Слова струмочком чистим жебонять, То струмом б'ють, гуркочуть грізно громом.То лащаться ласкавим кошеням, А то мечем рубають по живому.Вони у сні тривогою кричать, Зривають із ще теплого дивана.А то, буває, тоскно так мовчать...І думаєш: кінець чи це нірвана?Я потім ті слова переберу, Зернята відділивши від полови...Щовечора я Господа молюНе відлучати від живого Слова.[Приєднана картинка]

Відомий український письменник та мовознавець Борис Антоненко-Давидович писав: “Мова – тонкий інструмент. В одних устах вона звучить із такою силою, що, кажучи словами І.Франка, “мов трубою, міліони зве з собою”, в інших – тільки ріже слух, вона – мов те лушпиння без животворного зерна”… От якраз ”мовне лушпиння” посіяли у своїх висловлюваннях деякі випускники шкіл, які мають намір “підкорити” престижний університет. Мову вивчити важче, ніж купити мебель из...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Звучать пташок веселі переливи, Усе навколо квітом зацвіло.Яка це радість - буть з собою в мирі, Яке це щастя - дарувать тепло!Дзижчать джмелі і кузьки на калині, І жити все в природі поспіша!Так небагато хочеться людині:Щоби співала веснами душа!І хочеться не зникнуть, не пропасти, А в нетолочені упасти спориші.І великодню оду сонцю скластиТа збруненій любові у душі!

Важкий ніс хрест. Цвіла весна.Душа наповнена любов'ю вщерть.Та до видовищ жадібна юрмаНе доросла до надлюдських пожертв.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Не шукай у мені неземноїІ до рангу святих не возводь.Я все та ж, бо із плоті і крові, Як раніше, до мене приходь.Я все та ж. У щасливій знемозіОсвічу тобі в темряві шлях.Просто бачу я зорі у прозі, Чисту музику чую в віршах.Я все та ж, тільки сивіють коси...Ти приходь - і уже навіки!Бо безжальна зозуленька-осіньВсе рахує, рахує роки...І як продовження - див. вірш-відгук у блозі Ягуара 65http://blog.i.ua/user/479006/1212052/Всі ми зроблені з крові і плоті...

Читати далі...

Ти приходиш до мене у сни, Зазираєш замислено в очі.Свіжий вітер стрімкої весниУ душі ніжним щастям хлюпоче.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Ввірвався у життя моє прожогомДощем, що щедро сипав із небес.Величним вітровим Стрибогом.Чи я таким придумала тебе?Про все сказали пильні очі сірі - Зачаєне безмежжя теплоти...Миттєва зустріч в синім надвечір'ї - І розійшлися рідні два світи...

I. Іще не пізно стрілись ми - Далеко до кінця.Амур уцілив стрілами - І пурхали серця [ Читати далі ]

[Приєднана картинка]В вікно відкрите пташка сповістила, Що розлилось на вулиці тепло.На вулиці хрущі з'юрмились, Гули сиренами і билися об скло.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Від Поетів - силуети[ Читати далі ]