Початок історії тут http://blog.i.ua/user/460768/2006068/ Візит до їх оселі виявився напрочуд невимушеним, хоча він переступив той поріг уперше. В гостях у неї також була її подруга, хрещена хлопчика. А він разом із сестричкою були дуже раді печиву і фруктам, та і дядькові, який погоджувався їх піднімати і підкидати вгору, на що вони аж верещали від захвату. Хлопчина навіть не хотів його відпускати, коли він прощався і йшов до себе. З сусідкою також вдалося поспілкуватись...

Читати далі...

Літній день, обідня перерва. Завдяки тому, що він знімав крихітну совкову квартиру в п‘яти хвилинах пішки від роботи, майже завжди на обід йшов додому. Цим він економив час і гроші. Зав‘язнувши в складних стосунках і не надто простій роботі, ним цього дня володів сумний, задумливий настрій. Щойно підігрітий борщ був надто гарячим, щоб їсти його одразу, тому погляд його мимоволі перейшов на вікно, і те, що відбувалося за склом. Частину газону, що між будинком і тротуаром...

Читати далі...

"...Схоже безсилля було притаманне й сенаторам, котрі, споглядаючи у 1764 р. російські війська під Варшавою, спромоглися лише на сподівання, що, "побачивши утиски вільного народу, ціла Європа... не заплющить очей і не пожалкує коштів на порятунок нашої вітчизни"(с) Анджей Сулима Камінський "Історія Речі Посполитої"

СМСЇї привітали сухим смс,Вона ж любить мову, хоч не з поетес,А тут тільки смайли, й транслітом слова,І час за дрібним монітором сплива.Ні, їй оператор не міг передатьТе, як б'ється серце, як очі горять...Ні поглядів, прямо у вічі палких,Ні теплих обіймів, ні сльози, ні сміх...І відповідь в тих же загальних словах.Вона ж любить мову? - та тільки в думках.Це час, це такий історичний процес,Коли всіх вітають сухим смс.

Колись в юності я писав вірші. Як українською, так і російською мовами. Пройшовшись осінньою алеєю згадав один із них)Вдохни осенний аромат,И я его вдохну с тобою.Земля, окутавшись листвою,Всё время манит чей-то взгляд.Всё время манят чей-то взглядДеревьев золотые кроны.Я восхищаюсь видом оных,Их цвету яркому я рад.Их цвету яркому я рад,Как солнцу в марте, после ливнейИ делает меня счасливейТех красок радужных парад.Тех красок радужных парадТебе и мне согреют душу,Как моряку, при виде суши,Как...

Читати далі...

За останні 5-10 років дуже великого розповсюдження набули каво-чайні кіоски і магазинчики, де окрім того, що можна купити багато сортів чаю/кави, можна тут же скуштувати ці напої у готовому вигляді. Зручно і смачно. Та й взагалі, не знаючи офіційних цифр, за власними спостереженнями, обсяги споживання цього продукту, а особливо кави, людьми істотно збільшилось. Офісна культура, ніби економія часу, привчання людей до натуральної, хоч і далеко не завжди якісної кави. І це лише ...

Читати далі...

Якось спілкувались ми з колишньою колегою про свій фах, тобто архітектуру, дизайн, і вона висловила думку, що в цій справі можна навчитись чому завгодно, окрім відчуття смаку. Ніби це має бути вродженим. Особисто я з цим не згодний, і вважаю, що навчитись при великому бажанні можна будь-чому, а ті хто говорять подібне про будь-що, можливо хочуть хоч якось підкреслити, чи навіть просто виявити свою унікальність. І справді, природні задатки, здібності, це звісно добре...

Читати далі...

Поїхали ми якось з дружиною подорожувати. Кам"янець, Хотин. А була зима, і не зовсім сезон, принаймні в Хотині, де єдина харчевня біля замку була зачинена до весни. Погуляли добре, атмосферненько, народу мало. Коли йшли вулицею назад до зупинки, поряд із нами паралельно йшов невеличкий світло-рудий пес. А у нас є давня фішка, давати вуличним собакам імена, при чому бажано замислуваті, типу Варфоломій, Агріпіна, Інокєнтій... От і почала дружина його кликати: &quot...

Читати далі...

Пригадався мені перший день в універі. Він був не зовсім перший, оскільки я туди до цього їздив на курси, потім на вступні... Можна назвати його першим днем студентства, хоча за універською дідовщиною, студентами стають аж після першої сесії. Щоб ніхто не доколупувався, називаю його: "перший день на першому курсі". Того теплого вересневого ранку я з однокласником, а тепер вже й одногрупником, прибув до нашого темного коричневого...

Читати далі...

Людині варто навчитись управляти гнівом. Гасити його в зародку, усвідомлювати завчасно його джерело і доречність. Від цього стільки конфліктів просто перестане існувати. Адже у більшості випадків гнів не такий вже і виправданий, однак розуміння цього приходить вже постфактум. Звісно, гнів може бути інструментом маніпуляції, але в стосунках з близькими людьми їм не має бути місця. Мабуть. Принаймні так було би ліпше.