Пам"яті баби Ящихи та діда Якова
Край города тополина з світом розмовляє -
Хто де їде, хто де лине - стріча й проводжає...
Давно помер старий Яків, та баба Тетяна -
Осталася тополею їхня донька Галя...
Молодесенька Галина убита грозою -
Зросла стрімка тополина їхньою сльозою.
Струнка-ніжна тополина все росте та в"ється,
Мов та донечка єдина з вічності сміється...
...Прийде, було, баба в хату, та й розкаже , мила,
Як їх Галя-Галиночка божий світ любила.
Прийде, було, баба в хату й стане повідати
Як-то гірко, як-то сумно осталося в хаті...
...Ще синочок в них родився - Миколка, назвали,
Всю любов свою, сердешні, йому віддавали...
Та й померли, убогії, Яків і Ящиха -
Залишилась тополина, мов сирітка тиха.
.........................
Коли їду-приїжджаю до рідного краю -
Сусідоньку - Тополеньку, мов сестру вітаю...
.........................
Росте мила Тополина, мов душа над Раєм -
Над лукою - над рікою, та над тихим гаєм.
О.Райдуга 2005 р. Лушники
Полтавщина, Лушники. Тополя діда Якова