Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

"Удар" по мізках

  • 07.10.12, 13:49

Автор: Володимир Йадороб

Дещо неприємна, але прекрасна у своїй феєричності історія сталася влітку з кіровоградською міською організацією «Удару». На цей партійний осередок був здійснений рейдерський напад.

Ну, хіба ви не знаєте, як відбуваються рейдерські атаки? Одного прекрасного дня головний кіровоградський «ударник» Олександр Макієнко провів міську конференцію партії, внаслідок якої повністю змінився склад партійної ради – туди потрапили тільки люди, вірні особисто Макієнку. А усі інші отримали одкоша.

Потім, правда, вияснилося, що чотири з п`яти членів партради про конференцію не чули ні сном, ні духом. І, зрештою, Макієнко отримав копня під зад і вилетів з партії зі швидкістю звуку.

Відхиляючись від головної теми цієї повчальної історії, слід сказати одну важливу річ. Карди вирішують все. Той, хто цього не розуміє – приречений на поразку настільки ж певно, як Межигір`я на пакращєння життя Януковича вже сьогодні.

Лідер «Удару» Віталій Кличко розуміє це як ніхто добре. Просто тому, що кадрове питання – це його споконвічний головний біль. Щоправда, вирішує він його найгіршим із можливих способів, заповнюючи вакантні місця різномнітним непотрібом, який, в свою чергу, потім прогнозовано створює Кличку проблеми вселенського масштабу.

Саме так і сталося у випадку з кіровоградською міською парторганізацією, очолюваною Макієнком. Однак, як відомо, один з основоположних законів гідродинаміки передбачає підвищену плавучість об`єктів певного фізіологічного походження. І Макієнко таки не втонув.

Минуло усього лише кілька місяців – і цей достойник сплив у Києві. Причому сплив так, що доводиться сумніватися – чи не підвищили його по партійній лінії у такий специфічний спосіб?

Тому що тепер Макієнко – секретар окружної виборчої комісії № 212 у м.Києві. Це – мікрорайони Поздняки, Осокорки та Харківський.

Тут від «Удару» балотується персонаж, не менш феєричний, ніж Макієнко. Кирило Куликов – це блакитна мрія кожного журналіста, який займається дослідженням глибин людського глупства, цинізму та безпринципності. Кирило Куликов – це наочний доказ відвертої тупості кадрової політики Кличка, оскільки «любовь зла – и козлы этим пользуются». Кирило Куликов – це свідчення того, наскільки масштабно використовують Кличка різні льовочкіни з фірташами. І питання лише в тому, чи він сам про це знає.

Про Куликова можна писати епос. Про його стосунки з «лужніковською» братвою. Про те, як він дослужився за півтора року до полковника МВС, отримавши за цей час 11 нагород і статус учаника бойових дій. Про його скромний будиночок на 500 квадратних метрів. Зрештою, про його «перебіжки» з НУНС до ЄЦ, а звідти – вже до «Удару». Коротше, той ще «тушканчик».

Сьогодні «тушка»-Кірюшка, як його ласкаво називають поза очі колеги по парламенту, пише нову сторінку своєї прекрасної і повчальної історії. Він – таємний кандидат від влади.

Про це свідчить багато різних фатів. Скажімо, на окрузі на нього працює увесь можливий адмінресурс. 12 з 18 членів окружної виборчої комісії слухняно виконують волю Кірюши – в тому числі й представник Партії регіонів. Ну який опозиційний кандидат (а «Удар» же позиціонує себе опозиційним, нє?) може дозволити собі цілковито контролювати ОВК з представниками влади включно?

І хто ще, окрім представника влади, здатен засадити «по самі гланди» олігарху, власнику мережі «Фуршет» Баленку у суді? Тож вуха Льовочкіна у виборчій кампанії Куликова стирчать звідусіль, як Янукович з дебаркадера.

А до чого ж тут Макієнко, спитаєте ви? Усе дуже просто. Макієнко, посівши місце секретаря ОВК №212, одразу ж вступив до «пулу Куликова». Це не дивно, адже сьогодні цей партійний рейдер кіровоградського розливу є членом партії «Молодь до влади».

Що? Як це ви не чули про таку поважну політичну силу? Та ж вона за жеребкуванням отримала право на квоту в ОВК по всій Україні! Таке щастя перепадає тільки лідерам перегонів, да.

Так от «Удар», до якого жереб не був настільки прихильним, навіть не приховує, що перекупив у кількох подібних партєйок – в тому числі і у «Молодь до влади» - їхні квоти у ОВК.

І тепер в ОВК №212 склалася чудернацька, карколомна ситуйовина: колишній голова кіровоградської організації «Удару», якого вигнали за порушення статуту партії, представляє у столичній ОВК інтереси іншої партії, квоти якої перекупив той- таки «Удар», чий кандидат у цьому окрузі – стовідсоткова тушка влади.

Воістину, це таки справді «Удар»... по мізкам... А точніше – вже цілий інсульт.

Пир во время чумы!(((...

На первый взгляд - в современном Мире царит кризис...

Присмотревшись повнимательнее понимаешь - ЖОПА, на самом деле, лишь У ТЕХ жителей планеты Земля,
КТО РАБ_отает не покладая рук, веря в торжество справедливости и честность властей и доллара.
Те единицы, что изловчились в "системе" и смогли начать делать деньги из денег или просто из воздуха, их
дела идут всё лучше и лучше!
У них назревает новая проблема - всё больше здравомыслящих людей начинает понимать
суть этого ГРАНДИОЗНОГО денежного обмана и ЛЖИВОСТЬ принятой "рыночной экономики" ...



Мировой кризис и дефолты положительно отражаются на кошельках миллиардеров...


Несмотря на глобальную неопределенность, долговой кризис в еврозоне и замедление роста азиатских экономик, на планете по-прежнему существует редкий вид людей — миллиардеры. Им удается выживать даже в самых экстремальных условиях — при кризисе, разорении банков и дефолтах правительств. Более того, за год их состояние увеличилось на 14% или на $760 млрд.

Количество миллиадеров в мире, по подсчетам компании Wealth-X, составляет 2160 человек, их состояние оценивается в $6,2 трлн.

Больше всего их приходится на США — 480 человек с общим состоянием в $2,05 трлн. Следом идут Китай (147 человек, $380 млрд), Великобритания (140 человек, $430 млрд), Германия (137 человек, $550 млрд) и Индия (109 человек, $190 млрд).

Шестую строчку в рейтинге занимает Россия, где числится 97 миллиардеров с общим состоянием $380 млрд.

Кроме того, в первую десятку входят Гонконг (64 миллиардера, $190 млрд), Швейцария (57 миллиардеров, $125 млрд), Бразилия (49 миллиардеров, $300 млрд) и Канада (40 миллиардеров, $105 млрд).

Рейтинг "успешных людей" Украины, и оригинальная статья находятся ЗДЕСЬ.

В эфире четвёртый президент Украины...

Когда смотрю на весь этот цирк, каждый раз задаю себе вопрос: "Неужели это правда? Как могло случиться, что всё это происходит именно с нами, в этой стране, когда за спиной целых 20 лет независимости???".
Если этот человек - наш "всенародный избранник" сегодня, то каким циничным лжецом будет пятый (которого "туда" приведут олигархи)?


При виде "такого", на ум приходит только одна мысль...
"Яка страна - такі й теракти!"(((...

НАРОД! Или ВЫ срочно ПРОСНЁТЕСЬ, или - ДАЛЬШЕ БУДЕТ...

Лучшие каменты к ролику:

- Чистой воды правда !!!

Ролик умаааааааат !!!

- Нет..ну что уж тут еще обсуждать? Он должен однозначно уйти..причем сейчас уйти добровольно. Иначе.. я ему не завидую..сами понимаете, остальное додумайтесь сами :))))

- ...Стыдно за такого президента.
А что предыдущие были лучше? Не так нагло врали? Не так проводили реформы? Не так выводили Украину из экономического кризиса? Люди - оглянитесь! Вспомните, что говорил каждый "наш" президент. Кто их выбирал и почему. Ну и почему мы продолжаем выбирать "наших" президентов и "наших" депутатов.

- Народ заслуживает того правителя, которого выбрал!

Що стоїть за раптовим «союзом» Кличка та об’єднаної опозиції

  • 05.10.12, 12:25
Що стоїть за раптовим «союзом» Кличка та об’єднаної опозиції
Домовленості дійсно існують – але не щодо всіх, не з усіма, і не про все. Ігри в об’єднання – улюблений передвиборний вид спорту українських опозиціонерів, і цими іграми вони нерідко захоплюються більше, ніж працею на перемогу

3 жовтня партія УДАР Віталія Кличка та Об’єднана опозиція «За Батьківщину!» прийняли рішення про спільне висунення кандидатів на понад 40 мажоритарних округах, де досі конкурували між собою представники обох цих політичних сил. Принаймні, саме так наступного дня повідомили низка вітчизняних ЗМІ.

При цьому підтверджень того, що УДАР та ОО справді домовились про механізм визначення спільних кандидатів, немає. В БЮТ говорять, що інструментом визначення таких персон стануть соціологічні заміри, тоді як в УДАРІ тримаються за свою старовинну ідею «праймеріз» (котрі не мають сенсу інакше, як у межах лише однієї політсили).

Тиждень.ua з’ясував, що домовленості дійсно існують – але не щодо всіх, не з усіма, і не про все. Мало того: в ході міні-дослідження ми виявили деякі «підводні камені», котрі важко буде оминути обом політичним «кораблям».

ВЕЛИКА НЕЛЮБОВ

За даними джерел в обох політсилах, реально йдеться про низку округів у Центральній Україні, зокрема, в Києві та Київській області. В цьому регіоні між Віталієм Кличком та, умовно кажучи, Арсенієм Яценюком, склалась майже патова електоральна ситуація. З одного боку, рейтинг ОО стагнує, тоді як рейтинг УДАРу неначе росте. З іншого, навіть попри всі втрати останніх років, «об’єднані» мають більші ресурси, а головне – більше впізнаваних та авторитетних облич.

Читайте також: Влада готується виграти вибори до їхнього початку

Сьогодні ті джерела в обох штабах, котрі говорять про «досягнуту домовленість», наголошують, що переговори тривали ще з січня. Це і так, і не так водночас. Переговори формально не припинялись – але не припинялась і «холодна війна», котра досягла піку в серпні-вересні. 28 числа останнього літнього місяця, наприклад, обурення представників Кличка викликала агітаційна газета, розповсюджена в Києві від імені представника ОО Володимира Ар’єва (округ № 218). Газета із закликами «не вірити» представникам УДАРу спонукала прес-службу останнього до такого коментаря:

«Це є прикладом відвертого порушення принципу взаємоповаги, котрого повинні дотримуватись усі опозиційні сили… Це свідчить про те, що декотрі представники об’єднаної опозиції не винесли уроків із подій нещодавнього минулого, коли використання чорного піару проти своїх партнерів по опозиційному табору призводило до самознищення».

Заразом «об’єднаним» нагадали про випадки, коли їхні осередки подавали представниками до місцевих виборчкомів «депутатів від Партії регіонів». І навіть «замовляли» статті проти УДАРу в регіональній пресі.

«Ми піддаємось атакам з боку спікерів опозиції різного рівня» - жалівся тижнем пізніше в одному з інтерв’ю сам Віталій Кличко.

Читайте також: Чи капітулює опозиція до виборів

За даними Тиждень.ua, лідери ОО намагались переконати «боксерів» у тому, що згаданий тими чорний піар вироблено – або, принаймні, сконструйовано – в штабі Партії регіонів, а то й в адміністрації президента. Те, що на Банковій та Липській не дрімають, таки підтвердила поява в середині вересня в Києві газети з відверто фальшивим «листом» Юлії Тимошенко, де персональний склад виборчого списку УДАРу піддавався нищівній критиці як нібито список «маріонеток», котрі «служили та служать спруту РосУкрЕнерго Фірташа та Льовочкіна».

Ця компіляція з матеріалів різних ЗМІ, перемішана з тим, чого в жодних ЗМІ не публікувалося, була рішуче засуджена штабом ОО. Автори фальшивки, схоже, просто передали куті меду: навіть відповідальною за випуск «газети» значилася «Оробець Л. Ю.», - що цілком збігається з прізвищем та ініціалами народної депутатки, члена «Фронту змін» Лесі Оробець. Очевидно, якби в ОО вирішили очорнити своїх «затятих друзів», то, принаймні, намагались би приховати сліди.

 

Ще одним неприємним фактом стала поява у другій половині вересня підозрілих рейтингів, котрі, неочікувано для більшості аналітиків, стали показувати перевагу УДАРу над ОО, і були широко ретрансльовані лояльним до влади телебаченням. Тут уже ОО запідозрила в нечистій грі УДАР.

ТИ ТУДИ НЕ ХОДИ – ТИ СЮДИ ХОДИ!

Тим часом учасники перегонів наближалися до останнього моменту, коли закон дозволяє замінити кандидатів у мажоритарних округах (за 12 діб до дня голосування 28 жовтня). Перебуваючи днями у Польщі, лідер УДАРу завдав першого удару: він заявив, що його партія нібито вже визначила округи, де готова зняти своїх слабких кандидатів на користь сильніших представників ОО.

Саме ця заява і стала першою ознакою «міжопозиційної» угоди. Водночас правда в тому, що повноцінної угоди між двома силами досі не існує. Хоча її прояви вже є. Скажімо, на 214-му виборчому окрузі (Дніпровський район Києва) кандидат від ОО Юрій Ганущак зніме свою кандидатуру на користь висуванця УДАРу Віктора Чумака.

«Ми (з Ганущаком – Ред.) дійшли згоди, що відчуваємо відпвідальність перед своїми виборцями й перед Україною», - прокоментував цю інформацію Тиждень.uaкандидат Чумак. За його словами, БЮТівець навіть згоден особисто агітувати за кандидата від УДАРу.

Варто додати, що, попри наявність формального висуванця Партії регіонів на ім’я Анатолій Хмель, реальним ворогом в окрузі 214 опозиціонери вважають «самовисуванця» Олеся Довгого, скандально відомого секретаря Київради часів Леоніда Черновецького. І раніше кандидат Ганущак підтверджував пресі свою готовність зійти з дистанції заради перемоги над паном Олесем.

Проте не така райдужна картина в інших столичних округах. Скажімо, в окрузі 217 (Оболонь) нинішній депутат Київради Олександр Бригинець, відомий активною участю в захисті історичних та культурних пам’яток Києва, не бачить сенсу зніматися з перегонів ані для себе, ані для представника УДАРу Юрія Крикунова. Як запевнив Бригинець Тиждень.ua, соціологічні дослідження показують, що Крикунов конкурує за виборця не так із ним, як із провладним кандидатом, чемпіоном із плавання Денисом Силантьєвим. 

Понад те, Бригинець стверджує, що не отримував зі штабу своєї політсили жодних вказівок чи рекомендацій щодо переговорів із Крикуновим про зняття одного з них із виборів.

Читайте також: Скільки потенційних "тушок" у списку Кличка

Ще одна проблема, за словами того ж Бригинця – підтримка чи непідтримка ВО «Свобода», що має в Києві відносно непоганий рейтинг. «Очевидно, що «Свобода» не підтримає Крикунова, або кандидата від УДАРу на 212 окрузі Кирила Кулікова, котрі навіть не говорять українською в побуті», - зауважує політик. На його думку, це може позбавити опозиційних кандидатів хай небагатьох, але вкрай необхідних відсотків.

Той же Куліков, до речі, заявив газеті «КоммерсантЪ-Украина» (випуск від 4 жовтня), що не буде зніматися з виборів попри будь-які рішення штабів. Це піднімає ще одну проблему: наскільки штаби взагалі здатні впливати на кандидатів-мажоритарників. Адже якщо кандидати від Партії регіонів зазвичай можуть купувати голоси виборців коштом державного бюджету (про що Тиждень.ua докладно писав), то більшості інших доводиться розраховувати на заможних тіньових спонсорів, або ж на власні статки, зароблені «непосильною працею» - нерідко, у Верхвній Раді попередніх скликань чи інших органах влади.

Очевидно, такі кандидати мало піддаються впливу власних центральних штабів, котрі не можуть позбавити їх фінансування. А якщо ці кандидати ще й виступають самовисуванцями, то їх не можна навіть зняти з перегонів рішенням центрального органу відповідної партії.

Водночас, як і всі громадяни з великим грошима, зазначені шукачі мандатів дуже підатливі до «аргументів» органів виконавчої влади. За інформацією Тиждень.ua, тільки в Києві та Київській області мінімум двоє прохідних кандидатів-мажоритарників, висунутих УДАРом Кличка, уже написали заяви про… вступ до Партії регіонів. Звичайно ж, після виборів.

Заради справедливості треба зазначити, що в інших опозиційних силах зустрічаються не менш «надійні» кадри: опонентом одного з «боксерів», що нібито вже погодився піти в «синьо-білі», виступає народний депутат, котрий зі скандалом вийшов із фракції БЮТ після того, як йому не дісталося місця в прохідній частині списку – але на своєму окрузі він переконує виборців, що є вірним захисником інтересів Юлії Тимошенко…

Тож, перш ніж ділити округи, ОО та УДАР мали б провести «чистку» у власних лавах. Проте, як уже сказано вище, часу фактично немає навіть на перше. Хоча офіційне оголошення про угоду щодо розподілу округів таки готується: за даними джерел, його озвучать 10 – 12 жовтня.


Матеріали за темою:
Джерело: УТ

Чужие против зомби: до свиданья, фб!

  • 02.10.12, 08:38

... або чому Олєйніков пішов з пейсбука. Замітка стара, та актуальна й досі. Вважаю Дениса Олєникова гідною людиною, та частково поділяю його погляди. На публікацію надихнули вчорашні дискусії з представниками союзного таборуuhmylka




За сегодняшнее утро я прочитал следующие версии ухода Олейникова с фейсбука: 1) эмоциональный срыв; б) запой; в) взлом аккаунта провластными хакерами; г) закрытие проекта “Олейников” в связи с недостатком олигархического финансирования.

Все эти причины чрезвычайно далеки от действительности, а главное – значительно мудренее и сложнее, чем мои реальные мотивы. Поэтому, главным образом для людей, которым небезразлична судьба нашей семьи, я решил объясниться.


Эмоциональный срыв, обида. Глупости.

Во-первых, я неоднократно писал о том, что моя жизнь в Хорватии стала насыщеннее и интереснее. Я больше общаюсь с семьей, читаю, наслаждаюсь красотой живописи, музыки и окружающего мира. Мы с женой познакомились с множеством талантливых, умных, СОДЕРЖАТЕЛЬНЫХ украинцев – с кем-то удаленно, кто-то приезжал к нам в гости, и это всегда незабываемые дни и вечера.

Чуть больше года назад лежали как-то вечером в постели, в нашей одесской квартире, и мечтали о том, как изменить свою жизнь к лучшему. Мы хотели:

а) жить в доме с террасой у моря, но не совсем на берегу :-);

б) продать ProstoPrint.com, потому что уже не стартап, а успешная, системная компания, в которой нужно заниматься рутиной и процедурами – а мне всегда по душе была авантюрная атмосфера поднятия бизнесов на ранних стадиях;

в) и чтобы в новом деле я работал один или с минимальным количеством сотрудников.

Сегодня мы живем в десяти минутах ходьбы от моря и у нас две террасы. ProstoPrint.com успешно развивается под руководством нового, очень рационального и в то же время открытого к новым идеям владельца. А я создаю свой проект по принципу “лучше работать с 5 гениями, чем с 500 посредственностями”.

Бог дал мне пинок под зад, чтобы я не утонул в болоте рутины и повседневности, а шел именно к тому, чего хотел. На кого мне обижаться?

Запой. Моя норма потребления крепкого алкоголя – где-то 2 литра. В год. Проехали.

Взлом аккаунта. Довольно бессмысленное действо, потому что аккаунт, павший жертвой целевого взлома, можно достаточно быстро вернуть. А аккаунт, хакнутый какими-то массовыми вещами, типа вируса или фишинга – это не про меня, все же не первый день в интернете, куда попало не тыцкаю, шо угодно не качаю.

Закрытие проекта “Олейников” в связи с недостатком олигархического финансирования. Бляха, где мои 10 миллионов долларов? Проехали.

На самом деле все значительно проще.

Кто-то считал фейсбук Олейникова политическим проектом или некой массовой манипуляцией, и даже пытался перекупить аккаунт за 50 тысяч долларов. Кто-то искал за спиной неких тайных покровителей или агентов ФСБ, ЦРУ и “Моссада”. А кто-то использовал дискуссии в бложике для продвижения собственных идей – от теории всемирного заговора до марксизма-левачизма.

А на деле фейсбук для меня был самым обычным общением. Заменителем простых вещей, которых человек, живущий в привычной среде соотечественников, просто не замечает: потрепаться в курилке с коллегами, перекинуться парой фраз с продавцом в магазине, встретиться на выходные с сокурсником или на парковке – с симпатичной соседкой.

Я ничего сознательно не делал для “раскрутки аккаунта”. Кто постучался – тот и друг. Ну, кроме Бродского :-). И было очень здорово, что в моем фейсбуке само собой сформировалось коммьюнити если не единомышленников, то думающих, допытливых, разумных людей.

Ну, почти само собой – временами троллей отстреливать приходилось, но это были скорее единичные явления. Имея более 9 тысяч друзей и подписчиков, я за все время заблокировал около 30 человек (половина из которых были ботами).

Мне нравилось задавать неудобные вопросы, получать разные ответы и обмениваться аргументами. Как-то так случилось, что многое из обсуждаемого касалось политики – но признайтесь честно, если несколько взрослых людей садятся вечером за стол или, скажем, едут вместе в купе, разве не коснутся они рано или поздно этой темы?

Мне нравилось, что в моем кругу нет запретных тем и мыслительных табу, люди говорят честно и прямо, слышат и уважают собеседника.

И все было прекрасно в импровизированной кают-компании – до тех пор, пока какое-то количество людей в ней не начали превращаться… в зомби. Это был недуг, спровоцированный болезнью под названием “предвыборный отек головного мозга”. Самое обидное – что еще вчера эти люди были адекватны и полны здравых идей, но кто-то убедил их в том, что “лучший способ повязать бантик на голову – это прибить гвоздиком”.

Адептов “святой и безгрешной оппозиции – спасения народа от бандитов – Юля наше всьо – помолимся, братцы” стало очень много. Они давили массой и безапелляционностью. Они лезли в окно, когда их выгоняли в дверь.

Вместо мыслей и аргументов в ответ на серьезные вопросы в кают-компании все чаще слышалось: “Это нельзя обсуждать”, “Бред”, “Это правда, но про это нельзя говорить”, “Измена!”, “Вы – агент ФСБ”, “Об этом не нужно даже думать”, “Кто за Вами стоит?”, “Клятий москаль” и т.д.

Но самое печальное – в том, что эти люди изначально были СВОИ. Потому что объединяющим фактором для нас было противодействие ЧУЖИМ, прилетевшим с макеевско-енакиевской планеты и, благодаря попустительству тех, кого нынче заносят в святые и мученики, легко и быстро захватившим страну.

Я тоже хочу бороться с чужими – но, простите, не в составе бригады зомби,.

Не могу сказать, что зомби было большинство. Но в какой-то момент их стало достаточно для того, чтобы общение перестало нравиться.

Вместо радости от работы мозговых извилин (своих и собеседников), вместо новых знаний и гордости за оппонента, который вдруг уделал тебя каким-то удивительным, но верным аргументом, мне приходилось читать полотенца текста от татьян-марченок из херсонской “Батькивщины”, которая утверждала, что в Чехии две парламентских партии (по факту от 5 до 7) и у нас так должно быть, поэтому только ОО святая и каноническая.

И что Олейников, конечно же, был политическим пиаром, потому что на ярмарку “Спасибо жителям Донбасса” 15 сентября 2011 года не было получено разрешения (по факту – было), а над акцией протеста не развивался флаг с красным сердечком на белом фоне (по факту – мог, мы многих приглашали, просто никто не пришел, кроме Бригинца, который был без флага).

Но не так важно, что пишет конкретное глупое барышне. Важно то, что людям, которые возглавляют борьбу против “чужих”, гораздо интереснее иметь в распоряжении вот таких зомби – послушных, фанатичных, преданных, готовых на все. Что будет “потом”, какие люди будут строить новую страну, и какую собственно страну – да какая разница! Банду геть! Разом нас багато!

А поскольку никаких иных целей, кроме получения искреннего удовольствия от общения с умными, рассудительными и вменяемыми людьми, у меня в фейсбуке не было, я решил прекратить общение в таком формате.

Почему я подарил аккаунт дочке? Во-первых, мне кажется, это крутой подарок, да и она сама попросила :-). Во-вторых, в фейсбуке много дорогих нашей семье людей, знакомых лично и виртуально, я не хочу потерять контакт с ними – Саня будет играть роль пейджер-джана.

Наконец, в-третьих, история семьи Олейниковых продолжается – мы играем в теннис, путешествуем, читаем книги, строим дома и бизнесы – там, куда занесла нас судьба…

И мы вовсе не закрываем двери в наш мир – show must go on!

P.S.

Обязательно найдутся те, кто скажут: “Олейников испугался политики”. Верно ли это? Отчасти да – я действительно боюсь ТАКОЙ политики, которую демонстрируют нынче И власть, И оппозиция.

Политики, в которой на первой странице методички любой парламентской партии начертана фраза из детской песенки – про избирателя: “Ему с три короба наврешь – и делай с ним, что хошь”.

Я знаю, что сделаю еще что-то в Украине – какие-то общественные, гражданские вещи. Возможно, это случится через год, три или пять лет.

Я отдаю себе отчет в том, что только сам могу бороться за правду в “деле ПростоПринт”, за родину Украину для себя и своих детей, за роскошь вживую увидеться в Киеве или Одессе с друзьями – в “Оливе” на Подоле или на “Даче” у Саввы Либкина, где рождалось множество отличных идей и проектов. И никакая оппозиция мне не поможет, как не помогла до сих пор.

И за изменения в стране тоже, за новую, другую политику – пусть и через много лет, пусть это кажется кому-то смешным и маловероятным. Посмотрим. Я никуда не спешу.

Я прошел только малую часть пути, но уже что-то исполнил из задуманного: восстановил компанию, вернул работу своим людям.

Вывел из-под удара коллег, которых незаслуженно прессовали продажные следаки – сегодня в розыске в статусе единственного обвиняемого по “делу ПростоПринт” только Олейников, и это хорошо для всех. Претензии по моим сотрудникам сняты, люди спокойно ходят на работу, растят детей, строят карьеру.

Теперь предстоит заработать денег – СВОИХ денег на нормальную жизнь, на обеспечение финансовой подушки для семьи, если будущая политическая карьера выйдет каким-нибудь тюремным боком. На реализацию своих идей “власним коштом”, а не на зарплате у олигарха.

Но никогда я не соглашусь с тем, что лучший народ – толпа зомби. Даже если таких будет большинство, и все политтехнологи будут говорить, что “это классный и дешевый вариант”.

Я не боюсь политики. Но я очень боюсь стать таким, как сегодняшние украинские политики.

P.P.S.

А иногда в плохих голливудских фильмах в конце приходит фея и всех расколдовывает. Или главный герой просыпается – и в кают-компании больше нет зомби, а всё как до первого трупа :-). Может быть, это случится и в нашем ужастике – и тогда я вернусь в фейсбук. Who knows…

Теперь всё.


Мракобесие на марше

  • 01.10.12, 20:23

 Автор: frankensstein

Постсовок уверенно скатывается в мракобесие.

Украина и Россия практически синхронно разработали законы, несовместимые с реалиями свободной страны, живущей в ХХI веке. Украинский закон о клевете, равно как и ответственность за так называемое «богохульство» в России, вполне органично вписались бы в кодекс законов какого-нибудь средневекового государства с инквизицией и абсолютизмом, но уж никак не соответствуют современности.

Отказ регионалов дальше проталкивать закон о клевете не должен вводить никого в заблуждение. Волна негодования, захлестнувшая прессу, заставила власть до выборов отложить наступление на свободу слова, но, скорее всего, к закону вернутся позже. Когда не нужно будет изображать демократию и бороться за голоса.

Как это будет происходить – сегодня хорошо видно на примере северного соседа, где вот-вот будет принят закон, защищающий от критики РПЦ. В путинской России ждать уже нечего – выборы там прошли благоприятно для правящего режима, и теперь ничто не мешает в очередной раз потуже закрутить гайки.

Соседнее государство упоминается тут отнюдь не из банального желания лишний раз уколоть россиян. Уверен, что опыт России с большой вероятностью в будущем будет внедрен и в нашей стране. Грешный президент наш, как известно, питает большую слабость к УПЦ МП, так что пролоббировать закон, подобный российскому, последней наверняка не составит большого труда. При условии, что ПР получит большинство в парламенте.

Наступление московского патриархата на инакомыслящих в Украине может начаться сразу после смены киевского митрополита. Больной, одряхлевший Владимир в ближайшее время уступит свое место более молодому преемнику (рассказывают, что это будет либо одессит Агафангел, либо дончанин Илларион – оба известны, как законченные украинофобы и сторонники теснейшего взаимодействия с РПЦ).

Преемник, скорее всего, во всем будет слушаться и копировать московское руководство. Такой сценарий развития событий практически гарантирует нам внедрение на законодательном уровне мракобесных инициатив российского поповства. Украинские приспешники господина Гундяева своего уж точно не упустят – спросите у владыки Павла, отжавшего «айфон» у киевской журналистки. Он подтвердит.

Поражает степень несознанки, в которой пребывает население постсоветских славянских государств. Законы, продвигаемые украинской и российской властью, казалось бы, должны навсегда отвратить от этой самой власти всех адекватных и вменяемых граждан. Однако уровень поддержки обоих режимов наводит на печальные мысли.

С такими настроениями достойной жизни нам не видать никогда, потому как в государствах, где правят фанатики и попы, не изобретают айпадов. У государства, где рты людям закрывают чечетовы и ефремовы, нет будущего, ибо диктат идиотизма и лжи над правдой и здравомыслием еще никого ни к чему хорошему не приводил.

Ситуация в Украине достигла такого предела, когда дальше сидеть и наблюдать в стороне за тем, что же еще выкинет правящая группировка, уже нет смысла. Такой глупости, на которую были бы не способны Янукович и Ко, попросту не существует.

Выходцы из донецких прерий до сих пор не поняли простой вещи – это Россия может позволить себе любую дурость, Украина не может. Живительные углеводороды сделают любую идиотскую выходку российских властей милой причудой богатого человека, тупость украинского правительства – это полоумие уличного дурака, с которым никто не станет долго объясняться. В случае продолжения затеянной клоунады, Януковича и его соратников ждет эпический европейский бан со всеми вытекающими.

Плохо только, что вместе с ними, скорее всего, забанят и нас.

У Молдові заборонили комуністичну символіку

   
Парламент Республіки Молдови ухвалив закон, яким вноситься заборона на використання в політичних цілях комуністичної символіки, - серпа і молота. За ухвалення закону проголосували депутати від Альянсу за європейську інтеграцію. Проти виступила опозиційна Партія комуністів і група соціалістів Ігоря Додона.
Законопроект було ініційовано Ліберальною партією Молдови, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу в РМ.
"Вноситься заборона на використання в політичних цілях символіки серпа і молота", - вказується в ухваленому парламентарями законі.
Крім того, в документі засуджується "тоталітарний комуністичний режим на території Молдавської РСР, що скоїв злочини проти людства".
Депутати від правлячого Альянсу за європейську інтеграцію переконані, що "прийняття цього документа стане важливим кроком на шляху до морального оздоровлення суспільства".
Водночас, голова опозиційної Партії комуністів, екс-президент Молдови Володимир Воронін зазначив, що "це чергова спроба правлячого альянсу розправитися з опозицією і вивести з політичного поля найбільшу опозиційну партію". За його словами, опозиція оспорюватиме закон у Конституційному суді.
Згідно із законопроектом, опозиційну Партію комуністів можуть не допустити до чергових парламентських виборів, якщо партія не відмовиться від своєї символіки - серпа і молота.
Зінаїда Гурська, КИШИНІВ. 12 липня 2012 року.
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Капец, далі вже нікуди!

  • 30.09.12, 22:27
Навожу допис з А і Ф Україна.

У одеському магазині людей побили за те, що вони розмовляли українською мовою. Один з потерпілих - Андрій Анікєєнко - повідомив, що спочатку його запитали, чому він говорить українською в російськомовному місті. "Спочатку вони сказали, що ми западенці, бандерівці, ганьба Одеси. Потім сказали, щоб ми виміталися з Одеси, тому, що вони нам ще покажуть", - сказав Анікєєнко.

Після того, як його друг показав кривдникам паспорт з одеською пропискою, документ у нього відібрали, сторінку з пропискою вирвали і побили. "При цьому вони говорили, що української мови не існує, це польський діалект. І навіть у відділенні міліції нам погрожували", - додав Андрій Анікєєнко.

Про цю подію можно подивись тут:

http://www.youtube.com/watch?v=ds7q1SzyuJY
http://www.youtube.com/watch?v=j3v95NhzQHQ


Вернем страну народу!

  • 30.09.12, 00:30
Якими ми б не були солодкі обіцянки комуністів все таки є речі які вони старанно замовчують.

Одна з найбільш замовчуваних тем система таборів ГУЛАГ та тортури у комуністичній системі органами
ОГПУ -НКВС-МГБ.

1. ГУЛАГівський жарт "поддать пару".
Для заспокоєння зеків, які обурювалися довгим очікуванням у відстійнику перед прийомом етапу у ВТТ при 30 -40С морозу їх обливали водою з пожежного шлангу і заводили в табір через 2 -4 год.



2. Перекриття доступу кисню.
Одягання на голову гумового шлему для перекриття дихання. Після декількох прийомів у жертви йшла кров з носа, рота, вух.



3. Стояння у позі струнко.
Стояння як правило по декілька діб, без сну, води, їжі, відпочинку. В результаті чого у жертви розпухали ноги і вона втрачала свуідомість. До тями приводили холодною водою і екзекуція продовжувалась.



4. "Оглядини"
Жінки "вороги народу" проходили "огляд" перед комісією голими. Жінок, які сподобались відправляли в обслугу табору де вони змушені були ставати коханками.



5. Гамівна сорочка. Для вибивання зізнань використовувався метод зв"язування при якому людина не витримувала більше чим 30-35 хв.



6.Щоб вирвати потрібні признання у жінок та дівчат їх поміщали у камери до карних злочинців, е вони піддавались звірячим знущанням і груповим згвалтуванням, після чого жертви часто-густо накладали на себе руки.



7. Диба
Допит третього ступеня узаконений Й. Сталіним та Генеральним прокурором СРСР дозволяв вибивати будь-які потрібні слідчим свідчення.



8. Катування жінок.
Деякі нелюди з ГУЛАГу заради потіхи жінок з контингенту "ворогів народу" за провину чи за небажання ставати коханками садили на мурашники. Інколи в піхву вставляли рослинну трубку або бересту . На ноги прив"язували розпалку.




             Ви хочете щоб це повернулось?!



                                                           Тоді голосуйте за нас !

              Наш номер у виборчому бюлетні №3 !

              Вернем страну народу!!!
Джерело : webcommunity.org.ua

30.09.2012р                                      Рівне










Володимир Сергійчук "ОУН-УПА в роки війни"

Книгозбірка "Варти"
Шановні вартівчани і читачі "ВАРТИ". Напевно спілкуючись з опонентами вам не раз доводилося вишукувати архівні матеріали, посилання, статті і т.д. для того щоби доводити свою правоту. Справа ця вимагає часу,іноді терпіння. Особливо якщо це стосується діяльності ОУН-УПА.Але можливо не всі ще знають що ще у 1996 році нашим рідним видавництвом "Дніпро" була видана збірка радянських і німецьких архівних документів.яка отримала назву "ОУН-УПА в роки війни". Автор книги - відомий український історик професор Київського національного університету Володимир Сергійчук.Книга являє собою збірку 75 радянських архівних  документів, 20 німецьких документів, а також 56 документів самої ОУН.З посиланнями на архівні джерела.Інформація в книзі структурована у 3 великих розділи
1 свідчать радянські документи
2 свідчать німецькі документи
3 свідчать документи ОУН-УПА.
Ось декілька сторінок книги





Якщо хтось з друзів бажає скачати книгу - шукайте у мене на флешці. 
Робоча ссилка на скачування 
Також рекомендую зайти за посиланням на сайт автора і проглянути інші його публікації і книги - вражає.
Слава Україні!