Харон «сплавляє» національну спадщину

На вершині айсберга цього скандалу — знов «музейна справа». Цього разу йдеться про новостворений, дивний Музей історії Десятинної церкви. Дивний тому, що музею як такого немає, він лише «в проекті», «архітектором» якого є УПЦ Московського патріархату, а президентський указ про створення цієї установи приховали від широкої громадськості. Частина наукових співробітників тулиться у непристосованому напівпідвальному приміщенні на вулиці Володимирській, 6, а решта їхніх «колег», тобто більшість штатних співробітників — монахи. Написавши днями відкритого листа міністрові культури Михайлові Кулиняку, наукові співробітники музею відкрили очі громадськості на залаштункові ігри УПЦ МП.

Музейники наголошують, що «музей, прихований від очей громадськості», має на меті знищення автентичних решток Десятинної церкви князівської доби, перетворення заповідної Старокиївської гори на вотчину Московського патріархату, а директор–церковник запровадив в установі зовсім не наукові підходи, наприклад, на зборах примушують читати молитви, а при проведенні екскурсій заборонено розповідати про дохристиянські часи, вживати слово «культ» тощо.

«Музеєм» (заради справедливості поставимо його в лапки) керує Павло Дорошенко, якщо він у рясі — то ієродиякон Ярослав, настоятель тієї каплички, що її, попри відсутність дозволів, звела УПЦ МП в історично охоронній зоні, за крок від фундаменту Десятинної церкви в Києві. Музейного досвіду пан Павло не має, свого часу працював у будівельних фірмах, і саме він керував рейдерським захопленням землі для згаданої каплички. «Рішає питання» ж його безпосередній керівник — настоятель «Десятинного монастиря» архімандрит Гедеон (Харон). Назву монастиря теж подаємо в лапках, бо де–факто він теж не існує. Наразі так само, як і «музей Десятинної церкви», він — лише «юридична особа», якщо можна так висловитися про обитель слуг Божих. У планах Московського патріархату — звести монастирський комплекс на Старокиївській горі, на відвойованих в Історичного музею — і в історії відповідно — територіях.

З розкопками та всілякими запилюженими «пережитками історії», як і з науковою думкою, ніхто з «прийдешніх» попів «Десятинного монастиря» церемонитися не збирається. Харон, як ідеться у листі науковців до міністра, заявив, що «рештки Десятинної церкви є не історико–культурною пам’яткою, а власністю УПЦ МП, і ніякі археологи не завадять йому будувати на стародавніх фундаментах такий храм, як він забажає». І вже звільнив з посади Ларису Ганзенко, кандидата наук, співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Рильського, яка виконувала обов’язки заступника директора з наукової роботи і розробляла проект реального музею «Десятинки».

Отже, бачимо запеклу боротьбу науки та релігії. А якщо без жартів, то середньовічне мракобісся однієї з релігійних конфесій у самому центрі «європейської столиці».

У планах Московського патріархату — зведення на сакральному місці натомість історичних руїн нового храму з монастирем та прибудовою, де розміститься отой «музей», що виконує для цієї афери роль юридичного прикриття. Такої думки дотримується й Ігор Луценко, керівник громадянської ініціативи «Збережи старий Київ». «На чолі громади агресорів стоїть архімандрит Харон, котрий не є громадянином України, — пише Луценко в «Українській правді». — Але хто фінансує озброєну охорону «храму», хто забезпечує невтручання Державної архітектурної інспекції, пожежної служби, міліції, прокуратури, керівництва КМДА?» На думку Луценка, це люди з «сім»ї Президента»: коли у квітні цього року було видано таємний указ про створення «музею», Віктор Янукович приїздив у «монастир» і зустрічався з Хароном, а у вересні призначення Павла Дорошенка директором музею пролобіювала в Мінкульті адміністарція Президента.

Ефект «Української правди» спрацював. Учора депутат В’ячеслав Кириленко надіслав міністру Кулиняку запит щодо проблем, порушених у відкритому листі музейників. Запит лишився без відповіді. Годі говорити, що подібним чином відреагували у Міністерстві культури і на питання «УМ», мовляв, коментар вивісимо на сайті надвечір. Тільки в який вечір — не сказали...