Профіль

Юрій1023

Юрій1023

Україна, Олександрівка

Рейтинг в розділі:

Не припиню, скажу я вам, писать вірші

  • 31.07.18, 14:32

Часто чую: "припини писати, 

Поезія непопулярна у нас час!" 

Та це ж чому? дозвольте запитати, 

Хотів би відповідь отримати від вас. 

 

Адже ще здавна, так вже повелося, 

Все виливали люди із душі. 

І у піснях, де з музикою разом, 

Звучали неодмінно ще й вірші. 

 

Тож популярність віршів буде вічно, 

Допоки у людей душа співа, 

То будуть також жити у рядочках 

Кимось за рифмовані слова. 

 

Коли почую: "припини писати!" 

Упевнено на це я відкажу: 

"Не припиню, бо насолоду маю, 

І читачами дуже дорожу!" 

Надиктовано душею

  • 30.07.18, 12:42

Для своїх творів теми не шукаю, 

Мені її підказує душа. 

І на папір швиденько виливаю 

У форму, щось подібне до вірша. 

 

Я не притримуюся ямбів і хореїв, 

Дуже часто рима шкутельга, 

Але для мене шана і повага 

Від читачів неоціненно дорога. 

 

На олімп, повірте мні, не пнуся, 

На оплесків, теж не чекаю шквал, 

Та у душі таємно, друзі, мрію, 

Як той солдат, що стане генерал. 

 

Ось так сиджу, тихесенько рифмую 

Усе що надиктовує душа. 

Можливо промайне ще трішки часу, 

І напишу я шедеврального вірша? 

Наступить день

  • 19.07.18, 18:01
Прийде той день, коли мене небуде,
Коли назавжди в вічність я піду.
І не побачу, як сміється сонце,
Пташок вже не почую у саду.

До рідних, друзів не промовлю слова,
І на дзвінки не відповім: "Ало!!!"
Не напишу вже віршів про кохання,
Чи оду про ріднесеньке село.

Життя летить, немов би тії коні,
Тож намагаюся впіймати кожну мить.
І сам себе щоденно я питаю,
Що для людей зумів уже зробить.

Наступить день, коли мене небуде,
У далич відлетить моя душа,
Та на землі про мене хтось згадає,
Зайде в інет, щоб прочитать вірша.

Чому це знову я в зажурі

  • 17.07.18, 22:02

Ой, чому це я знову в зажурі, 

Неспокійно чому на душі? 

Написати хотів би веселе, 

Та сумні лише ллються вірші. 

 

Намагаюся я посміхатись, 

Та гримася сумна на лиці, 

Не радію вже співу пташини, 

І як пахнуть п'янкі чебриці. 

 

Чи життя вже такеє настало, 

Біс керує нахабно людьми, 

Як хотілося б в далеч полинуть, 

Та неможу змахнути крильми. 

 

Ось і небо чомусь спохмурніло 

Кропить землю рясними слізьми, 

То напевне воно також плаче 

За убитими в війнах людьми. 

 

Тихо день вже за обрій скотися, 

Ніч у вікна мої зазира, 

Але серце спокою не знає, 

Туга душу ще більш роздира. 

Много в жизни ошибок я сделал

  • 16.07.18, 20:00

Много в жизни ошибок я сделал, 

И немало ещё совершу, 

Ведь прощенье прошу я у Бога, 

И невольно опять согрешу. 

 

Часто в женщин замужних влюблялся, 

Искушения в душу пускал, 

И с судьбою в азартные игры 

Очень шибко бывало играл. 

 

Жизнь течёт словно быстрая 

Седина заплелась в волосах. 

Прогрешенья мои и удачи 

Зафиксируют все в небесах. 

 

Возмутительно кто-то промолвит: 

-Он весёлою жизнью прожил! 

Но я верю, друзья, и надеюсь, 

Бог подарит, что я заслужил. 

 

Много в жизни ошибок я сделал, 

И хороших немало ведь дел, 

По заслугам, поверте, воздастся 

Когда жизни наступит предел. 

 

Майте бога у душі

Маймо Бога у душі
Не лиш на словах!
Бо судитиме Всевишній
По наших ділах.

Потаємні наші думи
Господь усі знає,
І якщо вони лихі,
Звісно ж покарає.

Десять заповідей Він
Людям колись дав,
Щоби кожен у житті
Щастя лише мав.

Але людство так сказало:
"Нам потрібна воля!!!"
А тепер ось нарікають,
Що такая доля.

Намагаються у інших
Щось та відібрати,
Бо неварто!(Така думка)
Їм такеє мати!

І Господь такії дії
Геть не пробачає,
Й при нагоді свою кару
Уже посилає.

Тож задумайтесь, Шановні,
Чи треба грішити?
Можна навіть сотні раз
До церкви ходити.

Але знайте, не знайдемо
Ми прощення в Бога,
Якщо заздрісна душа
І віра убога.

Майте Бога у душі,
Не смітіть словами!
Адже буде Божий суд.
Повірте, над нами!!!

Зі святом

Звуть тебе - Петро, Павло? 

Ти його дитина? 

А можливо його жінка, 

Друга половина? 

Чи відношення до нього 

По іншому маєш? 

Тож вітання у цей день 

Ти також примаєш. 

Я не зміг сьогодні, друзі, 

Бачте промовчати, 

Щоб із Святом цим чудовим 

Вас не привітати. 

І сказати в побажанні 

Словечка прості: 

Хай завжди нас бережуть 

Мудрі ці Святі!!! 

З днем молоді

Зі святом Вас всіх, мої друзі!
Як гарно квітне все у лузі.
То так природа сповіщає,
Що молодь день свій зустрічає.
Тож закликаю: не старіти,
Життю і сонечку радіти,
На негаразди не зважати,
Запал у серденьку тримати,
Хай буде правило простим:
"Я буду завжди молодим!"

Звернення матері до доньки випускниці

Ніби вчора тебе вперше до школи збирала, 
Білі банти на голівку я твою ладнала. 
Ти поставила тоді безліч запитань, 
Вирушаючи стежками до Країни Знань. 
Так, нелегко в тій країні частенько бувало, 
Але впевненості, доню, тобі вистачало. 
Наполегливо на все відповідь шукала, 
Перемогу зазвичай гідно здобувала, 
Ось сьогодні ця шкільна стежина скінчилась, 
І в доросле вже життя дорога відкрилась. 
Тож нехай зоря удачі світить полум'яно, 
Щоб гордилися тобою ми постійно, Яно! 

PS: Цей вірш був написаний мною на прохання матері однієї цьогорічної випускниці. Тож в особі цієї дівчинки вітаю всіх випускників з такою знаменною подією в їхньому житті і бажаю, щоб всі задуми здійснилися.

Про те що сталось, дуже я жалкую


Про те що сталось, дуже я жалкую, 

Та час назад на жаль не повернуть. 

Журба вогнем мні душу обпікає, 

Сумні думки у голові снують. 

 

Чому так сталось? Відповідь шукаю. 

Чому тих слів не зміг я зрозуміть? 

Тож у душі образи не тримайте, 

І якщо можна, то мене простіть. 

 

Пробачення сьогодні я благаю, 

Стосунки я хотів би відновить, 

Знайомий номер вкотре набираю, 

Та лиш гудок набридливий звучить. 

 

В одне ж бо русло двічі не заходять, 

Та все ж я намагаюсь це зробить, 

І відповідь хотів би я почути, 

Чому мене не можете простить? 

 

Про те що сталось, дуже я жалкую, 

Та час на жаль уже не зупинить. 

В думках я ту розмову повертаю, 

Та у душі мов полум'я горить.