Профіль

Акварель

Акварель

Україна, Кременчук

Рейтинг в розділі:

Останні статті

А хотілось прекрасного..

Хотіла замітку написати, в основному щоб фото виставити, про красу природи навколо, або що я бачу щодня на своєму "задньому плані", але не так сталося, як хотілось - при всіх спробах вставити фото їх завантажило в замітку виключно догори дригом, або боком, що, звичайно, оригінально, але аж трохи занадто.
  Всі спроби якось це виправити наштовхнулись на відсутність, схоже, у мене фантазії, бо знайти інструменти редагування фото тут мені поки не вдалось ((




  Що робити, не знаю навіть. 

Корисне чтиво



  Не буду тягнути інтригу - шановні громадяни, читайте на самоізоляції і без неї дуже корисну книжечку - "Правила дорожнього руху"!!
  Вони написані не для автовласників, а для ВСІХ учасників руху. Але якщо ви автовласник, або тільки вчитесь на безлюдних дорогах азам водіння - теж ПРОЧИТАЙТЕ. Будь ласка, хоча так хочеться ось тут звернення написати матом...
  Мене вчора сюрреалістично, на абсолютно пустій дорозі в чотири смуги, ледве не збила машина. Й досі не можу зрозуміти - як, ЯК можна не розуміти, що якщо ти хочеш повернути на бічну дорогу, а в цей час по головній в цьому місці непоспіхом їде велосипедист - пропускаєш його і повертаєш спокійно, а не летиш позаду і бібікаєш, так ніби велосипедист як мінімум мав космічним розумом здогадатися, що тобі хочеться, а як максимум піднявся в повітря, поки машина пролетить, а тоді знов опустився на асфальт і поїхав
 Весь цей текст страшенно хотілось через пару слів вставляти такі слова, за які дітей сварять і в пристойних місцях не вживають. От просто і досі не можу відійти - абсолютно пуста дорога, тільки я під вуличним ліхтарем їду, і оте "чудо". Раніше завжди думала, що звичайно не завадить перед походом в автошколу з її теорією навчитись азам водіння авто самому. Але як виявилось те, що мені є само собою якомусь малолітньому дебілу взагалі невідомо...
  Я й досі в шоці, причому навіть не від загрози моєму здоров'ю, а от саме від такого егоцентричниго невігластва, в мене просто в голові не вкладається, що він реально повернув навіть не гальмуючи... І потім отаке водило їздитиме дорогами?? 

Як за СССР


  У мене в магазин ходить наймолодший брат, і не тому, що нам його не жалко, а тому, що так було завжди, а він хоч і ниє щоразу, що знову він крайній, але завжди має свій інтерес в цьому ділі і навіть бере хабарі за купівлю різних смачних, але дуже некорисних речей, яких немає в списку lol
  Хоча частіше купує щось для себе, як от наприклад сходив він мені раз по хлібину, а чек був на 54 грн... І сухарики, і кока-кола, і ще щось.. lol
  А так як він в нас спортсмен, постійно їздить на тренування і змагання, то йому звично бувати в різних магазинах, де, звичайно ж, вибір різний всіляких смаколиків. А вдома що - ну і що, що супермаркет, хай маленький, всього на дві каси, але ж не такий вже і малий.
  Так от, приходить він звідти позавчора, і кладе на стіл решту. Дивлюсь, а її щось багато.. Вся ціла))) Запитую, що ж сталося, бо це зовсім на малого не схоже. Відповідь насмішила страшне - сказав, що там НІЧОГО НЕМА в тому магазині lol
  А ми ж з старшою сестрою, яка, до речі, пам'ятає Брєжнєва, якось намагались пояснити меншим, які виросли вже за незалежності - як воно, коли і гроші є, і купити нічого, бо в магазині ніби якісь товари є.. А купити НІЧОГО, бо все це було й місяць тому, і пів року тому одинаковим. А тут ще й додала - і взагалі такого асортименту не було й близько, як зараз, коли в магазин зайти.
  Оце їм схоже дійшло - як воно було за союзу. Мама так відразу пригадала lol
  

Підсвідомий вибір




У мене на шкафчику були дві вишеньки. 
Як можна трактувати їх - вчора навіть задумалась lol
Хіба словами з відомого анекдоту - за що українці люблять вишні - маленькі, кислі, з кісточкою всередині, і ростуть високо на дереві.
  Ну а я тоді - подвійна вишенька silalol

  То в кого що було і чи якось до теперішнього часу в житті здійснилось? 

Про блоги

  В блогах така серйозна тиша ніби всі на роботу ходять

Моє ставлення до карантину


  

   Завтра приїде давно бажаний сирокопчений балик, і життя взагалі стане прекрасним. 

До дня народження

Ніколи не вміла дарувати подарунки, бо для цього потрібно дуже добре знати бажання того, чиїм буде подарунок, а так як весь світ міряється по собі - то мені догодити подарунком практично неможливо, щоб навскидку щось купити.
  Тому подарунки беру або грошима, або просто кажу - а, нічого не треба. Бо дійсно не хочеться. Мені кілька років не хотілося, бо... не було потреби в чомусь, що б сприймалося саме як "подарунок", а не просто якась покупка. Не знаю як це ще пояснити.
  А цього року є настрій отримувати подарунки smutili lol
  Страшенно прикро, що через карантин перенесено лекцію, білет на яку подарувала подруга ((( так хотілося гайнути на пару днів до Києва, посміятись на семінарі, прогулялись містом, ну і просто - побачити нарешті Нелю. Я навіть білет на потяг купила, після карантину доведеться або здати, або міняти.
  А з більш матеріальних подарунків цього року хочу набір для пошиття пальто і сукні-сорочки з італійського віскозного шовку. Пальто буду шити авторське, тобто "дизайнерське")) оверсайз "кокон" довжиною за коліно з чорної тканини в великий трисантмметровий рідкий білий горох, з рукавами, коміром і деякими дрібними деталями з простьбаної плащьової тканини, на кнопках. А сукня буде.. Ще не знаю якою))) саме це й стримує від оформлення замовлення на тканину. Знаю тільки яку саме хочу, і де купуватиму гудзики до неї, а от деталі крою...
  Хто може накидати варіанти? Картинку б для натхнення, пліз podmig

Легка перемога))

Фу, як легко... Всього то штук п'ять коментарів - і нещасна смугастожопа мене забанила))))
Ну да, "кому я там треба" щоб банити...))))

Благовіщенські історії

Сьогодні Благовіщення, я як нехристь ставлюсь до церковних свят спокійно, але саме в такі дні навіть буденне іноді сприймається інакше. 
  Щойно заходив сусід, і з гумором розповів, як він сьогодні "нічого не робив, бо гріх". Сам Тарас Іванович збирався погосподарювати зранку, але згадав, що свято і не можна, але тут прийшла його жінка, тьотя Катя, і нагадала, що вже вкинула солену рибу, Тарас Іванович затятий рибак, у воду щоб промити, і її треба було б повісити сушити. Нанизали рибу на проволоку, а щоб повісити треба забити гвіздок під стріхою в лиштву. Приніс він стілець, молоток, гвіздок, поліз забивати. З першого ж удару молотком виявилось, що горобці весь минулий рік кублились там недаремно, і добре що він окуляри вдягнув. Пом'янув божих пташок не дуже добрим словом, обтрусився і спробував ще раз. З другим ударом молотка по гвіздкові табурет під ногами хитнувся.. І репнули штани, від поясу позаду аж до застібки спереду.
  Більше випробовувати долю з молотком Тарас Іванович не став, бо задумався - всі простенькі варіанти розвитку подій вже ніби закінчились, а те, що спало йому на думку далі йому чомусь не дуже сподобалось))
  А рибу повісив на груші в дворі, до завтра дощу ж не обіцяно...))) 

Сьогоднішнє


 День  пройшов сьогодні спокійно, як і вчора, з гумором, який неминучий в родині, де одночасно три фізруки і один державник)) Але мій день зробила одна малесенька зустріч наприкінці дня.
   Абсолютно пуста звичайна сільська асфальтівка, зустріти тут можна рідко кого. Їду верхи, вигулюю свою кобилу, на обличчі захисна маска, ніжно бежева, щоб гарно))) сама шила)) Ніколи в житті не думала, що в такому ходитиму, ну хай азіати, в них там смог і все таке інше.
  Їду, топаємо непоспіхом, назустріч мотоцикліст, мотоцикл такий весь чорно-нікельований, за кермом хлопчина в брутальній шкірянці, а зблизька дивлюсь - маска!))) схожа на мою, тільки стильно чорна. Зустрілись поглядами і так з розумінням і явним гумором подивились одне на одного. Той момент, коли розумієш, що не ти один трішки по-дурному виглядаєш, а це нормально, навіть в такому місці))))

  П. С. Попереджу запитання - маску вдягла від шерсті, якої на конях весною таке враження, що точно 2000 на квадратний сантиметр)) До речі дійсно зручно, і карантин пройде, а маска в мене точно залишиться.