Так і не зібрався переписати архів зі старого компа. Купа запитань, не знаю в кого спитати. Знайомі комп'ютерники не дають однозначної відповіді. По-перше, начуваний про якість блоків живлення. По-друге, не вирішив, як краще підключати: все до однієї розетки (подовжувача), чи краще до різних (але тоді потрібен ще один подовжувач)? По-третє, як бути з ймовірністю вірусів? На старому компі вони могли бути. Після перенесення просканувати скопійоване, чи може краще просканувати з компа?

Стосовно тактики вирішив спочатку скопіювати на портативний зовнішній носій все, що є в новому компі, і лише тоді можна організовувати перенесення архіву зі старого компа.

У когось з іюашників був досвід перенесення файлів зі старого вінчестера? Чесно, страшно.

Зняв відео про руїни будинка лісника.

Дослідив цю заброшку більш детально. Хоча шлях до об'єкту виявився довшим, ніж полазка.

На новорічно-різдвяні свята, зазвичай, нічого робити. А цьогоріч ще й трапилась вимушена відпустка. Річ у тому, що начальник з офісу у відпустці, тож і завдання нікому давати. До того ж, на фірмі й так багато святкових вихідних — поки розгойдаються пів місяця пройде. Передчуваю, що у цьогорічному січні може не вийде заробити навіть свій мінімум, оскільки за грудень попрацював наперед, виконавши всі можливі завдання (які доручають).

В докарантинні часи кудись би поперся. Крім того, було що робити по роботі (ось така тавтологія). А що робити зараз не знаю.

Втішає хіба що те, що до звичної святкової нудьги не додалася ностальгія, приводів для якої з кожним роком все більше.

Ще можна переписати архів зі старого компа, але щось стрьомно.

Зустрів новий, 2022-й, рік дегустацією мідій. Міг їх скуштувати ще у старому році, але враховуючи те, яким видався 2021-й рік, вирішив залишити дегустацію на новий рік. Тим паче, 31 грудня чогось боліла голова.

Захотілося побалувати незвичною їжею, зокрема, морепродуктами. В супермаркеті були акції на мідії. На мою думку, вони цілком підпадають під категорію екзотики.

Отже, пресерви мідії. Вони розібрані, без мушель. Засолені. Виглядають дивно і незвично. Я б сказав, навіть дещо гидко. Однак мозок їх сприймає як їжу. А ось мама відмовилась їх пробувати.

На смак як засолений маринований оселедець зі спеціями. За консистенцією теж схожі на оселедець, якщо не враховувати середину. Дуже пересолені — в 100 г. аж 25 г. солі. Однак їсти можна. Але бажано не дуже роздивлятись і прожовувати швидко.

З екзотичних морепродуктів куштував кальмарів і креветок. Тепер хочу ще спробувати криль (не кролів, а криль).

У новорічну ніч від дощу і відлиги сніг повністю зійшов. Сусіди поводили себе тихо, а от інші містяни — ні. Фейєрверки гуркотіли з опівночі (збирався їх відзняти, однак найкрасивіші моменти пропустив). На підвіконні на ранок знайшов папірці з хлопавок. Виходить, хтось з вищих поверхів запускав.

За святковим столом не об'їдався. Й так передоз по солоному і солодкому. А ось бірмікс зайшов з трудом, хоч і смачний. Відвик від алкоголю — вже не лізе.

Про дегустацію мідій напишу пізніше.

Настрій сумнуватий. Так буває щороку у новорічні вихідні, але цього року почуваюсь як після звіздецю, коли звичайні дні без пригод сприймаються за радість або в очікуванні приємних подій.

Ну і пісня дня, на яку випадково натрапив на радіо.

Як і планував на початку рку, підготував новорічну дискотеку. Цього разу на вас чекає 3 години(!) україномовного денсу!

Закінчується ще один рік, тож можна підбивати підсумки. 2021-й був хріновим роком. Чимось схожий на 2015-й.

Похизуватись нічим, оскільки нікуди не їздив. Антирекорд по вилазкам. Антирекорд по кількості фотозвітів у блогах. Понурість і нудьга — найкраща характеристика. Нових знайомств не додалося, а навіть навпаки, їх кількість зменшилась, оскільки подружка пішла з життя.

Також були проблеми зі здоров'ям. І зір погіршився.

Закриття фотохостингу io.ua спричинило багато турбот.

З позитиву можу відзначити дослідження нерозвіданих куточків свого міста і околиць, вдосконалення відеомонтажу і відвідування крутих концертів (вперше побував на виступах гуртів "Антитіла", "Скрябін" з Юркеш). Ну і новий смартфон.

Ще було багато флешбеків і спогадів докарантинного життя.

На 2022-й рік жодних сподівань. Хоча хочеться, щоб він був хоча б менш сумним і нудним, ніж 2021-й. Гадаю, що епідемія ковідла нікуди не дінеться. Хіба що, можливо, вона буде не настільки потужною, як у році, що минає.

Картинка для привертання уваги — міська ялинка (на зумі смартфоном краще не фотографувати, бо якість погана).

P.S.: на Дрімі і в ЖЖ вирішив не писати підсумки.

У грудні в Боярці з'явився паркан на пустирі перед колишнім заводом "Іскра". Дивно, що про це ще не написали у Боярському земляцтві, але мова не про те.

Річ у тім, що проти забудови були місцеві мешканці. АТОвці навіть ставили намет, який простоя рік. Тоді паркан розібрали. Але потім протистояння затихло. Зараз знову встановили паркан.

Передбачаю, що на пустирі неспішно побудують декілька житлових будинків потворної архітектури, з хаотично розміщеними кондиціонерами на фасаді, з припаркованими автомобілями на вулиці.

Цікаво, як швидко знайдуться інвестори на житло з водою по 62 гривні за куб та електрикою, яку часто вимикають?

А я буду слідкувати за ходом будівництва.

Шкода лише, що встановлення паркану не відзняв на відео.

Зігокактус зацвів передчасно. Зазвичай, він квітує з січня, але цього разу квітки з'явились ще на початку грудня, якщо не раніше. Причому, квітнуть рясно.

На нещодавній прогулянці помітив нові графіті. Намалювали тянок. Прикрасили закинутий краєвид.