Учить брат малу Даринку Гарно розмовляти, Щоби букви вона вірно Могла вимовляти. Наполегливо науку Вони "штурмували". За годину результат Уже таки мали. -Ну,- промовив гордо брат- Підемо до мами, Хай послухає, Даринко, Й пишається нами! -Ні! - промовило дівча- Скажу по-секрету, Дуже хочу я піти Вже до туалету, То ж до мами ти мене, Брате, не тягни, Ще хвилина і я можу, Сходити в штани...

Читати далі...

Привітати хочу зранняВсіх жінок, хто зветься-Аня,Щастя й миру побажати,Смутку, горя їм не знати.Береже їх хай Свята,В дім приходить доброта.Щоб купалися в достатку,На Канарах мали хатку.Прихоть бачите яка?У Юрія Балюка.

Ця городняя рослина, Гарбузовая дружина. Дуже хитрою була: Назву напою взяла, Ім’я жінки доточила, Собі ім’ячко зробила. Здогадались? Хочу знати, Як рослиночку цю звати

-Поменшало вже про тещів, куме, анекдотів!- Промовляє до Миколи Григорій Суботів. -Так, звичайно, і цьому не слід дивуватись, Вже доводиться зятям з тещами змирятись, І не теща, а матуся, ніжно називають, Бо на пенсію її усі проживають!!!

Вийшов ранком на подвір’я, запалив цигарку, Димок кільцями пустив, глянув на вівчарку. Але що за чудасія? О, Петре Святий, Був же чорним вчора пес, а цей ось, рудий! Прикрив очі я руками, Богу помолився, Відкрив очі, на собаку знову подивився. Та на цьому не скінчились, людоньки, дива, Бо дивилося на мене…песиків вже –два! Це напевне вчора з кумом зайве перепив, І лихий якусь полуду на мене пустив. Навпочіпки я присів, і став мізкувати...

Читати далі...

Сидить ґава на дубові Під ніс щось патяка. Пробігає мимо дуба Заєць-забіяка. Зупинився, догори Голову підняв, -І чому ти там сидиш?- Ворону спитав. А у відповідь почув: -Я прикол чекаю!!! -О, приколи я люблю, Хутчіш залізаю!!! Й ось сидять вони удвох, Розмова ведеться. Раптом вовк кудись У справах плететься. -Мабуть нічого робити?- До зайця буркоче. -На прикол ми тут чекаєм!- Ворона стрекоче. -О, ...

Читати далі...

-До аптекаря частенько, Людо, забігаєш, Це ж навіщо? Адже мужа лікаря ти маєш. -У відряджені Микола, Місяць ось минає, А постійно він мені Листи надсилає, Ото ж правду я тобі Змушена сказати: Але їх лише аптекар В змозі прочитати.

В душі моїй надія не вмираєБо вірю ще, наступить той момент,Я ніжно обійму тебе за плечі,Скажу тобі найкращий комплімент.В душі моїй надія не вмирає,Що в поцілунку з'їллються вуста,І в ті хвилини ми про все забудем,Забудуться проблеми й суєта.В душі моїй надія не вмирає,Що ти пробачиш все тоді мені,І всі образи мов у воду кануть,Або згорять в пекельному вогні.В душі моїй надія не вмирає,Що ще настане неодмінно час,І соловейко ніжно заспіваєУ тихий вечір, люба, лиш для нас.

Масляну гуляли,Весну зустрічали,Млинчики всі їли,Веснянку співали,Були там зичайноЙ вареники з сиром.Провели, як кажуть,Зимоньку із миром,Я на тому дійстві,Людоньки, не був,Тож тому напевнеНіяк не збагну:Любі українці,А з ними й, чавели,Чи ви недалечкоЗиму ту провели?Що до нас ось зновуВона повернулаІ свої он справиБач як розвернула

Сонце обрію торкнулось, Догорає день, А душа моя сумує, Не співа пісень. Твій я номер набираю, Лунає гудок, Але ти ось відхилила Знову мій дзвінок. Ти образу в свою душу, Кохана, впустила А чому все ось так сталось, І не зрозуміла. Прошу, вислухай мене, Та ти не бажаєш, І на всі мої питання Не відповідаєш. В одне русло, не ввійдеш!- Мудрість нас повчає, Та надія в моїм серці&nbsp...

Читати далі...