Поль Дельво. «Ночной визит». 1938

Ведьмы привлекали живописцев начиная с XVI века — именно в это время гонения на женщин, якобы заключивших договор с дьяволом, достигли своего пика. Однако и сейчас, когда шабаши, вурдалаки и отвары из крысиных хвостов остались в прошлом, художники обращаются к этой полной мистицизма теме. Таким образом, история изображения ведьм насчитывает целых пять веков — и едва ли это предел.
[ Читать дальше ]

Grzegorz Wrobel (Георгий Врубель)  САЙТ   родился в столице Польши в Варшаве 11 Марта 1983 года.

Студент Технического Университета Варшавы факультет Архитектуры.
Сейчас он архитектор, дизайнер, акварелист, начинающий музыкант и композитор.
Живет и работает в Варшаве. Он посетил много городов Европы таких как: Берлин, Барселона, Вена, Париж, Прага где он и рисовал свои акварели.(С)

Найпершими господарськими посудинами, на мою думку (багато вчених зі мною згодні ), були плетені з тонких стебел тарілки, кошики. Властивості матеріалів не дозволили їх тривале збереження, тому нема прямих доказів існування таких виробів ще з кам'яного віку. Проте вже неолітичні знахідки (близько 9000 років тому) доказують, що такі речі широко застосовувалися і вже були відомі різні техніки плетіння: просте полотняне, спіральне, стрічкове, каркасне. Матеріалами для плетіння були  гнучкі стебла та коріння: солома, очерет, лози, лепеха (аїр) та інші. Найпоширенішими та найміцнішими були плетіння з вербової лози. Найдавніший глиняний посуд виготовлявся на плетеній основі, яку обмазували глиною, а потім запікали. Бойові щити довгий час спліталися з лози та обтягувалися грубою шкірою. Та найширшим асортимент плетених виробів був у домашніх господарствах: кошики для зберігання та транспортування овочів та фруктів, дитячі колиски, стільці, вулики. Вмілістю плетіння в натуральних господарствах володів кожен господар, а роботу з плетіння часто зображували на полотнах художники. Дуже колоритно і емоційно цей процес виглядить, наприклад, на картині італійського художника Gino Covili (1918-2005).


Gino Covili. Плетіння кошика (назва картини умовна - авт.)
[ Читати далі ]

Кто из нас не в курсе истории с подвесками-)) О красоте Анны Австрийской и безумствах ради нее очень ярко писал Александр Дюма. Тем не менее, красива ли она была? или поражала личностью? Трудно сказать, но хоть о внешности можем получить впечатление благодаря ее портретам
Начнем с начала????-))))

Анну Австрийскую начали рисовать с самого раннего детства. Вот два ее портрета в возрасте 1 годика-))

[ Читать дальше ]

Современный испанский живописец-жанрист, родом из Овьедо, ученик Жерома в Париже и Фед. Мадрасо в Мадриде. Поселившись в Париже, изображает сцены, происходящие в закрытых помещениях и в садах, с фигурами в нарядных костюмах XVII и XVIII столетий, нередко представляющими исторические лица. Картины его вообще неодинаково хороши по исполнению, но блестящи и гармоничны по краскам. Наиболее удачные между ними — «Филипп IV и Рубенс посещают Веласкеса» (1867), «Лукреция Борджиа в Венеции» (1869), «Во времена Людовика XV» (1870), «Карл V в мастерской Тициана», «Отречение короля от престола», «Рождение наследницы», «Изумрудная диадема», «Неприятельское знамя», «Прием посланника», «Нежданный визит» и «Битва на улице Риволи, в Париже, во время революции».

[ Читать дальше ]

Сергей Соломко «Молодая женщина в народном головном уборе»

110 лет назад плакаты и открытки, являвшиеся тогда новым видом искусства, создавались разными художниками в единой манере особого «русского стиля». Сегодня, глядя на эти женские образы, вдохновляешься их красотой, воздушностью и декоративностью…

Каразин Николай Яковлевич «Боярышня»

Билибин Иван Яковлевич «Вологодская девушка в праздничном наряде»

[ Читать дальше ]

Кому жарко?

Живопись.Графика. Портреты домашних животных. Кошки, Собаки. Иллюстрации.Авторские открытки-новогодние, поздравительные.Жанровые картинки.

Сайт автора


[ Читать дальше ]

Бджолиний мед як смачна і корисна їжа відомий з дуже давніх часів. Найдавніша історична пам'ятка про використання меду знаходиться на сході Іспанії в "Павучиній" печері (Куевас-де-ла-Аранья) в вигляді наскельного зображення, якому вже більше 8000 років. Збирання меду диких бджіл згодом переросло в промисел, в ході якого люди навчились доглядати бджіл в своєму господарстві.  В Древньому Єгипті, 6000 років тому, вперше почали використовувати штучно створені плетені кошики для гніздування бджіл - вулики. А в Стародавній Греції навчилися вставляти в вулики перегородки для розділення запасів меду. Так формувалось народне мистецтво догляду за бджолами. На території Русі таких людей називали бортниками (від слова "борть", що означало штучно створене дупло на дереві, дуплянка). Місце, де розташовувались борті, а згодом вулики, назвали пасікою. При натуральному веденні господарства пасіки були майже в кожного господаря. Крім цілющого меду пасіка давала дуже необхідний віск, лікувальний прополіс. Згодом ці продукти бджільництва ставали дуже цінним товаром для обміну та торгівлі, а догляд за бджолами - таємничим мистецтвом, в якому людина спілкувалась із загадковим природним явищем - бджолиним роєм. Аура врівноваженого співжиття рослин, комах і людини завжди оточувала пасіки, приваблюючи до себе увагу художників. Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім'ї.  

Наскельний малюнок печери Куевас-де-ла-Аранья

[ Читати далі ]

"Якби мені не тиночки та не перелази, ходив би я до дівчини по чотири рази" - співалося колись в народній пісні. Ця дивна споруда - тин, не тільки стримував парубків від надмірних проявів кохання, а виконував ще й багато інших функцій: огороджував межі земельної власності, захищав від вітрів, від диких звірів, затримував та накопичував сніг. За допомогою тину відгороджувались загони для домашньої худоби та птиці. Тином укріплювались грунти на схилах та береги річок від зсувів та підмивання. Огорожа з тину була дуже мобільною: при потребі секції тину знімалися та переставлялися в інше місце. Тин легко і просто виготовлявся із довгих гнучких пагонів очерету, ліщини, вільхи, смереки. Та найчастіше використовувалась для тину верба. Там, де тин стояв стаціонарно, вербові кілочки часто вкорінювалися і хати стояли в оточенні верб. Для зручності проходити в тину робилося заниження з поперечною жердиною - перелаз. Перелаз часто був місцем спілкування сусідів, побачення закоханих. Здавна огорожа з тину мала ще й магічне значення, оскільки символізувала замкнуте коло, куди не могли проникнути злі сили. Найкращим магічним оберегом вважався тин з осики, бо вона охороняє від нечистих духів. Тому в деяких регіонах і до сьогодні зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в'їдеш у двір. З незнайомими чи лихими людьми розмовляли через тин, а добрих - запрошували на обійстя.
Дуже довго тин використовувався в Україні, тому неодмінним атрибутом української хати художниками зображувався фрагмент тину.


Рєпін І.Ю. Українка біля тину
[ Читати далі ]