Профиль

Hrab

Hrab

Украина, Вышгород

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Логічний тупик

  • 17.09.18, 02:21
Логічне мислення іноді  приводить людину до тупикових результатів. З древності відомий вираз "Я брехун" є класичним тупиком в формальній логіці. Якщо "Я брехун" скаже брехлива людина, то це правда, а брехлива людина з точки зору формальної логіки не може казати правду. А якщо "Я брехун" скаже правдива людина, то це неправда, а правдива людина з точки зору формальної логіки не може казати неправду. Житейське пояснення - людина насправді може бути і правдивою і неправдивою. Щоб розігріти логічну уяву, ще один вид логічних тупиків. Вони йдуть під гаслом "На городі бузина, а в Києві дядько". Улюблений хіт атеїстів:
- Бог всесильний?
- Так, Бог всесильний.
- А може Бог створити такий великий камінь, який і сам не зможе підняти?
...? (Атеїст радіє, що загнав теїста в кут)
Таким же чином можна впіймати будь-якого спеціаліста по ковбасних відрізках:
-Ти спеціаліст по ковбасних відрізках?
- Так, я найкрутіший спеціаліст по ковбасних відрізках.
- А можеш ти знайти такий відрізок, що і сам не будеш знати від якої ковбаски?
...? (Хі-хі-хі, спеціаліст по ковбасних відрізках в пастці).
Але це інтродукція. Я не можу пояснити інший вид логічних тупиків, наслідки яких видно в розкиданих пластикових пляшках, побитих шибках старих будівель, підпалених ліфтових кнопках тощо. Приклад:
На цукровому заводі моторний хлопчина-оператор докурює сигарету і кидає недопалок прямо в цукор.
- Навіщо ти кинув "бичок" в цукор?
 - А хулі!?
Отут я туплю.

Політика

  • 25.07.18, 00:41
В дитинстві я часто був тягарем для моїх старших братів. Ідуть вони купатись на річку, і я за ними. А оскільки я не міг ще плавати і тільки їм заважав, вони вигадували для мене іншу гру. В траві недалеко від річки робили з трави кубельце і говорили, щоб я сидів тихенько біля нього, прилетить пташка і буде нести в кубельці яйця. Для мене це було надзвичайно цікаво і я сидів біля кубельця весь час, поки старші купались, а коли вони, накупавшись та награвшись, йшли додому - забирали мене, який був у розпачі та в сльозах, бо пташка не прилетіла. Наступного дня вони переконували мене втому, що пташка не прилетіла, бо кубельце було не з сухої трави. А ще наступного - кубельце вимазували глиною. Потім в кубельце клали глиняне яйце-поклад. Варіантів було багато, я наївно сидів годинами біля кубельця - пташка не прилітала.
Стратегія політика - отримання вигоди шляхом обману.
Тактика політика - вигадувати все нові методи обману. "Політичні хвилі повинні змінювати одна одну, як хвилі морського прибою" - сказав, здається, Конфуцій.
Тим. хто вірить політикам, слід пам'ятати: пташка не прилетить.

Мимохідь

  • 25.07.18, 00:16
Тротуаром йшли дві огрядні жіночки Одна говорила по мобільному телефону. Та, що з телефоном, повернула голову до подружки: "Свєто, почухай-но мені під лівою лопаткою, а то я не дістаю". Свєта чухає подругу під лівою лопаткою, подруга розмовляє по телефону, дві подружки продовжують йти тротуаром.

Гра

  • 24.07.18, 23:53
Спостерігав вчора цікаву сценку на дитячому майданчику. Троє дівчаток 6-7 років забавлялися грою, правила якої самі, напевно, вигадали. Вони ставали шеренгою вздовж газону, одна з них кидала в траву газона маленьку іграшку, а завдання всім було добігти до іграшки першим та схопити її, хто перший схопив, той потім стає всередині шеренги та кидає. І ось першою схопила іграшку білява дівчинка. Ставши всередині між двох подружок, білявка кинула іграшку недалеко від себе, щоб зручніше собі її схопити. З криком "Я перша!", вона хапала іграшку, і знов так само кидала її ближче до своїх ніг. Після четвертого раунду в "народі" почались нарікання : "Так нечесно, ставай збоку". Ставши збоку, білявка кидала іграшку в свою сторону і знов першою її знаходила. Це вже було занадто, тому гра продовжувалась за новими правилами: кожна з дівчаток кидала свою іграшку та знаходили їх з криком "Я перша!" .

Таланти твої

  • 15.05.18, 20:05
Випадок познайомив мене з людиною, котра, на відміну від героя Мольєра, все життя говорила не прозою, а поезією. Був такий талант у діда Івана - всі свої думки римувати. Якось дід Іван з дружиною зголосились до нас на копання картоплі. Так практикувалось колись на селі: у кого був неврожай картоплі, ті наймались до сусідів-родичів-знайомих допомагати з копанням картоплі та заробляли собі мішок-другий. Отож, копали ми з дідом, а він розказував то віршовані небилиці, то смішинки, то про свою долю віршами. А доля у діда Івана була непростою. За свій талант віршувати та дотепно висловлюватися дуже часто потерпав. Одного разу в молодості, ще за сталінських часів, підійшов Іван до магазину, де стояла юрба чоловіків. Кожен був одягнутий, взутий в щось гумове - хто в гумові чоботи, хто в галоші поверх кирзових чобіт, а хто був одягнутий в прорезинений плащ. Тоді все гумове було дуже поширене. Іван візьми та й випали:
- "Спасибі Сталіну-грузину, за те, що нас одяг в резину". 
Хтось уловив підтекст, і через короткий час забрали Івана на 10 років в сумнозвісні місця. 
- "Невже тільки за ці строчки?" - запитав я в діда. 
-"Не тільки. НКВД давно слідкувало за мною." 
Тоді кожна людина, що вміла висловитись та подіяти на оточуючих сміливою думкою, була на прикметі.
-"Була в мене ще поема про Комуністичну партію..." - продовжував  дід та почав читати напам'ять довжелезну, хвилин на двадцять, поему. 
Крім таланту римування дід мав ще й феноменальну пам'ять, пам'ятав свої незліченні вірші, жоден з яких не був записаний. Сатирична поема про партію, як на мій погляд, не містила нічого такого, за що можна було б саджати в тюрму, - були гострі та правдиві вислови про недолугість та злочинність дій комуністів. Тодішня влада думала по-іншому.

Слова

  • 23.11.17, 21:06
"О, які повільні слова, що вимовляються з вагомістю та зі смислом!" Лао-Цзи

Гортаючи "Швейка"

  • 10.11.17, 21:12
Перечитуючи безсмертний твір Ярослава Гашека, не перестаю дивуватись актуальності висловів на сьогоднішній день.

"Тому і кажу: немає людей, що не помиляються. Це трапляється з усіма: хай вчені, чи придуркуваті, чи неосвічені, чи бовдури. Навіть міністри помиляються".

"Кожен міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, немов у парламенті."

"Старий штаб-лікар не проминув нагоди виголосити промову. Його промова була пересипана найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту - дуже коротка."

"-Ви вірите у кінець світу?
-Насамперед я мусив би той кінець побачити, - відповів Швейк недбало, - однак напевно завтра я його ще не дочекаюсь."

Про фітотерапію

  • 05.10.17, 04:08


Сьогодні часто можна чути про неефективність фітотерапії, лікарські трави активно витісняються синтетичними хімікатами, що з точки зору бізнеса зрозуміло. Також однією з причин незастосування фітоліків, на мою думку, є неправильне використання лікарських рослин. Пригадались поради старих травознаїв.

Пощастило мені в дитинстві спілкуватись зі старими мудрими людьми, з тим поколінням, яке могло радіти і співати без хімічних подразників та зберігало в пам’яті неймовірну інформацію, що передавалась усно. Заробляв в шкільні роки собі на велосипеда, ходив обривати хміль. Поруч, на сусідніх рядах працювали дві наші сусідки – баба Василина та баба Пріська, обом було вже за 70. Василина була травознай та заспівувачка в народних гуляннях, а Пріська теж добре зналась в травах та вміла тлумачити сновидіння. День на обриванні хмелю довгий, робота монотонна, тож щоб розважити себе і мене, бабусі співали пісні, розказували різні історії, та ділились досвідом в траволікуванні. До речі, я був записав на магнітну касету цілу годину унікальних старовинних пісень, але одного разу не вистачало касети для модних шлягерів і я стер (мале-дурне!) ті пісні, про що дуже жалкую, бо більшість з них я й по сьогодні жодного разу не чув. Про лікування травами теж майже все вивітрилось з пам’яті, але ось пригадалось кілька бабусиних порад.

1.      Переважна більшість лікарських рослин – отруйні, ніколи не слід збільшувати концентрації настоїв. Особливо треба добре знати рослин-двійників, що схожі на лікарські, але можуть бути дуже небезпечними.

2.      Вкрай важливе значення має час збору трав. Надземна частина більшості рослин збирається в пору початку буйного цвітіння вранці, як тільки зійшла роса. Корені викопуються, коли засохне надземна частина. Якщо рослина невчасно зібрана, лікарські властивості її значно знижуються.

3.      Не можна користуватись травами, зібраними на пасовищах, там, де в грунті є свіжа сеча тварин. Вирощування лікарських рослин на удобрюваних грядках, тим більше із застосуванням хімічних добрив – профанація фітотерапії. Ніяких лікувальних властивостей такі рослини не мають.

4.      Кожній людині, в залежності від її фізіологічних особливостей, «підходять» різні трави. В селі бабусі знали кожну людину, її предків та родичів, знали схильність даного роду до різних хвороб і на основі цих знань підбирали індивідуальний рецепт з трав. 

Заздрість

  • 20.08.17, 11:36

« ...З тим поспішає до Заздрості, що й не змиває вже з себе чорного гною. Житло її нице – в похмурій долині, десь аж на самому дні, де ні сонця, ні вітру немає; темний, погибельний кут, переповнений холодом млявим, де не буває вогню, зате пітьми не бракне ніколи.

...В неї обличчя бліде, в неї тіло – сама тільки худість, косить очима весь час, почорніли зіпсовані зуби, в грудях жовч клекотить, а язик – у зеленій отруті. Сміху не знає, хіба що над болем чужим засміється. Не покріплюється й сном – не дають задрімати турботи: от пощастить комусь – і всихає вона, завидюща, прагне те щастя звести нанівець – та сама себе зводить, мучить себе заодно.

...Перегодом бере вона палицю, всю в колючках. Оповившись у хмару смолисту, всюди, куди б не пройшла, витолочує поле врожайне, спалює трави м’які, верхівки рослин оббиває, духом трійливим поганить народи, міста і домівки.»

Овідій. «Метаморфози». Переклад А.Содомори.

Шкідливе куріння

  • 01.08.17, 09:35

Розповідав мені знайомий електрик одну історію. Якось осінню пізно ввечері повертався додому з роботи. Транспорту на той час не було, потрібно було пройти відстань від селища Демидів до села Синяк, приблизно п'ять кілометрів. Було по-осінньому прохолодно, вітер та дрібна мжичка. "Якщо швидко йтиму - не вимокну" подумав собі і закрокував додому. Пройшовши десь половину шляху, захотів курити. Дістав сигарету, сірники, став підпалювати, але зустрічний вітер та дощ гасили вогонь. Повернувся спиною до вітру, запалив та й знову рушив. Ніби аж тепліше стало йти і вітер неначе ущух. Ось уже й світло в вікнах будинків все ближче, та щось не впізнаю свого рідного села, якось не так розташовані хати. Коли ж підійшов ближче, зрозумів, що це ж Демидів! Клята сигарета розвернула на зворотній напрям! Тепер починай свій шлях спочатку, проти вітру з холодним дощем в обличчя.

Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая