Когось він мені нагадує, цей лєбідь

Траплялось мені бачити цю фоточку Юрчика на сайті...

Высокие договаривающиеся стороны уселись по оба конца стола, а между ними неприметной тенью примостился переводчик. Все молчали.

Первым начал Он.

— Я тебя люблю.

Её передёрнуло, но переводчик сделал Ей знак и сказал:

— Он говорит: «У меня есть терпение, я готов слушать и пытаться понять тебя».

Она хмыкнула и с горечью ответила:

— Ты всегда умел говорить красивые слова, а дела я от тебя, наверное, никогда не дождусь.

Переводчик повернулся к Нему и сказал:

— Она говорит: «Я тебя тоже люблю. Только любовь помогла мне выдержать всё это».

Он заговорил, и в Его голосе звучала мука.

— Я больше так не могу. Всё, что я ни делаю, тебе не нравится. Ты всё время критикуешь.

Переводчик снова повернулся к Ней и сказал:

— Он говорит: «У меня разросшееся, ранимое эго. Оно заставляет меня воспринимать все твои слова как нападки, и я помимо воли начинаю видеть в тебе врага».

Она посмотрела на Него — уже без ненависти. Уже с той жалостью, от которой до любви — полтора шага.

— Я попробую помнить об этом, но ты тоже должен перестать быть ребёнком. Пора уже повзрослеть на четвёртом десятке!

Переводчик повернулся к Нему…

…Они уходили вдвоём, плечом к плечу, почти рука об руку. На пороге Он остановился, подбежал к переводчику, хлопнул его по спине и воскликнул:

— Да ты, брат, профи! Где такому учат, а?

Переводчик не ответил; он поймал глазами Её взгляд и одними губами перевёл:

— Он говорит мне: «я хочу научиться понимать её сам».

 Якби в житті так бувало, ех.

 

  В мене є менший брат, який, як багато хто з чоловіків, є ще тим ведмедиком і страшенно любить солодке...

  А з цього солодкого - згущене молоко на одній з перших позицій. Ой, скільки рецептів я перепробувала... Зазначу - це ж було ще в еру "до мультиварок" , тому модні зараз рецепти "всипати і поставити кипіти , це ж мультиварка, само увариться" - тоді навіть не існували. А морочитися півтори години над каструлькою в надії, що таки ДА - не пригорить - то вибачайте, не варіант .

  А одного разу.. років чотири тому, коли малому на День народження подарували "нормальний телефон", з інтернетом )) він такий приходить і каже - о, я тут рецептик знайшов один, давай спробуємо!! Чесно скажу - не вірила вже ніяким рецептам, тим більш весь досвід підказував, що НІЧОГО схожого на справжню "згущонку" за 15 (ха-ха!) хвилин на плиті не звариш. Тому я й довірила пробувати Альошеньці самому, тим більш що він чудово готує )))

  Коли він реально хвилин за 20-ть приніс пробувати - я була в шоці

  Ось цей рецепт, при дотриманні нехитрої інструкції, звичайно - це єдине дійсно на смак як з дитинства згущене молоко...

  Тому ось цей рецепт, для тих, хто любить "тут і зараз", за 15 хвилин, і готово, як я от . Дуже зручно коли гості, або тортик хочеш "пражський" домашній зробити.

  В результаті вийде класична "банка згущонки" - 200 грамів.

  Час приготування - мінімально 15 хвилин, якщо є всі інгрідієнти. Треба цукрову пудру, якої якщо немає - можна зі звисайного цукру подрібнити блендером, чи банально качалкою для тіста між двома листами пергаменту, оце той додатковий час, що може знадобитися.

 Треба:

  - стакан молока

  - 5 столових ложок цукрової пудри (!)

  Вилити в каструльку холодне молоко (можна свіже, чи кімнатної температури, без різниці) каструлька має бути десь трилітровою, широченькою, бо сильно кипітиме й пінитиметься. Просто туди відразу всипати пудру і поставити на сильний вогонь. Коли бурхливо закипить - зменшити вогонь на маленький, і весь час помішувати по дну каструльки, контролюючи пригорання. Кипіти буде десь хвилин 10 - зазвичай цього достатньо для хорошої консистенції, але якщо хочеться густіше - ще пару хвилин можна, але ризик пригорання збільшується. Не забуваємо - яе вихолоне буде густіше, ніж здається гарячим!

  Ну, оце і все, власне. Хитрість тут одна - навіть не пробуйте робити з цукром-піском, а не пудрою - не вийде. І не беріть більше стакана молока - краще двічі по стакану приготувати, бо просто рука відпаде помішувати .

  Ну і ПРИЄМНОГО АПЕТИТУ!!

  Мені тут сказали, що варто тільки позвати - і купа людей захоче "поцілувати мене в гузно" . Пообіцяла перевірити цю теорію

  Уточню - публічно і суто віртуально.

   Шикуємось в чергу, вже чекаю , цілуємо просто тут, в коментарях .

Кількість фактів чи просто думок - нерегульована

 1. Мені 36 років

 2. З 9 років маю свого власного коня. Зараз моїй красуні вже 27 рочків, і вона всерівно краща за всіх . Для мене.

 3. Після 35-ти нарешті почала розуміти, що всі інші люди знаходять хорошого в стабільності й постійності.

 4. З 18-ти років чомусь є "завидною нареченою", в певному розумінні. Сім разів руки просили офіційно, скільки разів до цього не дійшло - не знаю. Але вчора жениха привозили просто додому. За восьму пропозицію рахувати не буду, бо обламала всі їх плани значно раніше.

 5. Працюю руками, часто залучаючи для цього й голову.

 6. В мене було веселе щасливе дитинство. Але школу не люблю й досі.

 7. Люблю музику, але не слухаю . Пишу списки фільмів, на які всерівно немає часу.

 8. Коротко пострижусь хіба після 60-ти, і фарбуватимусь в рудий, точно!

 9. Страшенно люблю кепки і фуражки

 10. Маю хорошу таку колекцію суконь, ношу переважно брюки.

 11. Люблю і ношу наручні годинники, маю декілька

 12. Взагалі терпіти не можу персні, переживаю раптом заміж вийду, обручку доведеться носити...

 13. Люблю п'ятницю, 13-те, зазвичай це чудовий день.

 14. Третя дитина в родині з одинадцятьма дітьми. Старша сестра всіх своїх братів))

 15. Дуже прагматична. Але страх як люблю подурачитись і іноді заради подібного плюю на прагматичне "цього не можна"

 16. Й досі виписую і читаю газети. Більше того - колекціоную))

 17. Взагалі багато читаю.

 18. На противагу справам в особистому житті лінива егоїстка - люблю місіонерську позу))

 19. Майже не вмію готувати. Не пам'ятаю коли востаннє мила посуд. Страшенно подобається косити траву і щось пиляти. Ідеально вмію забити гвіздок.

 20. Маю власний будинок який чомусь не вважаю своїм домом.

 21. Люблю цікаві кольорові речі, завжди маю "колір року"

 22. Мерзлячка, ненавиджу осінь і зиму, жити починаю весною))

 23. Боюсь висоти. І павуків!

 24. Віртуально існую виключно тут, на ай.юа, жодних інших реєстрацій ніде не маю, в жодній соцмережі. Тому знайти моє фото там нереально))

 25. В шість років ледве не втонула, й досі пам'ятаю відчуття, коли хочеш вдихнути повітря, але ще розумієш, що не можна.

 26. Маю шрам, сантиметрів 15 десь довжиною.

 27. Всі свої бажання й досі порівнюю з отим дитячим бажанням мати коня. Поки ще жодне не зрівнялось в силі.

 28. В "неправильному" одязі часто сприймають за хлопця, принаймні поки мовчу.

 29. Все це писала для себе більше, обдумуючи а що я знаю про себе.. Бо відповісти на запитання яке досить часто задають - "а що ти любиш їсти" не можу й досі )))

 

  Гуччі не перестає радувати . От прямо хочеться дивитись і дивитись на картинку

 

 Хоча так, навскидку, кросівки прикольні, іронічні..

 

Але піднімаю очі на фото вище... Стилісти свої гроші отримують однозначно не даремно