Не на часі "Томос", не на часі,
А ви радієте немов би на Парнасі.
Бо для народу це не головне,
Адже навколо все лише сумне.
Он котрий рік вже точиться війна,
Забрала безневинних скільки вже вона?
А ті кому належить це все зупинити,
Розпочинають знов елегії творити.
Отоплення в оселях вимикають,
А людям казочки розповіють:
Про вас турбуємося вдень ми і вночі!
Але поводяться немов би палачі.
На Європу курс постійно ми тримаємо,
Та на доходи ледве виживаємо.
Додавлюють народ уже реформами,
Бо це таке потрібно, бач, за євронормами.
Тож людям "Томос" вам скажу, до шмиги,
Але ще хтось плете якісь інтриги.
Національного не вирішити цим питання,
Бо це веде до розбрату й цькування.
За коси дівчат?-
Запитав якось в сусіда
Покотило Гнат.
- Боронь Боже!
Навіть, Гнате, і не намагався,
Бо в п'ять років неприємний
Ось випадок стався:
Як згадаю, то трясуся
До цього ж бо дня,
Із цікавості смикнув
За хвіст я ...коня!
Регістрація авто, ой, не легка справа!-
В цьому впевнелася вже лесбіянка Клава.
Завітала вона в центр "Сенс" регіструвати,
І заявила, що рожевий номер хоче мати.
Їй сказали: "номерів рожевих немає!"
А увідповідь вона грізно заявляє:
-Утискають в нас жінок, і міри не знають,
З голубими номерами мужики ж ганяють?!
Повернувсь Іван додому
Відпрацювавши зміну.
І відразу запитав
Дружиноньку Ніну:
-Що сьогодні, ти скажи,
Кохана, робила?,
Геть нічого на вечерю,
Бачу, не зварила.
Знов про моду ти напевне
Журнали читала,
У квартирі стільки бруду,
А ти не прибрала.
Від дивана відірвати
Боїшся сідницю,
Вже не влазиш, подивися,
Ні в яку спідницю.
А у відповідь йому
Жінка заявляє:
-Бачу, Йване, що у тебе
Совісті немає,
Адже лікарка мені,
Сам чув, що сказала,
Щоб важкого, чоловіче,
Я не піднімала!!!
