Ми те, що ми їмо.

  • 20.10.17, 01:03
Вадим Зеланд: «Люди не замечают, что болеют, и умирают глупейшим образом!»

Для того чтобы получить реальную пользу от своего, выбранного стиля питания, необходимо обладать элементарной культурой питания. Если исходить из примитивных представлений и привычек, типа, «купить пельменей, сварить, постелить газетку и быстренько съесть их», либо, «питаться овощами и фруктами, и все – и все будет», тогда, не будет ничего, никакого толку.

Надо понимать, что организм – не паровозная топка, и пихать туда все подряд без соображения и разбору, в надежде, что «все сгорит», ну просто глупо. В организме заложен определенный запас прочности, но не безграничный, поэтому соображение все-таки надо иметь. Если культура сводится к понятию «сникерснуть» чего-нибудь и как-нибудь, то неизбежно возникнут проблемы.

Пока уклад жизни на протяжении столетий оставался неизменным, культура питания существовала и передавалась естественно, из поколения в поколение. Но когда цивилизация вступила на техногенный путь развития, уклад начал стремительно меняться, а преемственность опыта перестала поспевать.

В подобных условиях культура питания не только теряется (значительная часть уже утрачена), а еще и уродуется – деградирует под воздействием факторов, не имеющих к питанию никакого отношения, таких например как химическая обработка и… реклама.

Что с этим делать, лично я не знаю. Здесь, спасение утопающих – дело рук самих утопающих. Если не хочешь знать, чем и как себя можно кормить, а чем и как нельзя, тогда отправляйся в больницу, или сразу на кладбище. Реально, именно так. Полагаться на опыт и здравый смысл человечества уже стало невозможно. Точка невозврата, похоже, пройдена.

С тех пор как человечество перешло на белую муку, маргарин и искусственные дрожжи, здравый смысл уже не работает. Маргарин, как чисто синтетический продукт, затуманивает сознание. А дрожжи, как чуждая форма жизни (по сути, монстр), встраивается в организм и управляет сознанием так, чтобы хотелось питаться именно тем, что потребно монстру.

Для справки. Белая мука – это кулинария, доведенная до абсурда. Самое ценное, что есть в зернах, находится в зародыше и оболочке. Белая мука высшего сорта получается путем очистки зерна пшеницы от оболочки и зародыша. Таким образом, все ценное удаляется, а остается лишь мертвая часть, состоящая в основном из крахмала. Печень засоряется мазутообразной массой, крахмал оседает в организме в виде слизи, стенки кишечника забиваются налетом.

Маргарин и спред (трансжиры) делают из рафинированного растительного масла второго отжима, которое производится с применением химических растворителей. Рафинированное масло вслед за этим нагревают и гидрогенизируют, пропуская через него водород. В результате получается смесь неизвестных природе трансизомеров, имеющая консистенцию мягкого пластилина, отвратительный запах и цвет.

Для того чтобы придать этому «продукту» товарные качества, туда добавляют еще кучу всевозможной химии. Трансжиры чрезвычайно токсичны и обладают свойством накапливаться в организме, вызывая целый ряд опасных недугов: стресс, атеросклероз, болезни сердца, рак, ожирение, больные дети, ослабление иммунитета, низкая потенция и т.д.

В чем состоит вред искусственных дрожжей:

– Это чуждые организму сущности – грибы.

– Представьте, в вашем организме живет гриб.

– Сами дрожжи при выпечке погибают, а их споры нет.

– Способны проникать в кровоток, а значит, в любые органы.

– В процессе своей жизнедеятельности выделяют микотоксины.

– Попадая в организм, начинают перестраивать всю среду под себя.

– Симбиотная (здоровая) микрофлора угнетается, а патогенная расцветает.

– Организм становится легкодоступным для чужеродных бактерий и вирусов.

– Создаются идеальные условия для развития раковых клеток.

Почему я так говорю, что человечеству в вопросах питания (как и во многих других вопросах), уже нельзя доверять? Если человеческое стадо в массовом порядке производит и потребляет то, что его убивает, значит, однозначно, доверять ему нельзя. Ну как можно доверять наркоману, например?

Человек, который в проблеме, проблемы не видит, или не хочет видеть. А проблемное общество – и подавно не хочет видеть своих проблем, или даже неспособно видеть, поскольку находится в иллюзии стадной безопасности. Вот, увидели, наконец, что «курение убивает», после того как в табак начали добавлять химию, и вследствие чего он стал убивать еще больше. Но ведь ту же надпись – «убивает» – можно уверенно клеить на всю супермаркетную синтетику. Иллюзия успокаивает лишь тем, что убивает медленно и незаметно.

Люди не замечают, что болеют и умирают глупейшим образом – по причине элементарного отсутствия культуры питания.

С того момента, как в рационе появились вот эти три основных составляющих – белая мука, маргарин, дрожжи – культура закончилась, и началась матрица.

Данные составляющие входят во всю самую распространенную и повседневную продукцию – выпечку. Это как бы основа матричной схемы (не культуры) питания. Главное – заложить фундамент, чтобы люди потеряли вменяемость, как в сказке про Синдбада-морехода. Тогда они не будут соображать, отчего болеют и умирают, и вообще, с какой целью все это. На ферме ведь скотина не соображает, чем и зачем ее кормят?

Ну и здесь так же, разница лишь в том, что не матрица, а люди сами строят себе ферму, и все больше изощряются в пищевых технологиях, чтобы телом и сознанием соответствовать матричным целям.

У матрицы на человека свои виды, в очередной раз напомню:

Ячейки должны быть заполнены послушными элементами. А элементы эти должны быть, во-первых, не вполне здоровыми, чтоб не имели свободной энергии, а во-вторых, слегка долбанутыми, чтоб не понимали, где находятся. Энергии и осознанной воли должно хватать ровно настолько, чтобы исправно исполнять свои функциональные обязанности – не больше, не меньше.

Переход с традиционного на живое питание вовсе не означает какого-то прорыва в культуре питания, если элементарные принципы не соблюдаются. Рассмотрим, какие там принципы нарушены.

1. Рацион должен быть постоянным, неизменным

Кухня (набор продуктов и способов их приготовления) должна быть некой устоявшейся константой. Рацион вообще нельзя менять резко, как например, без особой нужды перепрыгивать с одной национальной кухни на другую. Это связано, главным образом, с микрофлорой кишечника, которая приспособлена для переваривания той или иной пищи. Перестраивается она медленно, на адаптацию могут уйти месяцы. Поэтому, любой переход должен быть плавным, постепенным.

Если же речь идет о переходе на живое питание, то здесь тем более нельзя спешить, потому что добавляется еще один фактор – усиленное очищение организма. Нельзя доводить себя до состояния повышенной интоксикации. Так что, в современных условиях, а в особенности молодым людям, лучше настраиваться не на месяцы, а на годы.

2. Рацион должен быть максимально разнообразным.

В то же время, блюда должны быть максимально простыми и односложными, состоящими из подобных ингредиентов. Лучше съесть больше, но чего-то одного в один прием. Разнообразие требуется только в общем ассортименте. Одни лишь овощи и фрукты – это весьма бедный рацион. Если хочется съесть чего-нибудь этакого, значит, организму чего-то не хватает. Например, мозг потребляет более четверти всей энергии тела, для его работы нужен лецитин. В шоколаде лецитин есть, а в овощах и фруктах его нет – вот и хочется. Но зачем объедаться шоколадом, если того же лецитина полно в бобовых?

3. Еда должна доставлять удовольствие.

Мозг человека так устроен – он должен получать удовольствие. Если удовольствия нет, серотонин не вырабатывается, и тогда все плохо. Если удовольствия нет, мозг будет его искать, в том числе среди искусственных стимуляторов. Пища – одно из главных удовольствий, она должна быть вкусно приготовлена.

  • Если то, что вы едите, полезно, но невкусно, вам будет постоянно хотеться чего-нибудь непотребного, но вкусного, и это мытарство будет продолжаться до тех пор, пока мозг не получит свою порцию удовольствия.

Поэтому, не надо заниматься мазохизмом, не надо жевать зеленый салат, как корова, надо искать простые, но вкусные рецепты, и получать не только пользу, но и удовольствие – в этом заключается культура живого питания. Живая еда может и должна быть вкусной.

4. Искусственные стимуляторы и релаксанты исключить.

Расплачиваться все равно придется с процентами. То есть, от чего-то искусственного пользы всегда меньше, чем вреда. Отдача себя не оправдывает. Сначала полегчает, а потом станет еще хуже. Депрессия и панические атаки – болезни нового поколения. Вызваны они ничем иным как химическими компонентами в продуктах. Химия вызывает измененное состояние сознания, в той или иной степени, но всегда. А еще вызывает интоксикацию, несмотря на то, что токсины «упаковываются в бочки». Не все они упаковываются.

Но если лечить следствие его причиной, тогда ситуация будет только усугубляться.

Можно задать вопрос: а что искусственного в кофе и шоколаде? Если они экологически чистые, натуральные, то наверно ничего, если в меру. Только вот натуральные кофе и шоколад сейчас трудно отыскать. Это большой бизнес, все плантации обильно поливаются химией, не говоря уж о том, что добавляется в конечный продукт. Вред даже не в самом кофеине, а в сопутствующей химии. Самый лучший и безопасный стимулятор – дикие сырые какао бобы. Их можно просто жевать, делать какао или шоколад, конфеты. Эффект чувствуется сразу, и без последствий.

5. Главный принцип – продукты должны быть натуральными

Это значит, без ГМО, дрожжей, химии, синтетики.

В супермаркете едва ли наберется 1-5% того, что можно отнести к натуральным продуктам. (Хотя, реальность меняется, и прогресс уже есть.) Продукт, который «заключен и погребен» на долгий срок хранения, не может считаться натуральным. Добавки, которые мимикрируют под «идентичные натуральным» – тоже синтетика, как бы они ни рядились. Питаться «долгоиграющими» (долгохранящимися) овощами и фруктами из супермаркета – сущее безумие. Для организма нет ничего хуже синтетических (искусственно синтезированных) токсинов.

Природа за миллиарды лет эволюции предусмотрела все, кроме этого. Если бы организм умел говорить, он бы сказал: ты можешь морить меня голодом, мучить непомерными физическими нагрузками, бросать меня в жару или холод, можешь пускать кровь, можешь бить, истязать, и даже резать, я все снесу… но, если ты будешь меня травить, дурак, тебе и мне будет плохо, очень плохо – все просто очень плохо кончится.

© Вадим Зеланд

Салат "Паличка-виручалочка".

  • 19.10.17, 02:42
Потрясающе Вкусный Салат "Палочка Выручалочка". Такой никогда не приедается! - рецепт.
Фото к рецепту: Потрясающе Вкусный Салат  Палочка Выручалочка . Такой никогда не приедается!
13.10.2017 19:52
 93668 0 7

 Кухня: Домашняя

 Время приготовления: 5 мин.

 Количество порций: 1

 Сложность: Простой

Ингредиенты
  • Фасоль красная – 200гр.
  • Сыр – 100 гр.
  • Маринованный огурец – 1 шт.
  • Сухарики ржаные – 40 гр..
  • Чеснок – 1 зуб.
  • Майонез – 50 гр.
Как приготовить

Салат с фасолью и сухариками. Получается невероятно вкусный, сытный, питательный и сочный. Приготовить его можно буквально за 5 минут.

Сыр и огурцы нарежем кубиком, смешаем все ингредиенты. Заправим майонезом.

Подробности и детали приготовления Вы можете посмотреть в моем коротеньком видео ниже.

Приятного аппетита!

Пошаговые фото рецепта
Фото приготовления рецепта: Потрясающе Вкусный Салат  Палочка Выручалочка . Такой никогда не приедается!
Фото приготовления рецепта: Потрясающе Вкусный Салат  Палочка Выручалочка . Такой никогда не приедается!
Фото приготовления рецепта: Потрясающе Вкусный Салат  Палочка Выручалочка . Такой никогда не приедается!
Дополнительная информация о рецепте

Рецепт: Потрясающе Вкусный Салат "Палочка Выручалочка". Такой никогда не приедается!, как приготовить быстро и вкусно в домашних условиях

Виродка пашинського пересадіть на ці авто!

  • 19.10.17, 01:17
Середа, 18 жовтня, 2017, 14:53 Події   3056 Автопарк АТО – зношений та небезпечний. Розслідування

Автомобілі українських військових на Донбасі. Фото: cheline.com.ua
Поки в Міноборони їздять на дорогих автівках, військові на передовій втрачають здоров’я на УРАЛах та КамАЗах

Не секрет, що на передовій більшість легкових та санітарних автомобілів є волонтерськими. А 77 відсотків армійського автопарку – це радянські машини. Навіть у Генштабі це визнають. На їхній ремонт витрачають щорічно сотні мільйонів гривень. Але найгірше, що старий рухомий склад є небезпечним для здоров’я.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» (щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK).

Журналісти вирушили на екскурсію автопарком АТО. Гідом став Дмитро, командир роти Збройних сил України. В зоні АТО він із 2014 року. Майже весь легковий автотранспорт в його підрозділах – від волонтерів. Це старі іномарки, так звані «корчі». Підбирати непотрібні авто почали через те, що наявної в армійському автопарку старої техніки вкрай не вистачало. А радянські вантажівки – взагалі небезпечні для здоров’я.

«УРАЛ чи КамАЗ – це знущання. Вони не комфортні і «розбивають» хребет молодому солдату «в хлам». Через це у нього з’являється остеохондроз з величезними «шишками», – розповів командир роти Дмитро.

Бійці втрачають здоров’я, а держава – гроші. В АТО кажуть, що на четвертому році війни, повсякденна військова логістика шкутильгає на всі чотири колеса.

«Держава заради двох ящиків боєприпасів «ганяє» цілий УРАЛ. І вона навіть не розуміє, де вона втрачає. Біда зі старими машинами страшна. Вони вже відслужили своє, на «кладовище» їм всім треба», – наголосив Дмитро.

В Генштабі визнають, що 77 відсотків автомобілів Збройних Сил України мають близько 20 років. Є і старші, ще радянського виробництва. На їхній ремонт витрачають щорічно сотні мільйонів гривень. Найбільша проблема – транспорт для щоденних потреб військових на передовій: привезти воду, продукти, паливо, забрати на пошті посилку з дому. Санітарних авто для евакуації досі не вистачає.

«Я змучився їх ремонтувати. Справа не в грошах. Те, що можемо – вкладаємо самі, просимо у людей, які від своїх дітей кошти забирають. Адже не можуть нам відмовити», – додав Дмитро.

Але чи цінує цей щоденний подвиг держава? Журналісти сконтактувалися з чоловіком, якому така допомога дорого коштувала. Італієць українського походження почав допомагати на початку війни – привозив такі необхідні реанімобілі. Згодом Україна йому віддячила – на нашому кордоні його зустріли не з короваями, а зі штрафними бланками. Адже волонтер Віталій Майданюк переправив в Україну близько 30 автомобілів. Авто Віталій передавав і до Збройних Сил, і у Нацгвардію, і в волонтерські організації. На передову возив особисто. Інколи ризикував життям. Митницю – теж брав на себе.

«На той момент, коли ми оформляли ці машини, як такої легальної схеми ввозу цих транспортних засобів для того, щоб вони залишились в майбутньому в Україні – не було. Через це було ухвалене рішення: зараз відправляємо, бо маємо велику потребу туди доставити, а потім будемо розбиратися», – розповів волонтер Віталій Майданюк.

Справжню «гостинність» волонтер відчув у серпні 2015 року. Тоді він отримав повідомлення про штраф – 8500 гривень – за порушення правил транзиту. Далі долучилась державна фіскальна служба. Фінальний акорд зіграла виконавча служба. Сума штрафу зросла ще на 10 тисяч.

«Прийшло повідомлення, що я зараз маю проблеми з арештом майна. Тобто у випадку, якщо я щось захочу придбати чи продати – в мене виникнуть проблеми. Окрім того, є особисті проблеми по в’їзду в Україну. Я не можу на своєму транспорті ні заїхати, ні виїхати», – зазначив волонтер Віталій Майданюк.

Звісно, Віталій може сплатити штраф. Але хіба платити за власне волонтерство – не занадто?

Зараз авто вже завозять за узгодженою процедурою. Потрібно мати прохання від частини з печаткою, так званий інвойс, підтвердження від продавця, дарчу. І ці документи необхідні, аби митники пропустили авто на кордоні. Далі її відправляють на ремонт. А вже після нього оформлюють акт прийому-передачі та ставлять на облік військової частини і дозволяють використовувати в зоні АТО. Довго, важко, складно, зате легально.

Щоб з’ясувати, на чому ж їздять військові чини у Міноборони, журналісти п’ять днів провели у засідці для того, щоб порівняти із тими, на яких доводиться пересуватися фронтом. Побачили чимало бюджетних авто. «Милувалися» кортежами із супроводом. Але траплялись і зовсім непрості моделі. І саме про них кореспонденти вирішили запитати у відомого автогонщика і телеведучого Рауля Чілачави.

«Автомобілі виглядають преміальними. Але це на перший погляд, тому що увесь цей «преміум» був десь 10, 11, 8 років тому. Сьогодні, я думаю, все це виглядає, як великі витрати для власника на сервісі цього автомобіля та його обслуговування», – розповів автогонщик та телеведучий Рауль Чілачава.

Тобто, за словами Рауля Чілачави, річ не лише у вартості самих автомобілів. Більше запитань викликає те, де чиновники беруть гроші на обслуговування такого транспорту.

«Я не знаю, як у звичайного, пересічного чиновника знайдуться гроші на те, щоб утримувати ці автомобілі. Можливо, «японці» будуть виглядати дешевшими й надійнішими, але коли я дивлюся на ті мотори, які в них встановлені – 4,7 і так далі – це все витрати пального. Коли я дивлюся на «німців», це все треба ремонтувати, і коштує це тисячі євро», – наголосив Чілачава.

З інформацією про те, хто є власниками цих недешевих авто, журналістам допомогли інсайдери з МВС.

LEXUS LS 430 2003 року – в користуванні Онищенка Олега Анатолійовича, начальника відділення командного пункту 93 окремої механізованої бригади; дорожчим – Mercedes S500 – їздить Брик Іван Володимирович. Це колишній радник міністра оборони Степана Полторака, зараз – заступник голови апарату Нацгвардії України. Авто в декларації не вказав. І найкоштовніша – BMW X6, але номерні знаки «АА1102 НС», зареєстровані за автомобілем SEAT LEON.

Також журналісти перевірили сотні декларацій представників інших оборонних структур та відомств. Ось найодіозніші шанувальники вишуканих автівок.

Голова Комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони Сергій Пашинський полюбляє мерседеси S класу (Mercedes-benz S 500 4 Matic 2011 року і Mercedes-BenzGL450 2007 року). Також член комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони Сергій Льовочкін надає перевагу «німцям» (Mercedes-Benz S 600, MERCEDES BENZ GLS 350 D 4MATIC). Перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський їздить на MASERATI GHIBLI 2013 року та BMW X6 2012 року. Голова Управління Держохорони, а в минулому – міністр оборони Валерій Гелетей має два Ренж Ровери 2012 і 2013 років.

Ситуація з машинами на війні дійсно парадоксальна. Всі про неї знають, всі до неї звикли, але вирішити її намагаються лише одиниці.

«Я знаю цифри по нестачі для комплекту автомобілів для медичної служби. Розумію, що проблема не буде закрита найближчі 5 років, а поранені будуть чекати стільки часу, чи як?», – наголосила волонтерка Валентина.

А поки що військові продовжують створювати автопарк АТО власними силами, ремонтуючи старі автомобілі.

Читайте також: Для країни не шкода: Український школяр віддав на АТО більше мільйона гривень Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/10/18/avtopark_ato__znoshenyy_ta_nebezpechnyy
_rozsliduvannya_1188421

Гібридна влада на крові бреше, як Путлєр.

  • 19.10.17, 00:40
Олександр Аронець: Порошенко і ГПУ збрехали щодо передачі до держвласності вертолітного майданчика Януковича
Олександр Аронець, блогер

Те, з яким поспіхом і з якими елементарними помилками цілий Президент прокоментував взяття під варту націоналістами зі «Свободи», «Нацкорпусу» і «Правого сектора» так званого вертолітного майданчика Януковича, свідчить про те, що рильце в пушку.

Були заяви Генпрокуратури, була ціла заява Порошенка про «отаманщину», але досі ніхто з них не продемонстрував документу, який би свідчив про:

1. Де-юре передачу до держвласності комплексу споруди «вертолітного майданчика Януковича».
2. Сплату орендарями орендної плати до держказначейства, а не структурам Саші Стоматолога (сина Януковича).

Я вже мовчу про епік фейл Порошенка, який сказав, що «за рішенням Генпрокуратури комплекс уже у держвласності», адже прокуратура не має повноважень передавати ті чи інші об’єкти до держвласності, адже це може зробити лише або ВРУ, або суд.

Не пояснив також глава держави те, чому, якщо об’єкт в управлінні державою, його охороняє приватна компанія, а не управління державної охорони.

А тепер наводжу доказ, що Порошенко і Генпрокуратура банально збрехали, документи знайдені в приміщенні комплексу націоналістами, які свідчать про те, що орендарі далі продовжують платити компанії «Амадеус Ко». «Амадеус ко» власне ще в 2010-11 роках здійснювала незаконну забудову на дніпровських схилах цього «вертолітного майданчика». Цю компанію пов’язували з сином Януковича Олександром. Власне, вона і зараз отримує кошти від орендарів. І все це прикриває влада, як бачимо. І якщо б націоналісти не звернули увагу суспільства, можливо, у «2020» чи «2030» році і повернули б державі цей комплекс…

P.S. Компанія «Амадеус ко» у квітні 2017 року виграла тендер на 1 млн грн на здачу в оренду приміщення «НАЦІОНАЛЬНІЙ СУСПІЛЬНІЙ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ УКРАЇНИ», тобто державні кошти напряму йдуть структурі Януковича. Рильце всіх в пушку…
https://clarity-project.info/tenderer/37270900

1 з 4
 
 
 
 
 

Джерело: Олександр Аронець 17.10.2017

Зачіски без заморочок.

  • 18.10.17, 02:20
Девять стрижек для тех, кто ненавидит укладку

Стрижки не требующие укладки – это миф или реальность? Неужели они есть? Они действительно существуют и радуют наших модниц легкостью и простотой. Рассмотрим каждую из них.

Боб

Короткие волосы идеально подойдут для создания причесок, которым не нужна укладка. Боб – один из самых популярных и беспроигрышных вариантов. Такая стрижка идет всем, независимо от возраста и формы лица. Что касается структуры, пряди должны быть абсолютно гладкими – прямой боб строгий, лаконичный и безумно элегантный. А вот обладательницам вьющихся волос без укладки уже не обойтись, если только они не предпочитают постоянный творческий беспорядок.

При очень тонкой шевелюре следует остановиться на стрижке многослойный боб. В этом случае пряди стригут не по одной линии, как в традиционной технике, а слоями — от коротких к длинным. Кстати, для очень густой шевелюры эта модель также станет настоящим спасением. Многослойный боб позволит проредить густые пряди и сделает черты изящней.

Обладательницам неидеальной формы лица рекомендуем остановиться на асимметричном бобе. Асимметрия отвлечет внимание от недостатков, а разная длина волос сделает образ игривым и ярким. Украсит эту стрижку челка (длинная и косая). Она скроет морщинки на лбу и зрительно сузит широкое лицо.

Каре

Эта графическая стрижка с прямыми четкими линиями требует минимум усилий для поддержания своей формы и красивого внешнего вида. Чтобы каре выглядело также стильно, как показано на фото, гладко причешите пряди и высушите их феном, подкручивая кончики внутрь круглой щеткой. Для надежности укладки нанесите на волосы небольшое количество мусса.

Внимание! Графическое каре привлекает к лицу повышенное внимание – если у вас есть нюансы, которые нужно скрыть, подберите другую модель.

Не менее актуально и каре с асимметрией. Разная длина волос выглядит очень интересно и не требует укладки. Достаточно вымыть голову и высушить ее феном, слегка подкрутив кончики щеткой.

  • Совет! Многие девушки выбирают каре с удлиненными передними прядями, смотрится оно красиво и элегантно.
Французская прическа

Французская стрижка – лучший вариант для тех, кто мечтает об объеме, но не желает тратить время на создание укладки. Техника очень проста: мастер стрижет шевелюру попрядно, сильно натягивая каждую часть. Основная масса волос обрабатывается ножницами, а для зоны на висках понадобится специальная бритва. Она обрывает локон и придает прическе пышный и воздушный вид.

Весомый плюс французской стрижки – она, даже отрастая, выглядит просто отлично и не утрачивает форму. Поход в парикмахерскую сократится до одного раза в полгода!

Рапсодия

Женские стрижки, которым не нужна укладка, не могут обойтись без этой стильной модели. Она прекрасно ложится на густые и длинные волосы. Главной особенностью рапсодии считают разницу между основной длиной и прядями на макушке, а также наличие лесенки около лица. Такая техника обеспечит прическе аккуратный и ухоженный вид без сложных укладок. Мало того, рапсодию можно подстричь даже на кудрявой шевелюре.

Рваный каскад

Каскадная стрижка на волнистые волосы не требующая укладки предусматривает использование специальной филировки. Она обеспечивает прядям дополнительный объем и позволяет навсегда забыть о стайлинге и фене. Чем естественней процесс сушки, тем необычнее и привлекательнее получится результат. И еще один важный фактор — рваный каскад эффектно смотрится на любой структуре (как прямой, так и волнистой).

Сессун

Эта винтажная модель в современной интерпретации полюбилась многим дамам. Классическое исполнение сессун предусматривает наличие короткой челки, выстриженной полукругом, поэтому пряди сбоку получаются короче, чем на области затылка. Последние модные тенденции предлагают делать сессун с градуировкой прядей и асимметричной или удлиненной челкой.

Молодым особам сессун придает индивидуальность, а зрелым дамам позволяет сбросить пару-тройку лет. С сессун ваша шевелюра станет пышной и объемной. К тому же это лучший способ скрыть дефекты и нюансы. В коротком варианте стрижка полностью открывает шею и красиво обрамляет лицо. Если же стрижку делают на средние волосы, шея остается прикрытой. Единственный недостаток – такой стрижке необходима частая коррекция длины. Кстати, выполнять ее должен профессионал.

Гаврош

Гаврош вошел в моду еще в конце 60-х после выхода на экраны экранизации романа Гюго «Отверженные». Ее бунтарский дерзкий вид быстро полюбился дамам всех возрастов и типажей. Единственное условие – вы обязаны обладать изящной и длинной шеей и красивой линией скул. Гаврош можно выполнять на волосах любой длины. Она идеально подходит хрупким и миниатюрным девушкам с не очень крупными чертами лица.

Выполняя эту стрижку, мастер коротко стрижет пряди по всей голове. Более длинной остается только зона на затылке. Ее укладывают феном, формируя красивые волны. Традиционную форму гавроша можно видоизменять, добавляя большего объема на затылке или украшая челкой.

Гарсон

Подбирая себе стрижку не требующую укладки, обратите внимание на гарсон. При ее выполнении мастер сильно филирует челку, виски и затылок. Это улучшает форму и делает образ задорным и смелым. Для очень тонкой шевелюры подходит зубчатый контур, а для широких скул – удлиненная густая челка.

Поклонницы классики гладко причесывают волосы, смазывая их небольшим количеством геля или мусса. Но большинство предпочитает легкую взъерошенность с оттенком небрежности. При правильно подобранном гардеробе и макияже гарсон очень гармонично впишется в ваш новый образ и создаст впечатление активной и уверенной в себе женщины.

  • Внимание! Лаконичная форма этой прически не сможет прикрыть недостатки, поэтому обладательницам круглой или квадратной формы лица лучше от нее отказаться.
Пикси

Пикси (фея или эльф) сделает вас утонченной, женственной и очень милой. Особенно хорошо она смотрится на девушках с узким худеньким лицом и мелкими чертами лица. С пикси любая шевелюра станет пышной и объемной — это настоящая панацея для тонких волос. Прическа открывает шею и линию подбородка, поэтому эти зоны обязаны быть идеальны. Специалисты утверждают, что женщины с такой стрижкой выглядят молодо и дерзко, раскованно и сексуально!

Источник: vashvolos.com

Як відзначили 75 річницю заснування УПА.

  • 18.10.17, 02:12
Активісти «Свободи», «Нацкорпусу» та «Правого сектора» провели Марш слави УПА

14 жовтня 2017 року в Києві активісти партій ВО «Свобода», «Національний корпус», «Правий сектор» та інших націоналістичних організацій зібралися на традиційне святкування Покрови. Цього року заходи приурочено до 75-річчя створення Української Повстанської Армії. З цієї нагоди близько 20 тисяч націоналістів провели Марш слави УПА. Про це повідомляє прес-служба «Свободи».

У заході взяли участь ветерани УПА та герої російсько-української війни.

«Цей день змушує пригадати всіх, хто поклав життя за Українську державу. І коли ми згадуємо вояків, які захищають зараз нашу державу від московської навали, розуміємо: не один із них надихався в боротьбі подвигом вояків УПА. «Не посоромити слави героїв! Захистити майбутнє дітей!» це гасло цьогорічного маршу, який ми проводимо уже дванадцятий рік поспіль», заявив лідер «Свободи» Олег Тягнибок.

«Те, що ми робимо сьогодні, це продовження боротьби УПА за Українську Самостійну Соборну Державу. За Україну без холопа і пана, де українці будуть успішними й багатими. Слава нашим героям! І Слава нашій незалежній, соборній, великій державі!» додав націоналіст.

Лідер «Національного корпусу» нардеп Андрій Білецький підкреслив: «У цей день я щасливий, що ми показали замість розбрату єдність. Не маємо права торгувати тим, за що наші герої заплатили найдорожчим життям. Наше єднання це ще один крок до перемоги в боротьбі українців. Слава Україні!».

«Покрова це свято зброї. Але зброя буває різна мілітарна і словесна. Є постать, яка синтезує цю різну зброю це постать Степана Бандери. Це він дав найкраще визначення національної ідеї соборна, самостійна, націєцентрична держава. Нині наше завдання ставати нацією-месником. І ми сьогодні зійшлися біля пам’ятника Шевченку, щоби усвідомити його слова «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля!» заявила відомий мовознавець, народний депутат VII скликання «свободівка» Ірина Фаріон.

Розлоге інтерв'ю Степана Хмари.

  • 18.10.17, 01:33

Ключ до розпаду Росії лежить в Україні - Степан Хмара
Автор: Сергій Старостенко

Розпад Росії - питання часу. - каже колишній політв'язень Степан Хмара. Україна впевнений він, запустить цей процес, одночасно із багатьма деструктивними процесами всередині самої російської імперії. Поки ж найбільше ослаблює нашу державу відсутність ядерної зброї і присутність п'ятої колони - зрадників-колаборантів всередині України, - стверджує політик.

Найбільше пристосуванців породжують тоталітарні режими. Влада змушує людей іти на конфлікт зі своїм сумлінням і завойовувати собі нормальні умови для життя. Пристосуванство не завжди перетворювало людей на колаборантів. Колаборанти — ті, хто вірно служили окупаційній владі. Сьогодні вони всередині Україні воюють гласно чи негласно проти України. Це практика нашого життя. Такі люди є у всіх владних структурах, від найнижчих до найвищих.

Як саме вони діють?

У них є завдання перетворити нас на малоросів — людей, які не вірять у свою державу і ущербні у своїх переконаннях.

Вони нам кажуть, що Росія сильна. Це ж неправда. Росія велика, але не сильна. Вона виграє поки що тактично на тому, що всі довкола переоцінюють її силу.

Політики кажуть: "Ми не можемо перемогти Росію через її силу". Це вже деморалізує людей. Чому б не поставити питання інакше і не казати, що це "Росія не може перемогти Україну"? Ми не стараємося її перемогти, ми не нападали на неї і не зайшли поки що на її територію. Хоча прийде час, мабуть, уже не за мого життя, коли будуть ділити Росію. Тоді ми перейдемо на її землі і заберемо частину наших етнічних територій - Білгородщини, Курщини, Воронежчини, Кубань українську. Це обовязково відбудеться. Це об'єктивний процес. Усе іде до цього.

Ключ до розпаду Росії лежить в Україні.

Росія напала на нас і забрала частину наших територій. Це підстави поводитись як з агреcором — розірвати дипломатичні відносини насамперед. А відтак і всі інші — економічні, культурні.

Наша перемога — забути, що є Росія. Для нас її нема. Тому насамперед треба розчистити правове поле. Бо поки що ніхто в світі не трактує наші відношення з Росією як з агресором. Скрізь конфлікт на сході України називають внутрішнім конфліктом.

Що нас стримує від різких рухів?

Тому що в Україні при владі мафія, яка є нероздільною з російською. Зараз громадськість повинна максимально тиснути на владу, особливо через церкву. Церкви в Україні не виконують своєї соціальної функції — тобто, вони не до кінця розуміють вчення Христа. Московський патріархат — це не церква, це п'ята колона, ідеологічний сектор спецслужб, який працює на підрив Україні зсередини. Ми їх навіть не розглядаємо. Я маю на увазі Київський патріархат, греко-католицьку церкву, всі протестантські течії, мусульман, юдеїв, - всі їх лідери мають прийти до президента і сказати: "Петре Олексійовичу, те, що ви робите, абсолютно не відповідає інтересам ні української держави і суспільства. Наберіться мужності і відійдіть від влади спокійно. Навіщо через майдан це робити? Україна втратила десять тисяч вбитими. Ми втратили колосальний економічний потенціал. Понад 80 заводів демонтували москалі і вивезли в Росію. А ви починаєте прикриватись Мінськими угодами, бо вам так диктує пані Мекель і пани французи. Вони виходять з власних інтересів. Україна завжди ставала розмінною монетою і платою окупантам.

Чи може Росія розгорнути повномасштабну війну?

Росія не може піти на широкомаштабний військовий конфлікт, тому що це буде її катастрофа і кінець російської імперії. Перші кільце імперії відпало з розпадом Радянського Союзу. Залишилося друге кільце — це Російська так звана федерація. Вони могли б окупувати Україну, але тоді навіть Китай проголосував би проти Росії в ООН. А агресор не може встояти проти цілого світу.

В Москві сидять бандити, але не ідіоти. Вони розуміють, що можна окупувати Україну аж до Чопа. Але це буде їхній кінець. Тоді не 30 відсотків українців вважатимуть Росію ворогом, а 95 відсотків. Українське суспільство як ніколи стане консолідоване. Росії цього не треба. Йти на Україну широкомасштабною війною — це йти на шибеницю.

В Москві сидять бандити, але не ідіоти. Вони розуміють, що можна окупувати Україну аж до Чопа. Але це буде їхній кінець. Тоді не 30 відсотків українців вважатимуть Росію ворогом, а 95 відсотків. Українське суспільство як ніколи стане консолідоване, малороси з комплексом меншовартості будуть перетворюватись в українців. Росії цього не треба. Росія погодилася не використовувати авіацію, бо якщо вона на це піде, то сама розпишеться, що веде війну проти України. Йти на Україну широкомасштабною війною — це йти на шибеницю.

Я хочу вільної держави. Дожив наче до неї, але це ще протодержава. Вона насправді ще не є українською і повноцінною. Якщо наш президент возить закони на звірку з іноземними лідерами, то це ганебно. Україна має бути наймогутнішою державою в Європі і одним з найпотужніших суб'єктів міжнародної політики. Україна має всі потенційні можливості для того, від інтелекту до людського фактора.

Чому не любите слова "дисидент?

Воно якесь широке і неконкретне. Я український націоналіст. Я завжди скептично ставився до того, щоб боротися "за пом'якшення совєтського режиму". Це неможливо. Як тільки режим почав трошки пом'якшуватись, відразу імперія у 1991 році й обвалилася. Недарма Путін тепер в Росії знову наближається до тих порядків, які були в Радянському Союзі — більше трьох не збиратися. В Кремлі чудово розуміють, що імперія і демократія — речі несумісні.

Український патріот, український націоналіст визначається не по крові, а по духу.

Є москалі, а є росіяни. Багато росіян, які живуть в Україні і адаптовані українським суспільством - це вже інші люди. В них інша психологія. В українського росіянина і в російського москаля різні психології. Хоча є і такі, які живуть тут 30-50 років і ненавидять Україну. Їх відсоток, думаю, невеликий. Більшість - нормальні люди. Вони інші вже.

У вас в 1991 році було відчуття, що процес звільнення тільки починається?

Перша надзвичайно важлива перемога — це ухвалення Декларації про державний сувернітет. У ній ми заклали справді фундамент незалежної держави. Це був стратегічний вибір. Коли ухвалили, була страшенна ейфорія. Ввечері ресторані готелю Дніпро були майже всі депутати. У мене було таке відчуття, знаєте як в Олеся, "з журбою радість обнялась". Зрозумів, що Україна як держава відбудеться. Коли саме - це вже інша справа. Я собі уявляв, хоч і не в повноті, що це буде надзвичайно трудно. Я бачив, що ще не готове суспільство і політики. Ми все починали з нуля, і це було дуже важко.

26 років тому склад Верховної ради був якісно кращий?

У І скликанні було багато депутатів, патріотів від Руху, наших письменників. Дуже відомі, але вони нуль в політиці. І вони багато шкодили несвідомо. Через них ми втратили ядерний статус і Чорноморський флот. Бо вони сорочку рвали й підтримували Кравчука. Кравчук — це злочинець, який мав би сидіти в тюрмі. А його вважають державником. Мене це колить просто в серце. Кравчук був страшним гальмом будівництва української держави на перших етапах. В такі моменти треба робити швидкий стрибок. Поки Росія не опам'яталася, ми мали все застовбити, що можна. А він поїхав через тиждень у Біловезьку пущу і підписал союзний договір. Через нього ми втратили ядерний статус і найбільше пароплавство у світі - Чорноморське пароплавство, яке в ті часи давало за рік мільярд доларів чистого прибутку. Нині це приблизно 5 мільярдів. Кравчук винен в першу чергу.

Більшість з колишніх партійних діячів пішли в нинішню владу.

Саме рухівці помогли їм - не дали провести перевибори парламенту. У нас була група у Верховній Раді — 13 чоловік, в якій я був неформальним лідером. Відразу після Декларації про державний сувернітет ми почали кампанію про перевибори у парламент.

Я як політик розумів, що нічого не можна буде зробити, коли у Верховній Раді абсолютна більшість комуністів — 340 депутатів. І от зараз Кравчук каже: "А я пропонував РУХу іти до влади". Отак замилює очі людям. Що можна було робити їм в комуністичній Раді? Вони оговтались і потім ділили бабки. Тому ми були за ці перевибори. Потім вже, як призначили референдум і вибори президента, ми надрукували звернення — щоб перенести вибори президента на весну 1992 року. Перед тим треба було переобрати Раду. В 1991 році були всі підстави, щоб до Верховної ради не пройшла номенклатура. І не тільки серед західних виборців, а й серед виборців на сході.

Але Рух і Чорновіл, на жаль, це зіпсували. Я йому говорив: "В'ячеславе, ну не виграєш ти на президентських виборах. Неможливо це зробити, коли чотири п'ятих в радах на місцях сидять - червоні. Вони ж проводять вибори. Якщо ти набереш 49 відсотків голосів, то Кравчуку напишуть 51. Ну і будеш ходити пишатися, а влада-то залишиться. Спершу треба поміняти ситуацію в Раді і в радах". Але він був упертий, його переконати неможливо було.

Ситуація змінилася б, якби в 1991 році провели перевибори і якби комуністи не отримали такої кількості місць?

Якби комуністи і ввійшли до ради — то мізер. Я об'їздив Україну — був кілька разів на Донбасі, в Одесі, у Дніпропетровську, в Запоріжжі, Полтаві, Сумах. Відчувалося це все. Шахтарі на Донбасі ще були активні, і їх можна було використати. Нормальні щирі прості люди, які хочуть, щоб до них по-людськи відносились і щоб вони могли нормально заробляти на хліб. Якби студентська голодівка ще 4 дні провжувалася, був би загальний страйк. Я 7 жовтня літав у Донецьк, зустрічався з шахтарями. Вони готові були підтримати студентську акцію. Але Рух і народна рада її не підтримали. Вони страшенно не хотіли перевиборів. Гірка правда, але це треба говорити. Тому що відтоді почався відкат вниз. У 1994 році вже не треба було перевибори робити. Треба було добути до 1995 року.

Ви в 2013 вірили, що буде такий сильний рух опору українців російській агресії?

Важко було подумати. Навіть не замислювався. Тоді про агресію не йшла мова. Не думалось про те. Зазвичай Росія намагається діяти через наших зрадників, колаборантів легшим для себе шляхом. Тому важко було передбачити, що виникне саме військовий конфлікт. Але вже в 2014 році відразу після того як втік Янукович я вже відчував, що щось буде.

Автор: Сергій Старостенко

Взагалі наші телепні, які сидять у Верховній раді, вся ця порохоботня, кричить, що в нас не було армії. В нас армія була. Ії сила була підірвана. Серед вищих командних ешелонів в Міноборони було багато зрадників. Але, на щастя, аеромобільні війська були в нормальному стані. А ці війська від знищення у 1992 році врятував я.

Як це було?

У червні в селі Зашкові підходить до мене одна чиновниця з апарату Львівської обласної ради. Знайомить з двома офіцерами — з генералом Антонцем і підполковником Михайлом Ковалем. Цей Коваль командував Хирівською аеромобільною бригадою в Старому Самборі на Львівщині. Він мені каже: "Я вже все, бо наказ прийшов нам, що наша бригада розформовується". Струм пішов по мені. Я розумів, що таке десантники - це сучасні елітарні війська. Для нас вони як повітря потрібні. І час це підтвердив. Я наступного дня прилітаю в Київ і залітаю в кабінет міністра оборони Костянтина Морозова. А ми були в дружніх стосунках. Від дуже порядна і патріотична людина. Налітаю на нього коршуном, готовим розірвати. Йому мову відняло. Кажу: "Хто тебе намовив підписати наказ про розформування Хирівської бригади?" - "Генерал Живиця, начальник головного штабу. Живиця казав, що нам взагалі не потрібні аеромобільні війська". Зрозуміло. Живицю ж прислали з Москви. Ми переговорили і порозумілися. Наказ був скасований. До року Хирівська бригала збільшилася вдвічі. Я чим міг допомагав.

Я коли був депутатом, щільно займався силовими структурами і ядерним озброєнням. Тому що дерджава без того не може стати державою. Це ж для політика має бути альфа і омега.

Політик не завжди має казати правду. Заради інтересів держави можна не збрехати, і не сказати зайвого. Я багато чого не говорю. Тільки тепер з плином часу починаю розповідати, як здавалася ядерна зброя, як було зруйноване Чорноморське морське пароплавство, як здали Чорноморський морський флот, який міг бути українським. Це злочин Кравчука.

На шляху розвитку держави, коли треба було діяти швидко і рішуче, ми упустили момент. А пропущений момент потім обходиться або повною поразкою, або відхаркується кров'ю

Такі як Кравчук повинні сидіти тюрмі, а його називають державником, який розвалив Совєтскій Союз. Кравчук насправді був великим гальмом на шляху розбудови держави, причому на стартовому моменті, коли треба було діяти швидко і рішуче. Ми упустили момент. А пропущений момент потім обходиться або повною поразкою, або відхаркується кров'ю.

Ядерна зброя потрібна не для війни, а для великої політики. З ядерною зброєю ми могли б давно стати дійсним членом НАТО. Хіба б якась московська морда всунула своє рило сюди? Ми були б серйозною державою. А так, мабуть, весь світ крутив пальцем біля скроні, коли ми віддавали свою ядерну зброю – силу, за яку платили злиднями і голодоморами. Наші інженери брали більшу участь у створенні тієї зброї, ніж москалі.

З якої рації ми мали її здавати? Тому що так захотілося комусь у Вашингтоні чи Москві? Так само сьогодні Порошенко возить у Москву і Берлін проект закону про реінтеграцю Донбасу на погодження. Це ганебно і неправильно, це шлях до поразки.

Ви і ваші однодумці завжди були в меншості. Як вдавалося впливати на більшість?

У Верховній раді доводилось бійками зривати засідання, якщо була загроза, що протягнуть якусь страшну річ для України. Піднімав бучу, колотнечу, ламав мікрофон. Ми тим силовим методом часто користувалося. Часом я прямо заходив з друзями в кабінет голови Верховної Ради Івана Плюща: "Іване Степановичу, не смій виносити на голосування, бо не допустим все-одно. Буде бійка, все поламаєм, запалим Верховну раду". І це впливало. Він піддавався впливу. Плющ був цікава людина. Як політик він зростав. Бо був щирий українець. Навіть коли доходило до сварок, обіди на мене не тримав. Розумів, що я приходив не за свої інтереси. Хіба що дорікав: "Ну що, Степане, знову скандалити прийдеш?"

Вважаєте себе песимістом чи оптимістом у політиці?

Я реаліст. Тому не можу часом не бути песимістом. Реально оцінюю ситуацію.

Автор: Сергій Старостенко

Мені здається, що моральна планка є занижена зараз, світовий політикум здрібнів. Нема таких великих особистостей, які були і 20 столітті. Той же Рейган у Штатах, Колль в Німеччині. Де Голль у Франції хоча мав і заскоки свої, але він був великий політик у глобальному відношенні.

Ядерна зброя потрібна не для війни, а для великої політики. З ядерною зброєю ми могли б давно стати дійсним членом НАТО. Хіба б якась московська морда всунула своє рило сюди? Ми були б серйозною державою. А так, мабуть, весь світ крутив пальцем біля скроні, коли ми віддавали свою ядерну зброю – силу, за яку платили злиднями і голодоморами. Наші інженери брали більшу участь у створенні тієї зброї, ніж москалі

Не треба слухати наших сусідів. У світі нема друзів між державами. Є інтереси. Інтереси Росії — знищити українців, інтереси французів, німців і всіх інших — використати українців у тій чи іншій мірі. У німецьких інтересах — щоб українці не заважали гешефту з Росією — заробляти на тому колосальні бабки, будувати Північний потік. Наші пігмейчики на Банковій повинні це розуміти.

Я ще на початку незалежності чудово розумів, хто такий наш ворог. І з ним буде довга боротьба не на життя, а на смерть. І ми мусимо перемогти в цій боротьбі. Це може бути передишка, але не зупинення війни. Хтось має впасти. Я вірю, що вистоїть Україна, бо вона має перспективу розвитку а Росія - перспективу деградації. Головне, щоб це розуміли українці. Якщо більшість українців це зрозуміють — ми непереможні.

Автор: Валерія Радзієвська

Низький уклін Вам, дорогі мої земляки.

  • 17.10.17, 03:55
Добірка інтерв'ю з повстанцями до 75-ї річниці створення УПА
14/10/2017
Добірка інтерв'ю з повстанцями до 75-ї річниці створення УПАСвято Покрови вважають датою створення УПА. Фото: "Україна Incognita"

Gazeta.ua пропонує вашій увазі інтерв'ю з повстанцями, які публікувалися у журналі "Країна".

"Допити були страшні: лупцювали, засовували голки під нігті, вмикали перед очима лампи-кіловатки. Били так, що тіло стало синім з білими пухирцями. Катували більш як місяць. Вимагали, щоб здав наші склади зброї і розповів, де криївки. Не сказав нічого. Вижив чудом. Засудили до розстрілу. Радів, що не встиг одружитися й завести дітей. За тиждень до виконання вироку його змінили на 25 років каторги і п'ять – таборів. Радості не відчував", - Теодор Дячун шість років здобував для Української повстанської армії зброю і провіант.

"Відправили нас зі станичною Секлетою Рудень на псевдо "Зірка" у Колки (протягом весни-осені 1943 року там був центр повстанської республіки. – Країна). Хлопців було багато, а дівчат – пару. На нарах була постіль, сіно замість подушок. На стінах висіли портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Степана Бандери і велика карта Волині. Ми із "Зіркою" підлоги помили, попрали. Потім у шпиталі ліки поскладали, шприци переварили. У неділю просто неба була велика Служба Божа. Посповідалися і причастилися. У вільний час хлопці дрова рубали, вчилися", - Галина Зелена у 15 років стала зв'язковою УПА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розвінчання 5 міфів про УПА

"Про Романа Шухевича почув від мами. Вона працювала в народній школі у Кам'янці Струмиловій. Шухевич, тоді – учень Львівської гімназії, приїжджав у село. Мама казала, що він здібний, товариський, веселий. Скромно зодягався, цікавився музикою. Був гарний з лиця, мав кучеряве волосся, розумні очі. Із 1944 року в нашій хаті у Львові на вулиці Курковій – ­сучасна Лисенка – стали збиратися зв'язкові Шухевича. Галину Дідик знали як "Молочарку", Катерину Зарицьку – як "Монету", Марту Пашківську кликали "Мартуня"", - Любомир Полюга був охоронцем головного командира Романа Шухевича.

"Належала до організацій "Сокіл" та "Просвіта". Кумиром завжди вважала провідника Організації українських націоналістів Степана Бандеру. Особисто його не знала. Зв'язковою УПА стала 1944 року. Партизани згадали всіх "просвітянок", закликали до себе. Щось робила і думала: я ж це роблю для нього, у нас спільна справа. Бувало, з повідомленням обходила 10 сіл. Звідкись сили бралися. Між упівцями мала псевдо "Весела"", - зв'язкова УПА Надія Мормило 3 місяці була у львівській тюрмі на Лонцького. Шість років провела на засланні в Мордовії.

"Будь-кого в ОУН не брали. До людини придивлялися. Ви й не здогадувалися, що вас випробовують. Давали занести їжу в ліс, а насправді – в пакунку дрова. "Передай гроші в конверті", а там – папери. А я хіба камінь не ніс до лісу? Дізнався вже після присяги", - зв'язковий ОУН Мирон Амброзевич. Заарештували за зберігання патріотичних листівок. Утік, переховувався. Взяли під варту вдруге. Засудили до 25 років тюрем. Термін відбував у Караганді й Воркуті.

100 тисяч солдатів та півмільйона волонтерів — такою була єдина в Другій світовій армія, що представляла українські інтереси. 14 жовтня є символічним днем створення Української повстанської армії.

Архіви не горять.

  • 17.10.17, 02:52
понеділок, 16 жовтня, 2017, 10:20 
 Лише через 70 років донька підпільника випадково змогла дізнатись про долю свого батька

Лише через 70 років донька підпільника випадково змогла дізнатись про долю свого батька
Лише через 70 років донька підпільника випадково змогла дізнатись про долю свого батька
У 1944 році в СРСР розпочинають жорстоку та масштабну спецоперацію «Велика блокада», метою якої було остаточно знищити українське підпілля. Відтак, дружину командира боївки СБ ОУН Миколи Стосика разом із двома малолітніми доньками відправляють до Сибіру. З того часу рідні упівця лише могли здогадуватись про його подальшу долю.

Про це йдеться у фільмі «Незнані герої» програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).

Восени 1944-го в СРСР намагаються остаточно знищити повстанців на Західній Україні і дають старт спецоперації «Велика блокада». Гарнізони НКВС стояли у кожному місті та селі – від Закарпаття до Житомира. Саме у такий складний час до села Глуховичі, що на Львівщині, навідується станичний ОУН Євген Голод із родиною. Цей візит стає фатальним – за доносом одного із сексотів будинок Голодів оточують. Тікати чи й навіть відстрілюватись не було сенсу – у хаті перебувала їхня маленька донечка.

«Я кажу: «Євгене, не стріляй! У хаті ж наша дитина, ми всі загинемо, бо хату спалять!», – пригадує дружина станичного Анна Голод.

Відтак, голову сімейства запроторюють у Замарстинівську в’язницю, а його дружину без суду та слідства садять на потяг до Сибіру. Лише дивом жінці вдається втекти і цілісінькою повернутися додому.

Незважаючи на часті облави та арешт рідних, не падає духом і двоюрідний брат Євгена Андрій Голод. Разом із командиром боївки СБ ОУН Миколою Стосиком він веде подвійне життя. Удень Андрій працює, а вночі – переховує повстанців у криївці. Та коли про сховок дізнаються у НКВС, відразу забирають Андрія Голода на допит. Однак своїх побратимів чоловік не видає навіть тоді, коли у його ж хаті знаходять криївку.

«Як свідчать архівні матеріали, капітан Терентьєв запропонував Андрію Голоду спуститися у криївку і подивитись, хто в ній перебуває. Андрій Голод відмовився», – зазначає кандидат історичних наук Юлія Шелеп.

Саме тоді, у ніч на 3 лютого 1946 року, у Глуховичах не міг заснути ніхто. Адже НКВСівці погрожували усім мешканцям села.

«Вони оточили ту криївку, хотіли, щоб партизани здалися. Та ті почали відстрілюватися, а потім викинули гранату», – розповідає мешканець Глуховичів Денис Кметь.

Тієї жахливої ночі Микола Стосик живим не здався – підірвав себе та свій схрон. Натомість чекісти заарештували Андрія Голода та ще двох його побратимів. Родина ж Стосика отримала жорсткий вирок – вісім років Сибіру. Як дитинство, так і шкільні роки у дітей повстанця просто вкрали.

«Ми, чотири дівчини, вантажили рейку у 168 кілограмів. Спробуйте у шістнадцять років, в чотирьох викинути таку рейку», – каже донька Миколи Стосика Богдана Проховник.

Та найгірше, що з того часу пані Богдана і не знала, як загинув її батько.

«Я завжди просила Бога: «Хочу знати, де він похований, чи запечатаний гріб», – зізнається Богдана Проховник.

Через рік після стрілянини у Глуховичах «добрі» люди видають і місце перебування родини станичного Євгена Голода, який у цей час уже відбував покарання у Сибіру. І лише у серпні 1956-го Голоди, уже разом повертаються з Красноярського краю. Та не встигла родина освоїтися, як до їхньої хати заходить незнайомець. Чоловік розповідає станичному приголомшливі деталі, як після спецоперації НКВСівців селяни таємно поховали загиблих повстанців з криївки його родича.

«Він розповів те, чого в селі не знав ніхто. Каже: «Ми їх закопали біля Звенигорода, обох в одній пачці», – розповідає Анна Голод.

З того часу минуло десятки років. Родина Михайла Стосика також повернулась із заслання. Пані Богдана доживає віку у рідному Тошові на Львівщині, навіть уже й не сподіваючись дізнатись про долю свого батька. І лише нещодавно про жінку зовсім випадково почули дослідники проекту «Локальна історія», коли записували спогади старожилів. Спочатку вони завітали у Глуховичі, до Анни Голод, а за кілька місяців – до Богдани Проховник у Товщів.

«Насправді ми самі були здивовані таким співпадінням. Богдана Проховник сказала, що хотіла б дізнатись про свого батька. Тож ми й розповіли про історію Анни Голод. Таким чином пані Богдана змогла більше дізнатися про ті події», – зазначає дослідниця проекту «Локальна історія» Анастасія Вірт.

Так, двом жінкам сама доля воліла зустрітися. Анна Голод, чоловік якої помер ще 27 років тому, розповіла доньці повстанця усе, що дізналася про її Михайла Стосика. Тож вперше за 70 років пані Богдана нарешті змогла відвідати могилу свого батька.

Читайте також: Розвідка розсекретила матеріали про, «можливо, ще живого» вбивцю Бандери

vypadkovo_zmogla_diznatys_pro_dolyu_1186959

Цікаве інтерв'ю.

  • 16.10.17, 05:25
https://elise.com.ua/2017/07/29/saakashvili-zagovoril-na-ves-mir-ot-uzhasa-kotoryj-on-rasskazal-krov-stynet-v-zhilah/
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
385
предыдущая
следующая