Профіль

Акварель

Акварель

Україна, Кременчук

Рейтинг в розділі:

Настрій дня

Настрій дня - лежати в вологій зеленій траві і фотографувати одуванчики, слухаючи близьку грозу і тихе ку-ку зозулі

Доповнено. А це Пьося, приблудилась до нас, коли якась нехороша людина вивезла її в поля і викинула. Страшне боїться бородатих чоловіків і всіх інших, хто намагається приманити. А якщо не звертати уваги на неї, сама прийде щось випросити смачне)) Дуже допомагає щось фотографувати, як тільки розуміє, що ви звернули на неї увагу - сідає попою точно на те, що фотографуєте)))

Спокійний вечір

Скільки насправді людині треба для спокійного щастя? Насправді трохи більше, але навіть цього достатньо для спокою. 

Що купити на побачення з жінкою, яка не п'є))))

Будь прокляте як київстарівський інтернет, так і адміни сайту, які не можуть нормально налаштувати мобільну версію!!!! kill

  А купуйте Чізай, рожеве напівсолодке вино з винограду сорту Піно Нуар, Розе з грейпрутом. Воно вразило навіть мене, абсолютно байдужу до алкоголю взагалі і вина окремо, особу. В цій серії, яку вони виробляють для ринку США, є ще біле напівсолодке з лаймом і м'ятою, цього не пробувала, але вражена рожевим думаю, що й воно має бути цікавим.
  Передісторією мала бути довга розповідь, але... Вдруге годину писати щоб залишилось одне слово - я не хочу. Може коментарі будуть цікаві, тоді щось напишу podmig

Влучно сказано

Сьогодні почула дуже влучний вислів - "ми тут думаємо, що вони грають в преферанс, а вони грають в Чапаєва". 

"Село неасфальтоване"



  З гумором і повсякденним реалізмом про сумне. 

  Колись, в далекі студентські роки в нас в групі була страшне цікава й весела дівчина Марина, яку всі звали "Марфа", чому розповідати довго, але було за що)).
  Жила вона далеко в районі, і з подругами добиралась після вихідних на навчання чим вийде, в ідеалі попутками, бо тоді гроші на білет автобусом залишались в гаманці, а для студента любі гроші - сума велика.
  Так от сидимо в понеділок на виробничому навчанні, вишиваємо, і слухаємо Марфу. Зазвичай розмовляти не можна, бо це страшне відволікає. Але саме тому й розмовляємо, поки майстрів немає. 
  Розповідати вона вміє, доповнюючи історію мімікою і жестикуляцією, і непередаваною власною манерою. Спробую тут від її особи хоча б приблизно:
 - Сіли в ту машину, Светка спереду, а ми з Анькою на заднє. Їдемо, розмовляємо, дядько такий, молодий, теревенимо з ним, сміємось. А Анька дістала сємочки і давай гризти, а куди лушпайки? Так вона їх під ноги. Шофер побачив і каже нам - ну ви, дівчата, й село неасфальтоване!
  Тут вона замовкла, трохи задумалась, і серйозно так додала :
  - А я йому чуть не сказала - чого це, у нас вулиця- з асфальтом!! 

  Сміялись ми тоді страшенно lol  Це вже двадцять років пройшло, а я не просто забути не можу, а часто навіть слухаючи когось (чи читаючи тут в блогах) так в думках і хочу з іронією сказати - да, вулиця у вас точно асфальтована! 

Розчарування дня


  Щороку роблю "весняне фото", в кульбабках. Зазвичай це газон десь в парку, щоб трава гарна і головне - кульбабки густі і яскраві, але так як зараз сиджу вдома, то в цьому році з газоном не склалося, все суто природнє.
  Вчора вивівши коней на пасовище якраз угледіла самотню галявинку кульбаб. Дощів немає, і все зелене ще поки мале й слабе, а тут і листя густе, і квіти ковром, одним словом я відразу згадала про фото. І тут же згадала, що в сестри так і не забрала свою пару носків з арт-колекції "мистецтво" від Dodo socks. І от все - хочу фото саме в них і не інакше! Подзвонила сестрі, хай принесе. Поки доставка носків добралась до мене стало дуже жарко, в нас було за 20-ть градусів, і квіти закрились (( Я аж прямо засмутилась, але мене заспокоїли традиційним "завтра зранку вони знову будуть"))
  Ось, сьогоднішній ранок, омріяне фото 

 

  Якщо придивитися, то можна навіть виокремити листячко, а ота самотня кульбабка - все, що залишила мені моя кобила. Причому трава навколо майже нетронута, кульбаби смачніші lol Хтось з моїх домашніх зробив добре діло і відвів домашню улюбленицю ще вчора "на кращу траву".
  Ну що ж, поставилась до цього з гумором, таке життя podmig lol

Про ТИ і ВИ


 

  Колись давно, коли я тільки зареєструвалась на ай.юа, і знайомилась з іншими, я одного разу написала на "ти" чоловікові значно старшому за мене, і вибачилась. А він надіслав мені цей вірш, і відписав, що так навіть краще, бо душевніше, а формальностей йому досить і в реалі, бо його однолітків вже майже нема, а на "ви" він відчуває себе старим.
  В реалі я формалістка.. Але тут - я завжди за бути на "ты" з усіма хорошими людьми, незважаючи на стать, вік, чи інші розбіжності podmig
  А вірш цей А. С. Пушкіна, генія простоти форми і глибини змісту. 

Трохи практичної краси

Вчора проглядала інстаграм однієї з моїх улюблених марок, вірніше бренду - Оскар де ла Рента. 
Дуже люблю цей бренд за постійну жіночність моделей, і присутність в кожній колекції чогось такого, простого і носибельного, але декорованого і оригінального. Цього разу теж виділила собі кілька моделей, дивлячись на які по-перше думаєш, що легко можна використати для себе ось цей прийом, чи ось цей) а по-друге - просто хочеться творити самій, і це особливо цінно. Мої фаворити цього разу



Всё це льон з аплікаціями і вишивкою рішелье. 

І ось такі аксесуари, які так і просять літа 

Ось цей брючний комплект має бути неймовірно зручним жарким днем. Тільки як мінімум з білизною)) 

Міді. Вказано, що все це преміальної якості льон, тому думаю легке й зручне 

 
 Досить сумніваюсь, що це все багато кому сподобається, бо дійсно небілений льон, хай навіть "преміальної якості", мало кому подобається кольором, але на мою думку це така краса... Проста, повсякденна, і абсолютно носибельна podmig
І фото з цінами, задля цікавості 



  І для Бестії, шовк і квіти podmig



Наші місцеві страшилки, або Пандемія мозку


  Поки картинки в замітку вставляються все ще догори ногами (я щойно перевірили) напишу про цікаву й хвилюючу тему - місцевий коронавірус. Я тут живу на великій віддалі від навіть сусідів, але зате є телефон, і знайомі, які переживають, іноді надзвонюють і розповідають місцеві побрехеньки. До них входять як наявність аж двох заробітчан з Польщі і щонайменше вісім медсестер і санітарок нашої ЦРБ, в якій зараз спалах вірусу і карантин.
І от на прикладі цієї лікарні напишу як в нас і лікують, і заражають. 
  Ще в кінці березня там поклали дядька з пневмонією, в загальну палату звичайно, де він і пролежав майже місяць, аж до наказу перевіряти на корону всіх з пневмонією. Ранком того дня, коли прийшов результат - дядечко цей помер. А результат то позитивний. І ще в кількох хворих на пневмонію, які теж були розкидані по загальних палатах - теж позитивний. І закрутилось - побрали аналізи у всіх, ну майже у всіх, звичайно, і о дивовижа яка - відразу виявилось 26 інфікованих медпрацівників, які весь цей місяць їздили спокійно додому до рідних, ці рідні ходили на роботу, в магазин і просто мало дотримувались правил взагалі, вчора в магазині в масці була одна я, а всі продавці сиділи кружком і лялякали, бо до закриття 15 хвилин.
  Так от в мене тут дві сусідки - санітарки з цієї ж ЦРБ. Особливо цікаво та, що в хірургії працює, там лікар один підтверджено інфікований. Тут хоч якась користь в тому, що саме з нею ми дуже недружні)) було за що свого часу.
  А кіпішу місцевого в нас тут зате... Цікаво жити навіть в такій глушині, як в мене. Вірніше не так - що там в місті в тих стоквартирних будинках, а тут то - всі всіх і все ЗНАЮТЬ.... lol

А хотілось прекрасного..

Хотіла замітку написати, в основному щоб фото виставити, про красу природи навколо, або що я бачу щодня на своєму "задньому плані", але не так сталося, як хотілось - при всіх спробах вставити фото їх завантажило в замітку виключно догори дригом, або боком, що, звичайно, оригінально, але аж трохи занадто.
  Всі спроби якось це виправити наштовхнулись на відсутність, схоже, у мене фантазії, бо знайти інструменти редагування фото тут мені поки не вдалось ((




  Що робити, не знаю навіть.