sms 16 На дорозі

Кажуть, морози, морози... Та я в Сургуті за тихої погоди в 30-градусний мороз без шапки ходив. Але ось нульова погода Причорномор*я з мрячкою та вітром восени і проникаючою поземкою взимку вивітрює миттю тепло й пробирає до нестримного дрожу. Це через вологу від моря. І  здається тоді, що їдко-пронизуючого холоду краще не знати. А потім, коли мороз за п*ятнадцять, то незасніжена земля  стає кісткою й, ще бува, тріскається.
Такою порою кермував "Москвича" замріяний чоловік. Він тільки ось провідав свого знайомого і тільки-но проїхав якихось півтора кілометра, як з останнього лівого "глухого" провулку села вискочила ГАЗон-вантажівка насеред дороги. Шофер-лихач різко вдарив по гальмах, але через раптовість ситуації й обмеженість для маневру водій "москвича" різко спрямував легковик управо з дороги, уникаючи зіткнення. Машина , пропрасувавши насип і перескочивши з ударом канаву (прокопана для газифікації), влетіла далі в купу піску, яка була якраз перед двома тополями. Це врятувало і життя людини, і машину від розтрощення
Молодий шофер швидко розвернув бортову машину для втечі головною дорогою, але він якусь мить ще дивився у бокове дзеркало заднього виду. Коли побачив, що неушкоджений чоловік вилізає з легковика і дивиться йому вслід, то натиснув на газ і миттю, як і не було, умчав геть на шаленій швидкості.
Чоловік перевірив двигун. Автівка наче ціла, тільки піску набилося. Ледве виїхав з незручного місця і продовжив свою путь. Одначе під кузовом, наче барабаном, щось гуркотіло. Зупинився, почистив пружини переднього моста і весь передок знизу від піску. Все нормально. Але, як тільки зростає швидкість за 30 кілометрів на годину, гуркіт посилюється.
Проїхав с.Монаші повернув на іншу трасу. Додому у с.Козаче ще з півтора десятка кілометрів. Ось уже видно попереду із зупинкою Хрест (так люди називають роздоріжжя). Чоловік не витримав надгучного гуркоту. зупинився, заглянув ще раз уважніше під низ і побачив проблему з карданом. Та тут на хвилину роботи. Він  виставив аварійний знак, піддомкратив машину справа, підстелив два килимки, узяв молоток, ключі, монтировку і, поспішаючи, поліз лагодити.
Поривчастий вітер, що посилювався, погойдував авто, опора домкрата все більше вгрузала в погано промерзлу землю на узбіччі. Ще один різкий порив вітру, і домкрат остаточно вгруз і нахилився, вже не тримаючи на собі вагу. Руку водія тим часом затисло. Спершу здавалося це якоюсь дурничкою, недоречністю.
Мороз міцнішав. Проїхав рейсовий автобус. Люди бачили, що під кузовом вимахують ноги. "Ремонтує, значить". Через годину, вже сутеніло, проїхав легковик. Не зупинився. Бачив аварійний знак, значить все за правилом. "Ремонтує. Справиться сам".
Взимку швидко темніє. На порожньо голій дорозі тихо. Он тільки заєць перебіг її і сховався скраю у залишках незрізаного комбайном кукурудзяного бадилля.
Холод уже майже не відчувався тілом. У мізку наостанок проносилися непережиті образи, картини. Останнє, що зявилося в образних думках - це діти на Чукотці. Вони, по-літньому одягнені, не зважали на сніг, мов не відчували його, і веселилися. "Діти, кругом діти", - наче прошептав він, усміхнувся втішено разом з ними і завмер.
Вранці перший автомобіліст, що трапився, витягнув на кістку замерзле тіло.