День борьбы с охотой на бельков

15 марта во всём мире посвящён борьбе с охотой на бельков.

Бельки - детёныши гренландского тюленя в возрасте от одного дня до двух недель. Названы так, потому что имеют белый мех. Из-за этого меха их и убивают.

Часто бельков убивают на глазах у матерей, которые не способны защитить детёнышей - они толкьо подползают к людям и жалобно скулят. Метод убийства - удар гарпуном в нос, чтоб не повредить ценную шкуру. Но если в нос не попадают, начинают забивать по голове багром. Затем с бельков сдирают шкуру. Раньше мсо в пищу не шло, поэтому тушки оставались возле боень и можно было изучить скелет. Так вот - исследование черепов убитых бельков показало, что в большинстве случаев череп не проломлен, следовательно, шкуру сдирали с ещё живого тюленя. Усилиями мировых зоозащитных организаций подобный кровавый промысел удалось остоновить в России, но он процветает в Канаде, где с недавних пор решили употреблять мясо гренландских тюленей в пищу.

Поэтому 15 марта во многих странах мира, в том числе, Украине и России, пикетировались канадские посольства.

В Донецке активисты общественной инициативы "Люди за права животных" разложили проблему бельков на две составляющие - а) бельков убивают ради меха; б) бельки - морские млекопитающие.

Поэтому 14 марта в воскресенье у входа в Центральный парк культуры и отдыха им. А.С. Щербакова двое активистов раздавали листовки против использование дельфинов в коммерческих целях в дельфинарии. Было роздано 200 листовок. Люди останавливались, интересовались проблемой, так что есть надежда, что спрос на увеселительный зрелища с использованием краснокнижных дивотных пропадёт.

А 15 марта, в день открытия ярмарки одежды, в том числе, меховых шуб, во Дворце спорта "Дружба" четверо активистов раздавали возле Дворца листовки против убийства животных ради меха. Ведь ради шуб убивают не только бельков. Ради меха убивают соболей, бобров, лисиц, выдр, норок, белок, енотов, волков, куниц, рысей (которые, кстати, находятся в Красной книге Украины), шиншилл, хорьков, барсуков (тоже в Красной книге), кроликов, бобров, ондатр, скунсов, горностаев (Красная книга), опоссумов и даже кошек и собак. На одну шубу идёт далеко не одна шкурка животного. И способы убийства животных также далеки от гуманных - это отравления газом или ядом, перелом (или недоперелом) черепа, пропуск тока через половые органы, удушение (а ведь даже при повешении во времена, когда оно ещё практиковалось, проходило неи через удушение, а через перелом шейных позвонков, что менее мучительно).

Всего было роздано 100 "антимеховых" листовок. Некоторые женщины говорили: "Ой, антимех, а у меня шуба меховая." Но соглашались с тем, что при потребности в следующий раз они купят более этичную верхнюю одежду.

Другий поспіль дельфінарій "НЕМО" побудований незаконно

Як повідомила Національному екологічному центру України інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (лист від 23 лютого 2010 року № 7/3-07-0575), інспекція не видавала дозволу на проведення будівельних робіт по вулиці Стадіонній, 1 у Ворошилівському районі м. Донецька. Нагадаємо, що, не дивлячись на відсутність дозволу на проведення будівельних робіт, тут, у Центральному парку культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова, знаходиться Донецький міський дельфінарій "НЕМО". Тимчасова споруда котрого, до речі, в експлуатацію представниками тієї ж державної інспекції не приймалась.

Воно й не дивно, адже за затвердженим міською адміністрацією Генеральним планом м. Донецька до 2031 року ніяке будівництво в парку ім. О.С. Щербакова не передбачається.

Наголосимо також на тому, що споруда, яка не прийнята інспекцією архітектурно-будівельного контролю, може бути небезпечною для життя і здоров'я людей, адже її надійність ніким не перевірена і не затверджена.

Нагадаємо, що донецький дельфінарій небезпечний ще й з точки зору пожежної безпеки, адже дозвіл на його експлуатацію не видавався також і Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій в Донецькій області. http://h.ua/story/247201/

Національний екологічний центр України
www.necu.org.ua

Василюк Олексій
[email protected]
097 1000 473

Рейдерське захоплення книгарні

8 лютого відбулася спроба рейдерського захоплення столичної книгарні «Сяйво». Переглянути фотографії книгарні «Сяйва» одразу після захоплення можна тут - http://fri.com.ua/2010/02/pres-konferentsiya-fri-znyschennya-knyharen-kyjeva-chy-vyzhyve-syajvo/

«Сяйво» є однією з найстаріших книгарень Києва, заснована ще 1944 року. Не одне покоління киян знає та відвідує її за нинішньою адресою Велика Васильківська (Червоноармійська), 6, де вона розташована з 1961. Парадокс, але у наш мирний та цивілізований, здавалось би, час, вона є однією з останніх книгарень у центрі Києва. За останні роки вже зникло багато книгарень: «Мистецтво», «Ноти», «Поезія», «Планета», «Іноземна книга», «Спортивна книга», а на їх площах зараз - переважно магазини одягу… Навколо «Сяйва» останнім часом кружляє привид зникнення, а 8 лютого цього року настала кульмінація подій: захоплення книгарні невідомими у масках… Чи зникне і ця книгарня? Пошук по різних джерелах дає різну інформацію від різних сторін. Де є правда?
 

Саме на це питання журналісти намагались знайти відповідь під час прес-конференції «Знищення книгарень Києва: чи виживе «Сяйво»?, що проходила 11 лютого цього року в українському представництві «РИА Новости». Організатором заходу виступила Всеукраїнська молодіжна організація «Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ).
 

Що маємо? Нетрі юридичних колізій
 

Починаючи із січня 2010 року договір про оренду приміщення магазином «Сяйво» закінчився, а новий ще не підписано… Орендоване книгарнею приміщення ще 2009 року було продане з аукціону, та отримало нового власника. Подальша його доля зараз невідома. По факту, наразі є два власника: мережа «Книжковий супермаркет», від якої директором книгарні є Алла Лазуткіна (що має печатку та усі документи) та ТОВ «Українська книга», від якої директором є пан Ростислав Корнієнко (що також, ніби, має печатку та усі документи). Здавалось, наразі виникла звичайна суперечка, що вирішується на рівні господарського суду. Однак виявилось, не все просто.
 

Пані Алла Решетнікова, заступник директора книгарні «Сяйво», яка працює у ній ось вже 35 років, розповіла про перипитії навколо магазину, підкріпивши факти документами, деякі з яких, за її свідченням, були отримані за сприяння голови Шевченківської РДА Віктора Пилипишина. Розповідь стосувалась судової тяганини, беззаконня та бездіяльності міської адміністрації. Також як очевидець вечірніх подій 8 лютого пані Алла розповіла про захоплення книгарні, книжковий бізнес Костянтина Клімашенка, колишнього партнера Ростислава Корнієнка та власника «Книжкового супермаркету».
 

Під час проведення аукціону 16 вересня 2009 року приміщення продано товариству «Абриль-студіо», яке було утворене за 2 місяці до проведення цього аукціону. За словами пані Рішетникової, одним із організаторів товариства був чиновник з команди київського мера: «Я гадаю, що весь цей бардак влаштували помічники молодої команди Черновецького». Незважаючи на те, що книгарня «Сяйво» орендувала це приміщення на протязі 48 років, щодо участі у аукціоні, попри першочергове право на приватизацію, колективу не було повідомлено. У квітні 2009 року за рішенням Солом‘янського суду директором книгарні призначено пана Ростислава Корнієнка, директора ТОВ «Українська книга», якому видано нову печатку та свідоцтво про Державну реєєстрацію навзамін ніби втрачених старих. Наразі це рішення оскаржене, відповідно не набуло юридичної сили (за неявкою сторони відповідача засідання апеляційного суду перенесено). Однак у вересні 2009 року ТОВ «Українська книга» та ТОВ «Абриль-студіо» уклали договір про оренду приміщення книгарні «Сяйво» (документи, що підтверджують  усе вищенаведене, а також передачу права власності іншому учаснику в особі пана Науменка, можна переглянути у представників книгарні в особі Алли Лазуткіної - прим. авт.).
 

За словами пані Решетнікової, 8 лютого, перед закриттям книгарні, приблизно о 19:45 приміщення було захоплене з обох виходів (центрального та службового) групою невідомих людей спортивної статури у чорних масках, які фактично викинули персонал та відвідувачів назовні (причому саму пані Решетнікову викинули на мороз без верхнього одягу, чому є навіть свідки), після чого зачинились всередині, заваривши вікна металевими щитами та розбивши комп‘ютер із інформацією про господарську діяльність підприємства. На чолі невідомих був вищезгаданий пан Ростислав Корнієнко.
 

По прибутті міліції, яку вдалось викликати персоналу книгарні частина нападників втекла, частина залишилась у приміщенні. За бездіяльності правоохоронців приміщення було взяте штурмом родичами працівників магазину на чолі з паном Костянтином Клімашенко та Аллою Лазуткіною. З‘ясувалось, що невідомі  - сторожі та маляри, а сам пан Корнієнко, як директор, прийшов зробити переоблік на підприємстві, яке і надалі нібито буде продавати книги. Нападників вивели з приміщень, а персонал, міліція та представники громадських організацій влаштували цілодобову охорону книгарні. Окрім цього пані Алла озвучила інформацію депутата Володимира Яворівського стосовно майбутнього облаштування приміщень книгарні  новим власником під, нібито, ресторан.
 

Переоблік?
 

Здається, це просто щось власники не поділили… І резонанс, що виник у громадськості та участь народних депутатів у вирішенні долі книгарні можна пояснити лише їх (депутатів) власними інтересами. Звичайно, виникають питання щодо доволі екзотичного способу проведення переобліку та подальшої долі книгарні. Ситуацію резюмував письменник Дмитро Капранов, підкресливши незаконність та певну специфічність дій однієї сторони, як результат – відсутність гарантій у обіцянках залишити книги у продажу, та законні стежки та діяльність іншої. Його колега Володимир Даниленко виділив проблему приватизації об‘єктів культури по всій Україні у роки незалежності із подальшим їх перепрофілюванням. Михайло Каменєв, заступник Голови Київського осередку ФРІ, привів приклад успішної громадської кампанії по захисту від приватизації одного з найстарших кінотеатрів України – харківського «БОММЕРу» (докладніше про це читайте у статті "Молодь відстоює найстаріший кінотеатр України"). Виступаючі підкреслили беззахисність об‘єктів культури перед втратою статусу та необхідність законодавчого закріплення останнього.
 

Ігор Луценко, активіст громадського руху «Збережи старий Київ», який був свідком подій 8-го лютого, зі своєї сторони, зазначив про подібність захоплення книгарні до звичайних рейдерських схем, якими користуються для приватизації об‘єктів комунальної власності та певну «кваліфікацію» невідомих нападників та вірогідне ініціювання конфлікту посадовцями київської міської влади.
 

Присутні на конференції представники зазначили про слабкість законодавства України у захисті об‘єктів культури від перепрофілювання після їх приватизації та необхідність його вдосконалення. Колектив книгарні збирається відстоювати свою позицію у суді, розпочато збір підписів у підтримку книгарні, проте проблема залишається гострою, і не лише по відношенню до «Сяйва».
 

Плюралізм думок. Добро чи зло?
 

Власне, одразу після однієї сторони присутні мали можливість почути і позицію іншої, яку представляв все той самий пан Ростислав Корнієнко на влаштованій ним прес-конференції за темою: «Хто намагається погасити «Сяйво»? Правда про рейдерське захоплення.»
 

Картина, змальована ним, дещо відрізнялась від представленої вище. Бізнесмен розповів про власну діяльність у торгівлі книгами та відносини з Костянтином Клімашенком, колишнім партнером по бізнесу та власником мережі «Книжковий супермаркет». У 2001 році партнери, будучи співвласниками ТОВ «Орфей», надали матеріальну інвестиційну допомогу книгарні у обмін на частину статутного фонду. Конфлікт, за словами пана Ростислава, виник через 50% акцій підприємства, отриманих ним. Також бізнесмен заявив про свою легітимність на посаді директора книгарні «Сяйво», пред‘явивши відповідні документи, неодноразово наголошуючи про «банальну господарську суперечку».
 

Щодо подій 8-го лютого він зазначив, що мав на меті з‘ясування питань переобліку з членами трудового колективу разом із «кількома» новими найманими співробітниками (прорабом та робітниками), які мали провести оцінку майбутніх ремонтних робіт, жодного прояву насилля по відношенню до персоналу книгарні наймані робітники, за словами підприємця, не чинили. Штурм книгарні (на момент якого бізнесмен перебував у відділку міліції) було здійснено невідомими йому людьми на чолі із паном Клімашенко. Хто заварив вікна металевими щитами, панові Корнієнку невідомо. Під час дискусії з очевидцем штурму підтверджена кількість людей, що були разом із бізнесменом, виросла з «кількох» до «десяти». Також з‘ясувалось, що панові Ростиславу про судові засідання до недавньої пори (до 10 лютого 2010 року) нічого не було відомо, і він пообіцяв за наявності виклику бути присутнім на наступному засіданні.
 

Діяльність попередників була окреслена підприємцем, як збиткова за умови пільгових ставок орендної плати. На запитання стосовно майбутнього торгових площ Ростислав Корнієнко зазначив про збереження книгарні та можливе збереження назви, мультимедійність асортименту продукції поряд із книгами, та плани щодо підвищення рентабельності підприємства. Діалог з «деструктивною», за визначенням бізнесмена нинішнього колективу, частиною (тобто тих його членів, які є співвласниками книгарні), він вважає за необхідне проводити на більш «серйозному» рівні. Власну частку пан Корнієнко назвав на рівні 50 відсотків. Іншій частині персоналу, за його словами, буде запропоновано зберегти робочі місця за собою.
 

Замість епілогу
 

Здавалось, все добре для пересічного книголюба – почубляться власники, вирішать свої проблеми, а книгарня залишиться. І що інтерес до цієї ситуації підігрітий штучно, і все це – лише «звичайна господарська справа», цитуючи пана Корнієнка. Окрім ряду питань, що виникають при знайомстві з ситуацією, бачимо і підводну частина айсберга: досить сумнівна легітимність шляху, який останній пройшов до посади директора. І той факт, що не тільки «Сяйво» має такі проблеми і може бути перепрофільоване (так як закон від цього такі об‘єкти не захищає), а десятки подібних об‘єктів: книгарень, творчих майстерень, кінотеатрів по всій Україні (попри те, що Верховна Рада запровадила мораторій на їх виселення, однак такі заклади продовжують викидати з їхніх приміщень). Звичайно, вирішувати хто правий, а хто ні читач буде самостійно…
 

На сьогодні «Сяйво» продовжує працювати із старим персоналом на чолі з пані Лазуткіною. Зараз у приміщенні магазину чергує міліція, влаштовано приймальні народних депутатів Кирила Куликова та Павла Мовчана, проводиться збір підписів у підтримку книгарні. Верховна Рада України звернулась до Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України з проханням прояснити ситуацію навколо книгарні. Працює Тимчасова слідча комісія з розслідування обставин порушення законодавства посадовими особами Київської міської ради.
 

Що ж робити, доки йде судовий процес та вирішення долі «Сяйва» у владних коридорах? Можна нічого. Може, самі розберуться. А можна просто розповісти про ситуацію друзям, знайомим, колегам чи прийти з ними на Велику Васильківську, 6 (це прямо навпроти Арена-сіті, біля Бесарабського ринку) та поставити підпис на підтримку легітимності. Чи подати особисте звернення до органів влади, у якому в довільній формі описати своє бачення ситуації, з проханням прояснити загальну картину. Або просто придбати цікаву книгу, тим самим зробивши свій внесок у розвиток книговидавництва в Україні. Чому? Тому що із «Сяйвом» постійно співпрацюють близько 340 вітчизняних видавництв, деякі представлені тут книги не можна знайти де-інде. Чи запропонувати свою допомогу, якщо Ви юрист або журналіст… Адже мова йде не просто про суперечку двох сторін про право власності. Мова йде про одну із останніх старих книгарень у центрі Києва, що може-таки перетворитись на черговий модний бутік…

Фото - Марія Лебедєва

День захисту морських ссавців

19 лютого 1986 року Міжнародна комісія ввела Мораторій на вилов китів. З тих пір цей день став Днем захисту китів. Згодом він став Днем захисту морських ссавців.

Оскільки в Україні є аж два моря, то цей день не може бути не поміченим.

Що пропонується робити в цей день - захистити, або хоча б не нашкодити морським ссавцям. 

Приєднатися до події

Дерибан під виглядом реконструкції

Активно триває реконструкція Центрального парку культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова в м. Донецьку. Всі дончане можуть в цьому переконатись, відвідавши парк. Тут споруджено нові фонтани, альпійські гірки, насаджено нові клубми троянд. Також заборонено палити, розпивати спиртні напої, вигулювати собак. Здавалось би, все чудово.

 

Однак, чи лише возведення парку до європейського рівня прагне міська влада?

 

З листа Головного управління Державного комітету земельних ресурсів в Донецькій області від 27 січня 2010 року №01-60-307/136-06нза підпислм першого заступника начальника головного управління В.М. Бухало Національному екологічному центру України стало відомо, що рішенням Донецької міської ради від 23 вересня 2009 року № 37/36 передано в оренду строком на 49 років ТОВ "Мегаелітбуд" земельну ділянку пощею 0,56 га (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) для будівництва і експлуатації готелю з гостьовою автостоянкою із земель раніше наданих комунальному підприємству культури "Парк культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова м. Донецька". Договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2009 року.

 

Готель і гостьова автостоянка - споруди, що ніяк не вписуються у зелену рекреаційну зону міста. Адже їх спорудження буде супроводжуватись знесенням зелених насаджень. Та і відпочивати в тіні від готелю замість тіні дерев теж якось не вийде. Крім іншого, така забудова стане порушенням державних будівельних норм та законодавства України про  планування і забкдову територій.

 

Звісно, може здатись - що там тих 0,56 га, порівняно з загальною площею парку в 96 га. Однак, слід нагадати, що до початку ХХІ ст. площа парку складала 200 га. Спорудження за рахунок зеленої зони готелю дасть бізнесу прецедент і надалі дерибанити громадську землю під виглядом реконструкції. Так по 0,56 га може щезнути весь парк - острівець того, що за Союзу називалось містом троянд.

Роздача листівок проти викорисатння тварин у дельфінарії і цирку

Використання червонокнижних тварин з комерційною метою заборонено Законуом України "Про Черовну книгу України", а комерційними є і вистави за участю червонокнижних тварин.

Крім того, виокристання диких тварин потребує Дозволу ветеринарів.

До Донецького цирку "Космос" приїхав на гастролі "Карнавал тварин" з Київського державного цирку, де використовуються червонокнижні ведмеді і рисі, а про походження диких гієн адміністратор Київського цирку Василь Колос в інтерв'ю журналу "Телегід" (№ 4(755) від 21 січня 2010 року) сказав: ""Таємниця складається навіть в тому, де він (дресирувальник Віктор Нікулін) їх )гієн) взяв, адже гієн нема в продажу і навіть в зоопарках їх нечасто побачиш..." (прямим текстом про браконьєрство?). А також в Донецьку вже місяць "успішно" (без дозволів Міністерства охорони наколишнього природного середовища України і Міністерства надзвичайних ситуацій) функціонує дельфінарій.

31 січня 2009 року (в неділю) семеро донецьких-активістів природоохоронних рухів роздавали листівки у донецького цирку до початку вистави (було роздано 200 листівок загального зоозахисного характеру). Перед цирком стояли фотографи з дикими тваринами, скоріш все, з того ж самого цирку. Відразу зрозумівши, що роздаються не прості рекламні листівки, а щось, спрямоване пооти їх бізнесу (фотографування з використаннм диких тварин заборонено Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження"), вони сказали, що на території цирку роздача листівок заборонена. Почувши, що фотографування диких тварин також заборонено, вони ще трохи покричали, однак, робити щось більше не ризмкнули. Біля донецького дельфінарію листівки роздавали після закінчення вистави (було роздано близько 400 листівок).

Оскільки жодної листівки люди одразу не викинули на сніг, це дає підстави сподіватися, що до закликів утриматися від відвідання видовищ з використанням диких тварин люди дослухаються.

Після будівництва дельфінарію у ЗМІ з'явились численні повідомлення щодо будівництва в Центральному парку культури і відпочинку ім. А.С. Щербакова аквапарку і готелю. Оскільки це протирічить функціональному призначенню зеленої зони, зараз ведеться збір підписів проти подібної забудови. Лист буде передано міському голові О.О. Лукьянченко.

ТОВ "НЕРУМ" прикривається недійсним Дозволом на вилов дельфінів

Як повідомлялось раніше, Державна екологічна інспекція у Донецькій області за дорученням Генеральної пркуратури здійснила позапланову перевірку ТОВ "НЕРУМ", що є власником Донецького міського дельфінарію "НЕМО" (а також дельфінаріїв у Харкові, Києві, Ялті і Одесі) 17 грудня 2009 року.

Перевірка встановила, що будівництво Донецького дельфінарію здійснено без погодження з територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, що є порушення вимог ст. 42 Закону України "Про тваринний світ". На час перевірки не представлено Висновку державної екологічної експертизи щодо будівництва Донецького дельфінарію.

У ТОВ "НЕРУМ" відсутній дозвіл на утримання диких тварин у неволі, та дозвільні документи, що підтверджують законність надання морських ссавців-китоподібних, які занесені до Червоної книги України, у приватну власність та розведення їх у неволі, що є порушенням вимог законодавства України з питань охорони навколишнього природного середовища.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у своєму листі до Донецької міської громадської організації "Гуманіст"  № 22629/11/10-09 від 28 грудня 2009 року також повідомляло, що Донецький дельфінарій не звертався до них за дозволом на вилучення дельфінів з природного середовища.

Однак, Управління культури і туризму при Донецькій міській раді повідомляє, що ТОВ "НЕРУМ" сумісно з ТОВ "Океанаріум Аквамарін" мають дозвіл від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здобування тварин, які занесені до Червоної книги України.

В чому причина таких розбіжностей в повідомленнях різних інстанцій?

Справа в тому, що ТОВ "НЕРУМ" надало Донецькій міській раді свій Дозвіл на здобування тварин, занесених до Червоної книги України, наданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 19 липня 2007 року (№ 6870/20/4-10).

Однак, Донецька міська рада не врахувала того, що Наказом № 165 від 31 березня 2008 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України ввело Мораторій на вилов червонокнижних дельфінів на три роки (тобто до 2011 року) і з квітня 2008 року всі Дозволи на вилучення червонокнижних дельфінів з природного середовища, видані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в попередні роки, були анульовані.

Таким чином, Дозвіл ТОВ "НЕРУМ" на здобування червонокнижних тварин від 19 липня 2007 року не має юридичної сили. Всі дельфіни, вилучені ТОВ "Нерум" з природного середовища існування після березня 2008 року здобуті браконьєрським способом.

Як пройшла акція на Прорізній

"На мееерію-на меерію", - співають, йдучі до міської адміністрації активісти "Збережи старий Київ". Вони несуть рештки паркану, яким був огороджений скверик на Прорізній - напроти пам`ятника Паніковському.

Після того, як паркан встановили, мешканці прилеглих будинків забили на сполох. Вони мають інформацію, що на місці скверу - під приводом реконструкції фонтану - побудують кафе з паркінгом. Вони оголосили громадські слухання і звернулися за допомогою до "Збережи старий Київ".

Як тільки мешканці і активісти збираються, в будинку під сквером - на Прорізній, 3 - виникає пожежа.

"Та це старий сміттєпровід", - на ходу кидає "Свідомо" один з пожежників. "Там бомж жив. Слава богу для нього, його не було".

З іншого боку будинку хлопці зі "Збережи старий Київ" починають атаку на паркан. Вони заздалегідь підпиляли опори - досвід в боях за Пейзажну алею, Жовтневу лікарню та інші неповторні місця столиці, які намагаються забудувати.

(Під час пиляння сталася сутичка. Як повідомила "Свідомо" журналістка Марія Лебедєва, на тих, хто пиляв, напали двоє невідомих. Приїхала міліція, забрала усіх до відділення, записала пояснення та відпустила. За словам Лебедєвої, міліціонери розповіли, що противниками пиляння виявилися представник забудовника та представник мерії).

Паркан впав. Його перенесли під Київраду.

Попереду - громадські слухання.

Перевірка Держекоінспекції довела: дельфінарії поза законом

Державна екологічна інспекція України повідомляє – майже всі дельфінарії України утримують дельфінів без  дозволів.

В Україні выдбувається масове відкриття дельфінаріїв, особливо у віддалених  від моря містах, (в 2009 р. відкрито дельфінарії в Харкові, Дніпропетровську, Львові, Донецьку, а в Києві - два дельфінарії), Національний екологічний центр України та Дружина охорони природи м. Києва занепокоєні цим фактом.

В грудні 2009 р. обидві організації надіслали до Міністерства охорони навколишнього природного середовища (як органу, що має надавати Дозволи на утримання червонокнижних дельфінів в неволі), Генеральної прокуратури (як державного органу, що контролює дотримання всіх законів) і Державної екологічної інспекції (як органу, що здійснює перевірку збереження червонокнижних видів) звернення щодо порушення вимог природоохоронного законодавства під час утримання та  використання дельфінів в комерційних цілях, занесених до Червоної книги України, в дельфінаріях на території України. Адже за вимогами законодавства дельфінарії мають отримати від Мінприроди Дозвіл на вилучення дельфінів з природного середовища і Дозвіл на утримання червонокнижних видів (тобто дельфінів-афалін) в неволі. Існують великі сумніви в наявності таких документів у дельфінаріїв.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Генеральна прокуратура України доручили перевірку дельфінаріїв в містах Дніпропетровську, Харкові, Львові, Одесі, Донецьку, Києві, Севастополі та на території Автономної Республіки Крим Державній екологічній інспекції.

13 січня 2010 р. перший заступник головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища прозвітував громадськості про результати перевірки.

З листа слідує, що "Майже в усіх дельфінаріях китоподібні утримуються без дозволу Мінприроди, що є порушенням статті 8 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження"".

Таким чином, майже всі дельфінарії України діють незаконно, адже порушують як мінімум Закони України "Про Червону книгу України" і "Про захист тварин від жорстокого поводження".   

Національний екологічний центр України
Дружина охорони природи м.Києва «Зелене Майбутнє».

Вчера он протестовал

Вчера протестовали против уничтожения дельфинов. В очередной раз. Стояли с флагами, транспарантами, кричали лозунги, стояли в длительном и бесконечном пикете: Из министерства вышел какой-то крупный чел, пошел говорить с зачинщиками всего действа, а он стоял дальше в рядах противников издевательства над животными, ждал, чем это все закончится, и в наушниках все так же несмолкаемо рубило какое-то техно. А потом ребята из радикалов, стоявшие до того вместе с ними в защиту дельфинов, перешли на ту сторону улицы и зверски помесили там собравшихся поглазеть на 'шоу' пэтэушников. Такое он видел только по телеку, когда показывали разгон толпы фанатов на динамовском стадионе. Там тоже менты налетели, как чума, и всех разогнали. Мгновенно. Здесь это было наяву, и это было - рукой подать. Почему-то никто не снимал. То есть какой-то чел, 'зеленый', пытался снимать, но что-то сильно он дуплил с камерой, и ни фига он не снял. На минуту он приглушил музыку, дубасившую в наушниках. Доносились бесстрастные обьяснения девушек челу, что пэтэушники на той стороне тыкали факи радикалам. Оттого и нарвались на раздачу. Может быть. Он видел только, как избитые перед тем стояли и ржали с них, пикетчиков: Щелчок - индикатор 'volume' на плеере опять подскочил на несколько делений: Вечером того же дня он шел по темному парку в центре родного города. Менты косились на одиноко бродящего по парку субьекта, но не брали в оборот. Видать, до выплаты премиальных было еще далеко. В наушниках рубил на этот раз транс, и уже шестая пара батареек пошла в расход. Даже пива больше пить не хотелось. Он вспоминал события нынешнего дня. Зачинщика драки тогда повязали, повалили на землю и избили менты. Журналисты этого не снимали: Ну и фиг с ними. Хорошо, что не сняли. Девушки, стоявшие в пикете, даже никак не прокомментировали случившееся. Ну, побили, ну и бог с ним. Чел с камерой из 'зеленых' пытался спорить с кем-то из своих, мол, что это такое, но его быстро осадили. Дельфины, кстати, остались бы довольны. Чувак из министерства пообещал всех их выпустить: Ха-ха, на волю. :Он сплюнул на мерзлую январьскую землю. Хмель выветривался из головы. В карманах было три гривны на проезд, в голове - почти полная пустота. Музыка играла отдельно от сознания, домой ехать не хотелось: Что там делать, дома? Аська, порнуха, какие-то ютубные видео: Бред это все. Вспоминался стих, прочитанный вчера на каком-то форуме - что-то о выжженных кнопках в лифте, о том, как тоскно жить автору на свете, как он просыпается в палате в белой одежде и: На этом, собственно, стих обрывался. Философия? Да. Почему бы и не такая философия? А она всегда должна быть с заумными словами и немеряными по длине фразами? Все-таки он пришел домой. Включил телек и посмотрел сюжет про дельфинов на главном оппозиционном канале страны - а вдруг покажут?.. Показали прилизанный ролик про то, как какой-то Лизун (фамилия-то, блин:) базарит с зачинщиками пикета. Те согласно кивали и что-то записывали в блокнотики. Хаерастый чувак поодаль (кажись, он его видел на пикете) стоял за спинами говоривших с Лизуном со своей уродской самодельной камерой на штативе и четко все сек. Дельфины были бы довольны таким исходом. А с кнопками в лифте и вправду было что-то не так. Привалившись к стене в каком-то полусонном чаду, он пригляделся - так и есть. Сточены стамеской. Целых две штуки. Вчера какой-то чел часа в два ночи долго что-то колупал во внутренностях лифта. Никто не вышел и ничего ему не сказал. Мало в жизни проблем, что ли?.. В аське опять какая-то неудовлетворенная по жизни телка пыталась к нему пристать. Он над ней вдоволь поизгалялся, пока ему это не поскучнело до тошноты. Он просто вышел из винды, не удосужившись даже сказать 'пока, киса' и вырубить комп из Сети. В подьезде бомжи укладывались спать на ночь. Гудела стройка где-то неподалеку, на месте хаты какого-то дедка, которого то ли подрезали, то ли прижгли в прошлом году. Носились машины по широкой, многополосной трассе - куда-то в ночь, их водители сами не знали, куда. На оставленном на столе перед компом плеере мигала красным надпись 'Battery is low'. А музыка все играла и играла, какой-то транс с длинными переходами, переходящий сам в себя. Он засыпал, вдоволь наигравшись в пикетчика сегодня. Он никогда больше не пойдет протестовать против уничтожения природы. Он станет обычным офисным менеджером, покончив со своим университетом с каким-то гордым и крутым названием через два года. Папаша все устроит так, что все на выпуске будет на мази. Он заведет себе жену, будет ее регулярно трахать и получать от этого массу удовольствия. И порнуха ему уже не нужна будет, ха-ха. Он станет обычным человеком и будет творит свой мир - так, как творят свои миры масса людей вокруг. Нет смысла задумываться о том, что сделает он для истории - потому что для истории он не делает ничего. Он поступает правильно. Ведь за такими, как он, будущее его страны. А хаерастый чувак и нелепый чел, одетый по моде 1998 года, снимавший избиение пэтэушников, так и останутся странными гостями в его сознании. Их мир там, внизу, под ногами. Наш мир - он всегда здесь и сейчас. И дельфинам в нем всегда останется место. Ведь мы их защитили, не правда ли? Earth first! Девушка в цветастой шапке и с наклейками 'Save the nature!' и "Earth first!" на рюкзаке неторопливо шла в тот вечер от столба к столбу, налепливая поочередно то неказистую, сделанную на ксероксе листовку 'Помоги котеньке!' (с нее зрился плохо различимый кот, призывно засматривающийся на зрителя), то отпечатанную на хорошей бумаге листовку с рекламой одного из сайтов по защите животных. Пальцы, одетые в обрезанные перчатки, мерзли на 10-градусном морозе, но она дышала на них и вновь лепила: Долго и без устали. Так она дошла до площади, освещенной оранжевыми фонарями, якобы экономившими электричество. Шел мимо последний троллейбус, и она уже не успевала сесть на него. Пришлось идти до дома пешком. По счастью, по дороге на нее не обратили внимание потенциальные насильники и накурившиеся подростки. Она дошла до родного парадного, открыла кодовым ключом бронедверь, осторожно прикрыла ее за собой (а зачем ею громко хлопать?) и поднялась на свой родной пятый этаж. Зашла внутрь, ответила небрежно на оклик уже спавших (но чутко:) родителей, не спеша переоделась: Включила комп и открыла аську. В контакт-листе все еще был Он. Она даже пригласила его сегодня на акцию. Они вместе держали плакат. Кричали вместе незамысловатые лозунги: А в его наушниках грохотала какая-то ритмично долбящая музыка. Он часто говорил, что она ему помогает расслабиться. И забыться. Он даже на акции хотел забыться: От чего-то. Она с улыбкой смотрела на желтое безликое поле аськи, вглядывалась в его глаза, смотрящие с фото на рабочем столе: Там уже стояла сегодняшняя фотография с акции. На ней был Он. И она - с плакатом 'Не убивай дельфинов!' в руке. И обрезанная надпись "Ministry" на заднем плане. То ли еще будет - это ведь наша первая акция. Она засыпала, лицо ее уткнулось в сложенные руки перед клавиатурой. Она уже в полусне думала о том, что это хорошее начало Его пути. И что совсем не в акциях дело. Главное - Он всегда будет рядом. А дельфинов мы еще защитим. Олег Андрос