Щось ви не дуже любите чтиво про українські та локалізовані автомобілі періоду незалежності. Але я продовжу, адже зробив ще один випуск самвидаву — про дорестайлінговий SsangYong Korando 3-го покоління. Причому писалось довго і важко, бо були блекаути та великі завантаження по роботі. Плюс — сам автомобіль спочатку здався нецікавим. Проте потім "втягнувся". Настільки, що перед дописуванням переписав, додавши більше інформації про саму модель. Ще й виокремив повноприводні версії у модифікацію (щоб розповісти про систему повного приводу).

Отож, зустрічайте! 11-й випуск самвидаву. Про SsangYong Korando III та продовження історії Кременчуцького автоскладального заводу.

Посилання на альбом (більш читабельно): https://photo.i.ua/user/6728933/558688/

№10. ВАЗ 2107

Наприкінці минулого року з'явився вільний час і бажання зробити ще один випуск самвидаву про українські та локалізовані у нас автомобілі, тож дуже швидко настрочив випуск про "Жигулі". Історія "сімки" настільки величезна, що про складання в Україні вся інформація навіть не вмістилась. Але вийшло цікаво та інформативно. 

Цей випуск був написаний у листопаді-грудні, але вирішив доопрацювати та викласти до Дня народження.

Отож, зустрічайте! 10-й (аж не віриться) випуск самвидаву. Про ВАЗ-2107 та історію Кременчуцького автоскладального заводу.

Посилання на альбом (більш читабельно): https://photo.i.ua/user/6728933/558656/

Попередні випуски:

№9. ЗАЗ Vida хетчбек

Нажаль, вийшло трохи неакуратно (лінії по краям), але переробляти лінь і ніколи.

Аж не віриться, що виповнилось 43 роки. Це вже досягнення, що з моїми нервами не випилявся і не спився. Відчуваю себе вже дорослим дядькою. Соромно, що просирав багато часу, коли можна було подорожувати і намагатись наполегливіше облаштовувати особисте життя. Ну, але вже, що є...

Замислюватись над тим, чого досяг до такого віку, не хочу. Бо похизуватись особливо нічим. Хіба що, наявністю заробітку та тим, що не закинув вести блог (хоч для цього було багато передпосилок).

Якщо ж писати про здобутки за 43-й рік життя, то, напевно, що навчився радіти дрібницям і створювати позитив сам для себе (купити щось смачненьке, вітруально поподоружувати по якійсь країні або на поїзді, подивитись цікаве відео).

Для мене цей День народження — звичайний робочий день. Хіба що, зі смачним святковим столом і подарунками, яких цього разу подарували багато (зокрема й тому, що повідомив, що хочу на День народження). Але, в основному, дарували гроші та їжу. Ну а я сам собі купив величезний набір кольорових олівців. Так, хотів ще влаштувати вечірку на зйомній хаті, але не наважився це зробити ні на попередній, ні на цей День народження. Втім, й так було святково.

Ну а для читачів цього бложику буде своєрідний подарунок — продовження історій про українські автомобілі.

Психіатр порадив завести якесь нове хобі, враховуючи що старі хобі або не по кишені, або недоступні у воєнний час. Тож я вирішив розфарбовувати розмальовки. Заодно, виходить арт-терапія. Хоча це, мабуть, гучно сказано. Але оскільки я вже давно відучився і у нас не було пар з малювання кольоровими олівцями, то розфарбовувати нічим. Нє, якийсь набір є. На 12 олівців. Однак тієї кількості мало. Тож постало питання про купівлю олівців. Які вибрати? Вигаюсь між чеськими Koh-i-Noor і китайськими Kalour. Чеські мають гарну якість і не належать до диктаторського режиму. Але їх вважають любительскими і найбільшу кількість кольорів, яку можна купити — 72 (хоча випускаються і на 144 кольори, але у продажу їх нема). В свою чергу, про китайські олівці відгуки неоднозназні. Хтось каже, що у них нормальна якість. Хтось, навпаки, що вони косі-криві, грифелі не по центру і ламаються. Крім того, швидше списуються. І, звісно, виробляються в країні з диктаторським режимом. Проте мають набагато більше кольорів. А це — більше задоволення від кількості та більше можливостей для розмальовування. До Дня народження ще є час подумати, тому захотів спитати вашу думку.

В процесі будівництва губився у здогадках, що ж це буде. Спочатку навіть думав, що буде житлова багатоповерхівка. Потім — що буде гіпермаркет. Бо будівля величезна. Припускали, що може бути "Novus", чи "Ашан". Однак ближче до відкриття стали ширитись чутки, що туди переїде "Фора", яка розміщувалась у торговому центрі "Квартал", поруч. Втім, правда виявилось трохи інакшою — коли змонтували вивіску магазину "Eva", стало зрозуміло, що це буде не гіпермаркет, а торговий центр.

1. Новий гіпермаркет виявився торговим центром з дивною назвою "Молодіжний style". Незрозуміло, причому тут "стиль". Та й адреса новобудови — не вулиця Молодіжна, а вулиця Гоголя(!). Фактично він запрацював з нового року. Ну а "Фору" відкрили 14 лютого.

Якби я жив у Києві, то цій події не придав би значення. Але для Боярки новий торговий центр — це новина загальноміського значення. Тож вирішив висвітлити її у своєму блозі.
[ Читати далі (+38 фото)... ]

Прикольні відео з еволюцією Мерседесів Е та S-класу.

В найближчому магазині була акція на чіпси норі з рисовим борошном. Спробував: смакота. Завдяки рисовим листам чіпси хрусткі. А самі водорослі пахнуть смаженою мойвою. Всього їх бачив 4 смаки: морська сіль, сир, хондаші, васабі. Особливо сподобались з сиром. З васабі — так собі.Інші поки не пробував. Але прикольна штука. Правда, дорога. По акції коштують 49 з копійками. А без знижки — 75 грн.

Думаю: робити огляд на них, чи для зйомок малувато?

Не знаю, що зі мною, але ось вже декілька днів сонливість і втома. Цієї ночі проспав аж більше 9 годин і хочеться спати. Вчора лише помився і виправ одяг. На інше сил не вистачило. Причому навіть і кава (натуральна, а не сублімована) не допомогла. Все одно хотілось спати весь день. А позавчора ледве зробив запланований обсяг роботи. Причому від сварки з батьками була віддишка. Я думаю, що це вплинуло на зменшення працездатності. 

Ось цікаво почитати розумників, які радять йти в армію. Буде стрес, почнеться віддишка, а потім сонливість. Тут на елементарні справи не вистачає сил. Кому такий потрібен?

Отож, у цьому фотозвіті — замальовки сніжної зими та блекаутів (і того, що робив під час вимкнень електрики).

1. Біля нового супермаркета (який виявився всього лиш черговим торговим центром) встановили новорічну ялинку. Для нашої місцини це така ж сама дивина, як і сніг. А ось чи ставили ялинку в парку ім. Шевченка мені невідомо.

Скажу чесно, фотографувати особливо нічого і ніде, оскільки географія прогулянок доволі обмежена і на вулицю без потреби намагаюсь не виходити. Тим паче, у сильну ожеледь. Але оскільки я блогер, то шось та й відзняв.
[ Читати далі (+42 фото)... ]