28 років тому 15 лютого вивели радянські війська з Афганістану. Цій події був присвячений захід у технікумі. На сцені дівчата й хлопці читали вірші, сердечні сповіді матері й сина, а на мультимедійному екрані - кадри війни, і чорний тюльпан, і групи бійців, переважно з автоматами біля бойових машин (а на одній БМП на башті жовтою фарбою напис "Украина", ніби синівський привіт дорогій Батьківщині); і звучать афганські пісні, складені тоді, в ті воєнні часи. Пісні російською мовою...

Читати далі...

(Интервент - иностранный захватчик, тот, кто вторгается на суверенную территорию, вид агрессора)Войной не лечат нравственность народа. Любовь не прививают автоматом. Бандитская среди людей порода Не дарит радости отбросами и матом. А Украина – мать страдает на востоке, Её детей уничтожают «градом». Трёхцветным мором реет на флагштоке И вне закона федеральным гадом

Ти хотів Путіна? -- На! А далі війна І думка снує одна: - Чия, «малоросе», вина, Що знову з сумного вікна Вигляда матерів сивина? І знову рожденний Христоc Несе у надмуках хреста: То Бога жене «новорос», І крапає кров на Вкраїну свята.

(хрупкий месседж украинца) Вот вы оскорбляете Украину всяко: и неуважением ("недогосударство"), и дэзой (вроде киселёвщины), и поносящими анекдотами (от газпромовских и пр.), и ядерным шантажом (по-жириновски), и экзальтированной ненавистью (от политдиверсантов), и науськиванием люмпена (как псов в "ату!"), и интервенцией (крымодонбасское тщеславное бессмыслие). А кому вы нужны будете в этом меняющемся мире? Кому, кроме истока? Кто вас поймет и приветит как русских?...

Читати далі...

Варя зачиталася подвигами піонерів... Потім увімкнула праску. «Піонерський галстук має три кінці – в знак непорушного зв*язку трьох поколінь: комуністів, комсомольців і піонерів," - звучало у свідомості, коли розгладжувала ацетатний шовк. "Він – частка червоного революційного прапора… Червоний галстук на ваших грудях,-- говорив товариш Каганович на І-ому Всесоюзному піонерському зльоті, -- просякнутий кров*ю сотень і тисяч борців. …Носіть же з честю цей...

Читати далі...

Кажуть, морози, морози... Та я в Сургуті за тихої погоди в 30-градусний мороз без шапки ходив. Але ось нульова погода Причорномор*я з мрячкою та вітром восени і проникаючою поземкою взимку вивітрює миттю тепло й пробирає до нестримного дрожу. Це через вологу від моря. І здається тоді, що їдко-пронизуючого холоду краще не знати. А потім, коли мороз за п*ятнадцять, то незасніжена земля стає кісткою й, ще бува, тріскається.Такою порою кермував "Москвича" замріяний чоловік...

Читати далі...

Мабуть, ми втрачаємо особливих бабусь... Ось недавно розмовляв з жінкою, яка вміє гадати і на короткий термін, і на долю, і на загублені речі. Вона сказала, що відчуває в собі ще й інші сили, але не впізнає їх, тобто не знає, ще на які екстрасенсорні здібності, зокрема замовляння, сильна. А підказати нікому. Кров зупинити, ячмінь зашептати, гикавку спинити - будь ласка, але це ж не все. "Відчуваю, що можу".У 1889 році в одного хазяїна раптом почали здихати домашні тварини, чогось...

Читати далі...

Сказати б таке, що батько не любив дочку, - дика неправда. Одначе молодий родитель грає в популярну серед школоти, студентства і просто всіх небайдужих до танкової війнушки від малого до старого. Тут емоції воїна, переможця, пораженця; тут трапляється часом непорозуміння, і тоді зозла мочать свого союзника. Та що довго казать! Це поезія воєнної гри, чоловічий азарт.- Папа, папа, папа...? - не чує до кінця отець крізь шум гри доччине запитання."Йолка"-зараза крутилася навколо і...

Читати далі...

Ще в одній газеті було опубліковано історію, як п'яничка-батько геть пропився. Почав шукати вдома грошей. Немає. Жінка на другій зміні працює. Мала дочка заснула, притискаючи новокуплені валяночки. Зима ж бо. Кожна дитина щиро радіє подарункові чи обновці. Так і ця. Вона, радісна, й заснула з обновкою в руках, яку мати дала.Він видер валяночки.Їх возьмуть, можна пропити. Але мала прокинулася. Він, як міг швидко, вибрався із хати на рипучий сніг за дверима. Та мала в нічній срочці, бігла боса й...

Читати далі...

Як виникають чутки? Дуже просто. Як при грі дітей у зіпсований ТФ. Якось прочитав газетну замітку, де повідомлялося, що чоловік на мотоциклі побачив сікача й вирішив його загнати, тим паче, що той біг по дорозі. Дикому кабану набридло переслідування. Він розвернувся і, замість кинутися на мотоцикліста-кривдника, агресивно боднув ікластим рилом коляску мотоцикла, залишивши незначну вм'ятину. Переляканий чоловік не захотів після того переслідувати тварину. А вона, здавалось, спокійно потюпала до...

Читати далі...