На понеділок призначили візит до стоматолога, але так і не сходив з відомих причин. Зубний ремонт розпочали, але попереду ще чимала частина возні. Тепер не знаю, коли можна буде піти поставити коронку. За два тижні вже звик до нового стану зуба.

Нахабність русні не перестає дивувати і злити. При цьому обурює слабка реакція Заходу. Озброєння дають у мізерній кількості. Не дають дозволу лупашити у відповідь по Теророросії. Не збираються відповідати ядеркою на ядерний удар (хоча це найшвидший спосіб припинити війну і знищити русню — у ризик ланцюгової реакції не вірю). Сумніваюся в тому, що знищення Чорноморської флотилії якось вплине на Балалайню. Безкарність викликає нахабність.

Від економії електрики, повернення світломаскування і необхідності періодично дивитись повітряні тривоги зір продовжує погіршуватись. Він й сам по собі псується, а від стресу і тривалого перегляду на смартфоні, особливо у темряві, напевно, псується ще швидше.

Звичайно, сон теж порушився. Нормально виспався лише напередодні масованих обстрілів, у ніч на понеділок. Відтоді не вдається нормально заснути.

Завдань по роботі нема і невідомо коли з'являться. Хоча за нинішніх обставин все одно навряд чи б працював, адже під час повітряних тривог не дуже працюється.

У блогах переклав теги на українську. Довго вагався, але все ж вирішив, що повертатись до російської не буду, та й більшість дописів написані українською. Це треба було зробити ще раніше, але лінувався і не хотів зайвий раз лізти у налаштування.

Наприкінці минулого тижня і протягом цього тижня були й інші події. Однак, щоб не перевантажувати замітку, напишу згодом.

Приватна забудова Києва мене завжди дивувала. Здавалась би, мегаполіс, у якому індивідуальне житло — велика розкіш. Хоча у столиці вони залишились від колишніх сел і хуторів. Але тим вони й цікаві, що нагадають про розростання міста. А ще незвично контрастують на фоні хмарочосів. І від тієї ж нової забудови такі куточки й зникають. Тому це цікава тема для дослідження, яке пропоную подивитись.

До речі, про цей канал дізнався нещодавно.

Ми цього чекали пів року і ось, "бавовну" завезли на Кримський міст. Тепер "посиплеться" не лише військова логістика (доставка чмобіків і озброєння), а й постачання продуктів і товарів. Ну, ще й втікти до Балалайні буде важче або взагалі неможливо.

Подробиць поки не знаю, може напише в коментарях. Раніше казали, що ми не могли дістати до мосту, бо не вистачало далекобійності.

А ще цікаво: у орків і кремлівських пропагандонів, мабуть, істеричні припадки з цього приводу?

P.S.: новину дізнався випадково, по радіо (рідко слухаю).

Не можу без заморочок. Особливо відтоді, як розпочався карантин. Тоді, в 2020-му я показував кіношних трансформерів. Минулого року зробив підбірку-каталог основних моделей і модифікацій українських автомобілей. А цього року з'явилось бажання показати основні відомі та невідомі моделі ЛАЗу — Львівського автобусного заводу, який відносно нещодавно пішов у історію. Для більшості, це, мабуть, сімейство 695, 699, 5252, НеоЛАЗи. Однак виявилось, деякі моделі навіть для мене стали відкриттями. А кількість уніфікованих моделей вражає. Тож, вважаю, повинно бути цікаво і вам.

Ось ви, наприклад, знали що ЛАЗ виробляв вантажівки і електрофургони?

Ну і заодно помріяв про журнальну серію з масштабними колекційними модельками ЛАЗів. Саме тому машини у різному пофарбуванні (щоб уніфіковані моделі відрізнялись за кольором і для більшої різноманітності). Але якщо серію про Ікаруси достроково закрили (причому в 72 масштабі — тобто, дуже дрібні моделі, "танковий" масштаб), то журналку з ЛАЗами, напевно, ніколи не випустять. Тим паче, у масштабі 1:43. Втім, мріяти інколи потрібно.

До фотохостингів віри нема (нещодавно був черговий збій), тому вирішив паралельно фільмувати і викладати на Ютуб. На цей раз лайв — літньо-осінні замальовки. Дещо вже показував, але тепер відеоформат.

Оскільки паперовий щоденник перестав вести, і навіть більше, не знаю, де він, продовжую розповідати про життя-буття в онлайні. Цей тиждень приніс приємнощі, однак не обійшлося й без засмучення. Так, під час вечері, від пересмаженого булгуру, відломився зуб. Передній. Образливо, що від зерна (хоча воно буває і твердим) зуб не витримав навантаження. Втім, до цього, сусідній зуб зламав об рис чи яєшню(!). Так що особливо дивуватись нічого. Інколи буває в крупах трапляються й зерна бур'янів, і камінці. Хоча все одно сумна подія. Як так могло трапитись? До цього ж скільки разів їв тверде (так, мене попереджали, але ж я не винен, що каші бувають твердими). Напередодні їв мигдаль. Напевно, таке навантаження й підломило міцність зуба. А може, карієс. Хоча він, здається, може розвиватись і під коронкою. Від нього ніяк не втекти. Особливо, зубу без нервів.

Розпереживався. Довелося відкласти роботи і взятись за лікування. На щастя, щось можна зробити. Ще й виявилось, що нема лиха без добра — зуб був зроблений не дуже якісно (хоча я про це знав), тому рано чи пізно треба було перероблювати. Ну і другим втішенням може бути те, що мене попереджали, що велика площа пломби на передньому зубі — ненадійне рішення і потрібно було одразу ставити коронку. Так виходить, що відтягнули цей момент років, мабуть, на 5.

Ремонт влетить в копієчку, а сам ремонт затягнеться на місяць. Але інакше ніяк. Сусідні зуби вже давно під коронками.

Фотку зуба показувати не буду, щоб не отримати медальку. Ну а уламок, мабуть, залишу на згадку про свої зуби.

1. Як і передбачав, дача тепер не наша. Правда, поки що нею ще можна користуватись, чим і скористався з батьком, поїхавши збирати врожай. Добре, знайшлися бажаючи підвезти.

І зрозуміло, що не висвітлити у блозі таку значущу для мене подію я не міг. Навіть незважаючи на мобілографію.

Зараз не до веселощів, але життя триває. Тому, поки було натхнення, підготував українську дискотеку воєнного часу. Треки, переважно, у стилі техно, який видається більш доречним у сьогоденних реаліях. Сподіваюсь, що треклист і мікс сподобається.

Росіянські поzреоти до і після повістки:)

"Перевзування" на льоту. Навіть затяті скрепоімперці тікають з Балалайні:)