Примара.
Ти наче вісник долі,
З'явилася мені у полі,
І я загублений ві сні,
Сказав тобі: "Трояндо ні!"
А ти вклонилася низенько,
Так лагідно і так тихенько,
Вуста мої поцілувала,
Сказала що мене чекала.
І замер я від жару тіла,
Ти поряд мене лиш присіла,
Як я хотів тебе відчути,
Лишитися тяжкої смути.
І ніжним дотиком лишень,
Згадати тисячі пісень.
Автор:
2005