Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

І знов комуняки...

  • 13.10.12, 11:22
Далі Мовою оригінала.

Украина никак не сможет обойтись без дорогого российского газа. Об этом на пресс-конференции в Киеве заявил народный депутат, представитель фракции Компартии Украины Сергей Гордиенко, передает корреспондент ГолосUA.

Поэтому единственным выходом в данной ситуации является вступление в Таможенный союз, что не только спасет украинскую экономику, но и принесет ощутимую прибыль, уверен С.Гордиенко.

«Вопрос газа и Таможенного Союза — связаны неразрывно. Коммунисты настаивают на том, что это не только защитит национальные интересы, но и спасет экономику», - отметил С. Гордиенко.

По его словам, долго сидеть на «двух стульях» Украина не сможет, поэтому стране нужно как можно скорее определиться куда идти — в Европейский Союз или ТС.

«Нужно определиться в своих интересах, что нам ближе - кланово-олиргархичный строй либо национальные интересы. Сегодня сбыт украинской продукции на рынках СНГ дает порядка 70 миллиардов долларов дохода, а с вступлением в ТС сумма вырастет до 92-96 миллиардов», - подытожил коммунист.


Я так вважаю. Як що комуняки кажуть, то треба робити все на оборот. Буде як раз те, що потрібно.

Братство очка

Ореол русофила для Дмитрия Табачника стал почти идеальным щитом, которым он надежно прикрывает выстроенную в министерстве систему коррупции. Ключевую роль в дерибане денег играют депутат-«регионал» Максим Луцкий (известный также как Люся-Фармазонщик) и замминистра Евгений Сулима. Устойчивость связи обязана не только любовью к деньгам. Любовь, как известно, чувство куда более всеобъемлющее.

Нет сильнее фаланги, чем та, которая состоит из любящих друг друга воинов
“Ксенофонт “Киропедия”, 1976, с.160.

Еще древние греки отмечали, что наиболее опасной и боеспособной является фаланга из гоплитов-любовников. Ведь в бою, они не только безжалостны к врагам, но и заботливо прикрывают друг друга. Казалось бы, причем здесь украинское министерство образования образца 2010 года? Кадровая колода, которую в министерстве образования тасовал Дмитрий Табачник, легла так, что у руля нашей системы образования оказалось сразу два чиновника, трепетно относящихся к вопросам однополой любви. Это лучшие друзья Табачника – Максим Луцкий и Евгений Сулима. Первый – «теневой кошелек» схем министра, второй – его зам по высшему образованию. Режим донецко-енакиевского блатного разлива отдает на откуп «голубой троице» все образовательные потоки. Видимо выросшей на связке «уголь-кокс-металл» братве, заниматься такой сферой не по масти, или не по мозгам. Вот и решили: «пусть п…сы развлекаются».

Продовження статті (людям зі слабкими нервами не рекомендовано)shock


Дещо про депортацію народів.

12 жовтня 1947. У західних областях України розпочалася найбільш масова за повоєнний період депортація українців.
Із захопленням Радянським Союзом Західної України, Західної Білорусі та Прибалтики у 1939-1940 роках, депортації торкнулись і народів, що мешкали на цих землях. Уже восени 1939 p. перша хвиля депортації охопила польських осадників, які виселялися разом із сім’ями. Протягом грудня 1939 — березня 1940 pp. із Західної України та Західної Білорусі було депортовано понад 137 тисяч осіб. Їх виселяли в північно-східні області РРФСР, Комі АРСР і Казахстану. Друга хвиля депортації прокотилась у квітні 1940 p., коли було вивезено заможних селян — «куркулів» (до 6 тис. сімей із Західної України та Західної Білорусі). Всього із Західної України в 1939—1940 pp. було вислано до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на Північ, за різними підрахунками, від 10 до 20% населення. Чимало невинних людей, яких німецько-радянська війна застала в місцевих тюрмах, було знищено. Депортація торкнулася і прибалтійських народів, зокрема з 14 по 18 червня 1941 року з Литви було вислано у віддалені райони Сибіру і Крайньої Півночі близько 34 тисяч чоловік. Депортації продовжувалися і після нападу Німеччини на Радянський Союз. Так, 28 серпня 1941 року указом Президії Верховної Ради СРСР була ліквідована Автономна республіка німців Поволжя. 367 000 німців було депортовано на схід (на збори давалося два дні): у республіку Комі, на Урал, в Казахстан, Сибір і на Алтай. Частково німці були відкликані з діючої армії. В 1942 почалася мобілізація радянських німців у віці від 17 років у робочі колони. Мобілізовані німці будували заводи, працювали на лісозаготівлях й у рудниках. Були депортовані також представники народів, країни яких входили в гітлерівську коаліцію (угорці, болгари, фіни). На підставі рішення Військової ради Ленінградського фронту від 20 березня 1942 року із прифронтової зони в березні-квітні 1942 року було депортовано близько 40 тисяч німців і фінів. Ті з них, хто повернувся додому після війни, були повторно депортовані в 1947–1948 р. У 1943—1944 роках були проведені масові депортації калмиків, інгушів, чеченців, карачаївців, балкарців, кримських татар, ногайців, турок-месхетинців, понтійських греків — в основному за обвинуваченням в колабораціонізмі, поширеному на весь народ. Були ліквідовані (якщо вони існували) автономії цих народів. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму                                          
.Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

"Ночью мы вошли в село под видом банды".

"У жовтні 1942 року на ­Поліссі ­постали перші збройні відділи, що дали ­початок Українській Повстанчій Армії.

1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14­го жовтня 1942 року днем постання УПА.

2. Для вшанування цього моменту день 14­го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА"

Постанова Української головної визвольної ради, що керувала повстанським рухом, від 30 травня 1947­го. Розрізнені загони українських партизанів у єдине партизанське військо – Українську повстанську армію – розпочали об'єднуватися восени – на початку зими 1942 року. Днем її заснування вибрали символічну дату. Розмаху УПА почала набувати з весни 1943­го. Діяла майже до середини 1950­х

156 спеціальних груп під виглядом загонів УПА діяли в Західній Україні станом на 26 липня 1945­го. Чисельність – 1783 особи. Вони ліквідували 1980 учасників підпілля, захопили живими 1142 людей. Через неповних п'ять років після завершення німецько­радянської війни – станом на 20 лютого 1950­го – в західноукраїнських областях діяли 19 чекістських спецгруп, що нараховували 130 осіб. Упродовж 1944–1953 років радянські каральні органи знищили приблизно 153 тис. учасників і прихильників українського підпілля, коло 134 тис. – заарештували. Із західних областей УРСР до Сибіру й на Північ СРСР вивезли 66 тис. сімей – майже 204 тис. людей

"Я вважаю правильним створення спецгруп із колишніх бандитів, – заявив у травні 1945­го Микита Хрущов – тодішній перший секретар ЦК КП(б)У. – Треба їм дати одне конкретне завдання, і коли його виконають, можна сказати, що вони свою провину спокутували, і відпустити їх". Було це під час виступу на нараді секретарів обкомів, начальників управлінь НКДБ і НКВС західних областей УРСР.

Уже понад рік із Українською повстанською армією воювали радянські регулярні частини, партизанські загони, відділи армійської контррозвідки СМЕРШ, НКВС. Та чи не найефективніші були створені чекістами спеціальні агентурно­бойові групи. Під виглядом загонів УПА й боївок ОУН вони тероризували цивільне населення – щоб відвернути його в такий спосіб від українського підпілля.

Спецгрупами опікувалися районні й обласні управління НКВС та створене 1946­го Міністерство держбезпеки УРСР. Входили до них від трьох до 50, а часом й ­більше, осіб – як чекістів, так і колишніх повстанців, що склали зброю. Дехто з них повірив в обіцяну амністію, інших радянські спецслужби завербували після полону й тортур. Хтось не витримав знущань над взятими в заручники родинами, когось підкупили. Далі ­завербовані мали довести свою "відданість" радянській владі. "­Агенти­бойовики отримували завдання проникати в оунівське підпілля або в банди УПА для захоплення або фізичного знищення керівників ОУН­УПА, – дoпoвiдав Лаврентію Беpiї в липні 1945­го нaркoм внyтpiшнiх спрaв Української РСР Bасиль Pясний. – У тих випадках, коли агент­бойовик, який влився в банду або підпілля ОУН, не мав можливості фізичного знищення або захоплення керівника­ватажка, його завданням була компрометація ватажка банди або місцевого підпілля для посилення та активізації внутрішнього розкладу банди або місцевої організації ОУН".

Більшість радянських документів про спецбоївки НКВС­МДБ, що діяли під виглядом українських повстанців, знищені в архівах КДБ 1990 року. На сьогодні їх знайдено кілька десятків – передусім завдяки тому, що були розпорошені по різних фондах Галузевого державного архіву СБУ й обласних управлінь СБУ, Центрального державного архіву громадських організацій – колишній архів Інституту історії партії при ЦК Компартії України – й обласних архівів.

"Особенность ОУН характеризуется прежде всего тем, что оуновцы, особенно их главари, являются опытными нелегалами и конспираторами, обладают большим многолетним опытом подпольной вражеской деятельности; они являются способными разведчиками, умеющими быстро перестраиваться в зависимости от складывающейся обстановки", – йдеться в доповідній записці, яку склав заступник начальника Другого управління, контррозвідки, МДБ УРСР підполковник Леонід Пастельняк 25 вересня 1949­го. А далі писав: "В этой обстановке агентурно­боевые группы очень часто приносят неоценимую помощь в чекистской работе по розыску и ликвидации оуновского подполья и его банд. Опыт по использованию специальных агентурно­боевых групп показывает, что их применение ­быстро дает эффективный результат при непременном условии глубокого знания агентурного дела, его фигурантов, все­сторонне продуманных комбинаций и техники применения этих групп".

Далі на майже 90 сторінках тексту наводяться приклади "успішної діяльності" агентурно­бойових груп. Цей документ під грифом "Цілком таємно" міністр держбезпеки УРСР генерал­лейтенант Сергій Савченко наказав переслати всім начальникам управлінь МДБ західноукраїнських областей. Імовірно – як інструкцію.

Ось один із прикладів, які подавав Пастельняк. 5 ­червня 1949­го агент­бойовик Дрогобицького управління МДБ "Данило" повідомив, що встановив зв'язок з місцевим керівником ОУН на псевдо "Мико". Той просив його долучитися до постачання продуктів підпільникам. За тиждень "Данило" доніс, що отримав від "Мико" харчі й має передати їх керівникам районного проводу ОУН. В управлінні МДБ "Данилові" видали дозу миш'яку. Ним агент обробив продукти й відніс підпільникам. Після цього пішов додому. Коли за годину повернувся, то виявив отруєними керівника пропаганди районного проводу ОУН "Мирона", керівника збройної групи "Чорногора" й санітарку районного проводу "Селянку". Служба безпеки ОУН захопила "Данила". На допиті той заявив, що підпільників убив станичний "Мико". Того відсторонили від роботи, а на його місце призначили "Данила".

"Чтобы проверить группу в бою, я решил с ней провести операцию по ликвидации группы "Арапа", – звітував своєму керівництву 3 січня 1945­го керівник чекістської спецгрупи із колишніх підпільників майор Олександр Соколов. – Мы на заре неожиданно окружили хату, где был схрон. ­Четверо бандитов было в хате, двое – в схроне, которые были в хате стали отстреливаться из пулеметов и автоматов. Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих – хату сожгли. (…) В этой же операции мне сообщил нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой "Трегуба" и ничего о появлении боевки "Трегуба" в селе не сообщает. Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент (продуктовий податок. – "Країна") Советской власти. Он нас уверял, что ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с которыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли".

Купився на провокацію й голова сільради села Яблунів Станіславської області – нинішня Івано­Франківщина. Соколов продовжує: "Ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким­либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и восемь повозок, оставленных ­куренем "­Резуна". Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовета ­выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем "Быстрого" из станичного села (клички его не помню). Он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется "Резуну", что мы забрали его лошадей. Тогда мы ­забрали его с собой, убили и бросили в колодец".

Згодом Соколов відвів свою спецгрупу до Чорткова – райцентру на Тернопільщині – й передав місцевому опер­уповно­важеному НКВС. Такі переведення спецгруп із одного району в інший практикували часто – щоб уникнути їх викриття й ліквідації. "Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны – на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было", – писав Соколов у тому ж рапорті. За здобутки в боротьбі з українським підпіллям керівництво НКВС і Тернопільського обкому КП(б)У представили майора Соколова до нагородження Золотою зіркою Героя Радянського Союзу.

Безчинства спецбoївок МДБ набули такого poзмаху, щo пpoкypop Укpaїнськoгo округу вiйськ МВС полковник юстиції Григорій Koшapський у лютому 1949 року надіслав Mикитi Хpyщoвy доповідну записку "О фактах грубого нарушения советской законности в деятельности т. н. спецгрупп МГБ". Зокрема, писав: "В марте 1948 года спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ "Крылатым", дважды посещала дом жителя с. Грицки Дубовицкого р­на Ровенской области – Паламарчука Гордея Сергеевича, 62 лет, и, выдавая себя за бандитов "УПА", жестоко истязала Паламарчука Г.С. и его дочерей Паламарчук А.Г. и Паламарчук З.Г., обвиняя их в том, что, якобы они "выдавали органам МГБ украинских людей". "Крылатый" и участники его группы подвергали пыткам Паламарчук А. Г. и Паламарчук З.Г., подвешивали, вливали им в нос воду и, тяжко избивая, заставили Паламарчук З.Г. и Паламарчук А.Г. дать показания, что они с органами МГБ связаны не были, а, наоборот, были связаны с участниками украинского националистического подполья. Участники спецбоевки предупредили членов семьи Паламарчука о том, что если они посмеют заявить органам Советской власти о посещении их дома бандитами, то над ними будет учинена расправа".

У ніч на 22 липня 1948 року із села Підвисоцьке, нині Радивилівського району на Рівненщині, спецгрупа вивела до лісу місцевого жителя Федора Котловського. Його "участники спецгруппы подвергали пыткам, обвиняя в том, что у него в доме часто останавливаются работники из числа совпартактива, и в том, что якобы он выдавал органам Советской власти бандитов. Эти провокацион­ные действия преследовали цель: путем истязаний и угрозы лишения жизни, заставить Котловского дать показания, что он является врагом Советской власти. В результате истязаний Котловский находился на излечении в больнице с 27 июля по 27 августа 1948 г. По заключению больницы, Котловскому Ф.Л. были нанесены тяжкие телесные повреждения, с явлениями сотрясения мозга и омертвлением мягких тканей тела".

За добу чекістські бойовики забрали до лісу 17­­річну Ніну Ріпницьку з того ж села. Почали катувати: "­Допрашивая Репницкую, участники спецгруппы тяжко ее избивали, подвешивали вверх ногами, вводили в половой орган палку, а затем поочередно изнасиловали. В беспомощном состоянии Репницкая была брошена в лесу, где ее нашел муж и доставил в больницу, в которой находилась продолжительное время на излечении".

Наостанку прокурор Кошарський наголошував: "Как показывают факты, грубо провокационная и не умная работа ряда спецгрупп и допускаемые их учасниками произвол и насилие над местным населением не только не облегчают борьбу с бандитизмом, а, наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности… Из приведенных выше примеров видно, что действия т.н. спецгрупп МГБ носят ярко выраженный бандитский, антисоветский характер и, разумеется, не могут быть оправданы никакими оперативными соображениями".

Нарікав на спецгрупи й міністр внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач, колишній керівник Центрального штабу партизанського руху. "За последнее время зарегистрирован ряд случаев, когда лица, состоящие в агентурно­оперативной сети органов МГБ западных областей Украины, являлись организаторами и участниками грабительских групп, – писав 9 червня 1949 року в доповідній записці міністрові внутрішніх справ СРСР ­Сергієві Круглову. – Работники МГБ вручают им ­оружие. Тех, кто имеет связь с преступниками, не контролируют, не воспитывают, в результате чего они, действуя под видом ОУНовских бандитов, занимаются грабежами и кражами у мирного населения".

 Після боїв і каральних акцій тіла вбитих воїнів УПА чекісти везли до райвідділу або обласного управління НКВС чи МДБ. Там проводили впізнання – приводили родичів, захоплених у полон підпільників, або місцевих жителів. Убитих фотографували та складали протокол упізнання. Тіла залишали лежати для залякування місцевого населення, а потім "негласно хоронили". Місця поховань були засекречені

джерело

Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Жоден суд не міг визнати "Свободу" нацистською організацією

  • 11.10.12, 09:55
Жоден суд не міг визнати ВО "Свободу" нацистською організацією, оскільки саме "свободівці" були позивачами, а предметом оскарження була зовсім інша тема.

Про це голова прес-служби "Свободи" Юрій Сиротюк розповів Gazeta.ua, коментуючи заяву депутата від Компартії Євгена Царькова про те, що суд вищої інстанції визнав законним висловлювання лідера Компартії Петра Симоненка про те, що партія "Свобода" є нацистською організацією.

За словами Сиротюка, в 2009 році "Свобода" подала цивільний позов до лідера комуністів Петра Симоненка й газети "Комуніст", "позов щодо захисту честі, гідності та репутації у зв'язку заявою пана Симоненка в місті Житомирі, де він заявив, що "Свободу" фінансують олігархи".

"Ми подали позов до Шевченківського суду м. Києва. Два роки ми намагалися залучити до цього процесу Симоненка, бо він не ходив, користуючись своєю депутатською недоторканістю. Ми двічі друкували йому виклик в газеті "Голос України", посилали виклик через Комітети Верховної Ради, зверталися через голову ВР. Симоненко затягував та ігнорував цей суд", - заявив "свободівець".

Окрім того, він повідомив, що лише через два роки, в 2011 році "Свободі" вдалося виграти суд першої інстанції. "Суд зобов'язав пана Симоненка визнати інформацію поширену про Тягнибока у 2009 році, як такою, що не відповідає дійсності, недостовірною, спростувати цю інформацію, а газету "Комуніст" на першій шпальті надрукувати це спростування", - продовжив він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сиротюк: Ніхто не зривав зустріч лідерів "України-Вперед!" із виборцями

Окрім того, він розповів, що в листопаді 2011 року комуністи звернулися з апеляційною скаргою. "Апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції про те, що Симоненко збрехав про "Свободу". Залишалась єдина інстанція, в яку міг звернутися Симоненко, бо уявіть собі ситуацію, коли за тиждень до виборів, на першій шпальті газети "Комуніст" буде написано: "Ми збрехали про Тягнибока. Вибач нам Тягникок, бо більше не будемо брехати", - додав Сиротюк.

Відповідаючи на питання, чи дійсно ВАСУ, як про те повідомив Царьков, чи Вищий спецсуд у цивільних і кримінальних справах могли визнали "Свободу" нацистською організацією, Сиротюк відповів: "Сьогодні (9 жовтня — Gazeta.ua) нібито вже є рішення, яке ми ще не отримали на руки, Вищого спецсуду у цивільних та кримінальних справах про те, що касаційна інстанція Вищого спецсуду скасувала рішення апеляційного та місцевого судів. Фактично суд ухвалив рішення, що Симоненко не має спростовувати своїх наклепницьких суджень, а газета "Комуніст" не має їх друкувати".

"Хоча ми ще не отримали цього рішення на руки, але якщо воно є, то не відповідає принципам судочинства, бо був порушений принцип гласності. Ми, як позивачі, не були повідомлені про цей суд. Був порушений принцип змагальності сторін, тому що не був запрошений наш адвокат і ми не були присутні під час розгляду справи, і тому ми звернемось до Європейського суду з прав людини, і стовідсотково виграємо у держави України, і вже зобов'яжемо державу спростувати наклеп, який зроблений у 2009 році паном Симоненком", - підкреслив Сиротюк.

Розмірковуючи над тим, що могло статись, "свободівець" сказав: "Пан Симоненко використав "донєцкий принцип" і просто "порішав" свої проблеми. Коли наші адвокати подзвонили адвокатам комуністів, то вони теж не знали, що було таке рішення суду. Відповідно, сторони не викликалися. Єдине, що могла зробити касаційна інстанція, це скасувати попереднє рішення — тобто відмовити нам у позові, щоб Симоненко вибачався", - повідомив він.

Також, Сиротюк додав, що "жодних висловів, або предмету суперечки — хто є нацистом, а хто не є нацистом не було, бо ми були позивачами, і предметом оскарження була зовсім інша тема, а саме — брехня Симоненка".

"І ми в гласних, публічних судах, де був принцип змагальності довели це в Шевченківському і апеляційному судах, а те, що Симоненко собі намалював, через своїх друзів з Банкової, якесь рішення, яке відмазує його — це його проблеми. Жодні ідеологічні ознаки не були предметом позову. Царьков, окрім того рішення суду, яке ми ще не бачили, все вигадав", - резюмував Сиротюк.

Табачник заборонив підручники про Голодомор та УПА

  • 10.10.12, 22:39
Міністерство освіти надіслало в Головне управління освіти і науки ЛОДА листа, у якому вказано, що усі підручники та навчальні посібники, які використовують у навчальному процесі, мають бути погодженні міністерством. Про це повідомив депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк.

Відповідно, львівські посібники з історії України, що містять факти про національно-визвольні змагання, Голодомор, УПА та інші історичні події, які не увійшли у рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту підручник, такого погодження не мають, відтак їх використовувати заборонено, відзначив депутат. 

У листі міністерства  вказано, що керівники навчальних закладів будуть нести персональну відповідальність, за порушення вищезгаданого наказу, тобто за використання на уроках історії посібників, що містять факти, викинуті із офіційного підручника.

«Про те, що у Львові видають додатковий посібник з історії, чули і знали по всій Україні вже давно, однак, звісно, Табачник не витерпів такого «непослуху», і у серпні цього року його міністерство видає наказ, згідно з яким без міністерського погодження і грифу не можна використовувати в навчальному процесі нічого. Таке враження, що скоро ми отримаємо наказ, що треба прославляти Сталіна», – заявив Кужелюк.

Як повідомлялось, у серпні управління освіти Львівської міської ради вирішило закупити для шкіл міста 2 тисячі підручників з історії України, у яких Голодомор 1932–1933 років представлено як геноцид, а Українська повстанська армія – як борець за волю України, та рекомендувати цей підручник як додаткову допомогу з вивчення історії України.

Нещодавно  Міждержавна робоча група українських та російських істориків підготувала методичний посібник для вчителів «Україна і Росія на перехрестях історії».

Про спірні моменти автори вирішили взагалі не згадувати. У книзі повністю опущений період з 1600 по 1946 рік, нічого не розповідається про діяльність Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, існування України у складі Російської імперії, громадянську війну, Голодомор, Велику Вітчизняну війну і ОУН-УПА.

Прокуратура вимагає стенограму голосування проти "язика"

  • 10.10.12, 20:14
Прокуратура вимагає від Львівської облради стенограму засідання з голосуванням проти "язика"
Прокуратура вимагає стенограму та результати голосування щодо рішення обласної ради про нечинність мовного закону на Львівщині. Про це повідомили у прес-службі Львівської обласної ради.

Як зазначається в листі на адресу голови облради, прокуратура області проводить перевірку законності цього рішення.

Як повідомив прокурору голова облради Олег Панькевич, рішення ще не набуло чинності, оскільки його ще не підписано.

"Згідно з регламентом обласної ради, голова ради має підписати рішення впродовж п’яти робочих днів після голосування на сесії", - інформує прес-служба.

"Після набуття чинності рішення «Про внесення змін до рішення обласної ради від 16.03 2012 року №405 «Про затвердження Програми розвитку української мови, української культури та історичної свідомості громадян України на території Львівської області на 2012-2014 роки (у новій редакції), Львівська обласна рада зможе надати матеріали щодо його підготовки", - йдеться в листі обласної ради до прокуратури.

У прес-службі прокуратури Львівської області повідомили, що дійсно "Прокуратурою Львівської області перевіряється законність прийнятого рішення щодо визнання нечинним на території Львівщини Закону "Про засади державної мовної політики”.

Щодо скерування вимоги прокуратурою Львівської області до Львівської обласної ради про надання стенограми пленарного засідання сесії Львівської обласної ради за 9 жовтня 2012 року – прес-служба прокуратури коментарів не надала.

Нагадаємо, 9 жовтня Львівська обласна рада визнала закон про основи державної мовної політики недіючим на території області.

Раніше з аналогічними рішеннями виступили депутати Тернопільської та Івано-Франківської облрад. Аналогічне рішення про невизнання мовного закону ухвалила Івано-Франківськаміськрада.

Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила в цілому ініційований Партією регіонів законопроект "Про засади державної мовної політики" 3 липня.

8 серпня президент Янукович підписав документ, а 10 серпня закон набув чинності.

"Передайте Тягнибоку, я за нього.. я не туди стріляв"

  • 08.10.12, 23:31
Друзі прислали відео яке мене просто шокувало.Відео відзнято в місті Березівка Одеської області.Учасник війни приблизно з 1942 року 1925 року народження. Усій так званій "георгіївській" сволоті в Одесі начхати на реальних учасників війни.