Старі записи

Стикнувся з несподіваною проблемою. Виявилось, що блог-платформу Dreamwidth тепер неможна подивитись через VPN або проксі. А без них не видно знімки в старих записах, які хостяться на заблокованому ресурсі. Перевірив через різні сервіси — не працює. При цьому, "обхідні засоби" працюють з ЖЖ. Не знаю, що робити?

Тільки не треба писати "що на заблокованому хостингу роблять фотографії?" У нас же ЖЖ не заборонений (хоча він нічим не кращий від інших заблокованих сайтів). І він, до речі, раніше (не знаю, як зараз) не відкривався в Тор. Так що у кожного сайту є свої приколи.

Звичайно, користуватись "обхідними шляхами" незручно. Але я, як і інші блогери, керувався принципом "не чіпати, поки хоч якось працює".

В принципі, є рішення більш-менш прийнятне, що дозволить вирішити одразу дві проблеми — зручність користування і відмовитись від запоребриківського хостингу (який й так працює на "костилях"), хоча не факт, що новий фотохостинг не російський (начебто, він американський, але ж хто знає як воно насправді?).
Правда, страшно уявити скільки часу це займе. Гемор не на один місяць.

0%, 0 голосов

100%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Не зміг пройти осторонь

Не зміг пройти осторонь, побачивши у супермаркеті нові супи. Вітчизняні. Ще й ціна дешевша, ніж у польських.
Хоча засмутила наявність підсилювачів смаку і відсутність грибів у складі.


На полиці ще був цінник з курячим супом, але відповідного товару не було. Сподіваюсь, пізніше з'явиться, бо цікаво порівняти вітчизняні супи швидкого приготування із польськими. В усякому разі, налаштований на ще одну дегустацію.

Чи є ще інші види? Чи їх лише три?

Втретє на "Євробаченні"

Втретє на "Євробаченні" Україна здобула перемогу! А я вірив лише у 5-10 місце. Отак-от, здивували так здивували! Ще й представили новий відеокліп!
Вітаю з перемогою!


Казка для дорослих

Казка для дорослих про рашистського царя та його підданних від Станіслава Боклана.

Відео прибрали з Ютубу, тому ось тут можна знайти (дивитись з 4:28): https://www.youtube.com/watch?v=UtO7OUm_3zU

Про Євробачення-2022

За старою традицією (з 2016 поку) спостерігав за пісенним конкурсом "Євробачення". Цього разу дивився виступи в інтернеті, час від часу перемикаючись на коментатора від "Суспільного", щоб можна було почитати враження і отримати відповіді на свої запитання. Це було незручно, адже на першому каналі радіо замість "Євробачення" був об'єднаний марафон, однак так можна було оцінити не лише пісні та спів, а й виступи.

Перший півфінал здався слабкішим, ніж другий, у якому було багато фріків і непоганих пісень. Однак саме у першому півфіналі виступали "Kalush Orchestra". Ледве не прогавив їхній виступ. Що можна сказати..? Співали не зовсім ідеально. Було помітно, що хлопці нервувались. Втім, фальшивили й інші виконавці, тому на їх фоні "Kalush Orchestra" виступили непогано. Здивувався, звідки в гурті взявся фронтмен іншого гурту, "Сальто назад" — Саша Таб. Може поясните?
А ще був приємно вражений реакцією глядачів. Напевно, в цьому зіграла роль не лише пісня й виконавці, а й політика (деякі кажуть, що цей конкурс занадто політизований). Але як би то не було, участь України у "Євробаченні" видається дивом. Бо в 2015-му, через російсько-українську війну на Донбасі наша країна не приймала участь у конкурсі. Та й у цьому році виступ на "Євробаченні" був під питанням: спочатку через зловживання переможця — Аліни Паш, і її дискваліфікації, а потім через повномасштабну війну Росії проти України.

У першому півфіналі можна було проголосувати (не за учасника зі своєї країни). За правилами конкурсу, у півфіналах мають право голосу глядачі та слухачі з країн-учасниць півфіналу. Хоча вибирати було ні з кого. Більш-менш привернули увагу австрійці з танцювальним треком від співачки Pia Maria та ді-джея LUM!X, про якого знав раніше. Запам'ятались незвичні "Сабволкери" — виконавці у жовтих "вовчих" масках.

Ну а що про "Kalush Orchestra"? Вони таки пройшли відбір до фіналу. Правда, виступатимуть у першій частині. А це, кажуть, не дуже гарно. Мовляв, більше шансів на перемогу матиме учасник, який виступить в середині фіналу.

Другий півфінал видався цікавішим. По-перше, там виступали легендарні "The Rasmus". По-друге, там було більше пісень, які сподобались. Втім, з України не можна було голосувати.

В другому півфіналі сподобались виступи учасників від Мальти, Кіпру, Бельгії, Польщі. Але найбільше сподобалась драйвова танцювальна пісня "We Are Domi" від Чехії.

Представлення артистів було зроблене у вигляді показу виконавців з дрону на фоні пам'яток і міст Італії. Подумав, а що будемо показувати, якщо наша країна буде проводити конкурс? Зруйновані міста? Та й частина країни під рашистською окупацією. Хоча висловлюють припущення, що у разі перемоги "Євробачення" проводитимуть не в Україні, а у Польщі. Але для цього потрібно ще виграти. Шанси на перемогу у хлопців з Калуша є, але найбільш вірогідним видається потрапляння у проміжок між 5 і 10 місцями. А ви як вважаєте?

Про фінал, скоріш за все, не буду робити окремий пост. Можливо, напишу кілька рядків про справдження або несправдження своїх прогнозів.

Кульбаби

Чим більший стрес, тим більше звертаєш увагу на дрібниці, яким не надавав уваги, і радієш звичайним речам. Наприклад, цвітінню кульбаб.

Правда, збирався подивитись квітучі сакури. Але вони, мабуть, у іншому місці. Ну, нічого, буде стимул ще раз пройтися. Тим паче, погода зараз гарна. Навкруги все квітує. Краса! А якби не війна, було б ще краще.


Вусатий фанк

Не думав, що вусатий фанк ВІА 70-х в сучасній обробці може чудово звучати!

Прикольний трек

Прикольний трек! Неповторне звучання Даніеляна (DJ Dan Alien)! А скільки мелодій! А які чудові звуки бандури!
Про тривалість взагалі мовчу. Коли вперше побачив, подумав, що там два треки, а не один.


Перервана традиція

Не планував сьогодні нічого писати, але найшло натхнення і захотілося поділится спогадами і думками про перервану традицію, що пов'язана із сьогоднішнім днем. Хоча, здається, про це вже писав? Ну, значить, напишу ще раз.

Щороку, в наступну неділю після Великодня, їздили на кладовище поминати померлих родичів. Часто це не обмежувалось однією поїздкою, і напередодні "гробків" або Поминального дня, приїздили, щоб прибрати біля могил: згребти і винести опале листя, старі вінки, штучні квіти, сміття, підрізати гілки або вирвати самонасіяні деревця, підсипати грунт на могилках, висадити квіти, пофарбувати оградки). До кладовища добирались, переважно, на власному авто. Хоча одного разу ходили із мамою і сусідкою пішки. З сьогодення це здається чимось фантастичним.

До відвідування кладовищ ставився, як до усталеного ритуалу, що зводився до поїдання крашанок, пасок і цукерок біля могил спочилих предків. Звичайно, основна мета була інша — вшанування померлих родичів. Можливо, в цей день був привід згадати тих, кого нема. Але я застав лише бабцю. Інші дідусі та бабусі померли ще до того, як я народився. Та й то, вичавити спогади вдавалось рідко, бо бабця померла, коли я був дитиною. Тому замість спогадів приходили сумні думки про тлінність життя і швидкоплинність часу. "Поспішайте, у вас мало часу!" — лунало у голові фрази з одного російського треку. Іноді згадував пісні, хоч вважав, що це було недоречно. Але частіше замислювався над кількістю з'їдених солодощів та підступний карієс.

На кладовищі було гнітюче враження. Навіть тоді, коли було сонячно. Підсилював гнітючу атмосферу вітер. Скільки їздив, пригадую, було дуже вітряно. Тому мама стояла біля свічки та прикривала її від вітру. Але полум'я сбивалось вітром або згасало, тож, поки свічка догоряла, її доводилося запалювати по декілька разів. А з опівдня обов'язково псувалась погода і часто дощило.

Розставлені пасочки, крашанки і цукерки швидко забирали цигани роми, що походжали кладовищами у поминальні дні. Хтось на могилках розпивав горілку. Дехто ледве не пікнік влаштовував. А були й такі, що реготали. Вважаю, що це недоречно. Хоча хтозна, може вони згадували смішні бувальщини покійних?

Пригадуються купи сміття на смітниках навколо кладовища. А обабіч дорог і біля лісу взагалі були стихійні сміттєзвалища.

У поминального дня були й приємні, якщо можна так сказати, аспекти. По-перше, це поїздка на машині (поки вона була справна, а батько міг нею керувати) і вихід у світ. По-друге, можна було позадивлятись на красиво одягених жінок (їх було небагато, але тим цікавіше). По-третє, на кладовищі можна було зустріти батьківських знайомих, до яких раніше їздили у гості. Крім того, на кладовища приїздили на старовинних і/або рідкісних автомобілях. Здавалось навіть, що приїхав на ретро-виставку. Ще однією особливістю поминальних днів були спеціальні маршрутки до кладовищ. Було цікаво, який рухомий склад поставлять на маршрути або заберуть з інших маршрутів. А в столиці підсилювали машрути до кладовищ і організовували тимчасові маршрути (наприклад, №740). Саме тому багато років їздив подивитись на комунальні київські автобуси, що підволили людей до столичних кладовищ, розташованих у області(!). Тепер вже дивуюсь, як примудрявся після відвідання померлих родичів, ще й з'їздити через весь Київ, до Лісової. Була й "романтична прогулянка" від нашого міського кладовища до Південного кладовища. Маршрутку, яка майже доїздила до Одеської траси, на поминальний день скасували, тож довелося йти пішки. Є що згадати.

Останнім часом стали приїздити лише на прибирання або прибирали в поминальний день. Без власної машини їздити стало незручно: треба або просити когось (що викликає обмеження по часу збору і часу відвідання кладовища), або користуватись маршрутками (що дорого, з пересадками, ще й у тисняві). А потім додалися ковід і похилий вік батьків. Цього року на заваді "гробків" стала війна. Звісно, й маршрутки їздять рідше, ніж в доковідні часи. Хоча батько їздив прибирати. А ось мама передумала. Каже: "Нехай вибачають". Обставини й правді не сприяють вільному пересуванню. Але якщо й поїду вшановувати в наступні роки, то мабуть, доведеться це робити самому.

Супи швидкого приготування "Knorr" ("Goracy kubek")

Польські супи швидкого приготування "Knorr", що попалися серед продуктового набору з гуманітарної допомоги, надихнули на ще одну дегустацію. Цей різновид напівфабрикатів видався для мене відкриттям, оскільки його я ще не куштував. Все-таки, швидкорозчинні супи менш поширені, ніж вермішелі або локшини швидкого приготування. В усякому разі, на полицях давно не бачив навіть вітчизняні. Що вже казати про зарубіжні, які у нас не продають. Але найбільше мене вразив асортимент супів цієї торгової марки — він налічує аж 16 смаків! Причому серед них були незвичні смаки. Саме тому, майже без вагань, захотів їх продегустувати.

1. Для огляду обрав аж 10 смаків (9 із них довелося замовити в інтернеті) супу "Knorr" з серії "Goracy kubek" (перекладається як "Гаряча чашка"): борщ червоний, томатний з вермішеллю, томатний крем, томатний крем з перцем чилі, гороховий з беконом і грінками, курячий з вермішеллю і грибами лисичками, грибний з шампіньонами і грінками, сирний з грінками, курячий з лимоном, курячий з вермішеллю. Ці супи розраховані на 200 мл.

Доставка обійшлась в половину вартості покупки! Але воно було того варте! Вийшла величезна дегустація. І не лише у фото, а й у відеоформаті.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
170
предыдущая
следующая