Після нового курсу прийому антидепресанта та заспокійливого почали снитись сни. Кольорові. Проте доволі дивні. Місцевості нагадують реальні, але після обробки ШІ. З вигаданими елементами.

Снилось, що відпочивав у санаторії і всі обурювались, чому нам дістались звичайні місця в "плацкарті", а в продовженні кімнати був одномісний номер люкс з виходом на балкон. Там перебував містер Бін. Він виходив у лижах і тому наробив бардак у номері. Прийшов персонал (жінки) і стали наводити порядок. Відпочивальники стали розпитувати про номер люкс. Працівниця відповіла, що він коштує дорожче.

Снилось, що взимку зі шкільними однокласниками (подорослівшими) і одногрупниками ховались від ракетно-дронової атаки у вигаданому місті. Спочатку чомусь вибрали розміститись на стадіоні. Але потім дізнались, що там небезпечно — і побігли хто куди. Я побіг з однокласницею на університетський острів з парком і парочкою університетських будівель. Склавши рюкзак, вийшов з однокласницею і охоронцем на вулицю, подихати свіжим повітрям. І раптом охоронець каже, що і на острів "прилітало". Однокласниця швиденько кудись побігла. А мені треба було забрати рюкзак. Тож пішов за рюкзаком, а потім вирішив бігти у місто, на берег. Сховався у підземному переході.

Одного разу снився дивний сон, в якому прогулююсь по вигаданому місту. В тому числі, проходжу крізь ворожі блок-пости. Аж раптом чую: стріляють танки. Думаю: мабуть вирахували, гади. Але стріляли десь в сторону. Прокинувся. Виявилось, що вночі була ракетно-дронова атака і ППО щось збивала. І насправді було чутно вибухи. А вони прикольно інтегрувались у сни.

Декілька разів снились лікарні. В тому числі, величезна дитяча лікарня з поліклінікою. Вигадана. Уві сні шукав корпус і кабінет. Ледве знайшов. Правда, потім вдруге вже не міг знайти. Ну а по дорозі додому побачив колону військових, тож повернувся назад до лікарні. Перечекавши, знову пішов додому. На цей раз військових не було. Правда, при цьому стояв автобус ПАЗ 672М з військовими номерами.

Ще снилось, що з мамою ходив по вигаданому місту, яке нагадувало Боярку. На торговій раскладці побачив жувальні гумки "Турбо". Захотілось купити. Вирішив придбати 2 штуки, однак продавець дав набагато більше (4-6 шт.). Спитав, які упаковки вибрати. Вибрав жовті, помаранчеві та фіолетові.

В іншому сні прогулювався по великому місту і зайшов у підземний перехід. Виявилось, що то був не просто підземний перехід, а перехід, поєднаний з бомбосховищем (цікаво, чому такі не будують). Укриття було закинуте. Походив по ньому, пофоткав.

Мабуть під впливом когнітивно-поведінкової терапії снився урок, на якому викладач задав запитання, що у світі є вічним і що найміцніше. Треба було визначитись і аргументувати. А потім викладач пішов з аудиторії. І лише після того, як викладач повернувся, перепитав у нього запитання і спитав, чи можна відповісти усно, бо не запам'ятав або не зрозумів питання. Він сказав, що так. Під поняття "вічного" назвав любов, а "найміцнішим" — камінь. На другий урок роздали гіпсові бюсти з давньогрецькими богами, які необхідно було розфарбувати.

Відеоверсія того, що ви вже бачили у попередньому дописі.

Цього разу повертаюсь до класики — бренду "Мівіна". Вона радувала серіями "Street Food", "Street Food WOKшина", експортними найменуваннями, відновленням виробництва, оновленими упаковками і смаками. А цього разу асортимент класичних вермішелей швидкого приготування розширився різновидом зі смаком креветки (колись випускали з таким смаком, але експеримент тривав недовго) і новою серією азійських вермішелей "Street Food. Yakisoba". Остання цікава тим, що є вермішеллю для смаження. Відповідно, з приготуванням доведеться заморочитись.

1. У цьому огляді вермішель швидкого приготування "Мівіна" зі смаком креветки, вермішель для смаження "Мівіна Street Food. Yakisoba" зі смаком пікантного теріякі, вермішель для смаження "Мівіна Street Food. Yakisoba" зі смаком пряної качки та вермішель для смаження "Мівіна Street Food. Yakisoba" зі смаком курки карі. По-моєму, доволі цікава підбірка з незвичних вермішелей і смаків. Ну а особливу увагу заслуговують вермішелі для смаження, оскільки їх необхідно проварювати на сковорідці, на відміну від звичайних вермішелей швидкого приготування, які достатньо залити окропом. Крім того, вермішелі "Yakisoba" розраховані на дві порції. Тож ця дегустація повинна бути цікавою.
[ Читати далі (+37 фото)... ]

Вчора ноутбук самовільно перехавантажувався. Аж двічі або тричі. Добре, що в процесі самовільного вимкнення і ввімкнення не втратив інформацію, над якою працював (монтував відео). Але сам факт того, що ноут може перезавантажитись сам мене напряг і засмутив. Раніше таке вже відбувалось декілька разів і я думав, що випадково натиснув якусь клавішу. А виявляється, що ноут і сам може. Причому це не було пов'язано з оновленнями. Просто тупо вимкнувся і увімкнувся.

Вичитав, що це може бути через перегрів процесора або відеокарти. Пишуть, що треба замінювати термопасту раз на один-два роки. Seriously, це потрібно робити? У когось були самовільні перезавантаження компа або ноута? Що робили? Чи замінювали термопасту або запрошували майстра для заміни?

P.S.: Сьогодні все норм.

Ютубчик іноді підкидає цікаві відео від зарубіжних блогерів. Наприклад, як це. Про рідкісний універсал з високим дахом від Volvo. Я про існування такого навіть і не здогадувався.

За допомогою автоматичної озвучки відео можна послухати на українській.

Не знаю, як у вас, а у нашому місті оплата водопостачання складається з трьох частин: постачання води, водовідвід (каналізація) і... абонплата. Причому, останню ввели вже під час повномасштабки, з 2024 року. Кубометр води коштує 32,46 грн., а каналізація — 29,93 грн. Ну а абонплата становить 52,69 грн. Тому, крім спожитого об'єму води, необхідно оплачувати абонплату, незалежно від споживання. І хоч "Боярка-Водоканал" щось втирає про те, що "до тарифів на послуги на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення не включаються витрати, які включені до складу плати за абонентське обслуговування", якось слабо в це віриться. А до 2024 звідки брали кошти на адміністративні витрати?! Тепер, що, відрахували з абонплати? "Не вірю!" ©.

Також цікаво, що включено до цих послуг: зарплата бухгалтерів (хіба вона не входить у вартість послуг з водопостачання???), зарплата начальника відділу збуту, зарплата контролера, оплата послуг юриста (щоб на%обувати абонентів за їх же кошти!), спецодяг для робітників, витрати на канцтовари. Це звиздець! "Коли вони вже нажруться?!" ©.

А найцікавіше, що абонплата в платіжці позначається, як борг. Тобто, немає окремої графи. Браво!

Похвастаюсь. Заморочувався з приготуванням їжі для дегустації, оскільки вермішель необхідно було проварити на сковорідці. Начебто, впорався. Вермішелька видалась смачна. Половину дегустації відзняв. Кайф!

І, як просили, показую розмальовки новими олівцями. В порівнянні з олівцями Marco — шик.

Відеоверсія розпаковки, яку показував у фотозвіті.

Цікаво, що на каналі показує на одне відео більше, ніж є насправді. В чому причина, невідомо.

Кольорові олівці — незвична і несподівана тема для фотозвіту. Втім, її поява легко пояснюється обмеженими можливостями для створення контенту та цікавістю самого набору (адже кількість кольорів просто величезна). Крім того, купив їх собі на День народження. Більше того — подарував сам собі, оскільки дарувати самому собі не менш приємно, ніж отримувати подарунки від інших. Ну і, між іншим, я навчався на художника (в дипломі вказана спеціальність "мистецтво"), тому олівці знайомі не тільки з дитинства.

Вирішив купити саме олівці через те, що найшвидшим і найлегшим хобі для отримання задоволення та зняття стресу є розфарбовування розмальовок. Однак розфарбовувати 12-ма кольорами (причому ще й не найращої яскравості та м'якості) було проблематично. Тож заздалегідь захотів придбати набір зі значною кількістю кольорів, щоб не нашаровувати. І бажано, не китайські, бо Китай підтримує Росію, Іран і Північну Корею. Але виявилось, що більшість олівців на ринку — саме китайські. Та й величезну кількість кольорів може запропонувати лише Китай (наприклад, чеські KOH-I-NOOR випускають набори максимум по 72 і 144 кольори, тоді як китайські бувають по 72, 120, 150, 180, 240, 300 і навіть 520 кольорів). Також не менш важливим виявився фактор ціни: якщо чеський олівець "KOH-I-NOOR" коштує 30-47 грн., а швейцарський професійний олівець "Caran d'Ache" коштує від 175 грн., китайські "KALOUR", в перерахунку на один олівець, коштують 9 грн. з копійками. Різниця в ціні очевидна. Тому, нажаль, "ціна вирішує все". Хоча разом із тим нижча вартість пов'зана з гіршою якістю. Але детальніше про це в огляді.

1. Після довгих роздумів стосовно бренду та кількості кольоров вирішив зупинитись на кольорових олівцях "KALOUR". Вагався стосовно кількості: розглядав до купівлі набори по 180 і 300 кольорів, але зупинився на 240 шт. в металевій коробці. Згідно з іноземними оглядами на Ютубі цим олівцям ставлять 3-3,5 балів з 5-ти, хоч і написано, що вони професійного рівня. Але у чому я погоджуюсь з відеооглядачами, так це в тому, що цей набір олівців, в цілому, складає приємне враження. Я навіть придумав гасло: "Розфарбуй життя яскравими барвами!"

І ще... Оскільки "спробувати в ділі" за тиждень я не встиг (з такою то кількістю кольорів!), то ця публікація є розпаковкою, першими враженнями від олівців і розфарбовуванням чарту кольорів.

Щось ви не дуже любите чтиво про українські та локалізовані автомобілі періоду незалежності. Але я продовжу, адже зробив ще один випуск самвидаву — про дорестайлінговий SsangYong Korando 3-го покоління. Причому писалось довго і важко, бо були блекаути та великі завантаження по роботі. Плюс — сам автомобіль спочатку здався нецікавим. Проте потім "втягнувся". Настільки, що перед дописуванням переписав, додавши більше інформації про саму модель. Ще й виокремив повноприводні версії у модифікацію (щоб розповісти про систему повного приводу).

Отож, зустрічайте! 11-й випуск самвидаву. Про SsangYong Korando III та продовження історії Кременчуцького автоскладального заводу.

Посилання на альбом (більш читабельно): https://photo.i.ua/user/6728933/558688/

№10. ВАЗ 2107