осінь... проза... a-maххх...

^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

кажуть осінь - чудова пора... кожному своє, як мовиться, але літо і зима видаються кращими. Крім сонячних відтінків на листках, що опали і лежать під оголеними деревами, ніяких асоціацій, пов`язаних з осінню не з`являється... хоча ні... згадав один невеличкий випадок у дитинстві, такий собі... розкажу, все одно робити поки нічого...

... якщо ви вирішили читати далі (а ви читаєте ), то можете підключити уяву (вона у вас точно є і в хорошому стані ), не надто вживайте потім поганих слів і т. п. , це специфічна невеличка історія, на любителя ...

Отже сталося коли мені десь... н-да, років сім стукнуло. Наче зараз пам`ятаю...

Невеличка сільська школа початкових класів, одна вчителька на... м-м-м... так, шість учнів - одним словом ідилія...

... трава вже трошки прижовкла, небо все більше часу насувалося хмарами, ніби готуючи з них собі теплу пухнасту перину для зимової пори. Дерева ж навпаки - почали скидати з себе теплих кольорів начиння і воно в незліченній кількості форм і відтінків наситило, вже сонливу землю.

Ти ходиш по цих осінніх візерунках, наче по казкових сюжетах, листаєш тендітні, золотаві сторінки у що раз новий свій невеличкий твір цього незбагненно затаєного, мрійливого СВІТУ ОСЕНІ...

І от ми - учні першого класу, семирічні дітлахи (а на той момент ми вийшли удвох - я і моя сусідка, з нас і складався перший клас)), разом із нашою першою учителькою (тільки гарні і хороші про неї спогади )), неспішно мандрували тією казкою, збираючи опале листя аби потім виклеїти у альбомі якийсь малюнок. Чудово навкруги, краса довкола, та ще й коли дивишся на світ ще дійсно очима дитячими.

... отак збираємо, перебираємо ті листочки і раптом...

ДУМКА!..

якось так, сама собою...

це ж ми зараз діти (глянув на однокласницю). От виростем... Вона стане жінкою, я чоловіком. А що далі? Це ж треба буде ОДРУЖИТИСЬ !!!... Я мало не впав...

Ну, нічого собі, думаю, - думки у 7 років... Я ж дитина і маю думати ЯК ДИТИНА ! По тому взяв себе в руки, дозбирали ми ті листочки і далі йшло все як і до цього. На такому "серйозному" рівні про це так більш і не задумувався.

 Та це просто... історія до слова, як ведеться... Ця пора року таки має свої принади. І найбільш прикрашає її опадаюче листя... То ніби салют самої природи перед довгим зимовим спочинком... справжній САЛЮТ ОСЕНІ...

P.S.

... і наостанок про... такою уявляється осінь...

  ...