Пікет за збереження старого Києва

12 січня об 11.00 відбудеться пікет перед приміщенням Кабінету Міністрів України, присвячений критичній ситуації щодо забудови центральної частини Києва.

 

В акції візьмуть участь представники понад 10 ініціативних груп місцевих мешканців, що борються проти незаконних забудов, зокрема з вул. Гончара, 17-23, Пейзажки, Жовтневої лікарні, над метро "Театральна" та інші.

 

Головна мета пікетувальників - оголошення Прем'єр-міністром негайного мораторію на ведення робіт на найбільш скаадльних та протиправних забудовах в історичному центрі Києва. Масоване точкове будівництво на охоронюваних законом територіях стало головною проблемою у розвитку Києва. Такі необдумані дії керівників міста та компаній-забудовників ризикують повністю знищити архітектурний ансамбль столиці України. ЮНЕСКО вже висунула попередження про можливість зняття з Софії Київської та Києво-Печерської Лаври статусу об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

Місцеві мешканці та численні громадські організації постійно звертаються до місцевих органів влади та судів для вирішення цієї проблеми, проте результатом став тільки посилений тиск на громадян, що відстоюють закон у цій справі.

 

До організації заходу не причетна жодна політична партія.

 

Контактні особи: Інна Совсун (067-502-5727) та Ірина Нікіфорова (050 356 8165).

Приєднатися до події

Донецький дельфінарій немає дозволу на відлов дельфінів

Як стало відомо з листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 22629/11/10-09 від 28 грудня 2009 р. на інформаційний запит щодо Дозволу на утримання червонокнижних дельфінів в Донецькому дельфінарії «НЕМО» Донецькій Міській Громадській Організації «Гуманіст»: «Донецький дельфінарій не звертався до Міністерства з приводу надання дозволів на вилучення з природного середовища дельфінів».

Як стверджують співробітники Донецького дельфінарію «НЕМО» у численних інтерв’ю ЗМІ, дельфіни є врятованими. Пан Віталій Вікторович, арт - директор Київського дельфінарію каже з цього приводу в інтерв’ю радіо «Свобода»: "Що робити з дельфіном, якого викинуло на сушу? Залишити - хай гине чи забрати і реабілітувати його? У такого дельфіна (як і в людини), починаються проблеми з психікою, він уже не виживе у дикій природі. Наш Одеській дельфінарій - це, так би мовити, центральна служба з порятунку дельфінів. От вони цим і займаються. Виїжджає команда, забирає дельфіна, відвозить у спеціальні басейни, там його повертають до життя". (джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1898360.html)

Так, порятунок дельфінів – благородна місія, яку захисники природи лише підтримають. Однак, врятувавши і вилікувавши дельфіна і не маючи Дозволу на вилучення дельфіну з природного середовища, випустити його назад до моря. І у дикій природі дельфін виживе, якщо курс «реабілітації» не занадто затягнули.

Якщо дельфіни хворіють, то чи правомірно примушувати їх виступати? А, головне, якщо дельфіни хворіють, як можна допускати плавання людей з хворими дельфінами?! Відповідей на ці питання від працівників дельфінарію немає.

Проте, більш цікавим лишається факт того, що попри відсутність дозвільних документів на дельфінів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища не вживає  жодних заходів з припинення їх експлуатації у дельфінарії.

Пожежна небезпека в донецькому дельфінарії

За добу до завершення 2009 року стало відомо: ще один український дельфінарій побудований з порушенням законодавства.

 

Відвідання дельфінарію «НЕМО» небезпечно для життя і здоров’я людей, адже цю тимчасову зведено споруду з порушеннями правил протипожежної безпеки. Інформацію про це на звернення  Національного екологічного центру України надало Управління з наглядно-профілактичної діяльності Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області.

З листа Управління від 22 грудня 2009 р. № 12/1/св/33 дізнаємось: «Будівництво вказаної споруди (дельфінарію) проводиться (вже – проведене) без погодження проектної документації з органами державного пожежного нагляду Донецької області. Дозвіл на початок роботи вказаного об’єкту не видавався, експертиза протипожежного стану дельфінарію не проводилась».

Звісно, незрозуміло, як дельфінарій, чиє будівництво рішенням Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області було зупинено, що також слідує з листа Управління, все ж таки відкрився і функціонує. Функціонує, при цьому, з нічним шоу з застосуванням піротехніки в закритому приміщенні (!), яке розпочнеться вже з новорічних свят.

Керівництво дельфінарію подало до Управління лише план автоматичної пожежної сигналізації, без плану евакуації відвідувачів. Таким чином, взагалі не зрозуміло, чи має дельфінарій запасні виходи! До чого призводить відсутність запасних виходів у розважальних закладах, ми, на жаль, вже знаємо з сумного досвіду Росії і трагедії Пермського нічного клубу.

Тому, з огляду на вищевказані факти, закликаємо батьків не наражати своїх дітей на небезпеку і для розваг обрати яке-небудь більш безпечне місце. Благо, розваг для дітей в Донецьку вистачає навіть в зимовий  час.

 

Національний екологічний центр України

Для контактів з цього питання:

0971000473

История дельфиньей семьи

...В глубоких и таинственных водах великого Чёрного Моря, в Восточном Братстве дельфинов вида афалин, жила Прыгунья, весёлая и задорная особа, отличающаяся от своих собратьев буйным жизнерадостным нравом и страстью к приключениям. Дни и ночи напролёт, невзирая на строгие молчаливые укоры Старших Стаи, Прыгунья скиталась и плавала по акватории их Братства, изучая всё и вся вокруг, а также далеко за пределами их территории, пробуя разные новые броски, пробуя воды на сопротивляемость. Прыгунья была прекрасно сложенной и сильной особой, - монолитное, серое, с голубоватым отливом по краям, тело без унции лишнего жира, сверкающее на солнышке матовой белизной брюшко, лихо и изящно загнутые плавнички, и,особенно, её талант в прыжках и бросках из воды и вхождение под разными углами в воду, - весь этот арсенал делал  её очень привлекательной для самцов в Стае. Но молодые дельфины не отваживались связать с прекрасной и смелой Прыгуньей свою судьбу.
И вот однажды в очередных своих путешествиях-плаваньях Прыгунья повстречала Резвуна-дельфина самца из Южной Стаи.Он был неподражаемым мастером  в быстром и молниеносном заплыве под самой поверхностью воды, мог очень долгое время на высокой скорости рассекать волны или на спине, или боком, или просто классическим спринтом. И теперь, по молчаливому восторженому  согласию Резвун стал сопровождать Прыгунью во всех её забавах и заплывах.
Вскоре, как  совместное творенье их морских поисков, как совместный писк их физического мастерства - родился на свет Мечтатель, малыш дельфинёнок, неожиданно унаследовавший страсть дальних прародичей Прыгуньи к ленивому созерцанию и томлению в лунных и солнечных дорожках. И вот уже они всей новой Семьёй, - Прыгунья рассекает воздух грациозными бросками, Резвун вторит ей своим мощным торсом под самой поверхностью воды, а малыш Мечтатель лениво философствует бороздами по грифам волн, - все они плывут навстречу новым водным мирам, новым водным декадам...
Напрасно!
Напрасно вы так беззаботно резвитесь в водной стихии! Напрасно вы не замечаете молчаливого запрета Старших.
Хитро расставленные предательски невидимые сети забрали, загребли Прыгунью, Резвуна и Мечтателя вместе с массой мелкой и серебристой рыбы.
-Ух ты, и малый детёныш попался. Куда его теперь? - спросил  рыбак постарше.
-Та выкинь его за борт, нахрен он нужен, с него как с козла молока! - ответил молодой...
-Я те дам выкинь, он же здохнет один...
-Ишь ты, какой сердобольный...Ну, ладно, продадим его втрое дешевле, може сгодится на что-то...
С тех пор дельфины выступают в водных цирках в трёх больших городах поодиночке. Они очень стараются, каждый в своем городе, очень стараются показать всё на что они способны, чтоб порадовать людей, чтоб не злить их, в надежде, что когда-нибудь за заслуги люди позволят им наконец встретиться и соединиться обратно в Семью.
Но люди все приходят новые. Люди все жаждут, бесконечно жаждут все новых и новых трюков.
Серж Диджовский

Детское сердце не обмануть

...Маша не любила бывать в дельфинарии, но так случилось, что именно их группе в детском садике выпала честь бывать
в дельфинарии каждую субботу по благотворительной программе. Маша вообще считалась необычным ребёнком, немного замкнутым, никого близко к себе не подпускала, и за это её не любили, даже воспитатели к ней относились как то напряженно, с опаской. И как обычно, приходила Маша со своей группой по субботам,у саживалась отдельно от всех и отстранённо от всего происходящего пережидала все отведённое для представления время до самого ухода.
Однажды, сразу после показа, в то время как все апплодировали и начинали фотографироватся на фоне бассейна, Маша испытала какую то странную тягу подойти к краю бассейна и коснуться кончиками пальцев воды. Девочка подошла к краю бассейна, как вдруг ей навстречу неожиданно вынырнул красавец дельфин, и, как получилось, Маша вместо воды кончиками пальчиков уже притрагивается к упругому мокрому лбу дельфина. Вокруг все замерли, некоторые начали фотографировать, но не замечала Маша ничего вокруг, волны радости, счастья и восторга охватили девочку, она прямо засветилась вся, намного ярче, чем все фотовспышки. Да и дельфин очень рад был, то нырял, то выныривал из воды навстречу руке девочки явно резче и охотнее, чем до того в вялом и сонном представлении. Так Маша нашла Друга.
С того момента 5-минутная встреча девочки и дельфина у края бассейна после выступления стала маленькой традицией. Маша то стояла у края и махала рукой вверх вниз, а дельфин нырял и резко выныривал в унисон движению руки,т о ходила вправо и влево вдоль бортика, а дельфин, к большому удивлению ведущих и тренеров, выделывал такие трюки и зигзаги, которые совершенно никогда не показывал в ежесубботней программе выступлений. К огромному Машиному сожалению такие встречи не долго длились, т.к. нужно было освобождать помещение для следующего сеанса.
Маше сказали,ч то дельфин мужского рода, зовут его Борька. Но девочка знала и чувствовала, что на самом деле дельфина не так зовут, и он сам в последние разы уже вот вот дотрагивался до её сознания и силился вот вот сообщить Маше, как его на самом деле зовут..
Но на следующие выходные Маша, прийдя в очередной раз в дельфинарий, вдруг обнаружила, что Его нет. Её любимца не было среди выступавших дельфинов. Девочка взволнованно села,п ересчитала по пальцам дельфинов, да, их было как и в прошлые разы четверо, но... Среди этих дельфинов Его, ну, пусть Борьки, не было. И когда в конце выступления Маша спустилась к краю бассейна,т о как она и предполагала, никто из дельфинов не поплыл к ней навстречу... Крик боли и детский плач разразился на весь дельфинарий, и тренера срочно попросили старшего воспитателя вывести девочку на улицу.
"Что же ты плачешь, Маша, просто твой дельфин забыл про тебя, я сама считала дельфинов, их как всегда четверо" - сказала воспитательница на улице девочке.
"Нет, Его среди них нету. Его нету" - сквозь рыдания, всхлипывая, ответила Маша. - "Ему в последние разы было больно, я слышала, что Ему было плохо и больно. Разве вы не видите, разве вы не слышите, что ИМ БОЛЬНО, Им очень БОЛЬНО перед нами выступать"
Детское сердце не обмануть

Підтримайте петицію проти дельфінаріїв!

інціативна група проти комерційного використання дельфінів в Україні опублікувала онлайн-петицію.
просимо Вас підтримати її своїм віртуальним підписом.
http://www.petition.org.ua/?action=view&id=245324
повідомте будь-ласка адресу петиції  всім своїм знайомим!
щиро вдячні за участь!

Реконструкція чи руйнація?

Як правило, якщо людина чи організація має гроші, вона намагається витрачати їх не лише на себе, а й на благодійність. Коли - з дійсно альтруїстичних поривів, коли - це гра на публіку. Тим не менш...
Ось і Южноукраїнська ГАЕС в цьому році вирішила зайнятися благодійністю. Були виділені гроші на реконструкцію і ремонт шкіл в селах Олександрівка і Богданова Балка, як сіл, найближчих до ГАЕС.
Однак, коли будівельники у селі Богданова Балка почали свої роботи, вони настільки підрили котлован під школою, що половина будови впала. Справа в тому, що після війни в цьому районі будували будинки без фундаменту, оскільки це - не зона сейсмічної активності або підтоплення. І нічого, ці будинки стоять до сих пір. Дивно й те, що будівельники взагалі щось рили, адже за планом в школі треба було замінити вікна з дерев'яних на пластикові і поштукатурити зовнішні стіни. Всім зрозуміло, що підкопувати будову для цього не треба.
Добре, що ці "ремонтні" роботи проходили під час карантину. Тому питання з тим, де вчитися дітям по закінченню карантину було вирішено ще до того, як знову почався навчальний процес.
Однак позиція благодійників з ГАЕС в цій ситуації просто шокує. Вони запропонували школу просто закрити. Вчителів звільнити, а дітей возити на навчання до Южноукраїнська. Уточнимо, що Богданова Балка знаходиться на іншому березі Південного Бугу і моста до Южноукраїнську немає. Є паром, поки взимку не замерзне ріка. А взимку люди до Южноукраїнська переходять пішки або, за словами місцевих мешканців, "відкриваємо двері автівки та їдемо з відкритими дверима, якщо крига починає тріскатися, то вистрибуємо. Так вже декілька машин затонуло, але людських жертв не було". Ви собі уявляєте шкільний автобус, який їде з відкритими дверями замерзшою рікою, а крига починає тріскатися? Багато дітей врятується?
До того ж, Богданова Балка - це повна одинадцятирічна школа для чотирьох навколишніх сіл, і сюди дітей дійсно возять шкільним автобусом. Так скільки ходок цьому автобусу треба зробити, щоб довезти до школи всіх дітей?
А при тому, що роботи на цьому березі ріки особливо немає, пропозиція звільнити вчителів, середній вік яких у Богдановій Балці - 40 років, теж звучить якось дивно.
Силами директора школи - Олексія Володимировича Поспелова, школа, як навчальний заклад, у Богдановій Балці продовжує жити. Тепер діти молодших класів вчаться у дитячому садку колгоспу, через що дітей з колгоспу треба відвозити до дитсадка радгоспу, бо хоча вони і об'єднані у одному селі, фактична відстань там немаленька. Середні класи вчаться у шкільрній їдальні, яка, благо, була окремим будинком. Однак тепер ніде функціонувати власне їдальні, як закладу харчування школярів. А старші класи вчаться у будинку сільської ради. Все таки, сільській раді проблеми навчання місцевих дітей ближчі, ніж атомщикам з іншого берега.
А будинок школи стоїть у розібраному вигляді. Його все таки доламали до кінця. Тепер будуть відбудовувати, але наближається зима і морози, які зупинять будівництво. Якщо, звісно, у будівельників вистачить на це здорового глузду.
Місцеве ж миколаївське телебачення бадьоро звітує про реконструкцію школи в селі Олександрівка. Хіба атомщикам-благодійникам потрібно, щоб ЗМІ розповідали про зруйновану школу в Богдановій Балці?  

Миколаївська експедиція

На славній Миколаївській землі вже понад сорока років діє Миколаївська археологічна експедиція. Зрозуміло, що межі дії експедиції територіально змінювались, але залишалися в межах Миколаївської області. Змінювались і історичні епохи, які розкопувались археологами (від пелеоліту до середньовіччя і у зворотньому порядку). Та що там - за такий термін часу багато чого змінилось і в самій країні. Наприклад, змінилась країна - Радянський Союз розпався і повстала молода незалежна Україна. А Миколаївська експедиція продовжувала діяти.

В останні роки діяльність Миколаївської експедиції під керівництвом співробітника відділу енеоліту-доби бронзи Інституту археології Національної академії наук України Віктора Миколайовича Фоменка, який, власне, і постав як дослідник-археолог саме в цій експедиції, почавши, насправді, як експедиційний художник, зосереджена на охоронних розкопках в Доманівському районі Миколаївської області.

Охоронні розкопки - розкопки перед забудовою, затопленням, меліорацією земель тощо. Тобто охоронні розкопки закликані врятувати археологічний матеріал від руйнації.

В Доманівському районі Миколаївської області загрозу археологічним пам'яткам становить Южноукраїнська ГАЕС, яку почали будувати ще в 70-х р.р. ХХ ст., потім будівництво зупинилось на довгі роки, однак, 2005 р. знов розпочалось.

Археологічним пам'яткам на березі Південного Бугу - Бузькому Гарду, поселенням Виноградний Сад і Лідина Балка загрожує затоплення в результаті підняття води в Ташлицькому і Олександрівському водосховищах. Та що там - загрожує, частково острів Бузький Гард і поселення Виноградний Сад вже є затопленими. Я, як лаборант першої катеорії Миколаївської експедиції, в цьому році сама спостерігала за підняттям рівня води в Ташлицькому водосховищі. Частково наш розкоп на поселенні Лідина Балка був затоплений після початку і, звичайно, до завершення роботи.

Бузький Гард - центр казацької Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького. Знаходиться на острові посередині Південного Бугу. Археологами під керівництвом співробітника Інституту археології Національної академії наук України Миколи Тихоновича Товкайла розкопані залишки будівель і козацька церква Покрови Богородиці. Таку унікальну пам'ятку слід музеєфікувати і використовувати для відродження козацьких традицій, розвивати на основі унікальної історичної пам'ятки і не менш унікальної природи Південного Бугу успішний туристичний бізнес. Однак острів вже наполовину затоплений, як частково затопленими є і Бузькі пороги в його районі. Пороги на Південному Бузі залишилися набагато вище за течією у Вінницькій області, а також в Миколаївській області під Первомайськом. Тепер байдарочники і інші любителі водного спорту їздять туди.

Навпроти острову Бузький Гард у балці знаходиться неолітична стоянка, яка зараз розкопується під керівництвом М.Т. Товкайла.

Поселення сабатинівської культури доби пізньої бронзи (XIV-XI ст. до н.е.) Виноградний Сад, назване за назвою найближчого села, також є частково розкопаним і частково затопленим.

Поселення Лідина Балка, назване за назвою балки, в якій знаходиться, являє собою багатошарове поселення. Тут по черзі жили представники трипільської і нижньомихайлівської культур доби енеоліту (IV  тис. до н.е.), ямної культури доби ранньої бронзи (ХХХІІІ/ХХХ-XXVII ст. до н.е.), катакомбної культури доби середньої бронзи (XXVI-XVIII ст. до н.е.) і сабатинівської культури. Вінчає все це хутір XVIII-XIX ст. Матеріали поселення цілком дозволяють музеєфікувати пам'ятку, однак, через перспективу затоплення цього зробити не вдасться.

За радянським планом будівництва, підняти рівень води планувалось на 150 м., що знищить острів Бузький Гард, поселення Лідина Балка і Виноградний Сад. Зараз атомщики обіцяють археологам підняти воду на 20,7 м. через три роки. Та, якщо гроші на це в них з'являться раніше, то вони зроблять це раніше. Причому, зі всього видно, що без попередження. Адже цього року незаплановано для археологів, але ж - заплановано для енергетиків, воду підняли приблизно на 3 м., чого цілком вистачило, щоб частина незафіксованих на кресленнях квадратів розкопу на Лідиній Балці перетворились на басейн.

Що саме цікаве, прокуратура області, за позовом екологів, визнала, що землі під затоплення були вилучені з Регіонального лагдшафтного парку Бузький Гард (зараз - Національний природний парк Гранітно-степове Побужжя) незаконно, тому і затоплення є незаконною дією, але робити щось далі в цьому напрямку прокуратура не збирається.

А що ж робити археологам? Вести розкопки восени і взимку і надалі, щоб встигнути врятувати бодай щось.

Стоп зооциду в Україні!

Прес-анонс
1 жовтня 2009 р. (четвер) о 12 годині 30 хв.
в Києві відбудеться прес-конференція
<<STOP ЗООЦИДУ В УКРАЇНІ>>.
В 15.00 ПИКЕТ ОКОЛО КАБМИНА

Відсутність державної політики в сфері захисту домашніх тварин (в тому
числі і безпритульних) від жорстокого поводження призводить до
повсякденного масового винищення тварин, а також культивує
безвідповідальність власників домашніх тварин. Така основна теза
учасників прес-конференції - представників зоозахисного руху різних
регіонів України.
_______________________________________________________________________________________
- Чому місцеві органи самоврядування не можуть ефективно виконувати
Закон України <<Про захист тварин від жорстокого поводження>> без
реалізації державної політики в сфері зоозахисту?
- Як Кабінет Міністрів України <<виконує>> Закон <<Про захист тварин від
жорстокого поводження>>?
- Що напрацювала робоча група по розробці нормативних підзаконих
актів, що створена при Міністерстві охорони навколишнього природного
середовища України?
- Як безпритульні тварини можуть захистити людину та попередити
захворювання на сказ?
- Чому створення притулків і стерилізація безпритульних тварин не є
ефективними в умовах української дійсності?
- Як регулюють чисельність небажаних тварин в містах і селах України?
- Яких змін та доповнень потребує Закон України <<Про захист тварин від
жорстокого поводження>>?
________________________________________________________________________________________

Учасники конференції не тільки намагатимуться відповісти на дані
запитання, але і познайомлять присутніх з основними етапами
європейського досвіду в питаннях зооозахисту та регуляції чисельності
тварин.
Прес-конференція відбудеться в приміщенні Української національної
інформаційної агенції <<Укрінформ>> вул. Б. Хмельницького, буд. 8 .
Пікет пройде в Маріїнському парку перед Кабінетом міністрів України.
До участі запрошуються ЗМІ, зоозахисники України та Європи, депутати,
міська влада та всі бажаючі.
Организатори: правління АЗОУ.
 

Місце проведення: конференц-зал <<Укрінформ>> вул. Б. Хмельницького, буд.
8.
Контакти: e-mail: [email protected], [email protected]
Луцюк Людмила Олександрівна (Рівне)                  8(067) 985-27-38                           8(099) 654-46-09          
Ісаєва Ніна Володимирівна (Донецьк)                  8(050) 813-88-87          
Абрамова Ганна Леонідівна (Слав'янськ)                  8(050) 252-82-07          
Ратнікова-Фон Зассе Олена Миколаївна(Харків)                  8(095) 351-88-28          
Махова Муза Олександрівна (Миколаїв)                  8(063) 078-78-08          
Серпінска Ася Вільгельмівна (Київ)                  8(097) 5...         
Дякуємо за розуміння.

З повагою,
координатор АЗОУ Людмила Луцюк
**
вот ещё встреча вконтакте по ней, правда, у меня вконтакт временно не работает:
 

Приєднатися до події

Коли дерева усміхаються

До дня ЗНАНЬ

В КИЇВСЬКОМУ БОТАНІЧНОМУ САДУ

ПОСМІХАЮТЬСЯ ДЕРЕВА

4 вересня 2009 року в Національному ботанічному саду кияни і гості столиці стануть свідками незвичайного явища – усміхнених дерев. До дня знань тут відкриється виставка «живописних казок» молодої київської художниці Оксани Шапкаріной «КОЛИ ДЕРЕВА УСМІХАЮТЬСЯ». 

Перші вересневі вихідні багато киян проведуть в Національному ботанічному саду, який вперше здивує їх не лише шикарною коллекцією квітуючихих айстр, жоржин, хризантем та канн, але і всміхненими деревами, які мріють про теплі краї, закохуються, зустрічають світанок, грають з дітьми і розповідають свої історії.

 

У ці дні тут пройде виставка добрих і теплих картин молодої київської художниці Оксани Шапкаріной "Коли дерева усміхаються" присвячена Дню знань.

 

«Яким би не здавалося наше життя, в ньому завжди є острівець радості, любові, душевного тепла і усмішок. Я хочу поділитися з людьми цим простим знанням: життя таке, яким ми його створюємо, і воно варте того, щоб створити з нього свято!» - говорить Оксана Шапкаріна. 

 

Виставка «Коли дерева усміхаються», присвячена Дню знань, відкриється 4 вересня 2009 року о 17:00 в оранжерейному корпусі Національного ботанічного саду ім. М.М Гришка за адресою: м. Київ, ул.Тимирязевская, 1 і продовжиться до 20 вересня.

Організатор виставки – Національний ботанічний сад ім. М.М Гришка НАН України

 

Контакт: Оксана Шапкаріна +3 8 067 441 46 48, e-mail: ksyushart@meta.ua, http://www.KsyushArt.com.ua

 

 

 

 

Оксана Шапкаріна

Народилася 29 серпня 1976 року у м. Здолбунів на Рівнещині. До Києва родина переїхала в 1983 році.

З 11 років займалася в арт-студії Галини і Бориса Агуф, брала участь у виставках, що проводяться студією і продовжує з нею співпрацю.

У 2000 році закінчила Національну Академію образотворчого мистецтва і архітектури, архітектурний факультет, майстерню професора Л.П.Скорик. 

З 2004 року активно займається живописом.

Твори художниці зберігаються в приватних колекціях України, Росії, Великобританії, Швейцарії, Бразилії, США.  

 

Персональні виставки: 

·        «Я живу на райдузі» (2007, галерея Ірена)

·        «Тисяча усмішок для тебе.» (2008)

·        «Слоники в небесах» (2008)

·        «Коли дерева усміхаються» (2009) 

Групові виставки і проекти:

·        "Рибний день VIII", Київ, галерея Ірена (2008)

·        "Творча виставка 2008", IWCK (2008)

·        "Всеукраїнська різдвяна виставка декоративно-прикладного мистецтва, присвячена 100-л-річчу з дня народженяя Марії Примаченко Київ, Будинок Художника (2008)

·        "Рибний день IX", Київ, галерея Ірена (2009)

Контакты:

Тел. : +3 8 067 441 46 48, e-mail: ksyushart@meta.ua, сайт: www.KsyushArt.com.ua

Приєднатися до події