Час летить,ось 10 літ минає,
Коли до тебе вперше написав,
Все жартома тоді розпочиналось,
Що в тебе закохаюся, не знав.

Та доля посилає нам сюрпризи,
Які неможна передбачить наперед,
Що насолоду лиш від цого відчуваєш,
А інколи буває навіть вред.

Але я вдячний долі за цю зустріч,
Яка змінила так моє життя,
Бо ти мене багато що навчила,
І розбиратися в дрібницях допуття.

Той вечір до дрібниці пам'ятаю,
Короткі повідомлення- листи.
Хоч жартома на все відповіла,
Мене цим брала у"полон" вже ти.

В перший клас іде Лариса,
Танцівниця і актриса.
Проводжає її дід,
Ніжно дивиться їй вслід.

Поруч з дідом кицька,песик,
І чомусик-братик Лесик.
Всі вони чудово знають,
Що без Лори сум мають.

Песик втриматись не зміг,
За господинею побіг.
Він біжить,хвостом виляє,
Мов до неї промовляє.

-Я з тобою побіжу,
І в навчанні поможу.
Дівча назад озирнулась,
І до песика звернулась.

-Я читати, писати знаю,
Без проблеми подолаю,
В школі я не забарюся,
Додому швидко повернуся.

Слово дівчинка тримає,
Ось уже вона вертає.
В рюкзаку у неї лад,
-Як у школі?- пита брат.

Вона Лесеку зізналась,
Що цікавого дізналась,
В школі подружку зустріла,
І цій зустрічі зраділа.

Хлопчик слухає,зітхає,
Бо напевне він же знає,
Йому рік треба рости,
Щоби в школу теж піти.

Випадковостей, повірте, не буває,
Від долі — несподіваний сюрприз.
Частенько неприємність підстерігає,
А часом усміхнеться добрий приз.

Стріла Амура в серце так влучає,
І ти вже переможений за мить.
З вуст твоїх раптово виринає
Красивий комплімент, що так бринить.

І ти не знаєш, куди тебе несе,
Але веде незримий цей закон,
Коли в душі щось тихо розцвіте.
Ти чуєш серця власний перегін.

Приспів:
Випадковостей, повірте, не буває,
Випадковостей, повірте, не буває.
Все приходить вчасно до нас.
Доля нитку тонку не рве,
Доля просто знає час.
І знаходить саме тебе.
У найзвичніший, тихий час

Наше так влаштоване життя,
Усе складне розщеплюється в одному.
Ще мить тому була порожнеча,
А вже любов по імені клене.

Десь поміж кроків, поглядів, мовчання.
З'являється і радість, і біда.
І навіть випадкове доторкання
Веде туди, де істина жива.

Тож не лякайся жодної межі,
Коли тремтить від хвилювання кров,
Бо в кожнім несподіваним дощі,
Росте чиясь призначена любов.

Приспів:
Випадковостей, повірте, не буває,
Випадковостей, повірте, не буває,
Все приходить вчасно до нас.
Доля нитку тонку не рве,
Доля просто знає свій час
І знаходить саме тебе.
Найзвичниший, тихий час.

Доля вже написана завчасно,
Тільки лиш народиться дитя,
І в той самий день, таке прекрасне,
Починається нове життя.
Приспів:
Випадковостей, повірте, не буває,
Випадковостей, повірте, не буває.
Все приходить вчасно до нас.
Доля нитку тонку не рве,
Доля просто знає свій час,
І знаходить саме тебе,
У найзвичніший, тихий час.

Допоки серце моє б'ється,
З неба сонечко сміється.
Думки про тебе зігрівають,
Слова в рядочки ось лягають.
В душі надія не вмерає,
На чудо серденько чекає:
Від тебе відповідь почую,
Ніжно в губи поцілую.
І ти промовиш ті слова,
Від них сп'яніє голова.
Бо вогник віри не погас,
Що доля ще з'єднає нас.
Вдвох ранки будем зустрічати,
З любов'ю в очі зазирати.
Всі негаразди подолаєм,
І щастя спільного зазнаєм.
В оселі буде у нас свято,
Кохання,радості багато.
Час, вірю,цей не за горами,
Бо охоронець-Ангел з нами.

Випадковостей,повірте, не буває.
Від долі несподіваний сюрприз,
Частенько неприємності бувають,
Буває часом і приємний приз.

Стріла Амура серце пробиває,
Ти переможений уже в один момент,
І з вуст твоїх так несподівано поллється
Такий красивий і чарівний комплімент.

Випадковостей,повірте, не буває,
Наше так влаштоване життя,
Доля вже написана завчасно,
Тільки лиш народиться дитя.

Час летить мов сполохані коні,
Старіє невпинно все навкруги.
Дерева, рослини,кущі і долини
Змінюються також зелені луги.

Змінююсь я і старію звичайно,
Мудрість і досвід
Уже ось здобув,
Весни мої швидко минули,
Легесенький вітер літом подув.

Та я не сумую, що роки минають,
Що скоро постукає осені час,
Тож поспішаю частіше творити,
Щоби завітати з віршами до вас.

Швидко хвилини життя пробігають,
У чуб заплилася уже сивина,
Я дякую долі за все що ось маю,
До мене прихильною була вона.

Багато страв готують на планеті.
У кожного народу є десерт,
Національну страву, як готують,
В приготуванні мають свій секрет.

Десерт для українців,звісно ж-сало,
І страви,що готуються з свині.
До того, хто скуштує їх разочок,
Часто ці смаколики приходять вже у існі.

Підчеревина запечена на дровах,
З нею можна проковтнути язика,
Адже надзвичайна дуже страва,
І смачненька,друзі,ще така.

А ковбаска приготовлена з любов'ю
Неможливо її з чимось порівнять,
Кращої закуски для застілля,
Не потрібно нам уже шукать.

Якщо хочете усе це скуштувати,
Закликаю вас же часу не втрачать,
А швиденько вже на сайт "ДОМАШКА"
Неодмінно, друзі, завітать.

Мати сина чекає,
Поглядає в вікно.
Бо від нього ось звістки
Так небуло давно.

Він до неї не дзвонить,
І не пише листи.
-Сину, сину, рідненький,
Де знаходишся ти?

Я ж ночами не спала,
Немовлям як ти був,
А дорослим як став,
То про мене забув.

Сину, сину, благаю,
До мене прийди,
Для відвідин матусі,
Час віднайди.

Я спечу пироги,
Ті, що ти так любив,
Ти мовчанням своїм,
Моє серце розбив.

Син нарешті зібрався
В материнський же дім,
Але вже запізнився,
Не живе ненька у нім.

Ось півроку минуло,
В інший світ відійшла,
Запізнився ти, сину,
Я уже відцвіла.

Син на цвинтарі плаче,
І таке промовля:
-Ти пробач мені, нене,
Пухом буде земля.

Я до тебе візити
Увесь час віхдкладав,
І синівську любов,
Тобі трішки віддав.

Хай же буде повчальним
Для когось урок,
Не баріться до рідних,
Як оцей ось синок.

Ви частіше бувайте
У оселі батьків,
Бо вони ж так чекають
Своїх доньок й синків.

Їм ви шану віддайте,
Як вони ще живі,
Коли ряст з нами топчуть,
Й ходять тут по траві.

Знову весна забуяла
А з нею прийшов і той день,
Для тебе вітання лунають,
А також багато пісень.
Сьогодні до тебе, Русланко,
Чергова ось Днюха прийшла,
Тобі побажати я хочу
Достатку,щастя й тепла.
Радісні вісті в оселю
До тебе частіше щоб йшли,
А очі від сміху щоденно
Вологі у тебе були.
Невдачі нехай обминають,
В усьому нехай же щастить,
Уваги ніяк не звертати,
Що час дуже стрімко біжить.

Хай надія завжди в твоїм серці живе,
Любов-друзів, рідні зігріває,
Ну, а Віра- це ти, тобто, є вже сама,
Від народження ім'ячко маєш.