Экзотика с недоумением

  • 02.10.18, 19:16
Вот скажите мне пожалуйста, адепты отдыха в Египте, что вы там находите? Много лет меня агитировали знакомые составить компанию и поехать в Египет. Муж был против (Что я там не видел?), да и я не чувствовала ни малейшего желания. Но вода камень точит, да еще обстоятельства - кот упал с балкона и вдвоем с мужем поехать на море ну никак не получалось. Да и денег на лечение "летчика" ушло немеряно.
И моя подруга уломала таки меня на эту авантюру. Ну конечно же, когда доллар был по 5-8, и за 600-1000 американских денег можно было вдвоем на 10-12 дней поехать, я ездила в другие места. А когда в этом году цены подскочили, я наконец собралась. Ну вот, потратила деньги, собранные за год, чтобы убедиться окончательно: НЕ МОЕ!

Как и предполагалось, Шарм Аль Шейх - улица в пустыне и кроме отелей на побережье  и всяких сувенирных лавок там ничего нет. Жара, вонь, унылый пейзаж. Ну разве что море теплое



Вон там, на горизонте этот типичный пейзаж. Отель конечно роскошный, номер на самом берегу. Вон тот, крайний слева с шикарным патио


Но сидеть в воде, жрать и спать конечно приятно, хотя только первых несколько дней. Потом становится скучно, несмотря даже на два украинских ТВ-канала и шикарный вид на пляж отеля 



И марсианский пейзаж определенно не увеличивает оптимизма. Фэ, короче. 
Самый шикарные виды я увидела только на обратном пути из самолета. Вроде, внизу Нил проматривается


Кароче, "А каму такси?"


И унылый берег

В общем, "не ходите, дети, в Африку гулять"

Будьте осторожны

  • 11.08.18, 23:12
Вот поражает меня наша наивность. Надеюсь, всем известно, что такое айпиадрес. Так вот, мне моя знакомая журналистка на ФБ рассказала, кто такой Хан Геварыч, он же - Гоги на ФБ, Очень известный высокооплачиваемый тролль из Ольгино. Наши ребята вычислили этого персонажа по айпиадресу. Ольгино, ребята, вот так! И зарабатывает он на нас с вами, грешных. 
Но самое интересное, что данный персонаж изо всех сил топит... за Порошенко! И поливает грязью Тимошенко.  Интересное кино, правда? Так что, господа хорошие тут некоторые Танки, Инны и прочие - поздравляю. Вы поете в один голос с Ольгинскими троллями. Всякие Евгении, Аскольды и тому подобные насекомые. И несмотря на то, что их уличили, они продолжают преспокойно свое дело. Как тут, так и на ФБ. А полезные идиоты им подпевают. Не потому ли мы до сих пор в дерьме барахтаемся? Неужели трудно быть разборчивее и хотя бы иногда включать мозги, чтобы не являться подтанцовкой рашистской пропаганды? Вот уж поистине: чого бідний - бо дурний! 
Пы. Сы. Моя инфа  - из абсолютно серьезного источника. Думайте сами, решайте сами. Репост приветствуется в наших же с вами интересах

А вы любите французский сыр?

  • 24.05.18, 14:47
Домашний французский сыр: вкусно, просто и дешево!

Я не покупаю сыр в магазине, потому что там столько добавок, что страшно кушать.

Готовлю сама по рецепту, привезенному из Франции. Делюсь с вами!

Рецепт

Ингредиенты:

  • 0, 5 кг – творог от 9% жирности;
  • 0,5 л – молоко от 3,5% жирности;
  • 1 шт. – яйцо;
  • 0,5 ч. л. – сода;
  • 50 гр. – слив. масло;
  • по вкусу посолить.

Процесс приготовления:

  • Берем кастрюлю.
  • Смешиваем в ней молоко и творог.
  • Все время нужно помешивать.

  • Когда молоко закипит, уменьшаем огонь и продолжаем варить на медленном помешивая.
  • Когда увидите, что молоко отбежало, опрокидываем творожную смесь в сито с марлей.
  • Когда сыворотка стечет, то в густую часть добавляем соду, масло и яйцо и ставим на маленький огонь.

  • Все время мешаем и варим около 5 минут.
  • Выключаем газ и перекладываем творог в заранее приготовленную для него форму. Советую застелить ее марлей, чтобы потом быстро и легко вынуть готовый сыр.
  • Помещаем форму в холодильник на ночь.
  • Утром можете кушать.

Приятного аппетита!


Гениальная рецензия, зачет автору!)))

  • 12.05.18, 17:11

Світлина від Клєр Захаровної.
Клєр ЗахаровнаСтежити

Самойлова, тобішь рашка не пройшла у півфінал і їде додому.
Це так передбачувано

Коню понятно, що минулого року даний персонаж був використаний продавцем ляльок щоб впихнути невпіхуєме і підкласти свиню Україні в побєдобєсно-пропагандонських цілях і верещати на весь світ про жестокость укров

І чому її послали на цьогорічне Євробачення тут теж все зрозуміло - галубайа мєчта ущємльонного злимі украмі інваліда должна сбьіцца, рассєя страна сбьічі мєчт нє только людєй, но і інвалідов і погано скрите бажання вмити весь світ, щоб показати його вбогість.

А постановка це взагалі трешака повна, пронизана символами. Коротенько сам сюжетик.

На якійсь сказочній скелі, схожій на купу гімна, ноччу над світом воссідає без кокошніка і фофудьї розшита перлами рассіюшка, страшна уродська інвалідка із злими очами, яка то їх мружить, щоб прикрити злість, то вибухає іскрами. 
Біля неї, тобто біля підніжжя скачуть якісь два самошеччих аватара, імітуючи танець. Скеля, тобто купа змінює колір з синьої на зелену і навпаки, раіся вперлась рукою в бік, видно, як їй несила і боляче співати і оскалившись закричала мантру:
- Я не сломаюсь, я не сломаюсь!!!
Аватари плазують біля підніжжя, самець вхопив самку за ногу і почав кудись тягнути, щоб спаритись, самка розкарячилась, а раіся закричала:

- Даже во тьмє я віжу свєт!!!
Самець аватара хапає самку за шию, щоб задушити і роісюшка продовжує:
- Даже во тьмє, даже во тьмє, вєдь даже самой тьомной ноччу я віжу!!!
Беквокал в колічістві трьох одиниць, не витримуючи накала затрясся від жаху мєлкой дрожью і запищав:

- Даже во тьмє, даже во тьмє!!!

Тут вспихує жовтий прожектор, в лучах якого тікають аватари і роісюшка, встающа скалєн знов волає:

- Я нє сломаюсь, я нє сломаюсь!!!
На сцену знов вибігає напів-голий самець і біжить по зовнішньому кругу, сідає на шпагат, стає раком дупою до рассіюшкі і корчицця в конвульсіях, викидаючи то праву то ліву ногу в сторону скелі, потім в позу краба і починає здригатись, наче тільки вирвався від санітарів. 
Раптом підбігає самка, хватає безумця за голову і намагається нею трусити, щоб привести в чувство, самець хватає самку, зажимає на сікунду і вони віддаляються тягнучи один до одного руки

- Вєдь даже во мракє!!! - фальшиво скрикує рассіюшка в екстазі, - я нє сломаюсь!!! - закриває очі - я у руля!!! - відкриває очі, аватари синіють, россіюшка оскаліваєцца в фінальній посмішці, занавєс.

Сука, це реально страшно, до пупиришків, бєссмислєнно і беспощадно...

даже нєкій давно забутий композітор Малєнького плота, а тепер великий блогір всєя запорєбріка Лоза не стримав лячності після перегляду і ляпнув: " Мьі сами предстаем в роли бездарей, которые умеют только качать нефть и пилить бабло, ето настоящая диверсия против России»

А постановник кліпа... чувак, ти рєально крут, засранєц, тищупіцот тобі в карму, дівєрсант шо нада, жгі єщо)))

(с)

Деконструкція унікальної перемоги Порошенко

  • 02.05.18, 22:41

Опубликовано 07.06.2014 13:42Автор: Вячеслав Ільченко, Конфликты и законыПросмотров: 14908

inavguratsiya poroshenko

 
Сьогодні Україна нарешті отримала свого п'ятого президента. Майже унікальна ситуація: це був єдиний кандидат, який проігнорував такі передвиборчі процедури, як дебати, публікацію власної програми, оприлюднення списку своєї команди, але при цьому отримав 54% вже в першому турі. Це також був єдиний кандидат, який ще задовго до виборів уже поводився так, ніби уже носить президентські клейноди. Ну, і звісно же, це були перші вибори під час війни.


Оскільки аналіз поразки опонентів Петра Порошенка не проводив тільки лінивий, спробуємо розібратись, яким же чином переміг кандидат, якого ще три місяці тому ніхто не розглядав на посаду президента, а фаворитом українських виборів був зовсім інший політик. Як виглядає формула створення лідера нації за лічені тижні.

Кулуарні домовленості

Із самого початку Порошенко зробив ставку не на публічне висування, а на кулуарні домовленості. Його висування відбулось за результатами таємної зустрічі у Відні, в якій, крім майбутнього фаворита гонки, взяли участь Дмитро Фірташ та Віталій Кличко. Цю зустріч Петро Порошенко довгий час заперечував, не дивлячись на те, що про це написали не тільки австрійські газети, а й вітчизняна преса. Однак саме після цієї зустрічі стався з'їзд партії «УДАР» 29 березня, на якому виявилось, що кандидатом в президенти є не Віталій Кличко, а Петро Порошенко. Це рішення стало шоком навіть для численних членів цієї партії, які стільки років працювали на імідж і рейтинг Кличка.

Так само, за допомогою кулуарних домовленостей, були призначені всі довірені особи Петра Порошенка. Більшість із них, як вже зауважили журналісти, належали до «старої» управлінської еліти, а чільна частина навіть прямо перейшла до нового фаворита з партії регіонів. Взагалі, команда, яка працювала на Петра Порошенка на цих виборах, так і лишилась темною плямою. Знали хіба що його керівника штабу - Віталія Ковальчука - який періодично звертався до інших кандидатів із вимогою знятись на користь «єдиного демократичного кандидата». Варто було б запитати пересічного виборця Порошенка - а чи зараз він знає когось із виборчої команди свого президента? На жаль, відповідь буде, швидше за все, негативна.

До речі, саме зняття з виборів на користь іншого кандидата - також є формою кулуарної політики. Тому що виходить, що кандидат в президенти, за яким стоять виборці, «передає» їх іншому кандидату ще до того, як дізнався, скільки їх взагалі є. З одного боку, це демонструє відношення до самих громадян, які бажали бачити на посаді президента саме цю, а не іншу людину. Вони розглядаються як біомаса, «підзвітні особи», які слухняно проголосують за того, на кого їм вкажуть. З іншого, - це демонструє, що самі ці кандидати не відчувають себе представниками народу і тому легко відмовляються від амбіцій. А дарма, тому що ці вибори продемонстрували - навіть за такими клоунами як Ляшко, стоять живі люди, які можуть навіть створити «виборчий феномен».

Апогеєм кулуарної політики стало переманювання цінних кадрів з лав політичної сили Юлії Тимошенко. Починаючи із Юрія Луценка, який на початку виступав на з'їзді партії «Батьківщина», а потім зненацька перейшов в табір Петра Порошенка. Так само вчинив навіть колишній політтехнолог, Олег Медведев. Можна припустити, що Порошенко саме йому зобов'язаний своїм виграшним слоганом «Жити по-новому», який запозичено із передвиборчої кампанії «Блоку Юлії Тимошенко» зразка 2007 року. Слідом за ними аналогічну стежку проторував ряд народних депутатів, за рахунок яких і було куплено «вагу» кампанії, зокрема Луценко і Томенко виступали «на розігріві» всіх публічних акцій Порошенка.

Це - перший компонент унікальної формули.

Агресивний піар

Другим важливим чинником перемоги Петра Порошенка став агресивний піар. Тільки офіційно передвиборчий фонд Порошенка склав 90 мільйонів гривень. Для порівняння, його головна опонентка витратила всього 40 мільйонів. А була ж іще неофіційна частина, наприклад, чергова церемонія відкриття вінницького фонтану, на якій вперше було явлено тандем Луценка і Порошенка. Залишимо за дужками питання моральності такої помпи і таких витрат в умовах, коли населення буквально по 5 гривень збирало на потреби пограбованої януковичем української армії. Проаналізуємо те, як вони були використані.

Перш за все, із самого початку країну було попросту засіяно бігбордами із символікою «П». Таким чином створювалось підгрунтя для майбутнього маркетингового удару. Саме так діють великі бренди, готуючи викид на ринок якогось нового продукту. Спочатку цільова аудиторія повинна звикнути до символіки, а потім цю символіку прив'язують до товару. В даному випадку піар був розділений на класичні три етапи:

- просування символіки кандидата;
- просування слогану кандидата («Жити по-новому»);
- просування основного бенефіту, який отримає виборець від його обрання («мир і зупинка війни»).

Сам товар... ой, вибачте, кандидат та його якості не висвітлювались і не просувались. Тобто: із самого початку Порошенко був поданий населенню не як кандидат в президенти, не як політик, який буде представляти країну і керувати нею, а як маркетинговий продукт, «купівля» якого принесе бажаний результат, причому миттєвий. Адже сумнівно, щоб хтось із виборців вважав, що зупиняти війну Петро Порошенко буде цілих п'ять років.

До основних елементів піару Петра Порошенка ми повернемось трохи пізніше, а зараз зосередимось на двох цікавих аспектах. Тому що в піарі Порошенка не було двох важливих елементів, які завжди присутні в арсеналі політика.

По-перше, від Порошенка, дійсно, не було чутно жодного слова критики стосовно опонентів. Це стосується не лише Юлії Тимошенко, а й інших кандидатів. Якщо стосовно Тимошенко все зрозуміло - критикувати її було кому і без Порошенка, оскільки це майже національний спорт. Тож, цю частину роботи за Порошенка зробила журналістська братія (частина якої прямо перейшла до політичного кіллерства) та громадянське суспільство. Решта кандидатів в президенти запоєм топили себе самі - починаючи від Гриценка, який своїми блогами тільки упевнював суспільство в своїй малоадекватності, і скінчуючи Богомолець, яка почала як лікар Майдану, а скінчила мало не закликом «почути Донбас». Таким чином, Порошенко створив ілюзію своєї неконфліктності, свого перебування над політикою. Саме збереженням цієї ілюзії і пояснюється його ухиляння від дебатів, і поява виключно в лояльних аудиторіях (бажано - в однині). Адже будь-яка політична дискусія передбачає і конфлікт - конфлікт ідеологій, конфлікт підходів до державного розвитку, нарешті, просто відмінності в баченні.

І тут ми підходимо до іншої речі, якої не було в піарі Порошенка. А саме - стратегічного бачення місця України. Таке бачення було навіть у Ляшка, а от про те, якою Україну в майбутньому бачить Порошенко, ми дізнались... тільки на інаугураційній церемонії. І навіть там він обмежився тільки загальними словами. Що, в принципі, теж цілком пояснювано: основною темою останніх трьох місяців була війна. Людей попросту не цікавила стратегія, їм потрібно було щось тут і прямо зараз. Саме тому стратегічне бачення замінив маркетинговий слоган «оберемо президента вже в першому турі», який тут же було підкріплено масованим ударом по психіці виборців у вигляді соціологічних опитувань.

Таким чином, другим компонентом формули перемоги був агресивний піар, заснований на поданні політика як товару, призначеного для задоволення миттєвого попиту.

Заперечення реальності

Тепер повернемось до тематики плакатів та слоганів Порошенка. Думаю, мало хто зауважив, з чого вони почались. А саме - із коміксових картинок, «Жити по-новому - це...». Вони одночасно зачіпали дві важливі струни в уявленні виборця. Перша - асоціація із дитинством, адже переважна більшість нинішніх громадян свого часу купували жувачки «Love is...» із аналогічною графікою. А дитинство у всіх асоціюється із миром і злагодою. Одночасно ці картинки створювали відчуття, що скоро все завершиться, як у казці. Цікавий момент: серед цієї серії була і така - «Жити по новому - це звільнити Схід від диверсантів і поребриків». Картинка була підкреслено мирною і пацифістичною, на якій стояли рядочком громадяни і солдати, махаючи прапорами.

Тоді як нам тепер відомо, що насправді нічого пацифістичного там немає і не було, а була прелюдія до жорстокої і кривавої війни.

Сам Порошенко цієї прелюдії підкреслено «не помічав», навіть коли, за його власними словами, подорожував Донецькою та Луганською областями. Цей епізод також лишився непоміченим широким загалом. А дарма, тому що саме із цих невеличких цеглинок склалось уявлення, що Порошенко це - мир. І воно було закріплено серією «ударних» сітілайтів під гаслом «Зупинимо війну - оберемо президента в першому турі».

Такий підхід має своє пояснення. За останні три місяці в день відбувалось більше новин, ніж раніше за тиждень. Умовно це можна назвати «ефектом спресованого часу». В таких умовах людина підсвідомо хоче, щоб їй хтось сказав, що все буде добре. Що сонечко буде світити, що хлопці не будуть гинути. Людина, яка в цей момент почне називати речі своїми іменами, зразу буде сприйнята в штики, і на неї неодмінно накинуться «ага, то ти за війну, ти хочеш, щоб гинули наші хлопчики». Тоді як до людини із підкреслено мирною і пацифістичною спрямованістю підсвідомо тягнутимуться як до якоря, адже вона обіцяє, що все буде добре.

І якось забувається, що мир після війни сам по собі не настає. За нього необхідно платити ціну, наприклад, в формі уступок, компромісів, сепаратних угод. Рідше - у вигляді перемоги над ворогом. Однак саме цю частину Порошенко акуратно обходив. У його заявах звучали більш ніж обережні слова стосовно НАТО, стосовно санкцій проти Росії, стосовно військових дій на Сході. Основою його риторики був виключно мир, який автоматично настає після його обрання президентом. Яким саме шляхом він настане, так і не прозвучало, навіть під час інаугураційної промови.

Українцям цього було досить. Вони уже були готові психологічно до заперечення реальності і віри в те, що якась магічна дія (наприклад, обрання президента в першому турі) автоматично відновить мир і злагоду в країні.

Таким чином, третім компонентом формули перемоги було прив'язування «настання миру і злагоди» із обранням в президенти Петра Порошенка, і використання хвилі суспільної втоми від війни.

Ефект «політичної амнезії»

Нарешті, останнім компонентом перемоги Петра Порошенка була його підкреслена аморфність, про що ми уже побіжно говорили в попередньому розділі. Його образ сконструювали самі виборці, базуючись на своїх же уявленнях про те, яким повинен бути політик, і довільно витлумачуючи його дії. Фактично, з Порошенка зліпили таке собі дзеркало, в якому кожен бачив те, що хотів побачити. Одна категорія бачила міцного господарника. Інша миротворця. Треті бачили в ньому євроінтегратора. Четверті побачили «нове обличчя».

При цьому яскраво проявився ефект політичної амнезії, який дбайливо плекався в суспільстві ще режимом януковича. Полягає він у тому, що у нашого народу дуже коротенька пам'ять, і дуже часто її роль виконують не власні спогади, а... телебачення і газети. Інакше не можна пояснити, наприклад, що люди забули, хто саме був міністром в уряді Азарова в 2012 році, і що саме Петро Порошенко зіграв ключову роль в політичній кризі 2005 року.

А Порошенко - медіа-магнат. Йому належить канал із величезною аудиторією по країні. Таким чином, із усіх кандидатів він був єдиним, хто мав усі засоби для активізації ефекту «політичної амнезії» і подати себе як цілковито нового політика. І він цими засобами успішно скористався, перетворивши себе на своєрідну «пустографку», яку кожен відтепер міг заповнити за власним бажанням.

Саме тому у штабі Порошенка таку знервованість викликали навіть просто публікації біографічних довідок з життя їх кандидата (достатньо нагадати скандал у Вінниці із атакою на штаб «Батьківщини»), а зараз акуратно підчищено статтю у Вікіпедії, звідки прибрано всю «зайву інформацію», включаючи відомості про зустріч із Фірташем у Відні.

Що і не дивно, адже якщо орієнтуєшся на політичну амнезію, треба уважно слідкувати, щоб до широкого загалу не дійшла ніяка інформація, яка могла б активізувати власну пам'ять виборця. Адже тоді він виявить, що перед ним не «пустографка» і не «новий політик», а людина із надзвичайно багатим і пістрявим політичним минулим, яка брала участь в численних політичних скандалах.

Саме тому останнім і, можливо, ключовим фактором перемоги Порошенка є політична амнезія переважної більшості населення.

Підсумок

Сьогодні Порошенко прийняв присягу і виголосив довгу інаугураційну промову, звичайно, добре продуману і виважену. Його привітали представники всіх країн і всі українські політики, включаючи його головну опонентку Юлію Тимошенко. Здавалось б, необхідно відійти і просто дати працювати новообраному президенту.

Але не будемо забувати, що головною і ключовою вимогою Майдану була не просто нова влада, а контрольованість нової влади та її підзвітність народу.

А як нова влада буде керувати, перш за все демонструють не промови та декларації, а те, як саме вона прийшла до керма. Перехідний уряд із Олександром Турчиновим і Арсенієм Яценюком на чолі прийшов до влади як результат перемоги Майдану. І сьогодні, після його ста днів, ми можемо упевнено констатувати - вони витримали свій іспит, вистоявши під градом критики з усіх боків, і в умовах війни із Росією. Так само, як вистояли під градом критики на Майдані, і в умовах війни януковича проти власного народу.

Тепер перед нашими очима новий президент, який прийшов до влади за допомогою «нової формули успіху», і головне питання в тому, чи зможе і чи захоче суспільство його контролювати. Ось і давайте перевіримо, як він керуватиме. Дійсно робитиме корисні для України речі, а чи буде й далі користуватись кулуарами, медіа-ресурсами та миттєвими настроями суспільства.

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО, політолог, спеціально для «Конфліктів і законів»

Местечковое жлобство

  • 02.05.18, 22:14
На злобу дня, тсзать. Праздник труда выльется для нас в очередные пожары и горы мусора в зонах отдыха. У нас в лесу уже нет ни одного места, где рано или поздно не горело. Про мусор вообще молчу. Есть конечно культурные люди: пришли-погуляли-убрали-ушли. Но таких меньшинство. Несмотря на жару, прут в лес целыми выводками с торбами мяса-пиваса. После этих свиней в лесу остается пустыня. Раньше у нас в лесу жили соловьи, малиновки, иволги и прочая поющая братия. Сейчас лес молчит. Одна кукушка орет и мечется, наверное, некуда яйца подбрасывать. И не удивительно, после постоянных пожаров никакой пернатый дурак там вить гнездо не захочет. О том, что вытоптали и повырывали практически все лесные цветы и говорить не хочется.
По этому поводу вспомнилась записка, увиденная мной на стене одного парадного: "Граждане европейцы! Не бросайте окурки из окон, цените себя и других!"
Граждане европейцы! Вы европейцы или кто?


Ну и вот и выяснилось

  • 23.04.18, 12:31
Есть такой чел на сайте - evgstereo. Который, как оказалось, здесь не из интересу, а по службе. Ну, этим никого не удивишь, тут таких немало. Доказательства? Пожалуйста. Во-первых, мне инсайдерская инфа поступила еще пару месяцев тому: "а что касается жени, так у вас что были какие то сомнения? постить изо дня в день без выходных это можно только на зарплате. кстати он в 14-ом прокололся - прямо сказал, что пару дней не постил потому, что "не прислали материал" правда под тем соусом его корреспонденты не прислали. чел держит целую сеть блогеровну прям ольгино криворожского разлива".
Так вот. Этот человек начал мне грязь лить в комментах, мол, я продажная, на грантах сижу: "И это говорит чел, сидящий на грантах Сороса?Коломойского?Медведчука?..(я никого не забыл?-нужное вставить) политики продавались всегда, тем более журналисты.. Сейчас их в Киеве армия - работников пера."Джентельмены в поисках десятки"(Бендер) И упаси господь, нынче летом не вернуться на теплую балканскую ревьеру, О-ооо, это армагедон! Стережись, Порох!"
При этом же выше сам говорит: "Но надо признать что минстЫць просирает информпространство полностью. Куча хороших людей вокруг меня, которые сейчас ненавидят Порошенко. И никак им не объяснишь что они слушают, пусть и искаженную, но кремлевскую хуету. Порох президент не для всех, ему просто не повезло с народом в массе своей" rofl
Ну не повезло с народом, да, Петру Лексеичу и Жене, пичаль какая!  Он согласен с такими любителями нашего народа, как Валя Стакан и гореизвестный ныне Бирюков. А кстати, Женя, почему это у руководителя порохоботов Бирюкова и у вас одинаковая риторика и фразы точь-в-точь совпадают, а? 
Ну и решила я посмотреть, а кто же он такой, наш Женя. Смотрю. Фото на профиле нет и не было никогда. Появился тут аккурат в начало президентской кампании Януковича в 2009-м. Ну это еше не те совпадения, по которым "не думаю". А вот: почти за 10 лет аж 23 друга!!! Из которых парочку заядлых порохоботов я знаю хорошо. Один из которых некто АскольдЪ в прямой зависимости от шоколадного по службе, а второй - Танк, от большого ума за субсидию готов кланяться Пэце до земли. На них разумные доводы не действуют, да мне это собственно и не надо. НО.
Вернемся к Жене. Насчет грантов и продажности журналистов - не судил бы по себе. А я вот смотрю, как этот человек с друзьями теми немного немногочисленными обходится. А никак. За неделю смотрю - + не поставил ни разу никому. Смотрю за месяц - та же картина. Да и зачем - он здесь работает, не за этим сюда ходит. 
Насчет Ривьеры балканской. Женя, надо не у власть имущих попрошайничать, а работать. Я за много лет ни разу левых денег не получила, а пахала на трех-четырех работах. Заработала на пару недель в году на море. И упреки в этом духе - типичный признак провинциального жлобства. Я сильно жалею о том, что в свое время информационно и морально тебя поддержала, нечистоплотным ты оказался. И напоследок советую: среди своих подчиненных в армии ботов проведи ликбез, да и сам подучись. Уж больно много примитивных орфографических ошибок. И да, поделись, на какую Ривьеру ты заработал. Прежде чем нести чушь про Соросов с Медведчуками, всех в одну посуду поместил. Хоть иногда в инет заглядывай, они совсем противоположных направлений ребята. Малограмотный ты, денех тебе не дадутsmeh

Ответ порохоботам

  • 28.03.18, 18:24
нАмеТИЛАСЬ НА САЙТЕ ГРУППКА ПОДПОЛЬНЫХ РАДЕТЕЛЕЙ РОШЕНА, КСТАТИ И СРЕДИ МОИХ ДРУЗЕЙ. я ВАМ ОБЪЯВЛЯЮ ПОЕДИНОК И ДЛЯ НАЧАЛА - ПУБЛИКАЦИЮ МОЕГО КОЛЛЕГИ, ЗАМЕЧАТЕЛЬНОГО ЖУРНАЛИСТА И УМНОГО ЧЕЛОВЕКА. чИТАЙТЕ, И МОЖЕТ ХОТЬ НЕМНОГО ПОУМНЕЕТЕ БЛАГОДАРЯ ДОБРЫМ ЛЮДЯМ. СОВЕТНИК ПОРОШЕНКО ОБЪЯВИЛ «ОХОТУ НА ВЕДЬМ»: НЕДОВОЛЬНЫХ ВЛАСТЬЮ ПРЕДЛОЖЕНО СЧИТАТЬ ВРАГАМИ

«Не раскачивайте будку» вышло на следующий эволюционный виток

Picture

Советник Президента и министра обороны Юрий Бирюков раскритиковал «толпу идиотов», не ценящих достижения нынешней власти.

Ну что, поздравляем: судя по нынешним президентским рейтингам, к врагам теперь можно причислить 90% населения страны. Не ценят, дебилы, простого человеческого счастья: хлебушек не по карточкам, в трудовые лагеря не загоняют, даже дышать пока еще бесплатно можно – и все это во время войны!.. Стоп, но войны-то у нас, как утверждает Президент, как раз и нету, а есть АТО! Та самая, которая, как обещал в 2014 году тот же Президент, «должна и будет длиться часы». Но не срослось – Путин подгадил. Он же, видимо, придумал «Роттердам+», набил под завязку панамские оффшоры, насильно свозил президентское семейство в отпуск на Мальдивы и, загримировавшись под Гонтареву, обрушил к хренам собачьим гривну.   

Вот насчет разрекламированных Бирюковым социальных выплат мы, честно говоря, даже не знаем, что и думать. Ибо выводы можно сделать двоякие. Если считать в гривнах (минимальная пенсия в 2013 году – 894 грн., она же на сегодняшний день – 1373 грн.) – то это, конечно, «перемога», спасибо Петру Алексеевичу. А если считать в долларах ($111,8 по курсу 7,99 и $52,3 по курсу 26,25 соответственно) – то это Путин виноват, и только враг может в этом усомниться.

Короче, классика жанра: «В лесу цветет подснежник, а не метель метет, и тот из вас мятежник, кто скажет: «Не цветет!» Поэтому триста раз подумайте перед тем, как заявить вслух, что не ощущаете «покращання» уже сегодня. И вообще, радоваться надо, что по улицам еще не ездят черные воронки, а президентские советники пока не нарастили слово «враг» до термина «враг народа». А то с них станется, с заботливых наших…

У меня фсё о блохерах и их хозяине

  • 14.03.18, 14:24

Особенно позабавило, как Монова в открытом "эфире" на ФБ посралась с Олешко за место у шоколадной задницыlol

Порохоботам на заметку

  • 05.03.18, 18:15

Мої коментарі до допису Віталія Бали. Одного з тих політологів (небагатьох), які не скурвились за крадені гроші олігархів.

Віталій Бала: 
1) "Рішення Стокгольмського суду доводить, що Тимошенко була права.
2) Газовий контракт Тимошенко передбачав перегляд угоди кожного року, але владі було вигідно платити.
3) Формула "бери та плати" була у договорах з іншими європейськими газовими компаніями. Якщо не помиляюсь, то німці, поляки, можливо ще хтось, виграли суди у Стокгольмі набагато раніше.
4) Чому Україна не подавала до суду? Я вже якось про це говорив і писав, чим більше Україна брала і більше платила, тим більше заробляли всі, хто мав причетність до газу."

Мої коментарі по пунктах.
1) Щоб дійти до такого висновку не треба пошуків якихось фактів та їх аналізу. Висновок виходить при застосуванні звичайної логіки - не було б потрібних Україні застережень в "ганебних" контрактах "юлькивароффки", не було б виграшу в Стокгольмському арбітражі.
2) Про це знає кожен, хто уважно прочитав ті контракти. Але ж капловухе бидло (юлєфобське і звичайне) поголовно страждає на дислексію та елементарну безграмотність. Або геть не вміє читати, або читає і не здатне зрозуміти прочитане. Тому воно, недолуге, вірить всьому, що скаже йому зомбоящик. Тобто телевізор. А він на 100% олігархічний. Тому аж до цього часу "думає" пропагадонськими методичками олігархії, вкладеними в пусті голови капловухого бидла. 
3) Чиста правда! Про те, що європейські газові трейдери добились через різні суди скасування пунктів в контрактах з формулою "бери та плати", дуже легко дізнатись, витративши небагато часу га Гугл. Навіть самі закляті юлєфоби про це знають, навіть капловухе бидло. Західні газові трейдери не тільки добились скасування принципу "бери та плати", а і добивались постійно прямого зниження цін через перегляд відомої формули, чи через скидки. От, наприклад, інформація від 25 Фев, 2011:
"Как сообщил Агентству газовой информации (АГИ) источник, знакомый с итогами работы концерна (Газпрому), дешевле всего российский газ продается в Великобритании, где по итогам 2010 года средневзвешенная цена его реализации сложилась на уровне $191 за тысячу кубометров (было продано 6,8 млрд кубометров на $1,3 млрд). Это на 27% ниже, чем в 2009 году ($260). Германским потребителям (E.ON Ruhrgas, Wingas, WIEH), которые выторговали для себя перевод 16% объемов поставок на спотовые цены, в результате удалось сбить итоговую цену поставок на 8% — до $271 за тысячу кубометров (34 млрд кубометров на $9,2 млрд). В адрес французской GDF Suez с 1 июля 2010 года 16% поставок осуществляется по спотовой цене. Это привело к снижению цены во втором полугодии на $11 на тысячу кубометров. При поставках газа в Италию Газпром пошел на предоставление скидок покупателям при сохранении нефтепродуктовой формулы цены. Самую большую получила Eni — порядка $40 с тысячи кубометров."
http://blog.i.ua/community/3252/1042821/
4) Україна не подавала до суду, вірніше до Стокгольмського арбітражу, бо не могла цього зробити. Стокгольмський арбітраж може розглядати лише спори між комерційними структурами, а не міждержавні. Режим Свинохряка та македонів, як це відомо грамотним людям з пам*яттю, підписавши 10 квіня 2010 сумнозвісні Харківські капітуляції та ратифікувавши їх, перевів "ганебні" контракти "юлькивароффки" з статусу комерційних в статус міждержавних і позбавив цим Нафтогаз можливості судитись з Газпромом. Можливість звернутись до Стокгольмського арбітражу з*явилась після квітня 2010 року тільки в 2014 році після денонсування ВРУ Харківських капітуляцій, тому позов, грунтуючись на відповідні норми "ганебних" контрактів, Нафтогаз подав в Стокгольмський арбітраж тільки при уряді Яйценюка, який теж немало бруду вилив на Юлію Тимошенко за "ганебні" контракти.

Хочу нагадати шановному товариству, що говорив, вірніше нахабно брехав, один з головних ригалівських ворогів України Азаров-Пахло:
"Мне иногда задают вопрос, а почему бы его (контракт) через суд не расторгнуть? Мы бы это давным-давно сделали, если бы в контракте содержалась хоть малейшая юридическая зацепка, малейшее юридическое обоснование расторжения этого контракта. Но нет такого юридического обоснования. Договор абсолютно бесправный для Украины”. 
Пахлу підспівував Пеця Барига, посилаючи одобрямси Харківським капітуляціям (лінуюсь шукати цитати ) та практично вся та шобла лєщів-найомів, яка зараз обертається навкруг Саакашвілі.

Не зовсім по темі. Капловухе бидло любить "поразсуждать", поварнякати, як "юлькавароффка" здала Крим. Насправді ж Крим здав Хуйлу Харківськими капітуляціями ще в квітні 2010 Віть Чавунна Срака, хазяїн міністра економіки в уряді Пахла-Азарова бесарабського Бариги Пеці Порошенка.

(С)

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
89
предыдущая
следующая