Жовте листя з дерев опадає,
Теплим килимом землю вкрива.
Моє серце разом із душею
В унісон гарну пісню співа.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
Білий сніг уже в вальсі кружляє,
За вікном ось зимова пора,
Та душа моя пісню співає
І відходить далеко жура.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
У садочку птахи заспівали,
Сповіщають, прийшла вже весна.
А в душі моїй знову лунає,
Пісня радісна, а нежурна.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
Наливається колосом жито,
Соловейкова пісня стиха,
А душа моя ніжно співає,
Мов баяна ліричні міха.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
Хай пліткують про мене сусіди,
І про дивне кохання моє.
Та на них я уже не зважаю,
Адже слухаю серце своє.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
Третій, кажуть, в коханні-то зайвий,
Але інша тут думка моя,
Бо навіки нас доля з'єднала,
Баяніст, гарна пісня і я.
Приспів:
Закохалася я в баяніста.
Чи на радість, а чи на біду?
Як почую, що він десь заграє,
Все кидаю, й на зустріч іду.
