О сообществе

Сообщество "Nicks" является личной информационной, интеллектуальной собственностью пользователя Nicks.
(http://blog.i.ua/user/675824/)

На данный момент сообщество существует с целью «раскрутки»/поддержки новых авторов, обсуждения любых интересных тем, возможности увеличение количества читателей новичков за счет значительного количества аудитории самого сообщества, которая имеет положительную тенденцию расширяться повседневно…

Поддержим новичков, которые хотят писать интересные заметки, творчески само выражаться, обсуждать интересующие темы и т.п. с широкой аудиторией читателей или также просто искать новых друзей, приятелей и товарищей, по интересам и не только...

Бесіда 5 ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 5

ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?

З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.

Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.

Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:

- ми, люди, є істотами, які помирають;

- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.


Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?

Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.

З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.

З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.

З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.

З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.

Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального  самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.

З  погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тілаТака тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.

У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .

Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.

Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.

З повагою...



S.S.D. - бред..

  • 30.09.09, 02:50

То ли наши снимать ужасы не научились, то ли просто не научились снимать.

Долго лежал на винте фильм "Смерть Советским Детям". Посмотреть всё как-то времени не было.. И вот оно нашлось..

Первая половина фильма увлекательная. Необычная. (Именно поэтому я не выключил, а решил до конца досмотреть. Пожалел).

Потом пошел бред сивой кобылы.

По-моему, когда накидывают пакет на голову и начинают за верёвку на горле тащить, это нормально - держаться двумя руками за веревку.

Но когда не можешь вдохнуть из-за пакета на башке, то первое же действие жертвы должно быть протыкание дырки в долбаном пакете для дыхалки.. Хотя бы одной рукой. А эту тащили долго.. ей дышать не хотелось, только "галсук" мешал.


5%, 1 голос

15%, 3 голоса

55%, 11 голосов

15%, 3 голоса

10%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

КРЕПКИЙ кофе с НИЗКИМ содержанием кофеина! Это как? 0_о

Стоял в очереди к кассе маркета, на глаза попались пакетики кофе.. Взял разных попробовать.

Дома заметил интересную надпись на одном.

Крепкий кофе ... с низким содержанием кофеина.

Задумался.. 

Помидор с человеческим лицом! Приколитесь! :)

Приходит бабуля с кухни, в руках помидор..

"Смотри!" говорит.. Сразу понял, в чём дело! Пошел за камерой (=

P.S. выкладываю не одну картинку, чтобы не было комментов "фотошоп!"

Если же такие комменты появятся, сочту за комплимент! Я в фотошопе еще новичок практически (=

Город и ты

Вы никогда не обращали внимания, как действует на человека природа? Представте себе свой обычный день. Утро, надоедливая трель будильника, с полузакрытыми глазами в туалет, ванную, потом на кухню к кофейнику. Взгляд автоматически поднимается к окну. А там...

Рассвет в городе

Солнце тут же проганяет сонливость и мысли бурным потоком врываются в вашу голову. Вы лихорадочно начинаете сортировать их по степени важности. Но взгляд все-равно возвращается к окну. Но там уже все изменилось Утренний полив газона. Радуга.

Скорей на улицу, туда, где ты часть единого целого, но еще сама по себе со своим настроением.Очень скоро ты доберёшься до работы и окунешься в проблемы и проблемки. А пока... На душе становится легко и радостно от этой утренней чистоты. Ты бредешь через парк и шаг твой замедляется:" а может ну её, эту работу!

Ты заходишь в свой офис и все коллеги кажутся тебе милыми и приятными(пока).

Не хочу говорить о рабочем дне, так как спрятавшись в стекле и бетоне, мы теряем связь с солнцем, воздухом, ветром. К нам постепенно начинает подкрадываться хандра.

18.00 Ура! Свобода!  И  улица встречает тебя своей бестолковой суматохой. Ты потихоньку начинаешь оживаь. И с каждым шагом от дверей офиса, к тебе возвращается ощущение полноты жизни: солнце приятно греет кожу, и ты стараешься отдалить тот миг, когда тебе придется возвращаться домой и окунаться в такой привычный и надоевший быт. Хочется любви, нежности...

Ты снова дома. Обычные, до автоматизма, движения... Последний взгляд за окно...

Обои для рабочего стола: Вечерний город

Скажи, тебе никогда не хотелось бы полететь над засыпающим городом?

Сменил дизхайн на сайте...

  • 17.02.09, 21:45
Пожалуйста оцените....

Сайт

Без імені

  • 25.12.08, 14:22
Я хочу до Тебе, я марю Тобою...

Без Тебе погано, хоч Ти вже зі мною...

Я кожного дня на тебе чекаю,

Як довго без тебе я зможу - не знаю...

Без Імені...

  • 15.12.08, 23:24
Я кожної зустрічі радий з тобою,
Опісля сумую що ти не зі мною.
Всі думки про тебе і думаю я:
Чи все буде добре? Чи Ти є моя?

О чём думает сеть, когда в ней живут люди?

Танцуйте, девочки в нарядных платьицах,
Плюйте в небо, гните пальчики.
Бог - он не видит нас, нескоро хватится.
Смотрите - мальчики целуют мальчиков



Снег поцарапал губы и вместе с пеплом осел в левом легком, том, что ближе к сердцу. Леденею. Слишком мало осени. Сегодня проснулась от того, что форточка забилась опавшей (последней…) листвой и не пропускает свежий воздух. Душно – ночью в стенах войны. Сны бредовые – спать не интересно, а исправлять что-либо нет желания. Вполне ненормальное рядовое... 

А совсем уж недавно дождь сползал по стеклышкам и наполнял бутылочки. Пора лепить крылья из косточек – должны взлететь, такой ветер. Тот самый, который ты жадно ловил пакетом. Белое уже показывает, в какую сторону нас потянет.

Катастрофы на каждом перекрестке, но нам ведь ничего такого не грозит. Ходим по небу ногами, в лужах которое. Наши движения насыщенны свежестью и простотой, как воздух. 

***

Иногда кажется, что дневники в большинстве своем наполнены одиночками (в душе, а не по исключительно видимым фактам либо физическим контактам.) Интернет-обитателей уже и так слишком много, но численность продолжает неуклонно расти. Можно ли делать вывод, что одиночество – внутрисетевая болезнь, не поддающаяся карантину современных антивирусов? Или же виртуальная реальность, которой слишком много в нас – дань времени, в котором вместо далёких писем от руки – Word файлы, вместо улыбок – смайлы, вместо лиц – аватарки??.. .......

Есть кто жывой??7

  • 29.10.08, 23:15
Что это делается у нас на портале?!
сообщества гибнут одно за другим, блогеры вымирают, как динозавры!!!
так гляди и весь портал умрет.
Люди, плодитесь!!!! Размножайтесь!!!! нас должно быть много!!!!

35%, 14 голосов

65%, 26 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая