Вчора ноутбук самовільно перехавантажувався. Аж двічі або тричі. Добре, що в процесі самовільного вимкнення і ввімкнення не втратив інформацію, над якою працював (монтував відео). Але сам факт того, що ноут може перезавантажитись сам мене напряг і засмутив. Раніше таке вже відбувалось декілька разів і я думав, що випадково натиснув якусь клавішу. А виявляється, що ноут і сам може. Причому це не було пов'язано з оновленнями. Просто тупо вимкнувся і увімкнувся.

Вичитав, що це може бути через перегрів процесора або відеокарти. Пишуть, що треба замінювати термопасту раз на один-два роки. Seriously, це потрібно робити? У когось були самовільні перезавантаження компа або ноута? Що робили? Чи замінювали термопасту або запрошували майстра для заміни?

P.S.: Сьогодні все норм.

Ютубчик іноді підкидає цікаві відео від зарубіжних блогерів. Наприклад, як це. Про рідкісний універсал з високим дахом від Volvo. Я про існування такого навіть і не здогадувався.

За допомогою автоматичної озвучки відео можна послухати на українській.

Не знаю, як у вас, а у нашому місті оплата водопостачання складається з трьох частин: постачання води, водовідвід (каналізація) і... абонплата. Причому, останню ввели вже під час повномасштабки, з 2024 року. Кубометр води коштує 32,46 грн., а каналізація — 29,93 грн. Ну а абонплата становить 52,69 грн. Тому, крім спожитого об'єму води, необхідно оплачувати абонплату, незалежно від споживання. І хоч "Боярка-Водоканал" щось втирає про те, що "до тарифів на послуги на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення не включаються витрати, які включені до складу плати за абонентське обслуговування", якось слабо в це віриться. А до 2024 звідки брали кошти на адміністративні витрати?! Тепер, що, відрахували з абонплати? "Не вірю!" ©.

Також цікаво, що включено до цих послуг: зарплата бухгалтерів (хіба вона не входить у вартість послуг з водопостачання???), зарплата начальника відділу збуту, зарплата контролера, оплата послуг юриста (щоб на%обувати абонентів за їх же кошти!), спецодяг для робітників, витрати на канцтовари. Це звиздець! "Коли вони вже нажруться?!" ©.

А найцікавіше, що абонплата в платіжці позначається, як борг. Тобто, немає окремої графи. Браво!

Похвастаюсь. Заморочувався з приготуванням їжі для дегустації, оскільки вермішель необхідно було проварити на сковорідці. Начебто, впорався. Вермішелька видалась смачна. Половину дегустації відзняв. Кайф!

І, як просили, показую розмальовки новими олівцями. В порівнянні з олівцями Marco — шик.

Відеоверсія розпаковки, яку показував у фотозвіті.

Цікаво, що на каналі показує на одне відео більше, ніж є насправді. В чому причина, невідомо.

Кольорові олівці — незвична і несподівана тема для фотозвіту. Втім, її поява легко пояснюється обмеженими можливостями для створення контенту та цікавістю самого набору (адже кількість кольорів просто величезна). Крім того, купив їх собі на День народження. Більше того — подарував сам собі, оскільки дарувати самому собі не менш приємно, ніж отримувати подарунки від інших. Ну і, між іншим, я навчався на художника (в дипломі вказана спеціальність "мистецтво"), тому олівці знайомі не тільки з дитинства.

Вирішив купити саме олівці через те, що найшвидшим і найлегшим хобі для отримання задоволення та зняття стресу є розфарбовування розмальовок. Однак розфарбовувати 12-ма кольорами (причому ще й не найращої яскравості та м'якості) було проблематично. Тож заздалегідь захотів придбати набір зі значною кількістю кольорів, щоб не нашаровувати. І бажано, не китайські, бо Китай підтримує Росію, Іран і Північну Корею. Але виявилось, що більшість олівців на ринку — саме китайські. Та й величезну кількість кольорів може запропонувати лише Китай (наприклад, чеські KOH-I-NOOR випускають набори максимум по 72 і 144 кольори, тоді як китайські бувають по 72, 120, 150, 180, 240, 300 і навіть 520 кольорів). Також не менш важливим виявився фактор ціни: якщо чеський олівець "KOH-I-NOOR" коштує 30-47 грн., а швейцарський професійний олівець "Caran d'Ache" коштує від 175 грн., китайські "KALOUR", в перерахунку на один олівець, коштують 9 грн. з копійками. Різниця в ціні очевидна. Тому, нажаль, "ціна вирішує все". Хоча разом із тим нижча вартість пов'зана з гіршою якістю. Але детальніше про це в огляді.

1. Після довгих роздумів стосовно бренду та кількості кольоров вирішив зупинитись на кольорових олівцях "KALOUR". Вагався стосовно кількості: розглядав до купівлі набори по 180 і 300 кольорів, але зупинився на 240 шт. в металевій коробці. Згідно з іноземними оглядами на Ютубі цим олівцям ставлять 3-3,5 балів з 5-ти, хоч і написано, що вони професійного рівня. Але у чому я погоджуюсь з відеооглядачами, так це в тому, що цей набір олівців, в цілому, складає приємне враження. Я навіть придумав гасло: "Розфарбуй життя яскравими барвами!"

І ще... Оскільки "спробувати в ділі" за тиждень я не встиг (з такою то кількістю кольорів!), то ця публікація є розпаковкою, першими враженнями від олівців і розфарбовуванням чарту кольорів.

Щось ви не дуже любите чтиво про українські та локалізовані автомобілі періоду незалежності. Але я продовжу, адже зробив ще один випуск самвидаву — про дорестайлінговий SsangYong Korando 3-го покоління. Причому писалось довго і важко, бо були блекаути та великі завантаження по роботі. Плюс — сам автомобіль спочатку здався нецікавим. Проте потім "втягнувся". Настільки, що перед дописуванням переписав, додавши більше інформації про саму модель. Ще й виокремив повноприводні версії у модифікацію (щоб розповісти про систему повного приводу).

Отож, зустрічайте! 11-й випуск самвидаву. Про SsangYong Korando III та продовження історії Кременчуцького автоскладального заводу.

Посилання на альбом (більш читабельно): https://photo.i.ua/user/6728933/558688/

№10. ВАЗ 2107

Наприкінці минулого року з'явився вільний час і бажання зробити ще один випуск самвидаву про українські та локалізовані у нас автомобілі, тож дуже швидко настрочив випуск про "Жигулі". Історія "сімки" настільки величезна, що про складання в Україні вся інформація навіть не вмістилась. Але вийшло цікаво та інформативно. 

Цей випуск був написаний у листопаді-грудні, але вирішив доопрацювати та викласти до Дня народження.

Отож, зустрічайте! 10-й (аж не віриться) випуск самвидаву. Про ВАЗ-2107 та історію Кременчуцького автоскладального заводу.

Посилання на альбом (більш читабельно): https://photo.i.ua/user/6728933/558656/

Попередні випуски:

№9. ЗАЗ Vida хетчбек

Нажаль, вийшло трохи неакуратно (лінії по краям), але переробляти лінь і ніколи.

Аж не віриться, що виповнилось 43 роки. Це вже досягнення, що з моїми нервами не випилявся і не спився. Відчуваю себе вже дорослим дядькою. Соромно, що просирав багато часу, коли можна було подорожувати і намагатись наполегливіше облаштовувати особисте життя. Ну, але вже, що є...

Замислюватись над тим, чого досяг до такого віку, не хочу. Бо похизуватись особливо нічим. Хіба що, наявністю заробітку та тим, що не закинув вести блог (хоч для цього було багато передпосилок).

Якщо ж писати про здобутки за 43-й рік життя, то, напевно, що навчився радіти дрібницям і створювати позитив сам для себе (купити щось смачненьке, вітруально поподоружувати по якійсь країні або на поїзді, подивитись цікаве відео).

Для мене цей День народження — звичайний робочий день. Хіба що, зі смачним святковим столом і подарунками, яких цього разу подарували багато (зокрема й тому, що повідомив, що хочу на День народження). Але, в основному, дарували гроші та їжу. Ну а я сам собі купив величезний набір кольорових олівців. Так, хотів ще влаштувати вечірку на зйомній хаті, але не наважився це зробити ні на попередній, ні на цей День народження. Втім, й так було святково.

Ну а для читачів цього бложику буде своєрідний подарунок — продовження історій про українські автомобілі.

Психіатр порадив завести якесь нове хобі, враховуючи що старі хобі або не по кишені, або недоступні у воєнний час. Тож я вирішив розфарбовувати розмальовки. Заодно, виходить арт-терапія. Хоча це, мабуть, гучно сказано. Але оскільки я вже давно відучився і у нас не було пар з малювання кольоровими олівцями, то розфарбовувати нічим. Нє, якийсь набір є. На 12 олівців. Однак тієї кількості мало. Тож постало питання про купівлю олівців. Які вибрати? Вигаюсь між чеськими Koh-i-Noor і китайськими Kalour. Чеські мають гарну якість і не належать до диктаторського режиму. Але їх вважають любительскими і найбільшу кількість кольорів, яку можна купити — 72 (хоча випускаються і на 144 кольори, але у продажу їх нема). В свою чергу, про китайські олівці відгуки неоднозназні. Хтось каже, що у них нормальна якість. Хтось, навпаки, що вони косі-криві, грифелі не по центру і ламаються. Крім того, швидше списуються. І, звісно, виробляються в країні з диктаторським режимом. Проте мають набагато більше кольорів. А це — більше задоволення від кількості та більше можливостей для розмальовування. До Дня народження ще є час подумати, тому захотів спитати вашу думку.