувати з приводу цих цифр, адже ми видобували приблизно 20 млрд. кубометрів газу. Можна і варто подискутувати і з багатьох інших питань. Але не це головне.

Найважливішим тут є те, що завдяки так званому «малому реверсу» (який був реалізований влітку минулого року), за реверсними схемами із заходу (через Словаччину, Польщу та Угорщину) ми можемо імпортувати 10—12 млрд. кубометрів. А треба 20—25. Для імпорту решти 10—15 млрд. кубометрів наразі існує тільки одна технічна можливість ... — з Росії, тобто — від агресора.

Оскільки про реалізацію так званого «великого реверсу» не повідомлялося. А він, за інформацією газовиків від 2009 року, фізично може забезпечити до 30 млрд. кубометрів, що більш ніж достатньо для України. Тепер, наприкінці липня, за 2-2,5 місяця до опалювального сезону, говорити про «великий реверс» на 2015 рік пізно. Хіба що можна розпочинати його реалізацію на наступні сезони. А може, це робилося таємно? Автор хотів би сподіватися.

Якщо ж тут нема помилки, то виходить, що комусь вигідно заплатити з українського бюджету 2—4 млрд. доларів агресору. Аби до нас приїхали на танках російські солдати і вбивали наших громадян? Хоча історії не відомо, щоби жертва співробітничала з агресором.

Гроші дають, ми не беремо...

Тепер, після анексії Криму і війни на Донбасі, більше половини електроенергії виробляють атомні електростанції (АЕС). У нас, в Україні, працюючих є 15 атомних реакторів. На двох iз них (Південно-Української АЕС) завершуються роботи з адаптації атомного пального японсько-американської компанії «Вестінгхаус» разом iз російським пальним (почалися ці роботи ще у 2008 році). Роботи на інших реакторах наразі не починалися.

Тому дивно чути повідомлення причетних до цієї галузі про те, що, мовляв, «у будь-який момент перейдемо на пальне компанії «Вестінгхаус» і повністю відмовимось від російського». Дивно хоча б тому, що те саме Міністерство енергетики і вугільної промисловості України у 2008—2009 роках інформувало, що це не можливо, а тепер — можливо. Схоже на те, що десь є неправда. На думку автора (на основі фахової перевірки), повна відмова від російського атомного пального можлива лише після щонайменше 4—5 років після початку практичних дій. Зараз це нереально.

Тобто вся атомна частина наших АЕС, включаючи імпорт пального, повністю залежна від РФ. Що робити? Про це писалося вже багато. Один iз варіантів — поступове зняття з експлуатації російських атомних реакторів і перехід на канадські технології CANDU, як це є, наприклад, у Румунії. На жаль, ми і тут втратили дуже багато часу.

Ще приблизно чверть електроенергії і тепла виробляється на теплових станціях (ТЕС і ТЕЦ) iз так званого антрацитного вугілля. Це вугілля здебільшого видобувається у нас на шахтах, які розташовані на тимчасово окупованій території Донбасу.

ТЕС і ТЕЦ, які працюють на антрацитному вугіллі, можуть працювати і на іншому, зокрема тому, яке видобувається у Львівсько-Волинському або Дніпропетровському басейнах. Але для цього треба дообладнати існуючі, ще радянські, станції. Не дивно, що цим перейнялася Польща, виділивши кредит 50 млн. євро у квітні цього року. Але малозрозуміло, чому це практично проігноровано Україною. І на цей рік не передбачено жодної копійки на дообладнання теплових станцій на неантрацитне вугілля.

Отже, українська електро- та теплоенергетика більше ніж наполовину фактично не контролюється в повному обсязі офіційним Києвом.

Треба було будувати вчора

Про нафтову галузь України найкраще сказав міністр Володимир Демчишин 11 березня цього року, коли на прес-конференції заявив, що йому «написали» про нібито 2 млн. тонн нелегальних нафтопродуктів. Тут варто зауважити, що, згідно з офіційними даними Мінстату України, в 2014 році в Україні спожито 8,5 млн. тонн нафтопродуктів. Однак якщо порівнювати з іншими державами, зокрема Молдовою, Азербайджаном, Казахстаном, то виходить, що Україна споживає щонайменше 15—17 млн. тонн. У грошах це 5—7 млрд. доларів. Тож у випадку повної ліквідації нелегального споживання нафтопродуктів можна було б не просити позик у МВФ?

Крім цього, неважко завважити, що в Україні росте ціна на нафтопродукти, незважаючи на те, що на світових ринках ціна нафти падає. Деякі експерти кажуть, що це тому, що дешевшає гривня. При цьому ніхто чомусь не аналізує, що наші доходи визначаються винятково у гривні. І за останні роки вони не виросли!

Цікаво, що до України імпортуються нафтопродукти або з російських нафтопереробних заводів, або ж iз тих, котрі переробляють російську нафту, незалежно вiд того, в яких країнах вони перебувають. Знову залежність від Кремля?

Усе це можна було би упередити. Зокрема, наприклад, якби в Україні діяв сучасний повноцінний НПЗ, який міг би на конкурентній основі забезпечити український ринок якісною і дешевою продукцією. Тоді, при нормальній роботі правоохоронних органів, у нас не було б спокуси займатися контрабандою нафтопродуктів або їх «бодяжити». Звичайно, тепер, коли лідер Казахстану ініціював будівництво нового НПЗ у своїй державі, ситуація змінилася. Але ж проект будівництва в Україні сучасного нафтохімічного комплексу для переробки приблизно 10 млн. тонн нафти було опрацьовано ще в 2006—2008 роках. На жаль, час втрачено.....

Колаборант державу не збудує

Тут окреслено лише кілька напрямів діяльності, які мають принципове значення для державотворчості. Інші численні галузі, на жаль, майже такі самі. Ситуація критична, але не безнадійна.

Жаль, що на початку 90-х років минулого століття не прислухались до українських і патріотичних сил і повірили тим, хто вихвалявся, що має досвід державотворення. Серед іншого, тоді пропонувалося творити паралельні силові й правоохоронні структури. Майже напевно в такому разі не було б нинішніх проблем з українською армією, міліцією, СБУ, прокуратурою тощо. У результаті у нашій державі до влади прийшли ті, хто все трудове життя поборював українство, або вихованці «радянських» сімей. Ми до цього часу, майже за 24 роки, не зруйнували імперську традицію, коли ті, хто все життя гнобив українців, мали вищі пенсії, ніж українські державники.

Також ми чомусь тримаємося за необґрунтований трирівневий адміністративно-територіальний принцип керівництва державою, забуваючи, що це спадок імперій, які його творили, аби краще упокорювати українців. Дуже прикро, що за весь час нас привчили до солодкої брехні, без аналізу дій. А цілком очевидно, що ніде не буває так, щоб вихованці лояльних до імперії сімей успішно зростали у владі постімперської незалежної держави, якою є суверенна Україна.

Натомість ми створили, як ніяка європейська держава, олігархічні клани. І за 24 роки приходили нові (навіть патріотичні) глави держави, прем’єри, міністри, керівники ОДА і РДА і т.д. Але реформи натикалися на спротив і в результаті не здійснювалися. Чому? Бо недооцінювалися «шкідники» (агенти впливу, «п’ята колона», колаборанти, некомпетентні і т.д.), якi влазили не завжди у верхні ешелони влади, а в їх оточення й у середні та низові ланки. А до них, як правило, «не доходили руки» у згаданих керівників.

Ми, українці, звикли до власної МЕНШОВАРТОСТІ, що буцімто ми нічого не вміємо. Але це НЕ ТАК!!!І тому є багато підтверджень. Ми змирилися з тим, що "державна еліта" в Україні лише приблизно на 30% ДУМАЄ ПО-УКРАЇНСЬКИ!!! Чи могли би з цим змиритися герої Холодного яру чи УПА? Більшість українців звиклися з тим, що успішну службову кар'єру можуть робити ТІЛЬКИ КОЛАБОРАНТИ. 

Але найприкріше, що у нашій державі зберігся головний імперський принцип — коли всі рішення, думки, а головне — відповідальність формуються тільки керівництвом практично без урахування думки «знизу». Таким чином завжди формувалася відірваність прийнятих рішень від народних і державних потреб.

Отже, виходить, що можна і ТРЕБА РЯТУВАТИ УКРАЇНСТВО, повернутися до 90-х, з нуля БУДУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ за будь-яку ціну (а не йди найлегшим шляхом найменшого спротиву), з урахуванням напрацювань багатьох поколінь патріотів України. Причому чим пізніше, тим буде важче. ЯКБИ ЦЕ РОБИЛОСЯ РАНІШЕ, НАПЕВНО НЕ БУЛО Б НИНІШНІХ ПРОБЛЕМ З АНЕКСІЄЮ КРИМУ ТА ВІЙНИ НА ДОНБАСІ.

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ,
екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки


Виставка до дня 1000-ліття пам’яті Великого князя Володимира.

  • 28.07.15, 19:25
Галактика роду Володимирового
До 16 серпня у Києві триватиме виставка, присвячена роду Володимира Великого, представники якого ставали правителями багатьох європейських країн

Валерія НАЛИВАЙКО   

Петро Ющенко — про Святого Володимира та інших великих українців. (Фото  Юрія САПОЖНІКОВА.)

Що спільного між, скажімо, королем Франції ФіліппомІ, королевою Норвегії Малфрідою, королевою Англії Матильдою, королем Данії Вальдемаром І та Україною? Насправді, всі ці правителі наймогутніших держав є генетичними українцями. Саме так, адже вони є кровними родичами державотворця і хрещеного батька Київської Русі — Володимира Великого.

До дня 1000-ліття пам’яті Великого князя — Святого Володимира у Києві відкрилась особлива виставка «Панування роду Володимира Великого». Цю виставку можна сміливо назвати зразком історичної гідності і гордості, яка закликає пам’ятати про діячів-українців, внески і здобутки яких відіграли значну роль у процесі становлення і розвитку європейської цивілізації. В Українському домі із сотні портретних полотен на своїх нащадків дивляться Володимировичі і Володимирівни, близькі і далекі родичі Красного Сонечка, котрі, покинувши отчий дім, стали видатними правителями та родоначальниками європейської аристократії.

За словами автора і реалізатора проекту Петра Ющенка, більш ніж п’ятдесят царських родин Європи мали українське коріння. Швеція, Великобританія, Франція, Польща, Литва і Латвія, Шотландія, Чехія, Норвегія, Туреччина, Австрія та Угорщина — і це ще не весь перелік країн, де родичі князя Володимира стали правителями і залишили вагомий слід в історії. «Я був у Європі і гортав сторінки енциклопедій і книг. Ці беззаперечні фундаментальні джерела підтверджують про творіння європейської цивілізації за присутності двох колін від Володимира і Святослава», — наголосив Петро Андрійович. За словами Петра Ющенка, основна мета для реалізації такого проекту — зібрати і зберегти плеяду цінних постатей української національної історії на тлі світової цивілізації, ознайомити зі здобутками наших співвітчизників, аби зробити їх усвідомленим і шанованим надбанням української нації.

У центрі виставкового залу на величезному панно розгорнулась ціла галактика Володимира Великого, де її центром зображений сам князь, а навколо нього — нащадки. Серед портретів представлені як відомі кожному українцю діячі Ганна та Єлизавета Ярославни, князі Святослав, Ярослав, Всеволод, Ігор та інші, Олександр Невський, Рюрик-Василь Ростиславович, Ярослав Осмомисл та Данило Галицький, так й імена, про власників яких навіть і не подумаєш, що вони мають українське коріння — імператор Візантії Андронік І Комнін і дід Османа І — Сулейман Шах. Славетні три богатирі — Добриня, Попович та Муромець — також потрапили до зали Слави видатних українців.

Висловити свою підтримку Петру Андрійовичу завітали поважні гості, серед яких предстоятель УПЦ КП Філарет, третій Президент та брат Петра Андрійовича — Віктор, віце-прем’єр і міністр культури В’ячеслав Кириленко та лідер Радикальної партії Олег Ляшко.

«Ця виставка потрібна для того, щоб знати правдиву історію Руси-України. Ми хочемо ввійти в Євросоюз, бо там наше місце. І цей шлях обрав ще Володимир, — наголосив Патріарх Філарет. — Коли ви будете дивитись на ці портрети, ви побачите, які родинні зв’язки мав Володимир з Європою. Ми кров’ю пов’язані з Європою».

«Виставка сьогодні — це провізія нашого майбутнього, — закцентував Віктор Ющенко. — Місія, яку робить мій любий брат, — паннаціональна. Це те, чого нам найбільше сьогодні бракує, — цілісності, єдності, нашої внутрішньої інтеграції».

УМ

Цікаві скріни.

  • 27.07.15, 21:05
1. Иран готовится к масштабным поставкам газа в Европу
www.dw.com/ru/иран-готовится-к-масштабным-поставкам-газа-в-европу/a-18603621
 
2. СМИ: Кремль готовится к осенним "майданам" по всей России
http://www.unian.net/politics/1104362-smi-kreml-gotovitsya-k-osennim-maydanam-po-vsey-rossii.html
 
3. Впервые за четыре месяца цена на нефть опустилась ниже 55 долларов
http://censor.net.ua/news/345165/vpervye_za_chetyre_mesyatsa_tsena_na_neft_opustilas_nije_55_dollarov
 
4. История одного российского наемника
https://youtu.be/d2zRBQHwYYg
 
5.Когда мы вернемся... (Крымские татары)
https://youtu.be/aIQSflol_1k
 
6. Біль у серці / Боль в сердце / Heartache
https://youtu.be/otx8gClwV1M

Бійцям потрібен надійний тил.

  • 27.07.15, 02:02
Під «градами» «вижив» лише березовий хрест
На місці зруйнованої бійці звели нову капличку Архістратига Михаїла

Лана БОРИСОВА   

Стара капличка у наметі. (Фото  автора.)
У селі Побєда Новоайдарського району Луганської області відкрилась каплиця Архістратига Михаїла. Її побудували на тому самому місці дислокації українських військ, яке було обстріляне на початку вересня 2014 року. Згоріло все, у тому числі й польова капличка, облаштована в одному з наметів 3-го батальйону територіальної оборони Львівщини. «Вижили» після обстрілу лише березовий хрест та вервички, що були рясно розкидані навколо...

Серпень 2014 року. Харків. 5-та година ранку. Військовий капелан із перших днів війни доставляє передачі та ще й сам збирає допомогу бійцям в АТО. Я навіть не знаю, де отець більше проводить часу: в своєму приході, на передовій або ж у дорозі. Його троє діточок татка бачать зрідка. Легкова машина мого «перевізника» напакована доверху. Всюди — коробки та згортки: в багажнику, на задніх сидіннях та навіть у мене під ногами. Ми ледве прилаштовуємо закуплене від громадської ініціативи «Єдина країна—Единая страна: Підтримай захисника» (www.facebook.com/armyborisova). Рушаємо складним маршрутом. Спочатку їдемо Донеччиною, потім — Луганщиною. Роздаємо допомогу нашим хлопцям. Під вечір прибуваємо в розташування нашого 3-го батальйону поруч із селищем Побєда. Звідси до українсько-російського кордону 50 кілометрів та 90 км до Луганська. Вивантажуємо «найціннішу» передачу: два ящики з яблуками та грушами. Коли ти воюєш у полі, то свіжі овочі та фрукти стають на вагу золота.

Військовий капелан — це не професія. Це — стан душі, стиль життя. Свідомий вибір та покликання. Священики на передовій змінюють ряси на камуфляж. Проходять із бійцями всі кола пекла. Вони воліють залишатись у тіні, хоча бачили та відчували стільки лиха, скільки й рядові бійці. А часом — і більше. Вони благословляють кожен бойовий виїзд та зустрічають захисників, коли ті повертаються з передової. Вони не лізуть у душу. Просто коли тобі важко, вони тебе вислухають. Мовчки...

У центрі наметового містечка — два особливі намети. В одному бійці облаштували капличку, в іншому — світлицю. Навколо стоїть сильний гуркіт. Вітер намагається постійно знести намети. Заходжу в капличку. Протяг робить приміщення каплички затишним та прохолодним. Підлога застелена соломою. Збоку під стіною стоять дві розкладачки. Стеля намету вистелена вишитими рушниками. Причому за візерунками та орнаментами зрозуміло, що вишивали їх майстрині з різних куточків України. Тут скрізь рушники та ящики з-під боєприпасів. З них побудували престол. З них зробили столи та лавки. І прикрасили рушниками. Дві великі ікони, між якими стоїть червоно-чорний прапор.

Праворуч від престолу на двох великих ящиках лежать церковні речі, які можуть узяти собі бійці: іконки, вервички, хрестики, захисні пояси, ладан, молитовники та церковна література. На мене сильне враження справили дитячі малюнки, ретельно причеплені до кожної стіни. Читаю написи на них, старанно виведені маленькими українцями: «Не бійся нічого. Моя молитва тебе береже», «Повертайся живим та неушкодженим. Ми чекаємо на вас»...

Під час мого огляду до каплички заходить боєць. Він мовчки складає руки та молиться. Надворі чутно сигнал машини. Хлопець тричі осіняє себе хресним знаменням та вибігає з каплички. Я продовжую огляд. Між дитячими малюнками висить величезна карта Луганщини з позначками. Найбільше вражають ікони, намальовані дітьми. Капличка стає моїм прихистком на весь період, допоки я живу в батальйоні. За цей час навчаюсь правильно відкривати та закривати вікна, зашпиляти подвійні двері. Дивовижне відчуття, коли ти відкриваєш вранці очі та найпершими бачиш ікони...

Допоки я роздивлялася навколо, у дверях з’явився отець Андрій Хомишин. Військовий капелан з Гарнізонного храму Львова. Отець приїхав на добу, а залишився на тиждень. Каже, що йому важливо було відчути на собі все, через що проходять наші захисники. Владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії УКГЦ, біля наметової каплички встановлює та освячує березовий хрест.

Ранкове шикування. Разом із бійцями в строю отець Орест. Він практично від самого початку перебуває з нашим батальйоном. Цікавий співрозмовник, який максимально уникає піару. Побував у багатьох гарячих точках фронту. На момент, коли я приїхала, речі капелана залишились на одному з блокпостів, де він стояв разом із бійцями. Хлопці в таборі дають бойовому побратиму свій камуфляж. Після виступу командира батальйону отець благословляє особовий склад на ще один день, проведений в АТО.

Збираємось на виїзд аж під самий кордон із Росією. Напередодні звідти повернулась колона. Обстріляна вантажівка нагадує про небезпеку в тих краях. Отець Орест вдягає рясу. На неї — бронежилет із написом «капелан» і каску. Все «витримано» в чорному кольорі. Хрест у руках іще раз нагадує про сан отця. Поруч із ним стоять відерце та всі речі для освячення. Кажуть, що перед виїздом бійці не фотографуються. Отець робить для мене фото.

Вергунський роз’їзд, Весела гора... Потрапляємо під обстріл. У невеличкому бліндажі ховаємось усі: бійці та два собаки. Коли трапляється перерва між обстрілами, отець Орест пропонує: «А давайте я вам освячу бліндаж». Десь там чутно постріли. Пісок зі стелі постійно та рясно посипає наші голови. Отець неспішно читає молитви та кропить приміщення. Вибухи стихають на якийсь час. Виходимо зі схованки. Отець наливає у відерце нашої «Моршинської» води, бо іншої немає на цьому блокпосту, та йде освячувати позиції бійців. Тільки встигає повернутись, як розпочинається черговий обстріл...

Ми так само, як приїхали раптово, так і здіймаємось по команді та поспішаємо в «таблетку» (стара медична машина). Дорогою пригадуємо, що на тому блокпосту забули відерце. Дрібниці. Дорогою додому, а домом став клаптик поля поблизу Побєди, жартуємо. І говоримо про дітей. Отець Орест каже про призначення жінки та інформує про те, що може хрестити діточок. Натяк зрозуміла...

Липень 2014 року. Голе поле з травою вище пояса перетворилось на військове містечко: намети, закопані максимально в землю, бліндажі, комунікації, електрика, труби для водогону, військова техніка та капличка.

Вересень 2014 року. Потужний обстріл знищив усе, що було так ретельно побудовано нашими бійцями. Згоріло геть усе. Коли наші бійці повернулись за кілька днів, то побачили неушкоджений березовий хрест та розсипані навколо згорілої каплички вервички...

Січень 2015 року. Наші захисники повертаються після ротації в зону АТО. Тепер це 3-й окремий мотопіхотний батальйон 24-ї окремої механізованої бригади. Щодня вони їздять на Побєду, прибирають поле від уламків снарядів. Розчищають місце для побудови дерев’яної каплички. Як розповіли українські військові, вони вирішили будувати з розмахом: капличку запланували розміром 4 на 4 метри. Дітки з центру дитячої творчості «Веселка» (Львів), які займаються в художній студії «Барви», спеціально намалювали ікони та підписали кожну. Яких тільки ікон немає: Богородиця Ніжності, Ісус Христос-Суперзірка, ангелик, Спаситель світу, архістратиг Михаїл, святі Анна та Марія, святий Пантелеймон-цілитель, святий Миколай... Питаю в місцевих мешканців: «Ви доглядатимете капличку?» Чую у відповідь: «Звичайно...»

Я повертаюсь на велику землю. Ми оминаємо блокпости та шукаємо нову дорогу на Харків, аби зекономити час. Накрапає дощ.

«Війна — це не жіноча справа, — каже отець (той самий, що привіз мене в АТО). — Вам не треба йти служити. Краще допомагайте хлопцям та приїздіть у гості. Розумієте, жінці слід залишатись, особливо в наш час, берегинею. Чоловіки мають відчувати міцний тил. Моя вам порада: продовжуйте займатись тим, чим ви займаєтесь зараз. Бійці будуть вам вдячні...».

"Косарі" під бабськими спідницями.

  • 27.07.15, 01:01
Тиловий бунт
Жінки протестують проти призову, апелюючи до можновладців у зручних кабінетах

Світлана МИЧКО   

Чергова хвиля мобілізації, що проходить із великими труднощами, супроводжується ще й жіночими протестами.

«УМ» уже писала про проблеми мобілізації на Тернопільщині, в результаті яких план її шостої хвилі не виконано навіть на 10 відсотків, а майже 30 тисяч потенційних призовників навіть не можуть знайти, щоб вручити повістки. Відтак з’явилися і нові специфічні труднощi — в районах почалися... «бабські бунти». У селі Давидківці Чортківського району кілька десятків місцевих жінок на знак протесту проти вручення їхнім чоловікам повісток перекрили центральну трасу. Щоб розблокувати дорогу й переконати жіноцтво в незаконності їхніх вимог, а також пояснити елементарні правила та порядок мобілізації, на місце протестної акції виїжджали керівники районних комісаріату, відділення УСБУ та держадміністрації. Їм довелося взяти участь у тривалих, складних та емоційних дискусіях. І не виключено, що до них доведеться повернутися знову.

Наступна протестна акція матерів i дружин військовозобов’язаних відбулася в райцентрі Зборів під стінами військового комісаріату. «Чому наші діти повинні гинути на чужій землі, коли можновладці сидять у зручних кабінетах, а їхніх дітей ніхто на війну не посилає?!» — таким було одне з головних запитань жінок у бурхливій суперечці з районним комісаром. На жаль, консенсусу в ній так і не дійшли, тож жінки пригрозили, що вдаватимуться й до крайніх форм протесту. Що ж, матерів і дружин можна зрозуміти. Але не може змінитися і позиція військових комісарів. Як прокоментував ситуацію військовий комісар Тернопільської області Володимир Катинський, військовозобов’язані повинні виконувати свій обов’язок перед державою, і це питання не лише патріотизму, а й дотримання закону. До того ж без виконання плану мобілізації неможливо забезпечити заміну тим воїнам, які перебувають у зоні АТО вже тривалий час.

Причиною ж таких протестних настроїв полковник Катинський вважає, зокрема, діяльність провокаторів, які навмисне розповсюджують неправдиву інформацію про нинішню ситуацію в зоні АТО і нагнітають нездорову атмосферу навколо призову.

УМ

P.S. Замітьте, у звичній вже фразі:"Чому наші діти повинні гинути на чужій землі.?." - ключове слово "ЧУЖІЙ ЗЕМЛІ", а не виправдання в другій половині цієї тернопільської поговірки". Спочатку забракували націоналістичну партію "Свобода", деякі дУрні, що думкою багаті, відкрито заявляли:"Хто зна? Може якби ПР в області перемогла, то було б краще?", інші вірять в явну дурню, що СПЛАНОВАНА ПУТЛЄРОМ ВІЙНА із-за так званого "мовного питання" і тому подібні ворожі пропагандиські нісенітниці.. Тепер хочуть бути хитрішими за всіх українців - ХОВАЮТЬСЯ ВІД ПРИЗОВУ НЕ ТІЛЬКИ ЗА КОРДОНОМ, А НАВІТЬ В ДУРКАХ! ГАНЬБА ВИШИВАТНИМ ПЕДРІЙОТАМ, що здібні лишень по табОрах в Карпатах ВІДПОЧИВАТИ, час від часу влаштовуючи собі одноденні іспити на СВОЮ витривалість для СВОГО самозбереження. А чоловіки з інших областей гірші за них чи лишні в Бога?! При ТАКОМУ відношення до своєї Вітчизни, Україна НІКОЛИ не була і НЕ БУДЕ незалежною УНІТАРНОЮ державою.

Кому в Донецке жить хорошо?

  • 24.07.15, 00:24
В Донецке прошёл митинг жителей обстреливаемых районов.

 От ОБСЕ требуют "открыть глаза"
 23.07.2015
Жители обстреливаемых районов Донецка проводят митинг возле гостиницы PARK INN, которой проживают наблюдатели ОБСЕ, - сообщает корреспондент "ОстроВа".

В акции принимает участие около 200 человек. Люди держат в руках плакаты "Хватит молчать" откройте глаза, а так же фотографии разрушенных зданий.

Митингующие оставили на машинах ОБСЕ и Красного Креста надписи зеленой краской из баллончика "Мы за мир" и "Донецк за мир".

Наблюдатели ОБСЕ пригласили к себе инициативную группу митингующих.








Как сообщает сепаратистский сайт "ДАН", инициативную группу горожан возглавил назначенный боевиками  "мэр" Донецка Игорь Мартынов, "присоединившийся чуть ранее к горожанам". Трудно сказать, является ли данный митинг организованным оккупантами Донецка или власти попытались воспользоваться народной инициативой для того, чтобы в очередной раз дискредитировать ВСУ.

Как сообщалось ранее, в штабе АТО заявили, что не обстреливают Донецк и возложили ответственность за гибель мирных жителей и разрушения на боевиков.
 
А тепер розповідь очевидця:

Касательно отчета ОБСЕ в котором они сказали что больницу в Донецке обстреляли со стороны ВСУ.

Два замечания.

Во-первых ОБСЕ действительно так написали, точней они написали, что обстрел был fired from the north-west, а в этом самом норд-весте able to conclude the direction of fire to have been from the area of government-controlled Pisky (11km north-west of Donetsk) and Pervomaiske (17km north-west of Donetsk).

Во-вторых всем кто скажет что ВСУ в принципе не стреляют по Донецку, я скажу что стреляют, потому что идет война, а артиллеристы на передовой хотят жить, а для этого надо накрывать обстреливающих их артеллеристов боевиков. И если какой-то мудила лупит из пушки из под окон жилого дома, ответка прилетает только так (впрочем не всегда).

Однако вернемся к отчету.

В отчете прямо написано что там найдены осколки от 125мм ОФ снаряда ОБТ. ОБТ (или MBT по-буржуинскому) это основной боевой танк. Танк не гаубица и не предназначен для стрельбы с задранным вверх стволом. В связи с этим эффективная дальность поражения танка составляет как правило около 3км, максимальная дистанция танкового боя до 5 километров. Особенно если речь идет о немодернизированных Т-64.

Теоретически, если танк заберется на Эверест, то он может стрельнуть вниз по неподвижной цели и на 11 километров и даже на 17 километров. Но в районе Песок Эвереста пока нет. С учетом характера попадания снарядов МЕЖДУ зданиями, должна была быть обеспечена высокая крутизна падения снарядов, тогда как пушка танка предназначена для настильной стрельбы. Нельзя выстрелить из танка из Песок и попасть в "Украину" между зданиями. Во всяком случае это весьма нетривиальная задача, которую с первого раза и не решишь. Намного легче подобная задача решается гаубичной артиллерией. Стрельнуть танком по тем целям можно только в пределах прямой видимости, то есть из Донецка вдоль улиц, между зданиями, с терриконов или возвышенностей или еще как.

Аналогично нельзя обстрелять Империю мебели из минометов с территории контролируемой ВСУ. Это может быть быть сделано из черты города.

Итого надо признать что или ВСУ, ПС и НГУ обзавелись не только мифическими диверсантами "на мусоровозах с минометом", но и диверсионными танками, спокойно раскатывающими по территории контролируемой боевиками и ведущими обстрелы.

Ну или признать что есть большие сомнения что ВСУ, НГУ или какой ДУК ПС имеют к этому отношение.

Кстати, о том у кого ЕСТЬ мусоровозы с минометом небольшое видео.
https://www.youtube.com/watch?v=exIcTXZrvDA

Кроме того теоретически, ОБ танк может из своей гладкоствольной 125мм пушки стрелять специальными ракето-снарядами с реактивным двигателем, что может позволить серьезно увеличить радиус поражения. Однако в Украине производства таких снарядов нет, кроме того нет и никаких достоверных данных о том, что после развала совка Украине такие боеприпасы достались в наследство. Впрочем, подобные снаряды Украина могла бы купить. Однако это не избавляет от вопроса о крутизне траектории и характере попадания снарядов.

Каков может быть у ВСУ мотив?

Террор? Запугивание? Истерия?
Если бы стояла задача по террору, для достижения этих целей хватило бы и обычной артиллерии. Тем более что указанные цели в принципе попадают в зону поражения штатной гаубичной артиллерии и которая действует НАМНОГО эффектней и эффективней. Нет нужды отправлять на смерть ДРГ с минометом, нет нужны где-то искать ракето-снаряды для танка, и пытаться стрелять из танка так, как танк стрелять не умеет в принципе. Если бы артиллерия ВСУ хотела устроить террор - Донецк бы уже был похож на Грозный, но такая задача не стоит. Пока на Грозный похож только Октябрьский который боевики используют как артиллерийскую площадку для обстрелов в сторону ВСУ, а его жителей как живой щит. отчего эти самые жители митингуют в центре Донецка со словами валите из под наших окон, уроды.

ВСУ хотели убедить дончан, что самообстрелы бывают?
Это бесполезно. Люди которые поверили в диверсионные группы на мусоровозах уже никаких здравых мыслей слушать не будут. Ни в чем ты их уже не убедишь - это клиника.

Так что нет мотивов и весьма слабые возможности для организации.

А вот что думают о Захарченко, например, его вчерашние союзники - донские казаки. Могли их дружки его обстрелять за заградотряды и изнасилованных жен? Могли.
Интервью "депутата ДНР"
https://www.youtube.com/watch?v=Cb_xXOz5Zfo
https://www.youtube.com/watch?v=QQIrOE0MRDg
https://www.youtube.com/watch?v=WHqq7-xd9Gk

А еще о Захарченко много кто в ДНР думает плохие вещи.

____________

П.С. - специально для проукраински настроенных дончан.
Звуки отлетов и прилетов которые вы слышите очень близко по времени друг от друга не могут являться доказательством обстрела одними боевиками других боевиков. То что вы слышите прилет через три секунды после того как слышите отлет, не обязательно говорит о том, что боевики лупят на дистанцию 340 м/с * 3 секунды. Потому что это не обязательно связанные друг с другом прилет и отлет. Во время артиллерийской дуэли вы можете слышать прилеты ВСУ и отлеты боевиков, которые(и это неудивительно) совпадают по времени и месту. ВСУ нащупывает батарею ведущую обстрел, боевики спешат отстреляться пока их не накрыли. Доказательством может являться только единичный(с гарантией) концерт одного орудия, а не кусок звукозаписи из середины боя. Такие дела.

упд.
Касательно замечаний о том что ДРГ ВСУ отправляют не на смерть, потому как их редко ловят, такие вот они неуловимые. Отвечаю - их редко ловят потому что их не существует в природе, по крайней мере в том виде, в котором их описывает пропаганда ДНР - виде огромной группы с минометами, мусоровозом или бусиком, или универсалом и с боезапасом на недели обстрелов для террора мирных граждан. Единственная на данный момент задержанная "диверсионная группа укров" с минометом состояла из трех РОССИЯН, один из которых был еще и работником комендатуры ДНР. Они якобы были завербованы для совершения актов террора СБУ ,и после ареста таинственно растворились в донецких подвалах к ебеням. Хотя, казалось бы, вот уж какой хлеб для СК РФ - СБУ нанимает россиян для осуществления террористической деятельности против жителей Донбасса. Это вам не Савченко статьи придумывать. Но почему-то фигурантов этого ареста по телевизору не показывают.


Штаб Інформаційних військ України повідомляє.

  • 23.07.15, 23:23

Кремлівська пропаганда хизується рішенням десяти французьких депутатів відвідати окупований Крим. МЗС Франції вже засудив таке рішення цих депутатів, назвавши його порушенням міжнародного права та “приватною ініціативою”. В МЗС України також попередили бажаючих відвідати Крим про наслідки порушення міжнародного законодавства.

Фактом який пояснює таку антизаконну ініціативу декількох маргінальних політиків є те, що ініціатором поїздки до т.з. "Республіки Крим" став французький депутат Тьєррі Маріані, який з 2012 року є співпрезидентом "Асоціації "Франко-російський діалог" разом з другом та бізнес-партнером Путіна, російським олігархом та президентом ВАТ «РЖД» - Володимиром Якуніним.


 1. Прячась у всех на виду. Война Путина против Украины
http://www.atlanticcouncil.org/images/files/publication_pdfs/HPS_RW_Russian_0713_final_web.pdf
 
2. Заградотряды и грабежи. Депутат т.н. "ДНР" рассказал, до чего Захарченко довел Донбасс
http://vlada.io/vlada_news/zagradotryadyi-i-grabezhi-deputat-dnr-rasskazal-do-chego-zaharchenko-dovel-donbass/:

Июль 21, 2015 14:07
Заградотряды и грабежи. Депутат ДНР рассказал, до чего Захарченко довел Донбасс

В сети появилось интервью с боевиками ДНР, относящими себя к казакам, Юрием Сафоненко по кличке «Батя» и депутатом «народного совета ДНР» Алексеем Богдановым, в котором сепаратисты раскритиковали главаря ДНР Александра Захарченко за грабежи и репрессии против единомышленников, а также рассказали о бедственной ситуации, которая сложилась на территории, подконтрольной его людям.

Интервью было записано в Ростовской области с местным журналистом Анатолием Зарецковым. В Россию боевики вынуждены были уехать после конфликта с Захарченко.

Сбежавшие боевики расценили обстановку в Донбассе, как плачевную.

«Обстановка негативная сложилась как на фронтах, так и в тылу. Достаточно боя в Марьинке. Там очень много погибло нормальный парней, причем правду сказала Украина, что мы артиллерией по Марьинке не стреляли. Так оно и есть, это на 100% правда, стреляла наша же артиллерия по нашим же бойцам, погибло более 400 человек. Такой был проведен знатный бой.

Почему украинская армия до сих пор не взяла Донбасс? Может быть ленятся. Может хотят до конца показать, что смотрите, мы дали обезьяне гранату, она все равной ее взорвет, зачем ее пристреливать. Давайте понаблюдаем за ее кривлянием.

Уже начинаются стихийные митинги в городе, выходят люди на улицы и говорят, как это так, вы ополченцы, вы в центре города заняли фешенебельные здания все, позабирали бизнесы, все, что можно резать на металлолом — порезали на металлолом, тем самым уничтожается экономика «ДНР» самими же ополченцами. А мирные жители, получается, стоят на передовой. По их же домам идут обстрелы уже второй год» — рассказал Сафоненко.

«Армия ДНР уже не та, что была год назад. Сейчас уже почти нет армии. Сейчас идет борьба со всем здравомыслящим. Я так думаю, что в центре Восточной Европы хотят создать некоторые личности такое государство, как Камбоджа, в крайнем случае Северная Корея… Коррумпированность зашкаливает. Цены на продукты выросли, если, допустим, в Мариуполе, который находится под контролем ВСУ, мясо стоит 50 гривен, то в Донецке мясо стоит 200 гривен» — пожаловался он.

«Я депутат народного совета ДНР. Смотрю и сердце кровью обливается. Шли мы к одному, а пришли к совершенно обратному. Была яркая идея, которая могла бы привести народ к чему-то большому, здравому, а пришли к темному. Идут репрессии на казаков. Сейчас Донецк, в особенности марьинская сторона держится казаками. Там стоит республиканская гвардия, но она подкреплена казаками. А есть еще заградотряды, которые стоят позади казаков» — рассказал депутат ДНР Алексей Богданов.

По словам Сафоненко и Богданова, казаки находятся в значительно худшем положении, чем люди Захарченко, и не получают никаких социальных гарантий.

«Происходит разграбление квартир, изнасилование жен казаков. У нас есть много материала, много доказательств. В Донбассе идет геноцид казачьего народа!

«Там что-то страшное творится, я вам скажу, люди реально в шоке. Идет запугивание всех слове населения. Мне уже не сильно хочется оборонять такое нечто под названием «ДНР». Оно не имеет право на существование. Давайте проведем сейчас референдум, как 11 мая 2014 года. Люди тогда шли за мечтой, было единение, единогласие. И сейчас будет единогласие, но только за Украину, за что угодно, но не за «ДНР». Там просматривается целая цепочка коррупции с Украиной. Гуманитарная помощь продается в магазинах Украины. Как это так получается?» — заявил Сафоненко.

«Сейчас возвращаются все олигархи в Донецк, те, которые спонсировали ВСУ и они ее продолжают спонсировать, деньги, как выводились на Киев так и продолжают выводиться, просто сейчас они себя окружили ополченцами с оружием ходят, богуют». Три месяца назад в Киеве Небесной сотне цветочки носил, а теперь вернулся и он герой!» — пожаловались казаки.

На вопрос ведущего, как быть с другими областями Юго-Востока Украины, которые тоже хотят стать частью «Новоросии» Сафоненко сказал:

«Нас там никто уже не ждет. Какой мы пример показали? Что у нас мясо вместо 50 гривен стало 200?»

По мнению Сафоненко, у ДНР нет будущего, вся организация насквозь пронизана коррупционными связями, а ее руководители занимаются банальным криминалом.

«Многие наши люди арестованы ни за что. С 25 мая сидят, нет никаких предъявленных обвинений. Квартиры их разграблены. Приказ поступил от руководства ДНР.

На Широком стоят наши парни голодные. А за ними стоят заградотряды, сытые, накомленные» — рассказал он.

«Мне предлагали остаться и возглавить то казачество, которое они хотят видеть. Чтобы выполняли неадекватные приказы, чтобы слушались. Остаться там, чтобы вести своих людей на смерть? Как на Марьинку, когда послали казаков, а потом их сами же раздолбали?» — заявил депутат ДНР Богданов.

«Несправедливость в отношении казачества перекинется на несправедливость в отношении всего народа Донбасса. А если ДНР будет свои метастазы пускать — то на территорию всей Украины. И хорошего тут не будет ничего. Недалек тот час, когда бабушки пойдут убивать этих «ополченцев» — спрогнозировал Сафоненко.

«Захарченко, как человек неоднократно обманувший свой народ, должен уйти в отставку. Но как он уйдет? Он же там открыл 10 торговых домов имени своей жены… У нас был олигарх Ахметов, теперь у нас будет олигарх Захарченко. У Ахметова хоть образование какое-то было. И с людьми он так беспредельно не поступал, бабушек не обирал. Проведите сейчас в Донецке опрос. Из десяти человек только один про Захарченко скажет хорошее слово» — заключили боевики.

3. 8-й инцидент с российскими боевыми самолетами за последние полтора месяца
http://www.rosbalt.ru/federal/2015/07/22/1421295.html
 
4. МЗС Франції вважає візит своїх депутатів до Криму порушенням міжнародного права
http://www.rbc.ua/ukr/news/mid-frantsii-schitaet-vizit-svoih-deputatov-1437569120.html
 
5. Китай заморозил "Силу Сибири-2" и ищет нового поставщика газа
http://ru.tsn.ua/svit/kitay-otkazalsya-ot-rossiyskogo-gaza-455537.html
 
6. 23-я годовщина Ухода корабля СКР-112 в Одессу
http://sevastopol-ua.info/uhod-SKR-112.php

7. Об очередном обстреле российскими боевиками г. Донецка
https://www.facebook.com/anton.a.shvets/posts/1010659232279953

Показуха для ЄС.

  • 22.07.15, 02:22
Театр тіней Генпрокуратури

Учора було проведено обшук в Українському центрі оцінювання якості освіти

Катерина БАЧИНСЬКА   

Учора в Міносвіти заявили, що нікого з Центру оцінювання якості освіти не затримуватимуть. То прокуратура кайданама тільки полякала?

Після апеляційного суду міста Києва, де було проведено обшук у кабінеті голови суду пана Чернушенка, який швидко зник, Генпрокуратура вирішила зайнятися керівництвом Центру оцінювання якості освіти.

Учора під час брифінгу Генеральний прокурор Віктор Шокін заявив, що в МОН, якому підпорядкований УЦОЯО, проходить спецоперація Генпрокуратури спільно з МВС та СБУ із затримання високопосадовців Центру якості освіти. За словами пана Шокіна, у Генеральної прокуратури є обґрунтовані підозри, що керівництво Українського центру оцінювання якості освіти зловживало службовим становищем і скоїло низку тяжких злочинів. Також стало відомо, що у приміщенні, де затримували високопосадовців Міносвіти, провели слідчі дії. За кілька годин після заяви Генерального прокурора журналіст програми «Слідство інфо» Максим Опанасенко повідомив, що обшукують саме Ігоря Лікарчука, керівника УЦОЯО. Підозра — втручання у вступну базу. До слова, кілька днів тому пан Лікарчук повідомляв, що до нього зверталися посадовці вищого рангу з проханням «накинути» їхнім дітям кілька балів. Журналістка Іванна Коберник на своїй сторінці у «Фейсбуці» влучно зазначила: «Чиясь прокурорська дитинка провалила ЗНО?»

Беззаперечним залишається той факт, що обшук відбувся саме в цей період, адже добігає кінця вступна кампанія у виші України, та й розподіл бюджетних місць ось-ось має завершитися. Проте в Міністерстві освіти запевнили, що обшуки, які проводяться в УЦОЯО, не несуть ніякої загрози для вступної кампанії. Також у прес-службі освітнього відомства повідомили, що, незважаючи на заяви Генерального прокурора, станом на 13.30 21 липня жоден працівник УЦОЯО не був затриманий: «Слідчі, які проводять операцію, повідомляють, що обшук у приміщенні Українського центру оцінювання якості освіти проводиться за рішенням Печерського районного суду Генпрокуратурою спільно з СБУ й МВС. У Генпрокуратурі це питання перебуває під наглядом заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В.». І ось тут уже стає цікавіше. Адже за інформацією, яку надав Голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, «УЦОЯО очолює Ігор Лікарчук, син якого очолює українську митницю. Гарно? Це вам не з гранатометів потоки розподіляти. Завдяки таким справам Шокін просто намагається втриматися на посаді сам і зберегти своїх схемщиків Гузиря і Столярчука. Майстри, що тут сказати». Обґрунтовує свої слова пан Шабунін тим, що після того, як частина депутатів Верховної Ради почала збирати підписи за відставку Генерального прокурора, останній подав до Верховної Ради прохання про зняття недоторканності з депутата від Радикальної партії Андрія Лозового. «Саме в Андрія Лозового і зберігаються списки підписантів за відставку Шокіна. Правда, чіткий сигнал?» — риторично запитує Шабунін.

Окрім цього, пан Віталій зазначає, що саме під керівництвом Столярчука, близького підопічного Шокіна, проводять обшуки в Центрі оцінювання якості освіти: «Я нагадую, що вчора команда Каська-Сакварелідзе затримала прокурора, який збував наркоту. Цікаво, проти їхнiх людей Гузир і Столярчук знову почнуть кримінальне провадження чи будуть втиху залякувати?».

У свою чергу, пан Шокін учора заявив, що серйозно побоюється за своє життя, оскільки в нього є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно нього готуються різного роду провокації. «Повірте, у мене є обґрунтовані підстави вважати, що мене хочуть знищити фізично», — заявив генпрокурор.

Нагадаємо, що жодна з гучних справ Генеральної прокуратури під час керівництва цим відомством пана Шокіна — щодо Єфремова, Бочковського, Чернушенка — не вирішена і по сьогодні.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
272
предыдущая
следующая