Колись давно, коли я тільки зареєструвалась на ай.юа, і знайомилась з іншими, я одного разу написала на "ти" чоловікові значно старшому за мене, і вибачилась. А він надіслав мені цей вірш, і відписав, що так навіть краще, бо душевніше, а формальностей йому досить і в реалі, бо його однолітків вже майже нема, а на "ви" він відчуває себе старим.

  В реалі я формалістка.. Але тут - я завжди за бути на "ты" з усіма хорошими людьми, незважаючи на стать, вік, чи інші розбіжності 

  А вірш цей А. С. Пушкіна, генія простоти форми і глибини змісту. 

Всё це льон з аплікаціями і вишивкою рішелье. 

І ось такі аксесуари, які так і просять літа 

Ось цей брючний комплект має бути неймовірно зручним жарким днем. Тільки як мінімум з білизною)) 

Міді. Вказано, що все це преміальної якості льон, тому думаю легке й зручне 

 

 Досить сумніваюсь, що це все багато кому сподобається, бо дійсно небілений льон, хай навіть "преміальної якості", мало кому подобається кольором, але на мою думку це така краса... Проста, повсякденна, і абсолютно носибельна 

І фото з цінами, задля цікавості 

  І для Бестії, шовк і квіти 

  Поки картинки в замітку вставляються все ще догори ногами (я щойно перевірили) напишу про цікаву й хвилюючу тему - місцевий коронавірус. Я тут живу на великій віддалі від навіть сусідів, але зате є телефон, і знайомі, які переживають, іноді надзвонюють і розповідають місцеві побрехеньки. До них входять як наявність аж двох заробітчан з Польщі і щонайменше вісім медсестер і санітарок нашої ЦРБ, в якій зараз спалах вірусу і карантин.

І от на прикладі цієї лікарні напишу як в нас і лікують, і заражають. 

  Ще в кінці березня там поклали дядька з пневмонією, в загальну палату звичайно, де він і пролежав майже місяць, аж до наказу перевіряти на корону всіх з пневмонією. Ранком того дня, коли прийшов результат - дядечко цей помер. А результат то позитивний. І ще в кількох хворих на пневмонію, які теж були розкидані по загальних палатах - теж позитивний. І закрутилось - побрали аналізи у всіх, ну майже у всіх, звичайно, і о дивовижа яка - відразу виявилось 26 інфікованих медпрацівників, які весь цей місяць їздили спокійно додому до рідних, ці рідні ходили на роботу, в магазин і просто мало дотримувались правил взагалі, вчора в магазині в масці була одна я, а всі продавці сиділи кружком і лялякали, бо до закриття 15 хвилин.

  Так от в мене тут дві сусідки - санітарки з цієї ж ЦРБ. Особливо цікаво та, що в хірургії працює, там лікар один підтверджено інфікований. Тут хоч якась користь в тому, що саме з нею ми дуже недружні)) було за що свого часу.

  А кіпішу місцевого в нас тут зате... Цікаво жити навіть в такій глушині, як в мене. Вірніше не так - що там в місті в тих стоквартирних будинках, а тут то - всі всіх і все ЗНАЮТЬ.... 

  Всі спроби якось це виправити наштовхнулись на відсутність, схоже, у мене фантазії, бо знайти інструменти редагування фото тут мені поки не вдалось ((

  Що робити, не знаю навіть. 

  У мене в магазин ходить наймолодший брат, і не тому, що нам його не жалко, а тому, що так було завжди, а він хоч і ниє щоразу, що знову він крайній, але завжди має свій інтерес в цьому ділі і навіть бере хабарі за купівлю різних смачних, але дуже некорисних речей, яких немає в списку 

  Хоча частіше купує щось для себе, як от наприклад сходив він мені раз по хлібину, а чек був на 54 грн... І сухарики, і кока-кола, і ще щось.. 

  А так як він в нас спортсмен, постійно їздить на тренування і змагання, то йому звично бувати в різних магазинах, де, звичайно ж, вибір різний всіляких смаколиків. А вдома що - ну і що, що супермаркет, хай маленький, всього на дві каси, але ж не такий вже і малий.

  Так от, приходить він звідти позавчора, і кладе на стіл решту. Дивлюсь, а її щось багато.. Вся ціла))) Запитую, що ж сталося, бо це зовсім на малого не схоже. Відповідь насмішила страшне - сказав, що там НІЧОГО НЕМА в тому магазині 

  А ми ж з старшою сестрою, яка, до речі, пам'ятає Брєжнєва, якось намагались пояснити меншим, які виросли вже за незалежності - як воно, коли і гроші є, і купити нічого, бо в магазині ніби якісь товари є.. А купити НІЧОГО, бо все це було й місяць тому, і пів року тому одинаковим. А тут ще й додала - і взагалі такого асортименту не було й близько, як зараз, коли в магазин зайти.

  Оце їм схоже дійшло - як воно було за союзу. Мама так відразу пригадала 

  

  

   Завтра приїде давно бажаний сирокопчений балик, і життя взагалі стане прекрасним. 

Ніколи не вміла дарувати подарунки, бо для цього потрібно дуже добре знати бажання того, чиїм буде подарунок, а так як весь світ міряється по собі - то мені догодити подарунком практично неможливо, щоб навскидку щось купити.

  Тому подарунки беру або грошима, або просто кажу - а, нічого не треба. Бо дійсно не хочеться. Мені кілька років не хотілося, бо... не було потреби в чомусь, що б сприймалося саме як "подарунок", а не просто якась покупка. Не знаю як це ще пояснити.

  А цього року є настрій отримувати подарунки  

  Страшенно прикро, що через карантин перенесено лекцію, білет на яку подарувала подруга ((( так хотілося гайнути на пару днів до Києва, посміятись на семінарі, прогулялись містом, ну і просто - побачити нарешті Нелю. Я навіть білет на потяг купила, після карантину доведеться або здати, або міняти.

  А з більш матеріальних подарунків цього року хочу набір для пошиття пальто і сукні-сорочки з італійського віскозного шовку. Пальто буду шити авторське, тобто "дизайнерське")) оверсайз "кокон" довжиною за коліно з чорної тканини в великий трисантмметровий рідкий білий горох, з рукавами, коміром і деякими дрібними деталями з простьбаної плащьової тканини, на кнопках. А сукня буде.. Ще не знаю якою))) саме це й стримує від оформлення замовлення на тканину. Знаю тільки яку саме хочу, і де купуватиму гудзики до неї, а от деталі крою...

  Хто може накидати варіанти? Картинку б для натхнення, пліз