Настав час повернення до традиційних для України форм самоврядування в суспільстві, які водночас є вимогою чинної Конституції України. Нинішні органи влади Революція гідності визнала корумпованими. Вони потребують перезавантаження, а в подальшому – заміни шляхом перевиборів. До того ж динаміка подій в Україні набрала таких швидких обертів, що день у день змінюється свідомість громадян щодо зміцнення, власне, владних повноважень, захисту інтересів людей.

Потреба в утворенні територіальних громадах назріла ще до появи Майдану. Бо корупція торкнулась кожного з пересічних громадян на місцях – у селах, селищах, містечках. А в деяких регіонах несправедливість досягла такого рівня, що в людей увірвався терпець. Обставини змусили їх самоорганізуватись і захищати свої землі, надра, своє право, гарантоване Конституцією України. Тож у багатьох населених пунктах відбулися збори, віча, які підготували ґрунт для усвідомлення потреби захистити самих себе. Тільки об’єднавшись за адміністративно­територіальним принципом, місцеві громади здатні розв’язувати свої проблеми і боротися з різними зайдами, які приходять на їхню територію та ігнорують їхні права.

В Україні вже створено 44 територіальні громади. Не зважаючи на кризову політичну та економічну ситуацію, на збори приїхали голови і представники територіальних громад із Дніпропетровської, Луганської, Київської, Івано­Франківської, Житомирської областей.

– Ми хотіли почути одного з наших активістів – невтомного борця за справедливість, фермера Віктора Чміленка. Та він не зміг приїхати: його розстріляли снайпери на Майдані, – сказав головуючий на зборах Ігор Гурняк.

Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Віктора Чміленка. Колеги пригадали виняткові приклади його героїчної боротьби з місцевою прокуратурою, його протести проти сфальсифікованих звинувачень. На хуторі біля села Борисівка, що на Кіровоградщині, Віктор сам збудував хату, розмалював її соняшниками. Як добрий сім’янин, любив дружину і прагнув сімейного щастя, ростив доньок. Був годувальником і захисником родини. Землю називав святою, бо вона дарована Богом. Достеменно знав історію свого краю, своєї родини. Його діда­хлібороба, противника колективізації, розстріляли за землю. Фермер тяжко працював — мав своїх 50 гектарів, а ще 300 орендував у людей. Засіяв поле пшеницею і вона добре зійшла, утворивши зелений килим. Та одного дня на неї наїхали своїми джипами мисливці, які розважалися, полюючи на кабана. Віктор сам, без зброї, кинувся боронити своє поле. П’ятеро дужих мисливців жорстоко і довго били хлібороба. Конфлікт міг закінчитися трагічно, якби дружина не покликала на допомогу надійного охоронця – господарського пса. Після цього Віктор звернувся до правоохоронних органів, щоб вони захистили його. Однак там проти фермера сфабрикували кримінальну справу, бо нападники­мисливці були відомими персонами. Так хотіли раз і назавжди з ним розправитись. Проте Віктор завжди вірив, що справедливість на боці скривджених і про це не треба мовчати.

Він приїхав під будівлю прокуратури і влаштував акцію протесту. На білому простирадлі намалював новітній герб прокурорів – знак долара та написав гасло «Коли безправ’я стає законом – спротив стає обов’язком». Простирадло закріпив на тракторі, до якого прив’язав дві кози і чотири свині. Він з гідністю казав у суді: «Я – господар на своїй землі, я – влада в моїй державі. Бо я – частинка українського народу, бо тут лягли в землю мої діди». Віктор Чміленко переміг – він вже тоді був готовий віддати своє життя за вільну Україну.

– Кожен прийшов на Майдан шукати захисту, бо те, що записано в нашій Конституції, не діє, – сказала юрист­правозахисник Римма Білоцерківська. – У 1996 році, відколи був прийнятий Основний Закон незалежної України, місцеве самоврядування стало конституційним правом територіальних громад. Однак з 1996­го по 2012 рік у конституційний спосіб не створено жодної. Як з’ясувалося через громадську експертизу, 18 років тому ми з вами не оформили на себе, як громадян, національне багатство – землю, надра, промисловий і економічний потенціал. Отже, земля належить людині по праву народження, як сказано у Біблії, в книзі Буття 1.28. Та й у положеннях нашої Конституції (статті 13, 14 та 143) записано, що ми є рівноправними співвласниками землі, всього, що її наповнює, і надбань попередніх поколінь. Кожен громадянин, за законом, відповідає за свою землю перед Богом, нащадками і співвласниками та отримує з неї прибуток. Сьогодні ми маємо приклади активної роботи територіальних громад. Їх небагато. Але вони дієві.

Майдан дав поштовх до створення територіальних громад по всій Україні. Роман Олексевич, голова Прибужанської територіальної громади, повідомив, що у Кам’янка­Бузькому районі їх уже п’ять. Як свідчать приклади, це надійний інструмент для вирішення проблемних питань місцевого самоврядування. Приміром, громадам вдалося повернути у свою власність колишні колгоспні ліси, віддані рішенням одного голови сільради приватним фірмам, і заборонити їхнє вирубування. А також переглянути і скасувати незаконно видані державні акти на землю, налагодити контроль оплати орендованих земель. На позачерговій сесії Кам’янка­Бузької районної ради представники територіальних громад ініціювали створення Народної ради. А це вже реальні кроки до того, щоб встановити порядок користування землею, лісом, надрами, які, за Конституцією, належать народу – територіальним громадам. А також не дати знищити природні багатства різним пройди­світам, які приходять на споконвічні землі селян, і, вдаючись до підкупу, заради збагачення, завдають екологічної шкоди довкіллю. Саме про такі кричущі факти перетворення території сіл на суцільну гноївку розповіли голови територіальних громад сіл Делієве та Сівка­Войнилівська на Івано­Франківщині.

– Данська фірма «Даноша» збудувала на землях Прикарпаття потужні свинокомплекси і щороку збільшує їх кількість. Нас з усіх боків оточили смердючими фермами. Ми задихаємося від бруду. Був намір побудувати ще одну свиноферму за 500 метрів від Сівки­Войнилівської. Тоді за справу взялася територіальна громада, озброївшись своїм конституційним правом. Консультували нас юристи, ми звернулись до суду. Це була велика боротьба, але ми виграли суд і не допустили цього будівництва. Наступний крок громада спрямувала на повернення пасовищ людям. Бо сільська рада незаконно віддала їх одному ґазді. Проти громади почали діяти поширеними в нашому корумпованому суспільстві методами — підкупом, шантажем, погрозами. Ми запропонували провести збори сільської ради, але вони були зірвані – нам не дали можливості висловитися. Питання так і залишається відкритим. Це і був наш сільський Майдан. Він ще триває...

Голова територіальної громади села Делієве Марія Підгаєцька розповіла, що члени громади ретельно зібрали факти про грубі порушення прав населення компанією «Даноша». Ніхто і досі не знає про реальні потужності свинокомплексу, який щороку будує нові й нові ферми. Сьогодні його права набагато більші, ніж могла очікувати громада. Обсяги розбудови викликають у людей стурбованість через негативний вплив на здоров’я й навколишнє середовище, водні ресурси, землю. До того ж свиноферми в селах Лани і Делієве побудовані на пагорбах, що збільшує кількість стоків і, відповідно, посилює сморід.

– Запах гноївки, яку розбризкують на полях, негативно впливає на самопочуття і здоров’я людей, – розповіла Марія Підгаєцька. – В Україні немає контро­лю за запахом, нормуються лише деякі складники, 
зокрема аміак, що робить місцеве населення беззахисним перед екологічним впливом. Компанія зливає відходи в ґрунт у кількості, що знач­но перевищує його потребу в органічних речовинах, а це призводить до його руйнації. Коли громада звернулася до компанії із запитом про обсяги гноївки, їй відмовилися надати інформацію. Використовуючи понад 200 га громадських паїв, компанія «Даноша» не компенсувала людям їх оренду. Великий розмах виробництва завдає шкоди не лише людям, через проїзд великогабаритних машин руйнуються сільські дороги, з’являються тріщини в будинках. Свинокомплекси, які є об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, розташовані за десять метрів від межі Галицького національного парку, в басейні річки Дністер – все це потребує контролю екологічної інспекції. Я навела лише кілька фактів, а їх значно більше. Усі ці порушення прав територіальних громад ми зафіксували у скарзі і надіслали її до апарату радника із виконання статутних зобов’язань, до Омбудсмена, незалежного органу групи Всесвітнього Банку (CAO). Як громадяни, котрі постраждали від дій компанії «Даноша», що є дочірнім підприємством данської компанії AXZON A/S в Україні, ми вимагаємо зупинки діяльності ферм, які працюють або будуються з порушенням законодавства, доступу до повної інформації про них, зменшення екологічних і соціальних впливів та компенсації за збитки, заподіяні здоров’ю людей та довкіллю.

Щоб зустрітися з однодумцями на зборах територіальних громад у Кам’янці­Бузькій, Світлана Дякова подолала в ці напружені дні нелегку дорогу – аж із села Недайвода, що в Дніпропетровській області. Вона розповіла, як у двох селах створили територіальну громаду. А приводом для її виникнення стала загроза знищення заказника державного значення «Інгулецький степ», в якому закарбована історія краю за 4 тисячі років. Там є 40 видів рослин, занесених до Червоної книги. Все це багатство і краса, якими пишаються мешканці краю, знаходиться біля села Недайвода під Кривим Рогом. Однак там розпочали видобуток граніту. Експертизу земель готувало Міністерство екології, яке в такий спосіб посприяло відкриттю кар’єру. Мешканці Недайводи б’ють на сполох: у надрах землі є уранові руди, саме через них у сімдесятих роках тут не наважились видобувати граніт.

— Тому зібралися дві громади сіл і звернулися до суду з позовною заявою – захистити від знищення і степ, і людей. Прокуратура винесла припис призупинити розробку кар’єру і на вимогу громадськості замовила експертизу землі у фахівців Ботанічного саду в Кривому Розі. Поки що проблема остаточно не розв’язана, але ми тримаємо її на контролі – в судах і прокуратурі. Бо чимало чиновників і посадових осіб сподіваються, що людям набридне «воювати» і ми опустимо руки, – повідомила Світлана Дякова.

Як засвідчили промовці, діяльність новостворених територіальних громад активізує роботу сільських рад. Адже громади пропонують депутатам і головам сільських рад звітувати перед мешканцями сіл про те, як розподіляються бюджетні кошти.

Учасники зборів ухвалили резолюцію, яка має сприяти розвиткові громадянського суспільства, де власником є громада, а не політичні партії та громадські організації, котрі створюють ті самі партійці. Керівниками територіальних громад є голова територіальної громади та виконавчі органи: комітети територіальної громади, громадських представників, народних засідателів тощо. Статутом визначається склад комітетів та їхні повноваження. На загальних зборах громадські представники територіальної громади виконують волю її членів з окремих зафіксованих у підписних листах­протоколах питань. Саме громада має вирішувати, кому надати право депутатського представництва в місцевих радах.

Підготувала Лариса МАРЧУК.

http://www.viche.info/journal/4124/