* Знову турботи,робота,ділА. Тому й сьогодні ти знов не прийшла. Кажеш мені, коли прийдеш, не знаєш. Може ти зовсім мене не кохаєш? Лише весною мені ти зізналась, Що вже давно в мене ти закохалась. Та, коли літо спекотне настало, Чомусь кохання того вже не стало. То ж схаменись, моя дівчинка мила, Ти ж в мені пристрасть таку запалила. Дня вже не можу без тебе прожити. Що з цим коханням нам далі робити? Ти гралась зі мною, як з мишею кішка. Коханням моїм позабавилась трішки...

Читати далі...

* Коли зберЕмось літом на пікнік, Покинем всю роботу на леваді. З собой захопим випить й закусить. І не забудем сало в шоколаді. Пакунків з їжей -"нікуди дівать" Їх розпихаєм спереді і ззаді. І тільки ніжно, ніжно у руках Тримати будем сало в шоколаді. Нас "Запорожець" стрімко понесе В далекий край по рівній автостраді. І думкой ми уже на пікніку, Де "наминаєм" сало в шоколаді. Хоч розхвалЯють Турцію і Крим Не маєм віри всій отій баладі. Там...

Читати далі...

* Прочитав у блозі ЕПІКУРІЙЦЯ http://blog.i.ua/user/636888/141724/ питання до жінок про фалоімітатор, та вирішив і свою думку висловити з цього приводу. * Дуже здивувала Зранку мене мила: -Фалоімітатор Я собі купила. Що це штука гарна Досі я не знала... -Краще б ти купила Імітатор сала... Ним би ти наїлась? Мабуть що нізАщо... Може б зрозуміла Що насправді краще. 24липня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Як би індіянцем в Америці жив. У племені весело б жив не тужив. Тоді мабуть вийшло усе там само, Мене б там назвали "Велике гальмо". Не міг зрозуміти, чому так було. Ще зранку почув, аж надвечір "дійшло". Не маю багатства й пошани не маю. Де інші їдять, я лиш рот роззявляю. Коли покохав я дівчину чудесну Її так возніс, мов царицю небесну. Та інший з’явився з товстим гаманцем. Тихенько зібралась й пішла похапцем. Любов закінчилась дівчини немає. А я все ...

Читати далі...

* Розваги, друзів і вина Для себе кожен тут знаходить. Щоденно дівчина одна В цей храм веселощів приходить. Сьогодні знов сама прийшла. Весь вечір знов когось чекає. Сердитим поглядом очей Всіх кавалерів відганяє. Забутий келих у руці... Така задумлива личина... Сидиш зажурено сама... Кого чекаєш ти, дівчИна? Чекаєш, зараз підійдЕ, У твої очі ніжно гляне. Промовить - Я тебе знайшов- И довгождана мить настане... 7 травня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Як минуло чотирнадцять, То з такой нагоди Отримала подарунок В бога, чи в природи. Випирають груденята І стрункіші ніжки. Та й задок вже штаненята Розпирає трішки. Далі краще...І в сімнадцять Квіткой розцвітала. Зрозуміла: - Підкоряти Світ пора настала. Із примруженого ока Бісики пускала. Серед статі чоловічой Вже пригод шукала. На отой призИвний погляд Скільки ж їх злетілось... Закрутилось,завертілось... Й далі покотилось... Всі беруть тебе,сердешну, Спереду...

Читати далі...

* Карими очима Дивишся стрОжко. Чи не поворожиш Ти мені ворОжко? Розкажи про долю, Що мене спіткає, Про мою кохану, Що мене чекає. Може не чекає, Може не нудьгує. У чужих обіймах. Іншого цілує. Тільки серце каже Ліпшої не мати. І тому про зраду Краще вже не знати. Про таке дізнатись Мабуть ні до чого. І тому ворожка Не кажи нічого. 8 травня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Розпахали, сплюндрували Вже давно степів немає. Нищить sapiens природу Зовсім жалості не має. Замість степу террикони, З труб заводу сірий дим Найбруднішим в світі місцем Став давно наш рідний дім. У ранковому повітрі Тільки сірки запах чую. Степовий вінок чудесний Вже ніколи не відчую. І немає вже надії В те, що люди схаменуться Й чари тих степів Донецьких Знов назад до нас вернуться. Тільки в небі серед диму Тепле сонечко зосталось. Те, що sapiens зоветься, Ще до ...

Читати далі...

* Літо наступило. Сонечко пече, Аж в очах тьмяніє Й по спині тече. Чом ти,моє сонечко, Так жорстоко грієш. Та чому сердешних нас Зовсім не жалієш? Ми тебе чекали У зимовий холод Чом своїм теплом ти б’єш Як ковальський молот. Де ж ти, моє сонечко, Зиму зимувало. Чом своє жорстке тепло Там не вгамувало. 2 Червня 2007 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* І знову у безмежному відчАї Впаду з благанням перед богом ниць: -За що жорстоко так мене караєш? Живу порядно я, а тягне до блудниць. Навіщо, боже ,з мене ти смієшся? Ти сам до них мої думки звертаєш. Слухняно підкоряюсь твоїй волі, А ти мене за це іще й караєш. Не можу зав’язати плоть на вузол, Завжди ходити, опустивши очі, Коли навколо так яскраво сяють Принади і опуклості жіночі. То що ж мені з бідой такой робити? До тебе із питанням я звертаюсь. Після гріхів тяжкИх...

Читати далі...