Про співтовариство

Конкурсне співтовариство для визначення переможця в номінації ВІРШ в рамках конкурсу "УКРАЇНА - ЦЕ МИ!".

Гасло конкурсу - "НАС багато, МИ різні, але Україна ОДНА!".
В серпні Ми - громадяни України святкуватимемо 20 рiчницю Незалежностi України. Нашу свободу виборювали протягом вiкiв кращi сини та дочки України. Вшановуючи iх пам'ять та на вiдзнаку свята Незалежностi iнiцiативна группа українських юзерiв за фiнансовоi пiдтримки членiв громадського об'єднання "Бiла Стрiла",оголошує конкурс "Україна це МИ". Приймаються роботи авторів, що не просто заявляють про патріотизм і любов до України, а своїми роботами ще й допомагають полюбити нашу Батьківщину. Вірші повинні бути тільки авторськими, можуть містити доречні світлиничи малюнки. Гумор вітається!
Свої роботи, не більше ТРЬОХ, претенденти публікують в цьому товаристві, триває обговорення та ЖЮРІ визначає кращі. Роботи на конкурс приймаються 3 тижні з 00год 01хв. 11 липня по 23год 59хв.31 липня,потім 10 найкращих робіт виставляються на ЗАГАЛЬНЕ голосування, яке і визначить переможця.
Переможець в номінації отримає приз 1000 грн. Також передбачені заохочувальні призи.
Вид:
короткий
повний

Вірш - "Україна-це ми!"

"На місці храму – вбогий балаган..."

  • 30.07.11, 13:59
На місці храму – вбогий балаган, Бар і більярд, шашлик, атракціони, І колеться нахабний наркоман, Де прадіди ставали під ікони. Тут цвинтар був, і церква, і хрести. В часи скорботи, втрати і зневіри Поплакати збиралися сюди Старі жінки і браві каноніри. В алеях тихих, в заростях бузку, В оплетених плющами огорожах Спав дід-козак і жінка, за яку Змагалися поети і вельможі. Тут кожна мить мовчала про віки, Вночі блукали привиди невтомні... Хто ж знав, що танцювати, на кістки...

Читати далі...

"Дощ, мовчазний як хворий чоловік..."

  • 30.07.11, 13:49
Дощ, мовчазний як хворий чоловік, Зринає з неба павутинням срібним. Навколо порожнеча і тупик. Мовчить годинник, ставши непотрібним. Мовчать книжки, портрети чужаків – Немов поснули, витягнуті скопом. Сон досягає безвісті віків, Всесвітній сон, прийдешній за потопом. Ми всі під ним - за їжу, і за страх, Всі служимо державі чи персоні. Радіємо топтати, як комах, Обранців долі мучитись безсонням. Радіємо дрібницям золотим, Звичайним вдачам вивченого хама, Блудницям неумитим, і ...

Читати далі...

Почуй мене!

О Земле! Ти, Колиско націй, мов, Вселюдська мати, Всесвіту дружина, – Яким шляхом Я з небуття прийшов В цей дивний край, Що зветься – Україна? Мов зіркою з Чумацького шляху, Моя злетіла незбагненна доля, І проросла тут – Проліском в снігу, Над ставом вербами, Колоссям в полі. І вже немає іншої землі, Що силу дасть, і гордість, і наснагу, І щастя йти босоніж по ріллі, І боронити в скрушний час відвагу. І вже немає в лініях долонь Доріг...

Читати далі...

Чого я хочу?

Я хочу чути голос! Не рипіння Старечих напівзношених чобіт. Я хочу чути – Ні, не голосіння Родини, що читає заповіт. В занедбанім, Та врешті вільнім краї, Від Слобожанських лук і до Карпат – Я хочу чути голос, Що лунає, Коли до брата одізветься брат!

Молитва за Україну

Молюсь за тебе, Україно, Нарешті вільна та єдина, За праці праведних синів, За ледарів і трударів. За влади жадібних мужів – Їм, Боже, совісті б краплину! Бо дурять, бідну, мов дитину, Мою нещасную країну, Та в’яжуть до старого тину, Немов би дійную козу, Та з півночі гнилу лозу В імперських ночвах тягнуть нишком – Хоч сорому їм, Боже, трішки, Бо нашого їм...

Читати далі...

Ходить Свані по городу.

Стихо-прозо-шутко-заметко по мотивам украинской народной песни. Українською мовою. Не можеш навіть прочитати? Вчи! Ходить Свані по городу Взявши файну сковорОду Вилку, ніж каструлю чисту Щоб знайти чого, поїсти [Приєднана картинка](с) Придивляється... Опля! Під кущем росте картопля [Приєднана картинка] Нахиливсь зі словом: ОК! Тицьнув пальцем в огірок [Приєднана картинка] Подивився, не такий! Глянув, поруч є другий [Приєднана картинка] Заглянув...

Читати далі...

Душа Чернечої гори

Ось тут лежить… На ні, Не ти – Лиш тіло, що ту душу грішну На плечах праведних носило, Невтішну, По всьому світу… Й чужину Ногами збитими сходило, Не знавши спокою. Й спочило, Землі віддавши міць свою. Земля ж плекала душу вільну, Знесилену, Але – Всесильну… Та чи душа ця тут витає, Буремна, Над Дніпровим плесом? Ледь чутно рипнули колеса, Долаючи Чумацький шлях, І по розсипаних зірках Вже вкотре Віз важких сторіч До сходу стомлено вертає. А...

Читати далі...

Отче наш...

(роздум-сповідь)О, світе мій! Чи можу я змінити Тебе одним лиш помахом руки? Чи можу сподіватись і молити Едему після смерті на віки?Не знаю я, де силу відшукати, Адже не Бог я, Господи прости! Шептатиму... Не смію викрикати, Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..Щемить душа моя і серце мліє - Одвічна туга втрачених надій. Єство до Неба вирватись воліє, На хвильку хоч, якщо не назавжди.Але мені туди немає входу, Не так важливо, скільки є гріхів... Елегії співаючи народу, Був десь...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Стара криниця

Стара криниця. Зруб на три колоди, А біля неї – мальви і майори. В спекотний день – краплинка прохолоди Втамує спрагу… Все, неначе вчора:…Ковзне промінчик по верхів’ї груші, А вже дідусь з коровою – на полі. Грайливі горобці серед калюжі Купаються… Заходить день поволі.Повзе димок по хаті так звабливо Й лоскоче ніздрі. Відкриваю очі І вкотре бачу незбагненне диво: До печі садять хліб, підрослий з ночі.Клопочеться бабуся між горняток. А я вже – шмиг: на вулицю. На волю! Оброшена іде з ...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

П а л і т р а

Мандруючи краєм, проходячи безліч шляхів, Збираю палітру мені дорогих кольорів І знов зачарований, дивлячись в небо, стою, І в світлі веселки земні кольори впізнаю:Червоні троянди дарую коханій моїй І небо червоне віщує мені вітровій; Вплітаються маки у ниви вагому косу, І кетяг калини в далеку дорогу несу.Оранжеві барви відтворює пам'ять моя: Стояв на Майдані пліч-о-пліч з братами і я. Той цвіт помаранчу у серце надію вселяв І спраглих на правду багаттям вночі зігрівав....А сонце...

Читати далі...

[Приєднане голосування]