Життя наше людське тяжкувате... то вирости треба, то поїсти, то поспати, а ще й при цьому не забуваючи про "робочі" мозолі, а  крім усього тілесного ще й хліб духовний лемизнути раз-другий. Отак бігаємо, бігаємо по тутешньому світі і, часто вже ледь доплентавши до домівки, згадуємо про сімейні обов`язки...

Не враховуючи цивілізаційних передряг, моди, рівня повальної інформатизації все ще продовжуємо жити за адамовими настановами - "в поті чола свого"... Буває забуваємо про елементарне... ту ж усмішку, яка майже не потребує зусиль, але одночасно може зробити набагато легшими наші щоденні турботи... злетіти з наших уст і повертатися багато разів промінчиками радості від коханих, друзів, колег, знайомих чи просто зустрічних людей...

Посміхаймось частіше...)

***                        ***                     ***

                        ДІАЛОГ

- Так!

- Ні!

- Так!!

- Ні!!!

- О-о так.

- О ні. О так, о-о так!

- Та ні вже, ні...

І він, вдоволений, мовчить

---

Таке буває дуже часто...

Ще не розквітло, а вже згасло

...

-------------------------------------------

Спитався я в Долі - Чи сонце зітхає,

Чи плачуть зірки уночі?

Чи є той щасливий, що волі немає?

Чи є хто живий без душі?..

Доля, сумно всміхнувшись, відповідає:

І сонце зітхає, і плачуть зірки...

Тому що щасливих без волі немає,

Немає живих без душі...

---

...22.05.2001

... то з моєї писанини, що колись друкували в газеті "Віче", до того часу поки кучмізм не дістав до тої степені, що написав до редакції все що з цього приводу думаю і оголосив неоголошений страйк - перестав з того часу писати до газет

           ***              ***              ***

Вирішила Совість світу побачити...

Чоловіку каже "Нудно в тебе жити!"

Коли ж нагулялась, коли надокучило...

Вернулась. Та як не просилась впустити,

Він не схотів їй дверей відчинити...

Що ж це таке?!. Все попереднє життя писав прозу, а попав на "i.ua" і на тобі - з-під пера одні вірші з легкої руки тої ж творчої музи.

І що за МУЗА власне? Видно є тут на сайті якась своя - i.ua-вська... 

Ви часом неї не помічали?..) 

       ***        ***       ***            

Її приємний ніжний голос

Зриває вічності пелюстки.

Кохання зріє не від чогось,

Проміння щастя сповнить пустку

---

Прийде, зігріє трепет серця,

Оновить душу ангел світла

І на незримих нитках терцій

Нас вже чекає смуга злітна

---

Ще крок, ще мить і шлях угору,

Туди, де небо хмари живить.

Вогонь очей приємний зору

Любов ніщо, ніде не спинить

---

Готовність все на шляху стріти

І перейти всі перепони...

Нехай кохання завжди світить,

Вино сердець до краю повне...

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

Смак гіркий полинової долі

Десь в забутті занімілої волі.

Вітер стрімкий листя зриває,

Осінь на дворі зиму шукає

---

Тихо... пташки лиш співають

Швидко... дні проминають

Літо... вже в спогадах лине

Квітка... пелюстки відкине

---

Але то буде завтра!..

Прийдуть сніги і морози...

Бабине ж літо спочатку,

Осінні ще будуть грози!

---

Небо потроху сивіє,

Скоро лід все покриє...

А зараз скрізь золото спіє!

Сонце ще душу пригріє...

---

Не бачу, не хочу знати,

Що будуть сніги замітати.

Лиш в осені маю спитати

Чи довго  їй зиму шукати?.. 

...

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

Прочитані книжки

За шторами років.

Рядковані зразки

Написаних життів...

Минуле, дане й потім вже,

Охоплені часи,

Повишивані жанрами

Сюжетної краси.

Ідемо зачаровані

По авторських ключах,

Герої нам влаштовують

Спектаклі на очах.

Живемо тим же задумом,

Що й автори жили,

І довго ми їх згадуєм...

Прочитані книжки...

...  

^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

кажуть осінь - чудова пора... кожному своє, як мовиться, але літо і зима видаються кращими. Крім сонячних відтінків на листках, що опали і лежать під оголеними деревами, ніяких асоціацій, пов`язаних з осінню не з`являється... хоча ні... згадав один невеличкий випадок у дитинстві, такий собі... розкажу, все одно робити поки нічого...

... якщо ви вирішили читати далі (а ви читаєте ), то можете підключити уяву (вона у вас точно є і в хорошому стані ), не надто вживайте потім поганих слів і т. п. , це специфічна невеличка історія, на любителя ...

Отже сталося коли мені десь... н-да, років сім стукнуло. Наче зараз пам`ятаю...

Невеличка сільська школа початкових класів, одна вчителька на... м-м-м... так, шість учнів - одним словом ідилія...

... трава вже трошки прижовкла, небо все більше часу насувалося хмарами, ніби готуючи з них собі теплу пухнасту перину для зимової пори. Дерева ж навпаки - почали скидати з себе теплих кольорів начиння і воно в незліченній кількості форм і відтінків наситило, вже сонливу землю.

Ти ходиш по цих осінніх візерунках, наче по казкових сюжетах, листаєш тендітні, золотаві сторінки у що раз новий свій невеличкий твір цього незбагненно затаєного, мрійливого СВІТУ ОСЕНІ...

І от ми - учні першого класу, семирічні дітлахи (а на той момент ми вийшли удвох - я і моя сусідка, з нас і складався перший клас)), разом із нашою першою учителькою (тільки гарні і хороші про неї спогади )), неспішно мандрували тією казкою, збираючи опале листя аби потім виклеїти у альбомі якийсь малюнок. Чудово навкруги, краса довкола, та ще й коли дивишся на світ ще дійсно очима дитячими.

... отак збираємо, перебираємо ті листочки і раптом...

ДУМКА!..

якось так, сама собою...

це ж ми зараз діти (глянув на однокласницю). От виростем... Вона стане жінкою, я чоловіком. А що далі? Це ж треба буде ОДРУЖИТИСЬ !!!... Я мало не впав...

Ну, нічого собі, думаю, - думки у 7 років... Я ж дитина і маю думати ЯК ДИТИНА ! По тому взяв себе в руки, дозбирали ми ті листочки і далі йшло все як і до цього. На такому "серйозному" рівні про це так більш і не задумувався.

 Та це просто... історія до слова, як ведеться... Ця пора року таки має свої принади. І найбільш прикрашає її опадаюче листя... То ніби салют самої природи перед довгим зимовим спочинком... справжній САЛЮТ ОСЕНІ...

P.S.

... і наостанок про... такою уявляється осінь...

  ...

-----------------------------------------------------------

        ***                 ***                ***

Заховані скарби пережитих думок.

Один лиш тільки крок до них,

Один лиш крок...

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Стрічаю тільки рок, його не обійти,

Стрічаю рок...

Тримаючи меча я розтинаю простір,

Шматуючи тіла, пускаючи під обстріл.

Схвильована свіча згоряє на вітру.

Вся в тріщинах стіна, здається що помру

Ця битва не пройшла, попереду мотив...

Зоря наче зійшла, не та що хтось хотів.

Висоти розітнуть, заковані вершини

І хмари упадуть, схиливши свої спини.

Заховані скарби пережитих думок,

Стрічаю тільки рок, його не обійти.

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Один лиш тільки крок до них...

Лиш крок...

----------------------------------------------------------------------------------------------------

***                  ***                      ***

Серед  принишклого  неба,  покритого  такими  ж  мовчазними  зорями,  майнув  слід...  Лишився  він  після  того  як  Есе  призупинився  перед  атмосферним  лицем  планети.  Вона...  і  далі  по  орієнтирах.

Це  сталося  не  сьогодні...  до  цього...  тому  що  ангели  днями,  роками  й  століттями  час  не  вимірюють.  Вони  існують  лише  в  просторі...  питання  чи  нашому?..  можуть,  і  в  наших  матеріях

недавно  знову  слід,  вже  перед  самою  поверхнею...  питання  контакту  +  питання  матерії...  матеріалізувався,  не  фізично...

Тому  що  пора.  Він  перший.

Полилася...  енергія,  кострубатими  лапами-блискавками  розійшовся  по  землі  і,  впившись  у  неї  міцно,  полинув  униз...  світ  інший

Проникнення...  не  побачив  там  яскравого  світла,  якісь  жовтуваті  відтінки.  Від  того  кольору  також  темно-жовтувата  тьмяна  постать.

Згорблена  спина.  Це  той.  Він  тут.

Пройшов  мимо  і  крізь  пустовину  дістався  центру,  по  якому  лабіринтами  почав  пробиратись  до  середини.

Чим  далі  тим  швидше.  Спіраль.  На  фініші  немає  завершення  -  чорна  дірка,  невелика.  Для  того  той.

Лапи-блискавки...

Пройшов...  тут  тільки  тіні.  Покликав...  її...  не  схоже ,  щоб  вона,  але  тут  вони  всі  однакові,  з  однаковим  майбуттям,  чи  схожим

Питання...  Розмова...  інформації...  КЛЮЧ    а  ключа  нема!  браму  тре  відкривати...

залишився  останній  орієнтир  для  кінця  світу