[Приєднана картинка]Дитя, що лиш на ноги зіп'ялось, Мені сказати щось важливе хоче.Запитує: "А що таке добро?"- У нього, синку, великодні очі.Добро не потребує коректур, Ним неможливо злі діла мережить.Це щит і меч для совісних натур, Воно тобі, малий, тепер належить.Неси його - надбання поколінь - Тому, хто його конче потребує.Даруй - і не чекай добра взамін:Щасливий той, хто не бере - дарує!

[Приєднана картинка]Вірш року! Не плюсуйте, поскільки шедевр не мій, але посмійтесь від душі!

[Приєднана картинка]Пишу... Можливо, хтось і почитає...Сльозу ізронить... Тихо посміхнеться...Сидять мої вірші під образамиІ лоскотом бентежать чиєсь серце.[ Читати далі ]

По тоненькому лезу життяСвою пісню несу небайдужу.І назад вже нема вороття, І вперед важкувато, мій друже.[ Читати далі ]

Розсипалась радість пелюстками квітів.Де стрілися двоє, бурштином іскрилось вино, В малинових сутінках бавилось літо, Духмяна черемха сміялась до них у вікно.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Сергеева Ирина. Кошки мира. Встречи при луне.Синє прядиво хмар жовте стеливо неба - То зірками мережана стежка до тебе.Світ снігами не скутий - ...

Читати далі...

На перехрестях поглядів несхожихГлибокі очі - сині два озерця.Та байдуже численним перехожим -Турбот й турбот у кожного на серці...[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Їх називають «черевичками Кіпріди", тобто Венери, або Афродити, — богині кохання і краси. Ці чарівні своєю неповторною, оригінальноюформою квіти дещо нагадують черевички східних народів. Українці ж називають їх "зозулиними черевичками", а ще - мрією. Адже знайти їх у лісі нелегко. Особливо їхній цвіт, бо цвіте рослина раз на 18 років(це авторитетно підтверджують учені). ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У темряві палахкотить свіча, Її плекаю бережно, роками.Уперто ви рубаєте з плеча .Не треба до поезії - руками!Свіча була залишена не вам, Вона була зоставлена не вами.Слова до краплі іншим я віддам.Не треба до поезії - руками!Коли ж свіча зрадливо затремтитьІ захитає "доля терезами", -Чиясь душа тихенько заболить...Не треба до поезії - руками!

Нещодавно один знайомий дорікнув Алісці: - Отож треба було шанувати чоловіка, ноги йому мити… Бо перший чоловік – то од Бога… ...

Читати далі...