Як показує практика, після сварок все одно відбувається примирення. Так, після нещодавньої сварки, розібравши всі "ЗА" і "ПРОТИ" мама вирішила, що у брата і тєліка нема, і що з матір'ю дружини треба буде уживатись під одним дахом, і про батьківські матюки, і про пенсію, і про магазин (який далеко), і котів залишати на мене одного, і поїхати нікуди не зможу (бо нікому буде доглядати за котами, якщо поїздка на день). Тож вирішила, що краще залишитись.

А я зрозумів, що для уникнення сварок бажано кудись виходити: просто на прогулянку, в магазини. Так і мені нові враження, і можна відпочити один від одного.

--------------

Не знаю, з чим це пов'язано, але комп сьогодні дуже дивно ввімкнувася. Протягом декількох хвилин зовсім не реагував на запуск програм, а панель задач мала інший вигляд. При цьому ніяких проблем не виявив. Тому є підозра, що жорсткий диск глючить. Або дуже повільний кабельний інтернет. Хоча є підозра на нещодавні накопичувальні оновлення.

Браузер ввімкнувася, однак не зберіг автоматичні вкладки. Хоча навіть при аварійному вимкненні повинен зберігати.

------------

На вулиці побачив похилену тую. Думаю: чого б це вона похилилась? Підходжу з іншого боку — а вона підпиляна. Схоже, комусь дуже була потрібна новорічна ялинка. До лісу ходити не можна. На базарах ялинки дорогі. Ось і вирішили просто спиляти в місті. Прикро за наш народ: мало того, що зазрять, так ще і грабують. Ну росте собі туя і хай росте. Так ні, треба зрубати. Мабуть хтось налякав, тому і не допиляли.

Поки дали електрику (не було світла 2 доби) мама встигла пересваритись. Плач та істерика. Гра в мовчанку. Причому, за її версією, завжди винний я.

Ну і, як завжди, пересварились через дрібницю. Потім — хитке примирення. Але знову знаходиться причина для сварки.

Тепер мама хоче поїхати до брата. Причому є два варіанти: сама і з батьком. Але прикол у тому, що мама з батьком теж конфіктує. Виходить трикутник, у якому всі троє конфліктуємо між собою. З цього приводу брат навіть пропонував всім роз'їхатись окремо. Однак і такому разі потрібно шукати житло хоча б для когось і вирішувати хто куди поїде.

В ідеалі я б виїхав на Закарпаття. Знайшов би якусь хатку з газопостачанням, електрикою та інтернетом. Потихеньку копав бункер. Познайомився би з людиною зі схожими поглядами на життя. Змінив би прізвище (вже вигадав на яке хочу поміняти). І розпочав би життя з нової сторінки.

Правда, сусіди б совали свій ніс, але можна вибрати якийсь хутір.

Цікаво, як будуть уживатись мама з батьком, якщо вони разом переїдуть до брата? І ще цікаво, чи навчить батько племінника матюкатись? Хоча в дитсадку, напевно, малого вже навчили.

-------

У разі від'їзду батьків можна знайти й плюси. Але суттєвим мінусом є відсутність електропостачання, адже багато що працює від електрики. Навіть газова плита з електропідпалом. А сірниками запалювати й у батьків виходить погано. Що вже казати про мене.

Про електрику. У нас світла не було 2 доби. Нарешті ввімкнули. Поки всі сплять.

За відсутності електропостачання довелося шукати місце, де можна зарядити смартфон. Одразу вирішив піти у так званий "Пункт нескореності" (такий "креатив" від 95 кварталу). По факту — пункт обігріву і заряджання. Намісці вмявилось, що нема солярки. Ще й обурюються, що у мене не було електрики добу, а їм відключали на 4 доби. Заздрість — "найкраща" риса українця.

Такий розклад мене взбісив. Тому "подалі від гріха" пішов у інше місце. По радіо чув, що зарядити телефони можна і у поліції.

А з поліцією цікава річ. Місцевий відділок після адміністративно-територіальної реформи віддали Бучанській поліції. А наша поліція тепер підпорядковується Фастівському району. Але попри те, що поліція не місцева, не відмовили. Причому у відділку була не лише електрика, а й тепло. І чемно. Не те, що у школі.

-----------

Ще одна тема, яка додає роздратування — можливе повтороне вторгення рашистів з Білорашки (так, не Білорусі, а Білорашки, яка фактично стала російською квазідержавою).

Причин для занепокоєння декілька: візити Путлєра до Дукашеску (напевно, бункерний дід вмовляв бульбофюрера вступити у відкриту війну проти України, взамін списання кредитів Білорашці); збільшення військ біля кордонів з Україною. І чомусь мені здається, що Путлєр не заспокоїться, поки не спробує повторити наступ з усіх фронтів. Це мене найбільше лякає, бо від Білорашки до Києва близько. За першої спроби русня майже дійшла до сусіднього села. Так що страшно.

Звичайно, ЗСУ відіб'ють русню з бульбашами, яким промили мізки кремлівською пропагандою. Але боюся, що новий наступ супровджуватиметься бомбардуваннями і блекаутом. Я навіть не знаю що робити в такому разі.

Підсумовуючи можна сказати, що звиздець не приходить сам.

Чи будете ставити новорічну ялинку і прикрашати оселю?

Я вважаю, що у такій неспокійній обстановці ялинку можна ставити хіба що у бомбосховищі. Та й настрій зовсім несвятковий.

У зв'язку з віяловими відімкненнями електрики, які тепер дісталися і до нашого мікрорайону, підсумковий звіт вирішив написати заздалегідь, поки є хоча б якась можливість. Бо невідомо, чи буде світло напередодні Нового року (не здивуюсь, якщо русня таки доб'є нашу енергосистему). Та й тягнути з дописами немає сенсу, оскільки з контентом зараз сутужно: так, планував написати хоча б по одному звіту за місяць, однак цьогоріч вийшло лише 11 фотозвітів (з цим – 12). Це антирекорд. Так само, як і місяців без постів раніше не було. Але що поробиш – 2022 рік пройшов під знаком війни.

1. Рік був важким. І це не просто кліше – 2022-й насправді можна вважати одним з найгірших років. Так вийшло, що все поставили на паузу. Ще й зйомки заборонили. Тому у фотопідсумках року показувати майже нічого. А ті крихти, які все ж були, здебільшого вже висвітлив у блозі.
Втім, зумів знайти і незаїжджені теми.

"А чого у вас не відключають?" От, тепер відключають. Ходять чутки, що не обійшлося, без "добрих людей": комусь стало заздрісно, що електрику вимикають не у всіх.

Дають світло на 2-4 години. Вимикають на 4-5. Хоча у першу ніч не було електропостачання аж 9 годин.

Нажаль, моя робота залежить від електропостачання та інтернету, тому працювати стане важче, а заробіток впаде.

Нажаль, це не привід йти до так званих "пунктів незламності", хоча, мабуть, потрібно сходити у розвідку і дізнатись, чи працюватимуть вони, якщо раптом буде не тимчасове відключення, а постійне.

Звичайно, з негативу можна віднайти позитив: тепер можна не донатити блогерам і жертвувати гроші на армію — і не тому, що з образи, а просто через те, що в умовах обмеженого заробітку головні витрати на першочергові потреби, а благодійність, розваги, тощо — на останньому місці. Тому так.

Виносити сміття з хати (образно) не гарно. Але мені поговорити майже ні з ким, тож напишу сюди.

У нас все "не як у людей". Через те, що відсутнє гаряче водопостачання зливом на кухні не користуємось — набридло прочищувати труби. А відпрацьована вода після миття посуду брудна і жирна. Може через те і забивається.

Так ось, носимо її у мисках до туалету. Мене останнім часом це почало дратувати, адже по дорозі лежать тривожні валізи (рюкзаки і сумки), а воду можна розхлюпати, та й країв миски збираються краплі, які можуть потрапити на оточуючі предмети. А там фототехніка, щоденник (старий), документи. Якщо вони намокнуть, буде не дуже добре. Мені й так, напевно, запропонують обміняти паперовий паспорт на картку — так ще треба. Батьки відповідають: "Воду все одно треба виливати. Ми не розливаємо. Розлити неможливо." Ну-ну... Дивлюсь сьогодні: на сумці краплі, наче потрапила під дощ. Мене не стільки обурив сам факт "зволоження" сумки, як брехня. На аргумент, що нефіг було брехати, образились. Начебто я винний, що неможна акуратно носити миску, або хоча б не брехати.

Зі зливом на кухні теж треба щось робити. Але я не сантехнік.

Ну і взагалі, батьки постійно чимось не задоволені.

Ця ніч була неспокійною. Давненько не було нічних тривог. Вчора на ніч повітряні тривоги поширювались то південними областями, то південними і східними. Карта тривог швидко змінювалась. По-моєму, була тривога і у Полтавській та Кіровоградській області. Чекав на відбій тривог, але вони лише поширювались — і опівночі помітив, що вже червоним зафарбувалась Черкаська і Київська область. Ну як тут спати?! Що цікаво, тривога була оголошена на Київщині, але у Києві її не було. Як це так?!

А щоб зовсім не спалося, почули ракету. Після такого до відбою тривоги спати перехотілось. Чекали закінчення тривоги аж 3 години. Сьогодні невиспаний.

Сьогодні знову багато областей з повітряною тривогою.

----------

І ще хотілося сказати про національний відбір на пісенний конкурс "Євробачення-2023". Я так і не зрозумів, чому його провели заздалегідь. Зазвичай, конкурсантів відбирають у лютому місяці, у конкурсному році.

Стосовно шоу та учасників нацвідбору: як і передбачав, яскравого шоу не було — типове Суспільне ТБ, воно таке. Перелік учасників відбору теж виявився очікуваним — багато початківців, причому невідомих мені. З топ-виконавців були лише Jerry Heil і TVORCHI, які, якщо не помиляюсь, вже втретє(!) подаються на "Євробачення". Було декілька менш відомих виконавців. Так, про Tember Blanche чув тільки завдяки їхньому фіту з Kalush. А про KRUTЬ знаю з попередніх відборів.

Звичайно, можете дорікнути: "Kalush Orchestra теж були новачками; навіть більше — гурт створили спеціально (думаю, тут мені можуть заперечити) під Євробачення-2022. Але Kalush Orchestra — це альтер-его Kalush, які були відомі за рік-півтора до відбору." "А як же Go_A?!" Так, вони — приклад, коли невідомий гурт став відомим лише після Євробачення. Хоча вони були своєрідними і ні на кого не схожі, чого не скажеш про новачків нового нацвідбору.

Пісні учасників слухав уривками, однак перше враження — нічого цікавого. Можливо, треба послухати повністю і вдумливо. Багато плагіату, Так що сумніваюсь, що учасник від України потрапить в десятку фіналістів.

І ще один нюанс, який у вищезазначеному контексті не так засмучує: голосування через "Дію", якої у мене нема через алергію на приСлуг народу. Тому не приймав участі у голосуванні. Та й сенсу нема, бо ні з кого вибирати.

Випадково натрапив на нову пісню Kalush Orchestra. Знову дуетна. На цей раз із Козаком Сіромахою. Тепер хоч буду знати, як він співає, а то всі його чомусь хейтять, а я його ще не чув.

Kalush Orchestra здивували танцювальним ритмом. Ну і кліп чудовий. Рекомендую.

Відеоверсія ось цієї дегустації.

 

Я вже збився з лічби кількості вермішелей і локшин швидкого приготування, які скуштував цього року. Напевно, з даною дегустацією, їх буде штук 30. Це новий власний рекорд! З'їдати "біч-пакети" в таких кількостях може бути шкідливо для здоров'я. П'ята дегустація вермішелей/локшин швидкого приготування повністю присвячена українській продукції. У ній нова марка вермішелей "Rooltick" і вже давно відомий "Rollton" з курячими смаками.

1. Дана дегустація представлена вермішелями: "Rooltick" зі смаком сиру, "Rooltick" зі смаком грибів, "Rooltick" зі смаком гострої курки, "Rollton" зі смаком курки, "Rollton" зі смаком гострої курки.

Смаки класичні. Ще й багато різновидів з куркою, аромат якої мене не приваблює. Однак дегустація мені сподобалась.