[Приєднана картинка]По підвіконню ходять голуби, Дощі кивгичуть із снігами в парі.Вітри скубуть розхристані снігиІ виграють романси на гітарі.Сумні дерева слухають й мовчать."Далеко до тепла іще..." - котилось.Біленькі гуси здалеку летять:Передбачать погоду не навчились...Землею володіють сум і сплин."Та де ж весна?" - в пернатих запитала.Мовчали гуси. Небо різав клин.Напевно, у трьох соснах заблукала...[Приєднана картинка]
[Приєднана картинка]Пускає бульки в мокрім листіЦе немовлятко-дощик у саду.В духмяній листяній колисціЧастенько чується з кущів "агу".Дрімаючи в травичці, їжакиВколисують колючих онучат.Гойдають тихо мами-слимакиУ гамаці маленьких слимачат.Поснули в гніздах пташенята -Зморило і пташок о цій порі.Не дощ - маленьке дощеняткоЗаплуталось в лапатій кропиві.[Приєднана картинка]
[Приєднана картинка]Дзвінок - весни легка приємність, Що душу ніжно ворохобить."Я залицяльник твій таємний", -Ти жартував, неначе хлопчик.Таким у пам'яті й зостався:Мрійливим, скромним, молодим...У біле Божий світ вбирався, Цвіли задумливі сади.Птахи від співу захлинались, В душі будили почуття.Усе живе у млі кохалось, В природі хлюпалось життя.Були безпечно-молодими...Роки спливли, як та вода..."Таємний залицяльник" милийМій настрій на весь день підняв!
Я проснулась в четыре утра от того, что напротив меня в красных вязаных штанишках сидела Дыделка и улыбалась. Потом голосом старшей дочери она изрекла: - Мама, а напиши про Дыделку. - Баранка, - сказала я,- из Дыделки ты уже выросла...
[Приєднана картинка]Натхнено бард пісні хрипів - Лились вони у літній вечір.Знайомий сплин старих хітівВін клав мені на голі плечі.То вимагав, а то просив, Боролися кохання й зрада...Дощ сумом тихо моросив.І жаль було себе... Чи барда..
[Приєднана картинка]Крізь печалі, образи, розлукиПавутинкою тане життя...Простягаю услід йому руки:Ще не хочу іти в небуття...Після бурі, що валить дерева, Поступово стихають громи.Лиш у пам'яті присмак сталевийІ на серці шрамованім шви...А душа, полонена тобою, До сих пір полинами саднить.Чом, мужчино, в нерівнім двобоїБезборонну не став боронить?
[Приєднана картинка]Не забувай, моя дитинко, Гніздо горобчика у стрісі.Біля біленької хатинкиЗозульку на старім горісі.Вербову лагідну колиску -Кінці й начала в ній зімкнулись.КупІль із м'яти та любистку, Щоб люди радісно горнулись.Не забувай, моя рідненька, Людей, що душу закалили, Стежину, по якій раненькоБіленькі ніженьки ходили.Ти пам'ятай, моя перлинко, І татуся, і рідну неньку.Не забувай, моя дитинко, Співучу мову соловейка!